Рішення

від 24.09.2020 по справі 923/360/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року Справа № 923/360/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-АГРО"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арахіс Таврія"

про стягнення 730000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-АГРО", м.Київ звернувся до господарського суду із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арахіс Таврія", с.Таврія Скадовського району Херсонської області про стягнення 730000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором відповідального зберігання майна №10ЧВК від 14.08.2019р.

Ухвалою від 16.04.2020р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-АГРО" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено перше засідання по справі на 14.05.2020 року, встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 14.05.2020р. розгляд справи відкладено на 09.06.2020р.

Ухвалою від 09.06.2020р. у зв`язку з неявкою представників сторін, відсутністю відзиву на позовну заву розгляд справи відкладено на 09.07.2020р.

Ухвалою від 09.07.2020р. розгляд справи відкладено на 02.09.2020р.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відзиву на позов, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненням), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 22.05.2020 до 22.06.2020 із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", якою з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22.05.2020 до 31.07.2020, установлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, внесено, зокрема, зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Так, у відповідності до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції вищевказаного Закону, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ від 18.06.2020.

Відповідно до вказаного закону пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону від 18 червня 2020 року №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Проте, відповідних заяв від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За наведеного, розгляд справи проводився в межах розумного строку, з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі доказами.

Оскільки ухвали суду, направлені відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, а також повідомлення про їх вручення до суду не повернулись, з метою встановлення обставин належного увідомлення відповідача про розгляд даної справи, господарським судом було здійснено Безкоштовний запит на сайті Міністерства юстиції України для отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Арахіс Таврія", код ЄДРПОУ 41781115, зареєстрований за адресою 54036, м.Миколаїв, вул.Веселинівська, буд.47/3.

У зв`язку із встановленими обставинами ухвалою суду від 02.09.2020р. було відкладено розгляд справи на 24.09.2020р., зобов`язано позивача до 23.09.2020р. надати до суду розширений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арахіс Таврія" з визначенням дати державної реєстрації останнього за адресою м.Миколаїв, вул.Веселинівська, буд.47/3.

Копію ухвали від 02.09.2020р. відповідачу направлено за всіма відомими адресами: 54036, м.Миколаїв, вул.Веселинівська, буд.47/3; 75741, Херсонська область, Скадовський район, с.Таврія, вул.Польова, 3.

14.09.2020р. позивачем подано до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.09.2020р. щодо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арахіс Таврія" (код ЄДРПОУ 41781115), з якого слідує, що остання реєстраційна дія №1004961070008001265 - "Зміна місцезнаходження юридичної особи" відбулася 01.09.2020р., тобто після відкриття провадження у даній справі.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За приписами п.1 ч.1 ст.31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ч.2 наведеної норми закону, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Враховуючи, що справа №923/360/20 була прийнята до провадження з додержанням правил підсудності, а в процесі розгляду стала підсудною іншому суду, вона підлягає розгляду Господарським судом Херсонської області.

Позивач в заяві від 10.09.2020р. просить розглянути справу за наявними у ній доказами за відсутності уповноваженого представника ТОВ "ГЛОБАЛ-АГРО".

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, з клопотаннями про розгляд справи без його участі не звертався.

Як слідує з реєстрів вихідної рекомендованої кореспонденції канцелярії Господарського суду Херсонської області від 16.04.2020р., 15.05.2020р., 09.06.2020р., 10.07.2020р., 07.09.2020р., всі ухвали господарського суду були направлені відповідачеві.

Відповідно до Трекінгу з сайту Укрпошти, ухвала суду від 16.04.2020р. про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 18.04.2020р., так само як і ухвали від 14.05.2020р., 09.07.2020р.

За наведеного суду констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд даного спору господарським судом.

При цьому, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Таким чином, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 № 925/125/14.

Крім того, суд зазначає, що статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи, що відповідачем відзив на позов не подано, справу розглянуто за наявними у ній доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-АГРО", м.Київ звернувся до господарського суду із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арахіс Таврія", с.Таврія Скадовського району Херсонської області про стягнення 730000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором відповідального зберігання майна №10ЧВК від 14.08.2019р.

Так позивач зазначає, що 14.08.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арахіс Таврія" був укладений договір № 10ЧВК про відповідальне зберігання майна.

Відповідно до умов зазначеного вище договору позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання на складі за адресою: Херсонська обл., Скадовський р-н, с. Таврія, вул. Лугова, 9 майно, найменування, кількість та вартість якого була зазначена в окремому акті приймання-передачі.

Однак отримане від позивача на зберігання майно відповідач на вимогу останнього не повернув, крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів наявності у нього на складі належного позивачу майна.

За наведених обставин позивач просить задовольнити його вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача відшкодування вартості майна в сумі 730000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 14.08.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-АГРО" (Поклажодавець) в особі генерального директора Закусілова П.Г., який діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арахіс Таврія" (Зберігач) в особі директора Афанасієвського С.І., який діє на підставі Статуту, укладено договір № 10ЧВК відповідального зберігання майна.

Відповідно до розділу 1 договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно, що визначене в акті приймання передачі майна.

Місце зберігання майна: Херсонська область, Скадовський район, с.Таврія, вул.Лугова, 9.

Приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється Сторонами за актами приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору.

Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість та комплектність визначаються Сторонами у актах приймання-передачі.

На підставі укладеного Договору позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання майно, найменування, кількість та вартість якого була зазначена в окремому акті приймання-передачі.

Так згідно акту приймання-передачі майна № ЮА000000572 від 19.08.2019 року (а.с. 7), підписаного представниками обох сторін та скріпленого печатками, вартість переданого на зберігання майна, а саме - насіння пшениці озимої Ванесса, Тацітус та Пилипівка 2019 року, становила 730000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. Договору, надання послуг зі зберігання здійснюється протягом дії договору.

Як зазначено в п. 7.2. Договору, строк дії договору встановлений сторонами до 31.12.2019р.

Згідно розділу 2 Договору, Зберігач зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; зберігати майно з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна Поклажодавця; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, його комплектність у відповідності із цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві; повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Відповідно до п.3.2. Договору, Поклажодавець, в свою чергу, має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення всього майна, яке знаходиться на зберіганні або його частину.

Як зазначає позивач, враховуючи закінчення 31.12.2019р. строку дії договору зберігання, він протягом грудня 2019 року в телефонному режимі неодноразово звертався до відповідача із вимогами повернути прийнятий на зберігання товар, які залишалися незадоволеними.

Як слідує з матеріалів справи, 03.03.2020р. позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою про повернення переданого на зберігання майна або відшкодування його вартості - у разі відсутності (втрати) майна. Крім того, зазначена вимога містила попередження стосовно того, що відмова від повернення товару протягом десяти днів з дня отримання вимоги буде сприйматися як розтрата переданого на зберігання майна або заволодіння ним.

Відповідно до змісту вимоги позивач вимагав протягом п`яти днів повернути належне йому майно на загальну суму 730000,00 грн. в асортименті та кількості, що зазначені в акті приймання-передачі майна № ЮА000000572 від 19.08.2019 року. Про час та дату готовності передати позивачу майно, що має знаходитись на зберіганні у відповідача, йому було запропоновано невідкладно повідомити позивача письмово.

Відповідно до трекінгу відправлення №8700001978072 на офіційному сайті Укрпошти, вимога про повернення товару №12 від 03.03.2020 року була отримана відповідачем 17.03.2020р., втім жодних повідомлень про готовність повернути товар на адресу позивача не надходило.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до положень ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.1 ст.942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ч. 1 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем в розмірі її вартості.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у випадку порушення зобов`язань, сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.3. Договору, Зберігач несе відповідальність за зберігання і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, який переданий на зберігання, або його частини, Зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати Поклажодавцеві завдану шкоду.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем (Поклажодавцем) було передано на зберігання відповідачу (Зберігачу) майно на загальну суму 730000,00 грн.

Означене майно прийнято Зберігачем без зауважень, що підтверджено відповідним актом.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання не виконав, на вимогу позивача майно не повернув, протилежного суду не доведено.

За наведених обставин, вимоги позивача ТОВ "ГЛОБАЛ-АГРО" в частині стягнення з відповідача 730000,00 грн. заборгованості у розмірі вартості переданого на зберігання майна є обґрунтованими.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючі передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

На думку суду, позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права , який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Так з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арахіс Таврія" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-АГРО" підлягає стягненню 730000,00 грн.

При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 10950,00 грн. на підставі платіжного доручення №609 від 10.04.2020р.

За наведеного, з відповідача, на підставі ст.129 ГПК України, підлягає стягненню на користь позивача 10950,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арахіс Таврія" (код ЄДРПОУ 41781115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-АГРО" (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6Д, офіс 43; код ЄДРПОУ 39837089) - 730000 (сімсот тридцять тисяч) грн. 00 коп. вартості майна за договором №10ЧВК від 14.08.2019р.; 10950 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.09.2020р.

Суддя М.Б. Сулімовська