Постанова

від 23.09.2020 по справі 904/2215/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2215/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", про визнання недійсним правочину,

за участю представників:

позивача - Мицько Р. М.;

відповідача - Рудницька Ю. О., Астраханцева Л. Т.;

третьої особи - Василевська О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", в якому просило суд визнати недійсним правочин, оформлений АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" заявою від 11.05.2019 № 490007-Сл-7969-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 11.05.2019 № 490007-Сл-7969-0519, вчинена з порушенням положень статей 203, 601 ЦК України, що відповідно до положень статті 215 ЦК України є підставою для визнання її недійсною.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі № 904/4470/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпропетровськгаз" про стягнення заборгованості за договором № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 купівлі-продажу природного газу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" задоволено частково та постановлено стягнути з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь НАК "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн 3 % річних, 9 972 484,42 грн інфляційних втрат, 181 027,48 грн витрат по сплаті судового збору та 199 130, 23 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.16 у справі № 904/4470/16 Господарським судом Дніпропетровської області 07.10.2016 видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі № 904/4470/16 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 залишено в силі.

2.2. 03.05.2019 на адресу НАК "Нафтогаз України" від АТ "Дніпропетровськгаз" надійшли повідомлення від 02.05.2019 № 497007.2 Сл-6463-0518 про заміну первісного кредитора та вимога від 02.05.2019 № 490007.1-Сл-7677-0519 про виконання грошового зобов`язання (т. 1, а.с. 77-83).

Вимогу АТ "Дніпропетровськгаз" обґрунтувало тим, що між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (первісний кредитор) та АТ "Дніпропетровськгаз" (новий кредитор) укладено договір від 02.05.2019 № 02-05/19 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до НАК "Нафтогаз України" щодо виконання грошового зобов`язання у сумі 382 457 448,59 грн, яке є переплатою і виникло у зв`язку із невиконанням НАК "Нафтогаз України" постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143 в рамках договорів, укладених між НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 28.10.2016 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н та від 05.11.2018 № 18-504-Н.

2.3. 11.05.2019 АТ "Дніпропетровськгаз" направило на адресу НАК "Нафтогаз України" заяву № 490007-Сл-7969-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (т. 1, а.с. 84-85). За змістом заяви, відповідач повідомив, що має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання в сумі 362 159 166,57 грн, яке складається з: 348 222 726,62 грн - заборгованість за природний газ; 3 583 797,82 грн - 3 % річних; 9 972 484,42 грн - інфляційні втрати; 181 027,48 грн - витрати по сплаті судового збору, що підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та постановою Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/4470/16 за позовом НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпропетровськгаз" про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-137- ВТВ. Одночасно НАК "Нафтогаз України" має перед АТ "Дніпропетровськгаз" непогашене грошове зобов`язання у сумі 382 457 448,59 грн, яке виникло у зв`язку з невиконанням НАК "Нафтогаз України" вимоги АТ "Дніпропетровськгаз" від 02.05.2019 № 490007.1-Сл-7677-0519. Строк виконання даного зобов`язання настав 11.05.2019. Посилаючись на положення статті 601 ЦК України , відповідач заявив про припинення зобов`язання, яке виникло на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та постанови Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16 у сумі 362 159 166,57 грн шляхом його зарахування.

2.4. 28.02.2019 третя особа звернулася до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з вимогою щодо необхідності виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 (т. 1, а.с. 21-23), в якій просила здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі договору). До листа додано коригуючі акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них, які підписані ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та не підписані ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

2.5. 11.04.2019 третя особа повторно звернулася до АТ "НАК "Нафтогаз України" з вимогою щодо необхідності виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143 (т. 1, а.с. 37-39), в якій просить здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі договору).

2.6. У відповідь на вимогу третьої особи, позивач направив лист щодо коригування заборгованості (т. 1, а.с. 40), в якому повідомив, що пункти 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 втратили чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 . У зв`язку з цим, позивач повернув надані третьою особою вищевказані коригуючи документи без розгляду.

2.7. В обґрунтування заперечень проти заяви про зарахування вимог позивач посилається на те, що розрахунки між сторонами за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними в 2015, 2016, 2017, 2018 роках, закриті актами приймання-передачі природного газу, які у повному обсязі оплачені покупцем природного газу. З наявністю переплати за цими договорами позивач не згодний.

2.8. 02.05.2019 між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" і ПАТ "Дніпропетровськгаз" (найменування якого змінено на АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз") укладено договір про відступлення права вимоги № 02-05/19, за умовами якого первісний кредитор (третя особа) відступає, а новий кредитор (відповідач) набуває право вимоги на суму 382 457 448,59 грн за зобов`язанням, яке виникло у АТ "НАК "Нафтогаз Україна" в частині вартості отриманого природного газу та розподіленого населенню ПАТ "Дніпропетровськгаз" за договорами, за якими заборгованість АТ "НАК "Нафтогаз Україна" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" складає: 70 010 998,41 грн (договір від 30.06.2015 № 15-709-Н); 166 307 009,31 грн (договір від 30.12.2015 № 16-106-Н); 58 524 863,92 грн (договір від 28.10.2016 № 16-405-Н); 36 649 003,97 грн (договір від 12.04.2017 № 17-204-Н); 42 915 085,12 грн (договір від 29.09.2017 № 17-404-Н); 8 050 487,87 грн (договір від 05.11.2018 № 18-504-Н).

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 (суддя Кеся Н. Б.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 (колегія суддів: Білецька Л. М., Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.), позов задоволено.

Визнано недійсним правочин, оформлений АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" заявою від 11.05.2019 № 490007-Сл-7969-0519, про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Судові рішення мотивовані тим, що грошові вимоги ПАТ "Дніпропетровськгаз" (новий кредитор) до АТ "НАК "Нафтогаз України" на суму 362 159 166,57 грн, які є предметом заліку за заявою від 11.05.2019, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, що свідчить про невідповідність спірного правочину вимогам статті 601 ЦК України та є підставою для визнання його недійсним, як такого, що вчинений з недодержанням вимог частини 1 статті 203 ЦК України .

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 203, 204, 215, 518, 519, 601, 602 ЦК України, статей 13, 14, 86, 236 ГПК України та просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Скаржник наголошує, що суди вважаючи, що безспірність вимог АТ "Дніпропетровськгаз" не доведена, не вирішили спір між сторонами, не надали оцінки сутності заборгованості АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у вигляді переплати, яка виникла на підставі договорів поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу.

Також судами не надано оцінки договору відступлення права вимоги від 02.05.2019 № 02-05/19, за яким ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" відступило АТ "Дніпропетровськгаз" право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" частини переплати на загальну суму 362 159 166,57 грн.

Скаржник акцентує, що підтвердження факту розміру переплати АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" міститься у звіті незалежного аудитора від 10.06.2019, якому суди не надали належної правової оцінки, що є порушенням частини 3 статті 86 ГПК України.

4.2. У доповненнях до касаційної скарги, поданих у відповідності з положеннями частини 1 статті 298 ГПК України, АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" зазначає, що АТ "НАК "Нафтогаз України" жодним чином не спростувало розміру переплати, яка виникла у позивача перед третьою особою, а вимоги АТ "Дніпропетровськгаз" виникли на підставі договору відступлення права вимоги, який є діючим та не оскаржений, тобто є безспірним. Суди, вважаючи, що безспірність вимог АТ "Дніпропетровськгаз" не доведена, не вирішили спір між сторонами, не надали оцінки заборгованості АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у вигляді переплати.

За твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 918/541/18, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18 та застосовано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17, від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, правовідносини в яких не є подібними з правовідносинами у даній справі.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що судами попередніх інстанцій надавалася оцінка доводам, наведеним у касаційній скарзі, та просить відмовити у її задоволенні.

5.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" наголошує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки ні зібраним у справі доказам в цілому, ні кожному доказу окремо, які містяться в матеріалах справи та не мотивували відхилення або врахування кожного доказу окремо. В зв`язку з чим просить касаційну скаргу АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог статті 601 ЦК України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування частини 1, пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

6.4. Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

6.5. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

6.6. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.7. Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.8. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

6.9. Відповідно до положень статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

6.10. Згідно зі статтею 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4 1 ) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

6.11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16 наведено висновок про те, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Водночас, однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Подібну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17 та від 13.11.2018 у справі № 914/163/14.

6.12. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій встановивши, що грошові вимоги ПАТ "Дніпропетровськгаз" до АТ НАК "Нафтогаз України" на суму 362 159 166,57 грн, які є предметом заліку за заявою від 11.05.2019, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, дійшли правильного висновку, що правочин, оформлений відповідачем заявою від 11.05.2019 № 490007-Сл-7969-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не відповідає вимогам статті 601 ЦК України , що є підставою для визнання його недійсним у відповідності з положеннями статті 215 ЦК України.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам відповідають.

7.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань

7.3. Доводи касаційної скарги АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" не спростовують правильності застосування судами попередніх інстанцій положень статей 203, 215, 601 ЦК України і не підтверджують порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також не врахування правових позицій Верховного Суду, наведених у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №918/541/18, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15 та від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, тому колегія суддів визнає їх необґрунтованими.

Так, предметом розгляду у справі № 918/541/18 було стягнення заборгованості за договором складського зберігання зерна від 20.07.2017 № 20/07-17/СЛ, де суди встановивши факт припинення зобов`язання за договором зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 № 4-ВЛ, дійшли висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Лотівка Еліт" в частині стягнення основного боргу в сумі 616 870,23 грн не підлягають задоволенню.

У справі № 916/4933/15 про визнання банкрутом ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" розглядалася заява про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в задоволенні якої судами було відмовлено з огляду на недоведеність ПАТ "Дельта Банк" вимог про визнання недійсним спірного одностороннього правочину.

Предметом спору у справі № 918/539/18 було стягнення заборгованості в сумі 270 376,75 грн за порушення умов договору поставки від 30.12.2016 № 30/12-2016/2, де суди встановивши, що у матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем заяви про зарахування зустрічних вимог чи докази неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених у заяві відповідача від 30.08.2018 № 700, дійшли висновку, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт припинення зобов`язання за договором від 30.12.2016 шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги на підставі договору № 4-ВЛ, в зв`язку з чим відмовили в задоволенні вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 202 078,80 грн.

Таким чином, підстави позовів у справах № 918/541/18, № 916/4933/15 та № 918/539/18, та справі № 904/2215/19 і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання не є подібними.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані рішення та постанову ухвалено із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 у справі № 904/2215/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя С. Могил