Рішення

від 29.09.2020 по справі 160/7990/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Справа № 160/7990/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промтранс-Дніпро (49000, м.Дніпро, вул.Вереснева, буд.33, код ЄДРПОУ 41789292) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

14.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Промтранс-Дніпро до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.05.2020 року №201068, що прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті, в якій зазначено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Промтранс-Дніпро (49000, м.Дніпро, вул.Вереснева, буд.33, код ЄДРПОУ - 41789292) адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

В обгрунтування позову зазначено, що вказана постанова є протиправною з огляду на те, що зазначені в акті перевірки, що на підставі якого винесено оскаржувану постанову, обставини фактично не відбувалися. Так, позивач підтверджує факт зупинки водія інспекторами, кожен з яких зазначений в акті перевірки та надання інспекторам всіх запитуваних документів, жодних зауважень щодо яких не висувалось, проте заперечує факт вчинення інспекторами будь-яких дій, спрямованих на складання такого акту. Також, зазначає, що в матеріалах перевірки відсутні будь-які документи, у тому числі фото та відео-фіксація, які б підтверджували обставини, викладені у акті. Крім того, позивач зазначив, що не отримував жодного повідомлення про розгляд справи.

21.07.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 21.07.2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

04.08.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

16.09.2020 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечував, зазначивши що обставини, викладені в акті перевірки дійсно мали місце, водій зі змістом акту був ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився. Повідомлення про розгляд справи надсилалося позивачу засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого надано копію списку згрупованих поштових відправлень.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно товарно-транспортної накладної від 11.03.2020 №АВ05110320-0012, в якому зазначений перевізник - ТОВ Пром-Транс-Дніпро , водій - ОСОБА_1 на автомобілі марки ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом/напівпричіпом реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснено перевезення вантажу загальною масою понад 21 тонну з пункту навантаження м.Дніпро, вул..Оцупа Олександра, 18б до пункту розвантаження м.Київ, вул..Віскозна, 32.

11.03.2020 року посадовими особами відповідача Лагутіним В.Ю. та Литвином С.М. винесено акт №218991, згідно якого, на підставі направлення на перевірку від 10.03.2020 року №008065 на 109 км. автомобільної дороги Н-31 11.03.2020 року о 14:30 год. проведено перевірку транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), водієм якого визначено ОСОБА_1 та виявлено порушення, відповідальність за яке передбачене ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт": надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, передбачених ст.. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, без оформлення щоденного реєстраційного листа режимів праці та відпочинку водія транспортного засобу. Згідно з приміткою в акті від надання пояснень та підписання акту водій відмовився.

28.04.2020 року винесено повідомлення №35018/22/24-20 про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 07.05.2020 року, яке направлено позивачу засобами поштового зв`язку 30.04.2020 року.

В.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області області, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову №2010684 від 07.05.2020 року, якою на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю Промтранс-Дніпро застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 1700 грн.

Вказана постанова направлена позивачу поштою та отримана ним 25.05.2020 року.

Позивач вважає зазначену постанову протиправною, такою що винесена з порушенням чинного законодавства та з метою її оскарження звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Перевіряючи правомірність вказаної постанови, суд виходив з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт".

Частинами 14, 17 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

Судом установлено, що спірною постановою №201068 від 07.05.2020 року до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Так, згідно з частиною 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний зокрема мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

За висновками відповідача, у ході рейдової перевірки 11.03.2020 року встановлено, що позивач надавав послуги з перевезення вантажу без оформлення необхідних документів - реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 , чим порушив вимоги ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт .

Перевіряючи ці обставини, суд виходить з того, що статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 року у м.Женева ухвалила Конвенцію №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифікована Законом України №129-VI від 06.03.2008 року. Ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.

Відповідно до статті 10 цієї Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами, установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" від 25.01.2012 року №51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (надалі - Положення №340).

Пунктами 1.1, 1.2 Положення №340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4. Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340 ця норма для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн набрала чинності з 01.06.2013 року, а для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015 року.

Тож, з 01.06.2013 року вантажні автомобілі з повною масою понад 12 тонн, які використовуються автомобільними перевізниками при наданні послуг по перевезенню вантажів транспортним засобом у внутрішньому сполученні, повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за №946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 розділу І Інструкції №385:

- контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції №385.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу ІІІ Інструкції №385 перевізники:

- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно до додатку 1 "Вимоги до конструкції, випробування, встановлення та перевірки" до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970 року, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №2819-IV від 07.09.2005 року, термін "реєстраційний листок (бланк для записів)" означає бланк, який призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводиться в контрольний пристрій та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, яка повинна реєструватись.

Отже, тахокарти (щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку) є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Наявність таких документів перевіряється під час здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у ході рейдових перевірок відповідно до пункту 15 Порядку №1567.

Вантажні автомобілі з повною масою понад 12 тон, які використовується суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючими та повіреними контрольними пристроями (тахографами) для отримання та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та періоди роботи водіїв. А для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов`язковою також є наявність реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - заповнених тахокарт у разі використання аналогового тахографа, картки або роздруківки даних роботи тахографа - у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Ці документи є джерелом інформації щодо режимів праці і відпочинку водіїв транспортних засобів, на яких встановлені контрольні пристрої (тахографи).

Судом установлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Промтранс-Дніпро на підставі товарно-транспортної накладної №АВ05110320-0012 від 11.03.2020 року надавало послуги з перевезення вантажів як суб`єкт господарювання на договірних засадах, використовуючи найману працю водія ОСОБА_1 . Для перевезення вантажу 11.03.2020 року ним використовувався транспортний склад з вантажного автомобіля марки ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіпа/напівпричіпа реєстраційний номер НОМЕР_2 . У ході рейдової перевірки 11.03.2020 року встановлено, що вказаний вантажний автомобіль, яким здійснювалося перевезення вантажу, обладнаний повіреним аналоговим тахографом, тож, відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 на водія цього транспортного засобу покладався обов`язок використовувати тахокарти, або у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записувати від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформувати про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах.

Відсутність у водія вказаних документів під час рейдової перевірки 11.03.2020 року стала підставою для притягнення позивача як автомобільного перевізника до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що дійсно 11.03.2020 року позивач здійснював перевезення вантажу автомобілем під керуванням водія ОСОБА_1 . Приблизно об 14:30 год. автомобіль було зупинено старшим дорожнім інспектором ВДК Лагутіним В.Ю та старшим дорожнім інспектором ВДК Литвином С.М. Означені посадові особи поцікавилися у водія щодо обладнання автомобілю тахографом, попросили надати документи на вантаж та автомобіль, що і було зроблено водієм. Будь-яких інших дій зазначеними інспекторами не вчинялось, жодних зауважень до наданих документів не висувалось. З огляду на наведене, посилання в акті на відмову водія від його підписання є безпідставними, оскільки вказаними інспекторами жодних документів у присутності водія не складалось та водію не пропонувалося підписати акт.

Як встановлено судом, вимоги Інструкції №385 поширюються на усіх суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Тож наявність реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв є обов`язковою для перевізників, які здійснюють внутрішні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів.

При цьому абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено застосовання адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Суд зазначає, що у позовній заяві не зазначено жодної інформації про наявність, або відсутність реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія під час рейдової перевірки 11.03.2020 року, відсутні пояснення водія ОСОБА_1 та не долучено відповідних копій реєстраційних листків до матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позов не вказано про наявність відеофіксації зазначеної перевірки.

Оцінюючи надані сторонами докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд враховує прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої при оцінці доказів Суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Кобець проти України", "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач виконав свій процесуальний обов`язок, підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами та довів "поза розумним сумнівом" факту ненадання під час перевірки документів на підтвердження режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 11.03.2020 року, а відтак і факт вчинення позивачем інкримінованих йому порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Також, згідно з пунктами 25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 28.04.2020 року № 35018/22/24-20 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 07.05.2020 року.

Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті Укрпошта за штрих кодовим ідентифікатором 4900300330857 копія відправлення з 02.05.2020 року знаходиться у точці видачі/доставки.

Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 02.05.2020 року, проте вказаним правом не скористався.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій щодо складення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.05.2020 року №201068 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Промтранс-Дніпро (49000, м.Дніпро, вул.Вереснева, буд.33, код ЄДРПОУ - 41789292) адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Промтранс-Дніпро не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Промтранс-Дніпро (49000, м.Дніпро, вул.Вереснева, буд.33, код ЄДРПОУ 41789292) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв