Рішення

від 29.09.2020 по справі 320/4258/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 року м. Київ справа №320/4258/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 16 березня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га, яка розташована у селі Лебедівка Вишгородського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку за рахунок земель комунальної (або державної) власності;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16 березня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га, яка розташована у селі Лебедівка Вишгородського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку за рахунок земель комунальної (або державної) власності та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га, яка розташована у селі Лебедівка Вишгородського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку за рахунок земель комунальної (або державної) власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було прийнято рішення за відповідною заявою-клопотанням позивача, що порушує право позивача на отримання у власність земельних ділянок.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 р. відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання. У цій ухвалі відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня її вручення подати до суду відзив на позовну заяву.

23 червня 2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити з тих підстав, що на звернення позивача було надано відповідь у встановлений законом термін. Відповідь є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

16 березня 2020 р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо безоплатного отримання земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектара, яка розташована у селі Лебедівка Вишгородського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку за рахунок земель комунальної (або державної) власності.

До вказаної заяви позивачем додано копію документа, що посвідчує особу, та ідентифікаційний код, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

26 березня 2020 р. листом відповідача за № 115/02-10 позивача повідомлено, що вказана заява не підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що відповідач не прийняв рішення по цій заяві позивача, останній звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ.

Відповідно до вимог ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах населеного пункту, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк.

На підставі наявних у справі матеріалів судом встановлено та не заперечується відповідачем у відзиві, що заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідача було отримано 16 березня 2020 р., що підтверджується листом відповідача № 115/02-10 від 26 березня 2020 р.

Приписами ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Отже, питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач зобов`язаний був розглянути на пленарному засіданні, ухваливши рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні.

Суд зауважує, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами, наданими у відповідь на звернення-клопотання заявника.

Судом встановлено, що 26 березня 2020 р. № 115/02-10 листом відповідача було повідомлено позивача про розгляд його заяви. Натомість, жодного рішення за результатами розгляду клопотання прийнято не було.

Лист від 26 березня 2020 р. № 115/02-10, на який посилається відповідач як на підтвердження розгляду заяви позивача від 16 березня 2020 р., не є, на переконання суду, доказом розгляду вказаної заяви відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки, як зазначалося вище, вимогами законодавства з цього питання передбачено прийняття рішення ради, а не надання відповіді листом.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 804/5597/15.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи у тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію наданої йому компетенції.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача про те, що заяву позивача було розглянуто у встановленому законодавством порядку та спосіб.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 16 березня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га, яка розташована у селі Лебедівка Вишгородського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку за рахунок земель комунальної (або державної) власності та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16 березня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га, яка розташована у селі Лебедівка Вишгородського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку за рахунок земель комунальної (або державної) власності, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га, яка розташована у селі Лебедівка Вишгородського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку за рахунок земель комунальної (або державної) власності, суд зазначає, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони є передчасними. Суд звертає увагу, що перед наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідна рада повинна розглянути подані заявником документи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій і бездіяльності відповідно до норм чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було порушено права позивача на розгляд його звернення про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та порушено вимоги, передбачені частиною 2 статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії та бездіяльність відповідача були протиправними. Право позивача на належний розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Встановлено, що між Адвокатським бюро Редіч і партнери (далі - Адвокатське бюро) та позивачем (далі - Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 24 від 23 квітня 2020 р.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 цього договору клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги/професійної правничої допомоги, особисто та/або із залученням інших адвокатів, помічників адвокатів на умовах та в порядку, що визначені цим Договором.

На підтвердження факту надання та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано Акт про прийняття-передачу наданих послуг № 1 від 27 квітня 2020 р. Відповідно до цього Акту, представником позивача виконано наступні роботи:

1) назва послуги - Зустріч з клієнтом. Усна консультація, кваліфікація спірних правовідносин, побудова правової позиції. Вивчення (детальний аналіз) наданих документів; вартість - 1 год. - 1500 грн.; час, витрачений на надання послуг та кількість документів - 2 год.; загальна вартість - 3000 грн.;

2) назва послуг - Написання та подання до суду позовної заяви до Лебедівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Формування додатків до позовної заяви; вартість - 1 год. - 1500 грн.; час, витрачений на надання послуг та кількість документів - 6 год.; загальна вартість - 9000 грн.

Відповідно до цього Акту загальна вартість за надання правової допомоги складає 12 000 грн. Разом з тим, на підтвердження фактичного понесення виплат позивачем не додано квитанцію/платіжне доручення про сплату грошової суми за надання правничої допомоги на суму 12 000 грн. 00 коп.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання позивача щодо повернення коштів за правничу допомогу не підлягає задоволенню, так як позивачем не надано доказів понесення таких витрат.

Щодо розподілу інших судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до квитанції від 15 травня 2020 р. № 134 позивачем сплачено судовий збір на суму 840 грн. 80 коп. Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог присуджує позивачу 500 грн. 00 коп. понесених витрат по оплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 16 березня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га, яка розташована у селі Лебедівка Вишгородського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку за рахунок земель комунальної (або державної) власності.

Зобов`язати Лебедівську сільську раду Вишгородського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 березня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га, яка розташована у селі Лебедівка Вишгородського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку за рахунок земель комунальної (або державної) власності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (код ЄДРПОУ - 04359577) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Лебедівська сільська рада Вишгородського району Київської області, адреса: вул. Леніна, буд. 14, с. Лебедівка, Вишгородського району, Київської області, 07360, код ЄДРПОУ - 04359577.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 29 вересня 2020 року.