Рішення

від 28.09.2020 по справі 400/2696/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 р. № 400/2696/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГС-Юг", ПГС, 1-Р, м. Миколаїв, 54025

про:накладення арешту на кошти та інші цінності,

Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі-позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС-ЮГ (далі-відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках для стягнення податкового боргу в сумі 537 361,54 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг, але відсутнє майно для погашення боргу.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання, та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду відзив не надходив, а копія вищезазначеної ухвали, яку суд направив відповідачу, повернулись до суду без вручення.

Копія ухвали (направлена за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), повернулася суду без вручення адресату з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою . Частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З врахуванням положень ч. 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

ВСТАНОВИВ:

Згідно Розрахунку податкової заборгованості відповідача сума боргу складає 537 361,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими повідомленнями-рішеннями, розрахунком податкової заборгованості наданої до позовної заяви та іншими документами.

Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованого майна відсутні.

Згідно витягу з інформаційної бази транспортні засоби за відповідачем не зареєстровані.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, є податковим боргом.

Пунктами 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Норма пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання. Вона регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Отже, обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року (справа №804/4273/13-а).

Пунктом 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Пунктом 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Таким чином, положеннями податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Позивачем наданими суду доказами підтверджено факт наявності у відповідача податкового боргу, як і факт того, що у позивача відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 12, 19, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГС-ЮГ"(ПГС, 1-Р, м. Миколаїв, 54025, код ЄДРПОУ 38313577) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках для стягнення податкового боргу в сумі 537 361,54 грн. - задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГС-ЮГ"(ПГС, 1-Р, м. Миколаїв, 54025, код ЄДРПОУ 38313577) що знаходяться у банках, достатні для стягнення податкового боргу підприємства у сумі 537 361,54 грн. (п`ятсот тридцять сім тисяч триста шістдесят одна гривня п`ятдесят чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. С. Брагар