Рішення

від 22.09.2020 по справі 440/668/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/668/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - Баранік К.В.,

представника відповідача - Солопа І.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" звернулося до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області №0000710501 від 17 січня 2020 року, №0000720501 від 17 січня 2020 року, №0000730501 від 17 січня 2020 року та №0000740501 від 17 січня 2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що реальність господарських операцій за договорами поставки, укладеними між ним та ТОВ ТД Біоіл , а також з ТОВ Біт Трейдінг , підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, виписками банку тощо.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву посилався на недоведеність КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" реальності здійснення господарських операцій з ТОВ ТД Біоіл та ТОВ Біт Трейдінг , оскільки в товарно-транспортних накладних наявні недоліки; до перевірки не надано актів приймання-передачі при надходженні матеріалів від постачальників, а також акти приймання продукції за кількістю та якістю; до перевірки не надано сертифікатів відповідності на придбаний товар, а у тих сертифікатах відповідності, які надані до перевірки, термін дії закінчився; у ТОВ ТД Біоіл та ТОВ Біт Трейдінг відсутні необхідні умови для реального здійснення задокументованих з позивачем господарських операцій.

У відповіді на відзив позивач вказав, що надав всі необхідні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з постачальниками.

У додаткових поясненнях позивач, серед іншого, зазначив, що підприємство позивача, маючи на балансі асфальтобетонну дільницю із асфальтозмішувальною установкою, виготовляє власний асфальтобетон, який в подальшому улаштовує асфальтобетонне покриття вулиць та доріг м. Кременчука. Для цього підприємство постійно закуповує бітум БНД, в тому числі у своїх контрагентів ТОВ ТД Біоіл та ТОВ Біт Трейдінг . Вартість кожної поставки бітуму береться до уваги при підготовці розрахунку вартості матеріалів на виготовлення продукції та вартості реалізації готової продукції.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги заявленого позову, а представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 03332033 та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов`язкових платежів) в Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

У період з 28 жовтня 2019 року по 22 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

За результатами перевірки складено акт № 1592/16-31-05-01-10/03332033 від 13 грудня 2019 року, в якому зафіксовано по взаємовідносинам з ТОВ ТД Біоіл та ТОВ Біт Трейдінг порушення КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" вимог:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31 грудня 1999 року №318 зі змінами та доповненнями, в результаті чого КП КПС ШРБУ завищено витрати показника рядка 2050 Собівартість реалізованої продукції Звіту про фінансові результати (Ф №2) на загальну суму 14487099 грн, в тому числі за періоди: 2017 рік на суму 9370012 грн, 2018 рік на суму 5117087 гривень;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 2897419,00 грн, в тому числі за червень 2017 на сумі 383497,00 грн, за липень 2017 року на суму 157580,00 грн, за серпень 2017 року на суму 380698,00 грн, за вересень 2017 року на суму 280116,00 грн, за листопад 2017 року на суму 481892,00 грн, за грудень 2017 року на суму 190218,00 грн, за квітень 2018 року на суму 215170,00 грн, за червень 2018 року на суму 524072,00 грн, за липень 2018 року на суму 121559,00 грн, вересень 2018 на суму 162617,00 гривень.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000710501 від 17 січня 2020 року, яким збільшено КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3259597,50 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням - 2607678,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 651919,50 грн);

- № 0000720501 від 17 січня 2020 року, яким збільшено КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" суму грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних підприємств, що вилучаються до бюджету, на 1187942,00 грн;

- № 0000730501 від 17 січня 2020 року, яким зменшено КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" від`ємне значення суми податку на додану вартість на 1407721,00 грн;

- № 0000740501 від 17 січня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1862123,75 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням - 1489699,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 372424,75 грн).

Не погодившись із прийняттям вказаних податкових повідомлень-рішень, КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" звернулося до суду з цим позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість оспорюваних податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з такого.

Правовідносини з приводу справляння податку на прибуток та податку на додану вартість унормовані Податковим кодексом України /далі - ПК України (у відповідній редакції)/.

Так, згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту з податку на додану вартість відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилом пункту 198.2 цієї статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Отже, підставою для формування показників податкової звітності є належним чином оформлені первинні документи та інші документи, що пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Статтею 1 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною другою статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, правові наслідки

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правовий аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що підставою для формування показників податкової звітності є належним чином оформлені первинні документи та інші документи, що пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Статтею 1 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною другою статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Господарські операції, які фактично не відбулись, не можуть бути об`єктом оподаткування.

У постанові від 17 вересня 2020 року Верховний Суд зазначив, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави. Кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній після 15.12.2017), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку .

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ ТД Біоіл та ТОВ Біт Трейдінг та правомірності включення позивачем витрат до фінансового звіту та податку на додану вартість до податкового кредиту, суд виходить з наступного.

З наданих сторонами письмових доказів суд встановив, що КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" як покупець протягом 2017-2019 років уклав ряд однотипних договорів поставки товарів (бітуму, бітумної емульсії або бензину А-92) з ТОВ ТД Біоіл № 102 від 26 березня 2019 року, № 71 від 20 березня 2017 року, № 89 від 27 березня 2017 року, № 50 від 06 березня 2018 року, № 49 від 06 березня 2018 року, № 53 від 14 березня 2018 року, № 84 від 03 квітня 2018 року, № 242 від 08 серпня 2017 року, № 175 від 25 червня 2018 року, № 89 від 27 березня 2017 року, № 168 від 06 червня 2017 року, № 221 від 18 липня 2017 року, № 242 від 08 серпня 2017 року, № 271 від 12 вересня 2017 року та з ТОВ Біт Трейдінг № 271 від 09 жовтня 2017 року.

За умовами цих однотипних договорів постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в тендерній пропозиції, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти товар. Прийом (здача) товару проводиться за кількістю - згідно накладної, а за якістю - згідно з документами, які підтверджують якість товару (паспорти, сертифікати якості). Розрахунки за отриманий товар здійснюються за бюджетні кошти.

На підтвердження фактів поставки товару позивач надав видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення на оплату товару, виписки банку, товарно-транспортні накладні.

Ставлячи під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ ТД Біоіл , в акті перевірки відповідач посилається на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних та видаткових накладних; на відсутність актів про приймання продукції за кількістю та якістю та документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, а також на інформацію з бази даних ІТС Податковий блок щодо відсутності у ТОВ ТД Біоіл основних фондів та трудових ресурсів у достатній кількості, а також на придбання ТОВ ТД Біоіл бітуму дорожнього у підприємств, які мають ознаки фіктивності та є учасниками конвертаційного центру . Аналізом даних ЄРПН не встановлено декларування ТОВ ТД Біоіл придбання послуг на оренду приміщення, опалення, водо-, тепло-постачання, зв`язок, тощо, на зберігання товарів. В мережі інтернет відсутня будь-яка інформація стосовно здійснення господарської діяльності ТОВ ТД Біоіл . З вересня 2018 року ТОВ ТД Біоіл не подано до контролюючого органу жодної податкової звітності. За результатами перевірки взаємовідносин КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" з ТОВ ТД Біоіл встановлено відсутність по ланцюгу постачання товарів реалізованих ТОВ ТД Біоіл .

А з долученої судом до матеріалів справи ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 10 серпня 2018 року у справі № 554/4620/18 вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що з метою протиправного заволодіння бюджетними коштами службові особи КП Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління (код ЄДРПОУ 03332033), попередньо вступили в змову зі службовими особами ТОВ Торговий Дім БІОІЛ (код ЄДРПОУ 36565962, юридична адреса: Черкаська область, м. Чигирин, вул. Грушевського, буд. 16а). Відповідно до отриманої інформації, КП Кременчуцьке ПС ШРБУ протягом березня липня 2017 року уклало з ТОВ ТД БІОІЛ чотири угоди на постачання бітуму марки БНД 70/100 на загальну суму близько 52 млн. грн. При цьому, з метою перемоги оголошених КП Кременчуцьке ПС ШРБУ тендерах ТОВ ТД БІОІЛ застосовувало протиправний механізм, який полягав у оголошенні цінової пропозиції нижче економічно - обґрунтованого рівня, з подальшим підвищенням ціни поставки товару на підставі експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати щодо фактичної ціни даного виду товару. Також, встановлено, що для реалізації злочинного задуму службові особи ТОВ ТД БІОІЛ частину вказаних бюджетних грошових коштів у сумі понад 3,5 млн. грн., конвертували у готівку через фіктивне підприємство ТОВ Транснафтогруп (код ЄДРПОУ 40381494, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 50б, офіс. 20), що входить до складу транзитно-конвертаційної групи підприємств. Водночас, наявні дані свідчать про те, що фактично КП Кременчуцьке ПС ШРБУ недоотримало бітуму на суму, яка конвертована у готівку, але при цьому, його службові особи оформили отримання повного обсягу замовлення, чим нанесли шкоду даній бюджетній установі на суму понад 3,5 млн. грн. Окрім цього встановлено, що і на даний час представники тендерного комітету КП Кременчуцьке ПС ШРБУ систематично займаються сприянням у змові між учасниками тендерів, які були вже проведені на протязі 2018 року, які проводяться зазначеним комунальним підприємством, спотворюючи умови для перемоги комерційних структур, з якими у них встановленні корупційні стосунки, що підтверджується отриманими матеріалами в рамках проведених НСРД. Тобто в ході проведення досудового розслідування встановлено той факт, що дійсно службові особи які займають відповідні посади на КП Кременчуцьке ПС ШРБУ на протязі 2017-2018 років сприяють службовим особам ТОВ ТД БІОІЛ в отриманні переваги та яких в подальшому визнають переможцями та укладають договори на поставку. При цьому знаючи, що товар який буде в подальшому поставлений ТОВ ТД БІОІЛ не відповідає специфікаціям до договору та поставляється в менших об`ємах від очікуваної кількості зазначених в конкурсних пропозиціях. У сукупності із іншими доказами, є підстави вважати про вчинення розтрати бюджетних коштів службовими особами КП Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ Торговий Дім БІОІЛ .

Сумнів у реальності вчинення господарських операцій за договором поставки № 271 від 09 жовтня 2017 року, укладеним з ТОВ Біт Трейдінг , у відповідача виник через наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних та видаткових накладних; відсутність актів про приймання продукції за кількістю та якістю та документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, а також через факти придбання ТОВ Біт Трейдінг бітуму у підприємств, які мають ознаки фіктивності та є учасниками конвертаційного центру . Відповідно до бази даних АІС Податковий блок ТОВ Біт Трейдінг (нова назва ТОВ ГМ ХОРЗ ) відсутні достатні трудові ресурси, основні засоби, об`єкти оподаткування, земельні ресурси, транспортні засоби, необхідні для здійснення операцій з урахуванням часу роботи. За результатами перевірки взаємовідносин КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" з ТОВ Біт Трейдінг встановлено відсутність по ланцюгу постачання товарів реалізованих ТОВ Біт Трейдінг . В товарно-транспортних накладних (ТТН) за вересень 2017 року вказані перевізники: 13.09.2017, 27.09.2017 - ПМП Експрес , 20.09.2017 - ТОВ ТБД , але згідно ЄРПН в податковому кредиті ТОВ Біт Трейдинг в цей період відсутні зареєстровані податкові накладні від підприємств-перевізників ТОВ ТБД та ПМП Експрес .

Обставини, на які посилається відповідач в акті перевірки, беруться судом до уваги, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 804/1752/17, а саме: встановивши, зокрема відсутність можливості у контрагентів позивача здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у них складських приміщень, виробничих потужностей, технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу в необхідній кількості для вчинення задекларованих операцій; не підтвердження факту придбання контрагентами проданого позивачу товару; відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання (оскільки відсутні операції щодо придбання постачальниками контрагентів товарів, які поставлялися позивачу), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та цими підприємствами не є реальними .

В акті перевірки відповідач також вказує на те, що товарно-транспортні накладні за змістом не відповідають Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на ту обставину, що права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначено Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, проте ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.

Господарські взаємовідносини з поставки нафтопродуктів, які є небезпечним вантажем, характеризуються своєю специфікою, яка полягає у наявності в учасників таких поставок особливих умов зберігання і транспортування продукції, а господарські операції з придбання товарів мають оформлюватися специфічним пакетом документів.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 /далі - Інструкція/.

Відповідно до Розділу 1 Інструкції ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Підпунктами 5.4.1-5.4.3 пункту 5.4 Інструкції встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об`ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м 3 , ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Підпунктом 7.5.6 пункту 7.5 Інструкції передбачено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

При цьому форма товарно-транспортної накладної № 1-ТТН (нафтопродукт) є додатком № 3 до Інструкції.

Відповідно до підпунктів 7.5.7, 7.5.8 пункту 7.5 Інструкції ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Відповідно до пункту 14.4 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Згідно з пунктом 14.6 Інструкції кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Між тим, позивач не надав доказів обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, обліку придбаних нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП та товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП.

З аналізу наданих суду товарно-транспортних накладних видно, що вони оформлені з порушеннями вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, а саме: в ТТН не заповнені графи "номер резервуара", "об`єм нафтопродукту (нафти), дм3", метод визначення маси нафтопродукту (нафти) "густина нафтопродукту (нафти), кг/м3", "температура нафтопродукту (нафти), С", що не дає можливості ідентифікувати та визначити рух нафтопродуктів. Також не всі товарно-транспортні накладні містять повну назву пункту навантаження, вказуючи лише назву населеного пункту, наприклад: м. Дніпро.

Як зазначив представник позивача, в подальшому з придбаного бітуму було виготовлено асфальтобетонну суміш, на підтвердження чого надав накладні на внутрішнє переміщення (асфальотобетону), акти приймання виконання будівельних робіт. Однак, з цих документів неможливо встановити, що асфальтобетонна суміш виготовлена КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" саме з бітуму, придбаного у ТОВ ТД Біоіл та ТОВ "Біт Трейдінг".

У подібних правовідносинах у справі № 816/2211/18 (постанова від 17 вересня 2020 року) Верховний Суд дійшов наступних висновків: як правильно встановив суд першої інстанції, такий вид товару, як нафтопродукти, що придбавався позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Грін-Лайф , має певні особливості як транспортування, так і обліку. Як зазначено вище, спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх підприємств, установ та органів незалежно від форм власності, які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів. Суд першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками взаємовідносин позивача з його контрагентом, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій з реалізації позивачу його контрагентом бітуму, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності. Зокрема, дослідивши надані позивачем товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (форма №1-ТТН (нафтопродукт), суд першої інстанції встановив, що товарно-транспортні накладні не містять номера посвідчень водіїв та повної назви пункту навантаження та розвантаження продукції, що не дає можливості їх ідентифікувати та визначити рух товарно-матеріальних цінностей. Крім того, на спірних товарно-транспортних накладних відсутні відомості щодо номеру резервуара, в якому перевозився нафтопродукт, відсутні дані щодо його об`єму, густини та температури, що є обов`язковим при перевезенні небезпечних вантажів. Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, доказів обліку придбаних нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, що суперечить порядку приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, що врегульованого Інструкцією; не надано ліцензії на перевезення нафтопродуктів, що є обов`язковим документом про перевезенні небезпечних вантажів. Суд касаційної інстанції критично оцінює доводи позивача про використання придбаних у контрагента товарів у власній господарській діяльності, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, весь перелік наданих позивачем документів не дає можливості ідентифікувати, що асфальтобетонна суміш, виготовлена позивачем саме з бітуму, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Грін-Лайф . Суд першої інстанції також умотивовано зауважив, що наявність у позивача товарно-транспортних накладних не є безумовним свідченням прийняття нафтопродуктів від контрагента у відповідності Інструкції, оскільки з вказаних документів неможливо встановити, що такі стосуються товарів придбаних саме у Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Грін-Лайф , і що саме цей товар транспортувався за вказаними товаро-транспортними накладними. Таким чином, факт придбання, транспортування, зберігання та подальше використання в господарській діяльності позивача нафтопродуктів придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Грін-Лайф не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними. Посилання позивача на докази проведення оплати за отриману продукцію, про що свідчить наявні в матеріалах справи платіжні доручення, не є безмовною умовою для визнання проведених між сторонами операцій товарними, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що наявність у платника податкової та видаткової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів. Формальна наявність договорів, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактури чи товарно-транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне придбання позивачем у контрагента нафтопродуктів та свідчать про безтоварність проведених операцій. Суд дійшов умотивованого висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Грін-Лайф фактично не поставляло позивачу бітум, а лише надало останньому бухгалтерські документи з метою незаконного формування податкового кредиту для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток. За встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю Кротон-А правомірності формування ним валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними операціями з контрагентом-постачальником є правильним .

А у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 826/1475/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Верховний Суд наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів .

Тож, оцінюючи усі докази по справі в їх сукупності та беручи до уваги позицію Верховного Суду, суд доходить висновку про те, що вони не підтверджують факт реального здійснення поставки нафтопродуктів від ТОВ ТД Біоіл та ТОВ "Біт Трейдінг" на користь КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління".

Відтак, усі дії з віднесення позивачем у перевірений період до складу податкового кредиту з ПДВ та витрат по операціях з придбання товарів у ТОВ ТД Біоіл та ТОВ "Біт Трейдінг"за наслідками цих операцій суд визнає безпідставними.

З огляду на встановлені обставини справи суд доходить висновку про безпідставність заявленого позову, у зв`язку з чим грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0000710501 від 17 січня 2020 року, №0000720501 від 17 січня 2020 року, №0000730501 від 17 січня 2020 року та №0000740501 від 17 січня 2020 року, суд визнає правомірними, а позовні вимоги щодо їх скасування такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (вул. Махоркова, буд. 35, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, ідентифікаційний код 03332033) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області №0000710501 від 17 січня 2020 року, №0000720501 від 17 січня 2020 року, №0000730501 від 17 січня 2020 року та №0000740501 від 17 січня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 жовтня 2020 року.

Суддя Н.І. Слободянюк