Ухвала

від 29.09.2020 по справі 520/11162/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29.09.2020 № 520/11162/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Спірідонова М.О. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду клопотання Харківської міської ради про закриття провадження по справі за позовом Громадської організації "Центр сприяння жертвам політичної агресії" ( 61075, м. Харків, вул. Михайла Водяного, 78), Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМБЛ" (61007, м. Харків, вул. Бібліка, 37/8, кв. 70) до Харківської міської ради Харківської області (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖОНДИР" (61007, м. Харків, вул. Бекетова, 21) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація "Центр сприяння жертвам політичної агресії", Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМБЛ" звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просять суд:

1. Визнати неправомірним та скасувати рішення 16 сесії Харківської міської ради Харківської області 6 скликання від 22.06.2012р. № 762/12 в частині прийняття рішення щодо продажу Харківською міською радою Харківської області земельної ділянки, що перебувала в комунальній формі власності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мунстон .

2. Винести окрему ухвалу щодо виявлення під час розгляду адміністративної справи фактичних даних, що можуть свідчити про скоєння посадовою особою органу місцевого самоврядування ( посадова особа 2-ї категорії ) правопорушення, що містить ознаки посадового злочину та направити її для відповідного реагування до Харківського територіального управління Національного антикорупційного бюро України.

В обґрунтування поданого позову позивачі зазначають, що встановивши факт відсутності на території Тракторозаводського ринку в м. Харкові такої юридичної особи, яка має статус суб`єкта господарювання, що надає в передбаченому законодавством порядку ринкові послуги підприємцям та населенню, та , разом з тим, факт наявності безлічі посередників, які здійснюють діяльність зі здачі в суборенду торгівельних місць без належних на те правових підстав по необґрунтовано завищеним орендним ставкам, ТОВ СІМБЛ звернулось з проханням до Харківської міської ради про виділ підприємству земельної ділянки для здійснення діяльності по організації надання ринкових послуг на території Тракторозаводського ринку з метою надання належної якості таких послуг на підставах, передбачених законодавством. Листом від 23.06.2020р. № 4867/0/225-20 Харківська міська рада повідомила ТОВ СІМБЛ про те, що між Харківською міською радою та ТОВ Мунстон укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1943 від 25.06.2012р., видано державний акт на право власності на земельну ділянку та зареєстровано право власності за ТОВ Мунстон 01.06.2013р. Позивачами зазначено, що рішення 16 сесії Харківської міської ради від 22.06.2012 №762/12 в частині прийняття рішення щодо продажу Харківською міською радою Харківської області земельної ділянки, що перебувала в комунальній формі власності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мунстон було прийнято всупереч вимогам законодавства, якими встановлений чіткий порядок відчуження земель з комунальної форми власності в приватну, що свідчить про скоєння посадовою особою органу місцевого самоврядування правопорушення, що містить в собі ознаки посадового злочину.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 р. відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

25.09.2020 р. представником відповідача надано клопотання про закриття провадження по справі. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що Рішення Харківської міської ради від 22.06.2012 №762/12 щодо продажу Харківською міською радою земельної ділянки на користь ТОВ Мунстон не є результатом реалізації владних управлінських функцій, а також не пов`язано з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Оскаржуване рішення за ознаками не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії. При цьому, Позивач не оскаржує дії або бездіяльність Харківської міської ради.

Таким чином, на правовідносини щодо продажу земельної ділянки не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а отже позовна вимога про визнання рішення Харківської міської ради неправомірним і його скасування не може бути заявлена в рамках адміністративного провадження. А тому провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб`єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних перевезень; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталіторного режиму 1917-1991 років".

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання щодо предметної юрисдикції спору, суд з`ясовує чи є він приватно-правовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов`язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

За змістом позовних вимог позивач просить суд скасувати рішення 16 сесії Харківської міської ради Харківської області 6 скликання від 22.06.2012р. № 762/12 в частині прийняття рішення щодо продажу Харківською міською радою Харківської області земельної ділянки, що перебувала в комунальній формі власності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мунстон . Позивач вважає, що продаж земельної ділянки на користь ТОВ "Мустон" було здійснено без дотримання вимог, встановлених ст. 134 Земельного кодексу України щодо обов`язковості продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України (далі - ЗК України) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов`язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 5 ЗК України визначено, що земельне законодавство базується, зокрема, на таких принципах: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб`єктами підприємницької діяльності. Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №809/739/17 колегія суддів Судової палати дійшла висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 07.02.2018 (К9901/1884/18). Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У вказаній справі відповідач, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст. 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб`єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб`єкт владних повноважень - Харківська міська рада владних управлінських функцій не здійснює. Спори, предметом яких є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, не підлягають розгляду за правилами КАС України. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи з приводу порушеного права позивача на земельну ділянку, на якій розміщена тимчасова споруда, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у аналогічних категоріях справ, суд дійшов висновку, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки її розгляд належить до юрисдикції загального суду в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Водночас, згідно вимог ч.1 ст.239 КАС України, суд роз`яснює позивачеві про віднесення даної справи до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак судовий збір, сплачений позивачам при поданні позовної заяви, підлягає поверненню.

Керуючись статтями 238, 239, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання Харківської міської ради про закриття провадження по справі за позовом Громадської організації "Центр сприяння жертвам політичної агресії" ( 61075, м. Харків, вул. Михайла Водяного, 78), Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМБЛ" (61007, м. Харків, вул. Бібліка, 37/8, кв. 70) до Харківської міської ради Харківської області (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖОНДИР" (61007, м. Харків, вул. Бекетова, 21) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Громадської організації "Центр сприяння жертвам політичної агресії" ( 61075, м. Харків, вул. Михайла Водяного, 78), Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМБЛ" (61007, м. Харків, вул. Бібліка, 37/8, кв. 70) до Харківської міської ради Харківської області (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖОНДИР" (61007, м. Харків, вул. Бекетова, 21) про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України в Основ`янському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 37999628, 61010, м. Харків, Гімназійна набережна, буд. 16) повернути на користь Громадської організації "Центр сприяння жертвам політичної агресії" (код ЄДРПОУ 43514377) сплачений судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції № 1016225196 від 15.08.2020 року.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України в Основ`янському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 37999628, 61010, м. Харків, Гімназійна набережна, буд. 16) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМБЛ" (код ЄДРПОУ 43618462) сплачений судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції № 1016607591 від 31.08.2020 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя М.О. Спірідонов