Ухвала

від 21.09.2020 по справі 640/22014/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову

21 вересня 2020 року м. Київ № 640/22014/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьогодні Мультімедіа" про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьогодні Мультімедіа"

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління

активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про визнання протиправними дій, скасування рішення № 31 від 10.09.2020р.,

зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2020р. відкрито провадження у зазначеній справі.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд в якості заходу забезпечення позову вжити у даній справі заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - укладати договір на управління майном (активами) Українського Медіа холдингу з переможцем конкурсу, що визначений рішенням тендерного комітету відповідача згідно з протоколом № 31 від 10.09.2020р.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що 20.07.2020р. відповідачем повторно оголошено конкурс на пошук управителя активами (корпоративними правами, цінними паперами, майновими правами інтелектуальної власності, нерухомим та рухомим майном), надалі - Конкурс - Українського Медіа Холдингу (УМХ), в якому взяв участь позивач.

10.09.2020р. відбулось засідання Тендерного комітету Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з питань управління активами, на якому прийнято Рішення про обрання переможцем Конкурсу Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет .

Проте позивач вважає, що оголошення та проведення Конкурсу відбулось з грубим порушенням вимог чинного законодавства України.

Як зазначив позивач, для реалізації результатів Конкурсу відповідач зобов`язаний укласти договір з юридичною особою, що визнана переможцем Конкурсу. Таким чином, у випадку задоволення позову та скасування результатів Конкурсу, відповідач буде зобов`язаний розірвати договір, укладений з управителем. Крім того, виконання рішення тендерного комітету Відповідача у вигляді укладення договору на управління майном Українського Медіа Холдінгу між відповідачем та переможцем конкурсу - TOB 1+1 Інтернет - до вирішення даного позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також унеможливлює ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Розглянувши подану заяву суд приходить до наступних висновків.

Забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають дискримінаційного характеру стосовно жодної із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.

Суд не вбачає очевидної протиправності рішення відповідача № 31 від 10.09.2020р. про проведення відбору управителя арештованого активу. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Натомість, у цьому випадку Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, відповідно до Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів , саме і наділено повноваженням на вчинення таких дій.

Так, згідно з п. 1 та п. 4 ч. 1 статті 1 Закону, активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Положеннями ч.ч. 1-3 статті 21 Закону визначено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Таким чином, питання правомірності дій Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів під час прийняття рішення № 31 від 10.09.2020р. в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до абзаців 3-5 пункту 17 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ , забезпеченням адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Так, в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.

Крім того, наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Так, в ухвалі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 817/3067/15 зазначено, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову неможливе без оцінки доказів та попереднього встановлення обставин.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом

Виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд приходить висновку, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

У випадку, якщо особа має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведене свідчить про відсутність існування підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи предмет спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів клопотання, адекватність його вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін та обсяг позовних вимог, суд вважає, що заява позивача про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 77, 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьогодні Мультімедіа" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Патратій