Рішення

від 25.09.2020 по справі 640/22202/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 року м. Київ № 640/22202/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни 3 групи та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інвалід війни 3 групи та видати посвідчення інваліда війни 3 групи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що до інвалідів війни, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Так, за твердженням представника позивача, до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації надано документи, які беззаперечно підтверджують участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань цивільної оборони та отримання ним інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильський АЕС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що з наданих позивачем документів та матеріалів особової справи останнього не вбачається факту залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки відсутні будь-які документи, які б це підтверджували.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якому останнім додатково наголосив на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 27.03.2019, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), а також є інвалідом ІІІ групи (довічно).

У той же час, у відповідності до копії експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 29.01.2016 №6468, встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення останньому.

Листом від 29.10.2019 №10138-3299/08 Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації повідомило позивача про те, що надані останнім документи, а саме: ксерокопія довідки МСЕК про інвалідність, ксерокопія наказу від 26.02.1985 №54/п, ксерокопія наказу про виконання невідкладних аварійних робіт на Чорнобильській АЕС від 05.05.1986 №306л/с, ксерокопія наказу Про результати закінчення навчання та здачі заліків особистим складом по ЦО у 1985-1986 навчальному році та задач на 1986-1987 роки від 18.11.1986 №211/т, ксерокопія довідки про участь організації Київметрострой у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 30.12.1986 №18-3405, не підтверджують участь ОСОБА_1 у роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, оскільки відсутні відомості про залучення ОСОБА_1 до робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони підприємства, на якому працював ОСОБА_1 у 1986 році.

На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Приписами ч. 1 ст. 10 Закону України Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України Про внесення змін до статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Зі змісту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Відтак, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Разом з тим, як наголошено відповідачем, документи, які долучено до заяви адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2018 у справі №377/797/17 висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Так, наказом Тонельного загону №14 Київметрострою від 26.02.1985 №54/п, копія якого наявна у матеріалах справи, створено невоєнізоване формування ЦО Київметрострою та, зокрема, створено рятівну групу №І у складі 35 осіб, до складу якого, у тому числі, увійшов ОСОБА_1 . У той же час, наказом Тонельного загону №14 Київметрострою від 05.05.1986 №306 л/с ОСОБА_1 відкомандировано з 05.05.1986 до м. Чорнобиль для виконання невідкладних аварійних робіт на Чорнобильській АЕС.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 перебував у складі невоєнізованого формування ЦО Київметрострою, а не у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР. Крім того, зі змісту наказу Тонельного загону №14 Київметрострою від 05.05.1986 №306 л/с не вбачається того, що ОСОБА_1 відкомандировано з 05.05.1986 до м. Чорнобиль для виконання невідкладних аварійних робіт на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, з урахуванням відсутності у вказаному наказі відомостей про це, а також відсутності інших доказів, які б це підтверджували.

З огляду на наведене суд дійшов до висновку, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Оскільки позивачем не надано доказів про його участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, підстави для видачі йому посвідчення Особа з інвалідністю внаслідок війни відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 у справі № 279/12162/15-а, від 30.11.2018 у справі № 756/3226/16-а, від 19.02.2019 у справі №674/449/17 та від 10.10.2019 у справі №810/4584/18.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Керуючись ст.ст. 77, 246, 257-263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37447984, адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, 176-Г) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок