Ухвала

від 28.09.2020 по справі 826/13445/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

28 вересня 2020 року м. Київ№ 826/13445/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт 7 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ангеловської Ольги Сергіївни, третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю Базальт-6 про визнання протиправними дій, скасування постанови №79/1022-2/3297-16 від 20.10.2016, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стандарт 7 (далі по тексту - ТОВ Стандарт 7 , позивач) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ангеловської Ольги Сергіївни (надалі - Приватний нотаріус Ангеловська О.С., відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Базальт-6 (далі - ТОВ Базальт-6 , третя особа) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29340745 від 20.04.2016 15:35:27, на підставі якого приватний нотаріус Ангеловська О.С. здійснила реєстрацію права власності, шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав, на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 9110212322227) - земельна ділянка, кадастровий номер: 3222783201: 01:027:0072, площа 25,2995 га цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Київська область, Макарівський район, с. Копилів за Товариством з обмеженою Базальт-6 , код ЄДРПОУ - місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 20, оф.1;

- зобов`язати державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ангеловську О.С. скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №14320960 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Базальт-6 д ЄДРПОУ 39932990, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 20, оф.1 права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222783201:01:027:0072, площа: 25,2995 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Київська область, Макарівський район, с. Копилів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29340745 від 20.04.2016, оскільки на момент його прийняття, як і на час подання цього позову, в ДРРП містяться записи про наявні обтяження на вказаний об`єкт нерухомого майна - арешт. Наявні у справі обставини, на переконання позивача, вказує на умисну протиправність та незаконність дій державного реєстратора - Приватного нотаріуса Ангеловської О.С. щодо прийняття оскаржуваного рішення та здійснення дій в частині реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за іншою особою. Фактичні обставини, що викладені нижче, беззаперечно вказують, що такі протиправні дії нотаріуса (реєстратора) були попередньо узгоджені з набувачами права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, що в подальшому стало основою для протиправного заволодіння вказаним об`єктом. Наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Позивач наголошує на тому, що 30.07.2014 рішенням Господарського суду Київської області по справі №911/2090/14 задоволено вимоги стягувача ПАТ ОМЕГА БАНК (яке є правонаступником ПАТ СВЕДБАНК /ЗАТ ТАС-ІНВЕСТБАНК ) до ТОВ СТАНДАРТ 7 (іпотекодавець/майновий поручитель) щодо стягнення в рахунок погашення боргу ТОВ АБК ЕКО-ДІМ за кредитним договором №406 від 21.10.2005 (основне зобов`язання) шляхом визнання права власності на користь ПАТ ОМЕГА БАНК на нерухоме майно (земельні ділянки) належні ТОВ СТАНДАРТ 7 - передані за іпотечним договором №406/ІП-1, загальною вартістю 51 915 700,00 грн, а саме: земельна ділянка, площею 9,2514 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилих будинків, яка розташована за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Копилів, Копилівська сільська рада кадастровий номер 3222783200:05:003:0020; земельна ділянка, площею 25,2020 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилих будинків, яка розташована за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Копилів, Копилівська сільська рада кадастровий номер 3222783201:01:027:0073; земельна ділянка, площею 25,2995 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилих будинків, яка розташована за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Копилів, Копилівська сільська рада кадастровий номер 3222783201:01:027:0072.

Вказане судове рішення набуло законної сили, стягувач - ПАТ ОМЕГА БАНК в рахунок погашення боргу (основного зобов`язання) ТОВ АБК ЕКО-ДІМ за кредитним договором №406 від 21.10.2005 набув право власності на нерухоме майно - передане за іпотечним договором №406/ІП-1, загальною вартістю 51 915 700,00 грн.

Враховуючи, що рішення суду, яке набрало законної сили та відповідно до статті 124 Конституції України є обов`язковим до виконання, іпотекодержатель/кредитор ПАТ ОМЕГА БАНК за основним зобов`язанням (кредитним договором №406 від 21.10.2005) в порядку частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку , обрав спосіб задоволення вимог іпотекодержателя (звернення стягнення за рішенням суду) та задовольнив вимоги за основним зобов`язанням - за рішенням суду - ПАТ ОМЕГА БАНК звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно, визначене іпотечним договором №406/111-1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 позовна заява залишена без руху та встановлено строк для усунення виявлених судом недоліків.

На виконання вимог ухвали суду 09.08.2016 через канцелярію суду позивачем подана заява про усунення недоліків.

15.09.2016 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

20.02.2017 третьою особою до суду подані письмові пояснення в яких представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позову та наполягає на тому, що підстави для задоволення позову відсутні оскільки земельна ділянка була передана позивачем в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №406 від 21.10.2005 на підставі іпотечного договору №406/ІП-1 від 21.10.2005, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. Представник третьої особи наголошує на правомірності здійснення права власності на земельну ділянку. Заборгованість за вказаним кредитним договором і іпотечним договором позивачем не була погашена, ТОВ Базальт-6 як іпотекодержатель скористалось своїм правом задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження.

21.02.2017 від відповідача до суду надійшли заперечення проти позову, в яких Приватний нотаріус Ангеловська О.С. зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки реєстрація була здійснена на підставі заяви ТОВ Базальт-6 . Всі зареєстровані обтяження були перенесені до відповідного розділу Державного реєстру при реєстрації права власності відповідно до чинного законодавства.

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 10.10.2017 №3987 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/13445/16 та вказану справу 07.11.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою суду від 04.12.2017 адміністративна справа прийнята до провадження і призначено справу до судового розгляду.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення у новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 6 частини 6 цієї ж статті Кодексу встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності

За змістом пункту 4 частини 9 статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, суд визнав за доцільне вирішити дане питання у судовому засіданні, проведення його призначено до 15.12.2017.

З огляду на наведене, суд здійснює розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

28.02.2017 через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням останнього на лікарняному.

17.05.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.07.2018 через заперечення представника позивача проти розгляду справи за відсутності Відповідача.

На підставі неодноразових клопотань відповідача про розгляд справи за його відсутності та заяви позивача та третьої особи про здійснення судового розгляду у порядку письмового провадження суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача і третьої особи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, судом при вирішенні спору по суті враховується таке.

Як свідчать матеріали справи відповідно до Іпотечного договору № 406/ ІП-1 від 21.10.2005 ТОВ Стандарт7 є Іпотекодавцем, та ЗАТ ТАС-ІНВЕСТБАНК - Іпотекодержатель. Предметом іпотеки є земельна ділянка кадастровий номер: 3222783201:027:0072.

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області № 12/190-11 від 13.05.2016 здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні з примусовим виконанням рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2011. а саме стягувача Публічне акціонерне товариство ОМЕГА БАНК (правонаступник ЗАТ ТАС-ІНВЕСТБАНК ) на ТОВ Базальт 6 .

Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 29340745 від 20.04.2016, відповідачем було зареєстровано право власності за ТОВ 2Базальт-6 на земельну ділянку: площею 25,2995 га, кадастровий номер 3222783201:027:0072, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макаріївського району Київської області.

Земельна ділянка була передана в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 406 від 21.10.2005, на підставі іпотечного договору № 406/ІП-1 від 21.10.2005.

ТОВ Базальт-6 повідомленням про відступлення від 11.04.2016 №11/04-1 повідомлено, що до ТОВ Базальт-6 перейшли права вимоги до позичальника основним зобов`язанням, і відповідно до умов укладеного договору, до ТОВ Базальт-6 також перейшло право вимоги і по договорам, укладеним в забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника. У зв`язку з викладеним ТОВ Базальт-6 повідомило, що всі зобов`язання за кредитним договором № 406 від 21.10.2005 та договором забезпечення по ньому повинні виконувати перед ТОВ Базальт-6 .

Вирішуючи питання щодо можливості віднесення цього спору до такого, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 004.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановлений законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України у чинній редакції) визначає завдання адміністративного судочинства як справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з положеннями статей 1, 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

За змістом частини першої статті 12 ГПК України у (редакції станом на час звернення з позовом) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності, шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав, на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 9110212322227) - земельну ділянку.

Відповідно до змісту статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не самі по собі дії приватного нотаріуса, за яким відбувся перехід права власності на спірне майно, а результат таких дій - реєстрація такого права, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Оскільки спірний характер спірних правовідносин стосуються прав учасників справи на об`єкти нерухомого майна, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист права власності, суд приходить до висновку, що зазначена категорія спорів належить до юрисдикції господарських судів.

Наведений висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах узгоджується з викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №826/12559/16 (провадження №11-511апп18).

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлюється, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд вважає за доцільне, з урахуванням положень частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити право позивача на звернення за захистом своїх прав до суду для розгляду спору в порядку господарського судочинства при вирішенні спору щодо захисту порушених майнових прав позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, п.1 ч.1 ст.238, ч.2 ст.239, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у адміністративній справі №826/13445/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт 7 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ангеловської Ольги Сергіївни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Базальт-6 про визнання протиправними дій, скасування постанови №79/1022-2/3297-16 від 20.10.2016.

Попередити позивача, що повторне звернення до адміністративного до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська