Рішення

від 28.09.2020 по справі 640/24206/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Київ № 640/24206/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ГРАН" (вул. Дружби, буд. 6/1, кв. 25, с.Крюківщина, Києво-Святошинський район, Київська область, 08136, код ЄДРПОУ32740162)

до Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10, м.Київ, 04060, код ЄДРПОУ39794214)

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство "ГРАН" (далі- позивач) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ1768/1520/АВ/ТД/ФС-649 від 12.11.2019р. на Приватне підприємство "ГРАН";

- стягнути на користь Приватного підприємства "ГРАН" (вул. Дружби, буд. 6/1, кв. 25, с.Крюківщина, Києво-Святошинський район, Київська область, 08136, код ЄДРПОУ32740162) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10, м.Київ, 04060, код ЄДРПОУ39794214).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2019р. адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу №КВ1768/1520/АВ/ТД/ФС-649 від 12.11.2019р. є протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач дійшов безпідставних висновків про використання позивачем праці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України. Як зазначає позивач, між ним та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 було укладені, у зв`язку з чим підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю відсутні.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваної постанови, підтримавши висновки акта інспекційного відвідування.

Також відповідач вказав на те, що 21.10.2019 року в ході проведення інспекційного відвідування опитано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , які зазначили, що з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлені та підпорядковуються їм, а також, що офіційно непрацевлаштовані.

Крім того, відповідач зазначив, що цивільно-правові договори з вказаними вище особами містять явні ознаки трудових, оскільки в договорах відсутній обсяг робіт (послуг) в розумінні конкретних фізичних величин, що необхідно надати виконавцеві та в подальшому буде відображено в актах прийому-передачі наданих послуг.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, оскільки вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці України у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Головне управління Держпраці у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та діє на підставі Положення про таке управління.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 Державна служба України з питань праці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Таким чином, ГУ Держпраці у Київській області, як територіальний орган Держпраці України, наділене повноваженнями державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Із матеріалів справи вбачається, що головним управлінням Держпраці у Київській області з 21 жовтня 2019 року до 01 листопада 2019 року проведено інспекційне відвідування Приватного підприємства ГРАН за місцем господарської діяльності: Київська область, м.Вишневе, вул. Святоюріївська, 14/2 (магазин).

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної) особи, яка використовує найману працю № KB 1768/1520/АВ від 31 жовтня 2019 року та винесено припис про усунення виявлених порушень №КВ1768/1520/АВ/П від 31.10.2019 року.

Як вбачається із вказаного припису, позивача зобовязано усунути порушення, викладені у акті № KB 1768/1520/АВ від 31 жовтня 2019 року до 30.11.2019 року.

12.11.2019 року

На підставі вищезазначеного акту першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № KB 1768/1520/АВ/ТД/ФС-649 від 12.11.2019 року, якою, у зв`язку з порушенням вимог частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 КЗпП України, на підставі абзацу 2 частини 2 ст.265 КЗпП України, на ПП ГРАН накладено штраф у розмірі 250 380,00 ( двісті п`ятдесят тисяч триста вісімдесят) гривень 00 коп. за порушення вимог частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допущення до роботи 2 (двох) працівників: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України (трудових договорів).

21.11.2019 року позивач направив відповідачу повідомлення №21/11-2019, відповідно до якого вказує на те, що порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України відсутні.

Досліджуючи правомірність накладення на позивача штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, суд керується наступними мотивами.

Згідно з частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзац другий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частина перша статті 21 Кодексу законів про працю України встановлює, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином, накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України може мати місце зокрема за умови фактичного допуску підприємцем працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою територіального органу Держпраці акті та доведений належними доказами.

Стосовно виявлених в ході інспекційного відвідування порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій цивільно-правових угод, позивач доручив виконавцям виконати конкретний обсяг робіт.

Між Приватним підприємством ГРАН та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 20 вересня 2019 року було укладено цивільно-правовий договір на виконання робіт, надання послуг.

Згідно з п.1.1. цього договору виконавець ( ОСОБА_1 ) зобов`язується виконувати роботи, а саме: миття стелажів для алкогольних напоїв та холодильних вітрин (Бердичів, Чернігівське, Три Ведмеді, Ласунка, Біла Бяроза, Клімасан Самсунг) шкафів для викладки тютюнових виробів, дезінфекція вітрин, викладка товарів у вищевказані холодильні вітрини, стелажі та шафи, протирання тари, перевірка відповідності термінів придатності товарів, інші роботи пов`язані з процесом реалізації продукції, миття кондиціонерів, стелі, полів, світильників, миття та дезінфекція вбиральні (надалі іменується послуги ), а Замовник (ПП ГРАН ) зобов`язується прийняти та оплатити виконанні Виконавцем роботи (послуги). Предметом даного договору є результат праці. На Виконавця не поширюється внутрішній трудовий розпорядок.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що Виконавець зобов`язується на свій ризик забезпечувати виконання робіт вказаних в п.1.1. на виробничих площах Замовника, які знаходяться за адресою: м.Вишневе, вулиця Святоюріївська-Першотравнева 14/2 в приміщенні Магазину-Бару ТЮТЮН-НАПОЇ .

Розділом 5 договору встановлено розмір винагороди, форма, строк і порядок її оплати, а також сплату відповідних податків.

Приймання - передача наданих Виконавцем Замовнику робіт, згідно з п.8.1. договору, здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідно до п.10.2. договору його строк дії встановлено з 20 вересня 2019 р. по 08 листопада 2019 р.

Укладений між ПП ГРАН та ОСОБА_1 , цивільно-правовий договір відповідає усім приписам цивільного законодавства України і за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За результатами виконання цивільно-правового договору на виконання робіт, надання послуг від 20 вересня 2019 року між Приватним підприємством ГРАН та ОСОБА_1 08 листопада 2019 року підписано акт прийому наданих послуг та їх оплачено відповідно до видаткового касового ордеру від 08.11.2019 року.

Між ПП ГРАН та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 16 жовтня 2019 року було укладено цивільно-правовий договір на виконання робіт, надання послуг.

Згідно з п.1.1. цього договору Виконавець ( ОСОБА_2 ) зобов`язується виконувати роботи, а саме: послуги з маркування товарів, миття стелажів та холодильних вітрин (Славутич, Перша Приватна Броварня, Оболонь, Кока-Кола, Моршинська. Б.Ведмідь), дезінфекція вітрин, викладка товарів на стелажах та в холодильні вітрини, протирання тари, перевірка відповідності термінів придатності товарів, інші роботи пов`язані з процесом реалізації продукції, миття вікон (надалі іменується послуги ), а Замовник (ПП ГРАН ) зобов`язується прийняти та оплатити виконанні Виконавцем роботи (послуги). Предметом даного договору є результат праці. На Виконавця не поширюється внутрішній трудовий розпорядок.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що Виконавець зобов`язується виконує на свій ризик забезпечувати виконання робіт вказаних в п.1.1. на виробничих площах Замовника, які знаходяться за адресою: м.Вишневе, вулиця Святоюріївська-Першотравнева 14/2 в приміщенні Магазину-Бару ТЮТЮН-НАПОЇ .

Розділом 5 договору встановлено розмір винагороди, форма, строк і порядок її оплати, а також сплату відповідних податків.

Приймання - передача наданих Виконавцем Замовнику робіт, згідно з п.8.1. договору, здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідно до п.10.2. договору його строк дії встановлено з 16 жовтня 2019 р. по 29 жовтня 2019 р.

Укладений між ПП ГРАН та ОСОБА_2 цивільно-правовий договір відповідає усім приписам цивільного законодавства України і за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За результатами виконання цивільно-правового договору на виконання робіт, надання послуг між Приватним підприємством ГРАН та ОСОБА_2 29 жовтня 2019 року підписано акт прийому наданих послуг та їх оплачено відповідно до видаткового касового ордеру від 01.11.2019 року.

За умовами наведених договорів на виконавця не поширюється внутрішній трудовий розпорядок.

Проте, при проведенні інспекційного відвідування інспектор праці, дослідивши такі договори та акти виконаних робіт, дійшов висновку, що такі документи відповідають ознакам трудового договору не залежно від їх назви.

Разом із цим, суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини (у тому числі щодо надання послуг) від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Твердження відповідача, на думку суду, не можуть свідчити про трудовий характер правовідносин між сторонами, оскільки у даному випадку фізичні особи, з якими укладені договори, виконували за цивільно-правовою угодою певні роботи за винагороду, де оплачувався не процес праці, а результат після закінчення роботи за актом виконаних робіт.

Жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність угод, матеріали справи не містять, відсутні також докази визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових угод недійсними або наявності підстав визнавати їх трудовими. При цьому, у відповідача відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових угод.

Суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено конкретних випадків, в яких сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт.

Суд критично відноситься до письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які надані відповідачем до суду, оскільки не містять місце проведення опитування; заповненні інспектором, а також при проведенні опитування відповідачем не встановлено, що вказаними особами виконувались саме трудові обов`язки.

Крім того, суд приймає до уваги надані позивачем належні докази, які свідчать про відсутність порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: цивільно- правовий договір на виконання робіт, надання послуг від 20 вересня 2019 року, укладений між ПП ГРАН та ОСОБА_1 ; акт від 08 листопада 2019 року прийому наданих послуг до цивільно-правового договору від 20.09.2019 р.; видатково касовий ордер від 08 листопада 2019 року; платіжне доручення № 986 від 07.11.2019 про сплату військового збору-1,5 %; платіжне доручення № 987 від 07.11.2019 про сплату ЄСВ-22 %; платіжне доручення № 988 від 07.11.2019 про сплату ПДФО-18%; цивільно-правовий договір на виконання робіт, надання послуг від 16 жовтня 2019 року, укладений між ПП ГРАН та ОСОБА_2 ; акт від 29 жовтня 2019 року прийому наданих послуг до цивільно- правового договору від 16.10.2019 р.; видатково касовий ордер від 01 листопада 2019 року; платіжне доручення № 981 від 01.11.2019 про сплату ЄСВ-22%; платіжне доручення № 982 від 01.11.2019 про сплату ПДФО-18%; платіжне доручення № 983 від 01.11.2019 про сплату військового збору-1,5%.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між позивачем та вказаними вище фізичними особами укладались договори цивільно-правового характеру в межах чинного законодавства України та на підставі вільного волевиявлення сторін; у свою чергу інспектор Держпраці не має повноважень на власний розсуд визначати правову природу таких договорів та розглядати як фактичний допуск до роботи фізичних осіб без укладення з ними трудових договорів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року по справі № 200/9385/16, від 28 лютого 2019 року по справі № 824/766/16-а, від 26 вересня 2018 року по справі № 822/723/17.

У зв`язку із відсутністю у справі належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем законодавства про працю, суд вважає висновки акта інспекційного відвідування помилковими, а накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України протиправним.

Таким чином, постанова ГУ Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від12.11.2019р. №КВ1768/1520/АВ/ТД/ФС-649 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищевикладеного та поданих позивачем документів і матеріалів, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Київській області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "ГРАН" (вул. Дружби, буд. 6/1, кв. 25, с.Крюківщина, Києво-Святошинський район, Київська область, 08136, код ЄДРПОУ32740162) - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ1768/1520/АВ/ТД/ФС-649 від 12.11.2019р. на Приватне підприємство "ГРАН".

3. Стягнути на користь Приватного підприємства "ГРАН" (вул. Дружби, буд. 6/1, кв. 25, с.Крюківщина, Києво-Святошинський район, Київська область, 08136, код ЄДРПОУ32740162) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10, м.Київ, 04060, код ЄДРПОУ39794214) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3755,70 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять тисяч грн.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська