Постанова

від 28.09.2020 по справі 640/3801/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3801/20 Головуючий у І інстанції - Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Меркс Інтеріо до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0002754207, в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Меркс Інтеріо з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2019 року № 0002754207, в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29022,3 грн

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 05.11.2019 № 0002754207 ТОВ Меркс Інтеріо збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні (фінансові) санкції, проте, на думку Позивача, податкове повідомленням-рішенням є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29022,3 грн, оскільки податковим органом протиправно застосовано штраф у розмірі 50% та 75 % згідно п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 05.11.2019 № 0002754207 (форми Д ) в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19116,4 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов`язаного з ненарахуванням, неутриманням та/або (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ГУ ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Меркс Інтеріо , за результатами якої складено акт від 15.10.2019 № 24/10-26-15-14-07-01-10/38797324 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Меркс Інтеріо (код 38797324) (далі - Акт перевірки), у висновках якого вказано, що товариством порушено:

1. п.п. 44.1, 44.2, 44.6 ст. 44, пп.пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями (далі - ПКУ), у результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 157 181,00 грн, у тому числі: за 2017 рік у сумі 49 281 грн та за 2018 рік у сумі 107 900 грн;

2. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, у результаті чого порушено граничний термін реєстрації податкових накладних;

3. п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, з урахуванням пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1 ст. 171, пп. 14.1.222, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 39 623,62 грн, у тому числі: за 2017 рік у сумі 11 396,38 грн, за 2018 рік у сумі 17 072,10 грн та за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 у сумі 11 155,14 грн;

4. п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 с. 70, пп. б п. 176.2 ст. 176 ПКУ, у результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, суми утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за ІІ квартал 2019 року;

5. п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 3 ч. 2 ст. 7, п. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження суми нарахованого єдиного внеску з доходу на суму 48 428,87 грн, у тому числі: за 2017 рік у сумі 13 928,9 грн, за 2018 рік у сумі 20 865,9 грн та за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 у сумі 13 634,07 грн;

6. пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, з урахуванням пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ, у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 3 301,97 грн, у тому числі: за 2017 рік у сумі 949,7 грн, за 2018 рік у сумі 1 422,67 грн, за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 у сумі 929,6 грн;

7. пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 6 розділу ІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VІ (зі змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено подання з порушенням встановлених строків Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб за суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за травень 2018 року.

У подальшому, на підставі висновків Акту перевірки, за порушення п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, з урахуванням пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст 167, п. 171.1 ст. 171, пп. 14.1.222, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 57.3 ст. 57, 58.1 ст. 58 ПКУ, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення (форма Д ) від 05.11.2019 № 0002754207, яким ТОВ Меркс Інтеріо збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 39623,62 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29022,3 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві, ТОВ Меркс Інтеріо звернулося до ДПС України із скаргою від 19.11.2019 № 14/11-С. За результатами розгляду якої, ДПС України прийнято рішення від 13.01.2020 № 1475/6/99-00-08-05-04-06, яким податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0002754207 залишено без змін, а скаргу ТОВ Меркс Інтеріо - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його таким що прийнято з порушенням вимог Податкового кодексу України, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 05.11.2019 № 0002754207 (форми Д ) в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19116,4 грн., суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган безпідставно застосував до Позивача штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки до Позивача не було застосовано штрафних санкції протягом 1095 днів, у відповідності до п. 127.1 ст. 127 ПК України, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 38.2 статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Водночас, згідно з статтею 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 164.1. ст. 164 ПК України, базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2. п. 164.1. ст. 164 ПК України).

Згідно пп. 164.2.1. п. 164.2. ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, серед іншого, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Статтею 168 ПК України встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1. ст. 167 ПК України, встановлено ставку податку, яка становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до п. 171.1. ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Абзацом 1 п.14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

За приписами абз. 1 п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 ПКУ, яка, зокрема, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (стаття 126 ПК України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (стаття 127 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб (а.с. 10-11), неутримана та несплачена ТОВ Меркс Інтеріо (з січня 2017 року по червень 2019 року) сума податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати становить 39623,62 грн., що вказує на те, що неутримана та несплачена Позивачем сума податку, станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, знаходилась у межах встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів.

Відповідно пп. 3.1.4.1.1 та висновків Акту перевірки (а.с. 16 - 23), контролюючим органом було встановлено неутримання та несплату (неперерахування) ТОВ Меркс Інтеріо до державного бюджету суму податку на доходи фізичних осіб.

Таким чинок, судом першої інстанції вірно зазначеного, що визначене грошове зобов`язання за основним платежем у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відбулось з урахуванням строку давності, і нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій здійснюється контролюючим органом згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України, з чим погоджується колегія суддів.

Водночас, п. 127.1 ст. 127 ПК України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб до податкового повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0002754207 вбачається, що контролюючим органом застосовано до Позивача штрафну санкцію у розмірі 25%, 50% та 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету. Загальний розмір штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2019 № 0002754207 складає 29 022,3 грн.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст.62 , ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до абз. 1 п.8 6.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше, як за наслідками перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, у податковому повідомленні-рішенні.

Проте, з наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0002754207 вбачається, що Позивачу визначено зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 29022,3 грн. (застосовано штраф у розмірі 25% (за перший місяць), 50% (за другий місяць) та 75% (за третій та подальші місяці)).

У той же час, колегія суддів зазначає, що Відповідачем а ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів винесення податкового повідомлення-рішення, яким Позивачу було б збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб двічі протягом року, що передував прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 804/8801/17, від 12.03.2019 року у справі № 813/4205/17 та від 14.05.2019 року у справі № 813/3641/15.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган безпідставно застосував до Позивача штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки до Позивача не було застосовано штрафних санкції протягом 1095 днів, у відповідності до п. 127.1 ст. 127 ПК України, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах.

Крім того, судом першої інстанції було вірно зазначено, що Позивачем не заперечується факт порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету та щодо порушення норм податкового законодавства в частині застосування до Позивача 25 % штрафу.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 115.1 ст. 115 ПК України, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях Позивача не вбачається ознак повторності, оскільки порушення податкового законодавства були виявлені в ході проведення однієї перевірки, а відтак до Позивача має бути застосована штрафна санкція в розмірі 25 % на суму виявлених порушень - 9905,9 грн. (39623,62 х 0,25), де 39623,62 грн.- сума податку, що, згідно податкового повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0002754207 підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, а 9905,9 грн. - сума штрафу у розмірі 25%, яка мала бути застосована контролюючим органом.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення адміністративного позову, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 05.11.2019 № 0002754207 (форми Д ) в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19116,4 грн. (29022,3 - 9905,9), де 29022,3 грн. - сума застосованої штрафної (фінансової) санкції відповідно податкового повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0002754207, а 9905,9 грн. - 25% штрафної санкції від 39623,62 грн. донарахованого податку на доходи фізичних осіб.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко