Постанова

від 29.09.2020 по справі 803/381/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 803/381/17 пров. № А/857/8459/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Сеника Р.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційні скарги Апеляційного суду Волинської області та Державної судової адміністрації України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі № 803/381/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене колегією суддів Плахтій Н.Б. (головуючий), Костюкевич С.Ф., Сорока Ю.Ю. у м. Луцьку Волинської області 04.06.2020 року, повний текст рішення складений 09.06.2020 року),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

У обґрунтування вимог заяви зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України від 27.03.2014 року № 1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні (надалі також - Закон № 1166-VII), яким із Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів (надалі також - Закон № 2453-VI) виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Оскільки при розгляді адміністративної справи № 803/381/17 суд застосував положення Закону № 1166-VII, яке вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), то, на думку заявника, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року належить скасувати і задовольнити адміністративний позов.

Заявник вважає, що рішення Конституційного суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020, яким визнано неконституційними положення закону, є виключною обставиною, яка має істотне значення для перегляду судового рішення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі № 803/381/17 заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з виключними обставинами постанови у адміністративній справі № 803/381/17 задоволено, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року у справі № 803/381/17 - скасовано; адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зобов`язано Апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України виділити кошти Апеляційному суду Волинської області на виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Не погодившись із цим рішенням суду першої інстанції, його оскаржили Апеляційний суд Волинської області та Державна судова адміністрація України, подавши апеляційні скарги, у яких просять скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі № 803/381/17 та прийняти постанову про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг зазначають, що суд першої інстанції невірно розтлумачив норми матеріального права щодо дії рішення Конституційного Суду України в часі та можливості перегляду за виключними обставинами рішення суду щодо правовідносин, які склались до прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання певних правових положень неконституційними.

Вважають, що рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Позивач скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційних скарг відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, прийняте за результатом розгляду заяви про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року за виключними обставинами, залишити без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та відзиву на апеляційні скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких міркувань.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 03.08.1987 по 14.09.1988 працювала на посаді стажиста Ківерцівського районного народного суду Волинської області, з 15.09.1988 по 12.04.1990 - виконувала обов`язки народного судді Іваничівського районного народного суду Волинської області, з 12.04.1990 по 12.09.1991 - на посаді народного судді Маневицького районного народного суду, з 13.09.1991 по 16.07.1999 - на посаді народного судді Ківерцівського районного народного суду Волинської області, з 19.07.1999 по 20.08.2001 - на посаді судді Волинського обласного суду, з 20.08.2001 по 15.09.2016 - на посаді судді Апеляційного суду Волинської області, що підтверджується біографічною довідкою від 30.03.2017, виданою Апеляційним судом Волинської області, записами у трудовій книжці НОМЕР_1 . Також, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.08.2006 встановлено, що ОСОБА_1 з 22.02.1988 по 22.03.1988 та з 16.05.1988 по 27.05.1988 виконувала обов`язки народного судді Ківерцівського районного народного суду, з 15.08.1988 по 12.09.1988 - обов`язки народного судді Іваничівського районного народного суду Волинської області.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIII Про звільнення суддів відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України, у зв`язку із поданням заяви про відставку звільнено ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного Суду Волинської області.

При звільненні з посади судді 15.09.2016 ОСОБА_1 нараховано до виплати 27791,17 грн., при цьому вихідну допомогу їй не було нараховано та не було виплачено, що підтверджується довідкою Апеляційного суду Волинської області від 30.03.2017 № 21.

Водночас біографічною довідкою від 30.03.2017 підтверджується стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на 15.09.2016 - 28 років 2 місяці 13 днів.

У постанові від 07.04.2017 Волинський окружний адміністративний суд дійшов до висновку, що на день звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв`язку із поданням заяви про відставку (15.09.2016) у Законі № 2453-VI була відсутня норма, яка б передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, тому у відповідача Апеляційного суду Волинської області не було правових підстав для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд зазначив, що Закон № 1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону № 2453-VI (яка передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку), неконституційним у встановленому порядку визнаний не був.

Постанова Волинського окружного адміністративного від 07.04.2017 набрала законної сили 02.08.2017.

Вирішуючи заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв`язку з застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, спрямований саме на виправлення судової помилки. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не можливо було б реалізувати, оскільки у будь-якому випадку ухвалення судового рішення передуватиме факту встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правової норми або її окремого положення.

Крім того, норма пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, на думку суду першої інстанції, містить чіткі підстави, за наявності яких судовий спір може бути відновлено і остаточне судове рішення може бути переглянуто за виключними обставинами. Отже, встановивши, що у судовому спорі наявні вищезазначені підстави, особа може в великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву. При цьому, жодних посилань на взаємозв`язок та взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України дана норма не містить.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Частиною першою статті 136 Закону № 2453-VI було встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014 року, у Законі № 2453-VI виключено статтю 136.

Статтею 143 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (надалі також - Закон № 1402-VIII), який набув чинності з 30 вересня 2016 року, відновлено право судді на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Отже, судді, щодо яких в період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, не мали права на отримання вихідної допомоги при звільненні.

15.04.2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р (ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VII, яким із Закону № 2453-VI в редакції до внесення змін Законом України від 12.02.2015 № 192-VIII Про забезпечення права на справедливий суд (надалі також - Закон № 192-VIII) виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Отже, рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року № 2-р (ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 відновлено право суддів, щодо яких в період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Статтею 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII Про Конституційний Суд України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі № 3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України Про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 січня 2019 року (справа № 820/2462/17), від 19 листопада 2018 року (справа № 755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15 травня 2019 року (справа № 640/20317/16а), а також в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (справа № 826/18177/15).

Положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VII, яким із Закону № 2453-VI в редакції до внесення змін Законом № 192-VIII виключено статтю 136, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 15.04.2020 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому не наділений повноваженнями не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, в постанові від 17.12.2019 року у справі № 808/2492/18, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, зазначив, що наявність рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню.

В постанові від 25.07.2019 року у справі № 804/3790/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що належить до палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, висловив правову позицію про те, що рішення Конституційного Суду України на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Таким чином, підхід, сформований рішеннями Верховного Суду, не визнає права на перегляд за виключними обставинами судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, з тої причин, що на момент ухвалення судових рішень норма закону, згодом визнана неконституційною, була чинною.

Зважаючи на те, що Конституційний Суд України визначив, що підпункт 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VII, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність та не встановив ретроспективну дію рішення від 15.04.2020 року, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

У зв`язку з цим, на думку апеляційного суду, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року за виключними обставинами необхідно відмовити та залишити цю постанову в силі.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

При цьому, пунктом 1 частини четвертої статті 368 КАС України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що мають значення для правильного вирішення справи, апеляційні скарги необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з вищевикладених мотивів.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 229, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 368, 369 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Апеляційного суду Волинської області та Державної судової адміністрації України задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі № 803/381/17 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року за виключними обставинами відмовити.

Постанову постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року у справі № 803/381/17 залишити в силі.

Постанова за наслідками провадження за виключними обставинами може бути оскаржена в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Р. П. Сеник Т. І. Шинкар