ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" вересня 2020 р. Справа№ 910/18056/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Пересенчук Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Горошко М.І.;
від відповідача: Уколов О.Л.;
від третьої особи: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд Лтд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року (повний текст складено 10.06.2020)
у справі № 910/18056/19 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд Лтд"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймар"
про визнання правочину недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арготрейд Лтд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки №4Т15089И/П від 24.10.2016 на підставі статей 229-230 ЦК України.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач стверджує про наявність підстав визнання спірного правочину недійсним, оскільки він є вчиненим під впливом введення в оману.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арготрейд Лтд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі №910/18056/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки рішенню Правління Національного банку України № 323/БТ від 05.10.2016, яким було зобов`язано ПАТ КБ Приватбанк розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля; не надав правової оцінки тому факту, що при укладені договору поруки позивач мав намір отримати прибуток від укладення спірного договору у вигляді отримання права власності на активи, що забезпечували зобов`язання попереднього боржника за кредитним договором. Апелянт зазначає, що не виконання відповідачем обов`язку по передачі поручителю документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими забезпечувались зобов`язання боржників, свідчить про відсутність намірів у відповідача виконувати свої зобов`язання за договором поруки ні у момент його укладення, ні протягом значеного періоду після його укладення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/18056/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд Лтд" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі №910/18056/19 залишено без руху.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 року № 09.1-08/2197/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням суддів Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. у відпустах.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 року, у зв`язку з перебуванням суддів Пономаренка Є.Ю. та Руденко М.А. у відпустках, для розгляду справи № 910/18056/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Пашкіна С.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 року апеляційну скаргу прийнято до свого провадження, поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.09.2020.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 року № 09.1-08/3358/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням суддів Кропивної Л.В., Пашкіної С.А. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 року для розгляду справи №910/18056/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю, Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд Лтд" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі №910/18056/19.
Позиції учасників справи
23.09.2020 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Явка представників сторін
Представник третьої особи у судове засідання 23.09.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній був повідомлявся належним чином, оскільки судова кореспонденція направлялась на юридичну адресу третьої особи - 61001, м. Харків, пр. Московський, 99, однак повернулась у зв`язку з закінченням терміну зберігання.
В матеріалах справи відсутні відомості, що третя особа змінила своє місцезнаходження.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.
Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.
А тому, ухвала суду апеляційної інстанції від 06.08.2020 про відкриття апеляційного провадження вважається врученою третій особі.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Оскільки третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи містяться відзив на апеляційну скаргу, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 23.09.2020 за відсутності представника третьої особи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як зазначає позивач у позовній заяві, 24.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арготрейд Лтд", як позичальником, та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", як банком, укладено кредитний договір № 4А16096Г, за умовами якого ліміт кредиту становить 4 500 000 000 грн., що виданий для фінансування поточної діяльності (пункт А.2. договору).
Відповідно до пункту А.6 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5 % річних.
Пунктом А.7 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань погашення/повернення кредиту, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 21 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Також, 24.10.2016 між позивачем, як поручителем, та відповідачем, як кредитором, укладено договір поруки № 4Т15089И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Таймар" своїх зобов`язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Т15089И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаного договору.
Крім того, 24.10.2016 між позивачем, як поручителем, та відповідачем, як кредитором, укладені й інші договори поруки, а саме: № 4А12140И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Адара-7" своїх зобов`язань за кредитним договором від 14.05.2012 № 4А12140И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаного договору; договір поруки № 4К12139И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Котлас" своїх зобов`язань за кредитними договорами від 11.05.2012 № 4К12139И та від 15.07.2013 № 4К13432И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаних договорів; договір поруки № 4М12301И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Мавекс-Петрол" своїх зобов`язань за кредитними договорами від 23.11.2012 № 4М12301И та від 21.06.2013 № 4М13390И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаних договорів; договір поруки № 4М12385И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Магнум-Трейд" своїх зобов`язань за кредитним договором від 13.12.2012 № 4М12385И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаного договору; договір поруки № 4Ю15079И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Юнікс Груп" своїх зобов`язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Ю15079И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаного договору.
На підтвердження виконання позивачем обов`язку ТОВ "Таймар" за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Т15089И позивачем надано копію платіжного доручення від 25.10.2016 № 1063 на суму 899 028 423,72 грн.
Також позивачем надані копії платіжних доручень щодо виконання ним обов`язку ТОВ "Адара-7" за кредитним договором від 14.05.2012 № 4А12140И - копія платіжного доручення від 25.10.2016 № 1057 на суму 574419165,72 грн.; щодо виконання позивачем обов`язку ТОВ "Мавекс-Петрол" за кредитними договорами від 23.11.2012 № 4М12301И та від 21.06.2013 № 4М13390И - копії платіжних доручень від 25.10.2016 № 1060 на суму 614838440,38 грн. та № 1061 на суму 20503970 грн.; щодо виконання позивачем обов`язку ТОВ "Магнум-Трейд" за кредитним договором від 13.12.2012 № 4М12385И - копія платіжного доручення від 25.10.2016 № 1062 на суму 621548474,45 грн.; щодо виконання позивачем обов`язку ТОВ "Котлас" за кредитними договорами від 11.05.2012 № 4К12139И та від 15.07.2013 № 4К13432И - копії платіжних доручень від 25.10.2016 № 1058 на суму 340468745,53 грн. та № 1059 на суму 269591697,48 грн.; щодо виконання позивачем обов`язку ТОВ "Юнікс Груп" за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Ю15079И - копія платіжного доручення від 25.10.2016 № 1064 на суму 1114357366,11 грн.
Згідно з пунктом 3 договорів поруки поручитель ознайомлений із умовами кредитного договору.
Відповідно до пункту 8 договорів поруки до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
Пунктом 10 договорів поруки передбачено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.
За твердженням позивача, оскаржуваний договір поруки був укладений ним внаслідок обману АТ КБ "Приватбанк". Так, при укладенні спірного договору позивач мав намір отримати прибуток від укладення договору поруки у вигляді отримання права власності на активи, що забезпечували зобов`язання попереднього боржника за кредитними договорами. Проте, після завершення процесу переоформлення боргів рішенням Національного банку України від 18.12.2016 № 498-р ПАТ КБ "Приватбанк" визнано неплатоспроможним, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" ПАТ КБ "Приватбанк" перейшов у власність держави. При цьому банк не виконав зобов`язання по передачі поручителю документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими забезпечені зобов`язання боржників.
З метою отримання документів, що підтверджують забезпечення зобов`язань вищевказаних боржників відповідача, позивач звертався до Господарського суду міста Києва з відповідними позовами в межах справ № 910/15194/17, № 910/20903/17, № 910/14507/17, № 910/14510/17, № 910/20899/17, № 910/15014/17, № 910/20901/17, № 910/16048/17, № 910/20904/17, № 910/16051/17, № 910/18492/17, № 910/20902/17, № 910/15013/17, № 910/3716/18, у задоволенні яких було відмовлено.
Така поведінка банку, на думку позивача, свідчить про відсутність намірів у відповідача виконувати свої зобов`язання за договором поруки ні в момент його укладення, ні протягом значного періоду після його укладення, тобто банк свідомо ввів в оману позивача. Тому договір поруки №4Т15089И/П від 24.10.2016, на думку позивача, є недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Звертаючись з позовом до суду, як на підставу для визнання недійсним договору поруки позивач вказує на те, що такий договір укладено з порушенням чинного законодавства, а саме його укладення відбулося під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України.
Так, на думку позивача, банк, володіючи повною фінансовою інформацією про товариство позивача, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності товариства позивача, висунув позивачу пропозицію щодо можливості його участі у процедурі "трансформації" кредитного портфеля банку. Така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України. Так, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 №323/БТ, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.
При цьому, за твердженнями позивача, банк наголошував на тому, що кредитні зобов`язання попередніх боржників забезпеченні ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше. Про ліквідність забезпечення зобов`язань боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31.12.2015 (ТОВ АФ "Прайсвортерхаускуперс (аудит)". Пізніше, такі дані були підтверджені Окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора 31.12.2016 (ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги"), які були розміщені на веб-сайті ПАТ КБ "Приватбанк".
Як стверджує позивач, обов`язковою умовою на якій наполягав позивач було набуття ним права власності на активи, що забезпечували зобов`язання "старих" боржників перед банком.
Так, на виконання вищезазначених домовленостей згідно плану "трансформації" між позивачем та відповідачем було укладено декілька договорів поруки, зокрема і № 4Т15089И/П від 24.10.2016.
Позивач вказує, що на виконання оспорюваного договору поруки ним, як поручителем, були перераховані на користь відповідача грошові кошти в якості повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами боржника на загальну суму 899 028 423,72 грн.
При цьому, у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем умов п. 8 та п. 10 договорів поруки, позивач вважає, що відповідач не мав на меті передати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану "трансформації" (на виконання вимог Національного Банку України), чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу № 21/10-1 від 21.10.2016 загальних зборів засновників ТОВ "Арготрейд ЛТД", а саме по першому питанню порядку денного було вирішено: звернутись до відповідача з пропозицією надати позивачу кредит та укласти відповідний договір на суму 4 500 000 000,00 грн. із строком повернення кредиту в 1 рік з моменту підписання кредитного договору.
З даного рішення вбачається, що дані кошти були потрібні позивача для здійснення господарської діяльності.
При цьому, жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю банку.
Положеннями кредитного договору від 24.10.2016 № 4А16096Г передбачено, що кредитні кошти надаються позивачу саме для фінансування його поточної діяльності. Жодних доказів укладення даного договору з метою залучення коштів для погашення заборгованості інших юридичних осіб, що є боржниками відповідача, зокрема ТОВ "Таймар", та на виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю відповідача матеріали справи не містять.
Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів та заявки на отримання кредиту від 21.10.2016, що були надані позивачем на адресу Банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.
Тобто, як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, кредитний договір укладено виключно для фінансування поточної діяльності товариства позивача.
Одночасно позивачем не доведено укладення для вищевказаних цілей оспорюваного договору поруки від 24.10.2016 № 4Т15089И/П, який також не містить відомостей щодо його укладення позивачем у взаємозв`язку та на виконання кредитного договору від 24.10.2016 № 4А16096Г.
Крім того, позивач обґрунтовує укладення ним оспорюваного договору із відповідачем задля отримання позивачем прибутку, що є статутною діяльністю позивача, від реалізації або набуття права власності на активи, передані ТОВ "Таймар" ("старим" боржником) у забезпечення виконання ним зобов`язань перед відповідачем. Невиконання відповідачем зобов`язання з передачі позивачу підтверджуючих документів щодо активів боржника, на думку позивача, і є доказом введення позивача в оману при укладенні договору поруки та позбавляє позивача звернути стягнення на відповідні активи ТОВ "Таймар", як "старого" боржника.
Водночас, частина 2 статті 556 ЦК України та пункт 8 договору поруки передбачає, що до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання в частині виконаного зобов`язання.
У той же час, відсутність наміру виконувати умови договору однією стороною не свідчить про введення нею в оману іншу сторону договору при його укладенні.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Положеннями статті 558 Цивільного кодексу України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак, така плата не була встановлена в жодному з договорів поруки, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.
Відповідно до частини 3 статті 556 Цивільного кодексу України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена.
Викладене підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання договору поруки, та спростовує твердження апелянта, наведені ним в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно із ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 909/685/18 вказано, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Отже, в силу ч. 1 ст. 230 ЦК України мотиви укладення договору поруки № 4Т15089И/П від 24.10.2016 не мають істотного значення.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 р. у справі № 910/9879/18 дійшов висновків, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України .
Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору № 4А16096Г від 24.10.2016, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення.
А тому, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про ведення відповідача позивачем в оману, не доведено факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, у зв`язку з чим судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Стосовно твердження апелянта про безпідставне відхилення клопотань про витребування у відповідача договорів, укладених на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 4Т15089И від 16.12.2015, укладеним між ТОВ Таймар та ПАТ КБ Приватбанк , якими підтверджується наявність ліквідних активів, колегія суддів зазначає, що позивачем не було обґрунтовано, яким чином вказані докази можуть підтвердити твердження позивача щодо ведення останнього в оману відповідно до ст. 230 ЦК України з огляду на те, що кредитний договір та договір поруки не містить посилань на трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.
А тому, суд першої інстанції правомірно залишив вказані клопотання про витребування доказів без задоволення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі № 910/18056/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд Лтд" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі № 910/18056/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі № 910/18056/19 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі № 910/18056/19.
5. Матеріали справи № 910/18056/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 28.09.2020 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2020 |
Оприлюднено | 30.09.2020 |
Номер документу | 91850567 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Дідиченко М.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні