Рішення

від 23.09.2020 по справі 914/1816/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 справа № 914/1816/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Фуд Груп", м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Ковталіва Михайла Богдановича, м.Львів,

про: стягнення заборгованості 68 571, 97 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кияк І.В.

Представники учасників справи:

позивача: Чорненький В.І.-представник;

відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Фуд Груп" до Тізичної особи - підприємця Ковталіва Михайла Богдановича про стягнення 68 571, 97 грн.

Ухвалою суду від 28.07.2020р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі №914/1816/20 за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін. Проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.08.2020 р. Явка представників учасників справи в судове засідання визнана судом необов`язковою.

Ухвалою суду від 17.08.2020р. у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи відомостей про отримання відповідачем ухвали суду від 28.07.2020р. про відкриття провадження у справі, розгляд справи по суті відкладено на 23.09.2020р.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 09.09.2020р. зареєстровано клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи (копій Договору про надання правової допомоги від 01.07.2020р., Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 01.07.2020р., Акту наданих послуг (правової допомоги) від 06.08.2020р., рахунку №0820-02-2 від 06.08.2020р., електронного платіжного доручення №33 від 07.09.2020р.).

У поданому клопотанні представник позивача просить суд стягнути з відповідача 6 000, 00 грн. судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Представник позивача в судове засідання 23.09.2020р. з`явився, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 23.09.2020р. не забезпечив.

Ухвала суду від 17.08.2020р. одержана відповідачем 25.08.2020р., що підтверджується витягом з веб-сайту АТ Укрпошта , за результатами відстеження поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором №7901413375650.

У судовому засіданні 23.09.2020р., суд, зважаючи на те, що явка уповноважених представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, відсутність заяв та клопотань представників сторін, зокрема про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Між Фізичною особою-підприємцем Ковталів Михайлом Богдановичем (далі - Продавець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВ ФУД ГРУП (далі - Покупець, Позивач) було укладено Договір поставки обладнання №11 від 12.02.2020 року (далі - Договір).

На виконання умов зазначеного Договору, зокрема п. 5.1. Договору, позивачем було сплачено відповідачу 50% вартості товару в якості авансу.

Відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами Договору, зокрема, п.4.1.2., партію товару до відправки не підготував не здійснив поставку товару протягом 30 календарних днів з моменту надходження коштів на рахунок, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі.

На підставі п. 6.5. Договору позивачем нараховано збитки у вигляді втраченої вигоди в розмірі 2, 5% від загальної суми замовленого товару у сумі 2 922, 00грн.

Крім того, на підставі п. 6.6. Договору, позивачем нараховано штраф за порушення умов Договору у розмірі облікової ставки НБУ- 10%, у сумі 5 844, 00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано втрати від інфляції у період квітня-червня 2020 року у сумі 762, 41 грн. та 3% річних у період з 17.03.2020р. по 20.07.2020р. у сумі 603, 56 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Фізичною особою-підприємцем Ковталів Михайлом Богдановичем (далі - Продавець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВ ФУД ГРУП (далі - Покупець, Позивач) було укладено Договір поставки обладнання №11 від 12.02.2020 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору, Продавець зобов`язується поставити, встановити, запустити в дію та передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язаний прийняти цей товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, визначених Договором.

Асортимент, кількість та ціна товару встановлена Сторонами у Специфікації до Договору №11 від 12.02.2020 року.

Згідно Специфікації до Договору, вартість товару становить 116 880, 00 грн.

Згідно з п.5.1 Договору, Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, у такому порядку: протягом 3 (трьох) календарних днів після отримання Покупцем відповідного рахунку від Продавця Покупець сплачує 50 % вартості товару/партії товару в якості авансу; протягом 3 (трьох) календарних днів від моменту повідомлення Продавцем про готовність товару /партії товару до відправки зі складу-заводу виробника на склад Продавця Покупець сплачує наступні 50% вартості товару.

Відповідно до п п. 4.1.1-4.1.3. Договору, у день укладення договору сторони погоджують специфікацію шляхом її підписання сторонами. Після погодження специфікації Продавець упродовж 3-х днів надає Покупцеві рахунок на оплату товару/партії товару, визначеного цією специфікацією. Після надходження згідно п.5.1.1 цього Договору грошових коштів на банківський рахунок Продавця, Продавець готує до відправки партію товару. Продавець за свій рахунок здійснює поставку товару/партії товару належної якості протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надходження коштів на рахунок Продавця в кількості та асортименті у відповідності до Специфікації. Про готовність партії до відправки Продавець належно повідомляє Покупця принаймні за п`ять днів до дати повної готовності.

У відповідності до умов Договору, Покупець здійснив часткову передоплату (50% вартості товару /партії товару в якості авансу) в сумі 58 440,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 6 від 13.02.2020 р., копія якого долучена до позовної заяви.

Згідно доводів позивача, станом на 17 березня 2020 року Продавець не повідомив про готовність товару до відправки і не здійснив поставки товару.

На момент подання позовної заяви до суду зобов`язання Продавця за Договором №11 залишаються невиконаними.

У відповідності до п.6.5 Договору, у випадку відсутності оплаченого Покупцем Товару на складі Продавця на момент закінчення строку доставки, Продавець зобов`язаний протягом 10 (десяти) днів повернути Покупцю його вартість та збитки у вигляді втраченої вигоди в розмірі 2,5% від загальної суми замовленого товару, чи замінити товар рівноцінним по вартості.

Позивачем, на підставі п. 6.5. Договору нараховано втрачену вигоду в розмірі 2,5 % від загальної суми замовленого товару за Договором поставки № 11 від 12.02.2020 р. на суму 2 922,00 грн.

Відповідно до п. 6.6. Договору, за порушення умов Договору Сторони несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку у вигляді штрафу в розмірі облікової ставки НБУ.

Штраф позивачем нараховано станом на момент невиконання Продавцем обов`язку із поставки товару, а саме станом на 17.03.2020 року у сумі 5844 грн.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 762, 41 грн. інфляційних втрат та 603, 56 грн. 3% річних.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 09.09.2020р. зареєстровано клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

До поданого клопотання представником позивача долучено копію Договору про надання правової допомоги від 01.07.2020р., Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 01.07.2020р., Акту наданих послуг (правової допомоги) від 06.08.2020р., рахунку №0820-02-2 від 06.08.2020р., електронного платіжного доручення №33 від 07.09.2020р.

У поданому клопотанні представник позивача просить суд стягнути з відповідача 6 000, 00 грн. судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами положень ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, у такому порядку: протягом 3 (трьох) календарних днів після отримання Покупцем відповідного рахунку від Продавця Покупець сплачує 50 % вартості товару/партії товару в якості авансу; протягом 3 (трьох) календарних днів від моменту повідомлення Продавцем про готовність товару /партії товару до відправки зі складу-заводу виробника на склад Продавця Покупець сплачує наступні 50% вартості товару.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору, Покупець здійснив часткову передоплату (50% вартості товару /партії товару в якості авансу) в сумі 58 440,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 6 від 13.02.2020 р., копія якого долучена до позовної заяви.

Відповідно до п п. 4.1.2.-4.1.3 Договору, після надходження згідно п.5.1.1 цього Договору грошових коштів на банківський рахунок Продавця, Продавець готує до відправки партію товару. Продавець за свій рахунок здійснює поставку товару/партії товару належної якості протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надходження коштів на рахунок Продавця в кількості та асортименті у відповідності до Специфікації. Про готовність партії до відправки Продавець належно повідомляє Покупця принаймні за п`ять днів до дати повної готовності.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач кореспондуючого обов`язку щодо повідомлення покупця про готовність партії до відправки не виконав, поставки товару/партії товару належної якості протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надходження коштів на рахунок Продавця в кількості та асортименті у відповідності до Специфікації не здійснив.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 58 440, 00 грн. заборгованості (50% вартості товару/партії товару, сплачених в якості авансу) є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19.

Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що позивачем нарахування інфляційних втрат у сумі 762, 41 грн. та 3% річних у сумі 603, 56 грн. здійснено вірно, відтак такі вимоги підлягають до задоволення.

З приводу стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (положення ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1-2 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019р. у справі №904/4156/18.

Відповідно до п. 6.6. Договору, за порушення умов Договору Сторони несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку у вигляді штрафу розмірі облікової ставки НБУ.

Штраф позивачем нараховано станом на момент невиконання Продавцем обов`язку із поставки товару, а саме станом на 17.03.2020 року.

Згідно відомостей Національного банку України, з 13.03 облікова ставка Національного банку становить 10,0 % річних.

Зважаючи на наведене, до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 5 844, 00 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 2 922, 00 грн. суд звертає увагу позивача на обов`язок доведення протиправності поведінки відповідача у спірних правовідносинах, заподіяння майну шкоди, що відповідає положенням статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; відповідач повинен довести обставини, які звільняють його від відповідальності відповідно до норм законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (п.п. 1-3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов`язок з відшкодування збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відтак, суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, враховуючи не доведення позивачем жодного із елементів складу цивільно-правового правопорушення, заявлені вимоги про стягнення 2 922,00 грн збитків є безпідставними.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 012, 43 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи міститься копія Договору про надання правової допомоги від 01.07.2020р. адвокатом Чорненьким Віталієм Ігоровичем ТОВ Львів фуд груп , Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 01.07.2020р., копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1955 від 08.90.2012р. Чорненького Віталія Ігоровича, ордер на надання правової допомоги серія ЛВ №029795 від 22.07.2020року, виданий адвокатом Чорненьким В.І. про надання правової допомоги ТОВ Львів фуд груп у Господарському суді Львівської області, Акту наданих послуг (правової допомоги) від 06.08.2020р. (загальна вартість правової допомоги згідно акту становить 6 000, 00 грн.), рахунку №0820-02-2 від 06.08.2020р. на оплату послуг (правової допомоги) у сумі 6 000, 00 грн., електронного платіжного доручення №33 від 07.09.2020р.про оплату ТОВ Львів фуд груп 6 000, 00 грн. на підставі рахунку №0820-05-2, отримувач- Чорненький В.І .

Як вбачається з матеріалів справи, позовні матеріали готувалися адвокатом Чорненьким Віталієм Ігоровичем.

Зважаючи на наведене, а також те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 6 000, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ковталіва Михайла Богдановича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Фуд Груп" (79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Пекарська, будинок 30, офіс 2; код ЄДРПОУ 43464358) суму основного боргу у розмірі 58 440, 00 грн., 762 , 41 грн. інфляційних втарт, 603, 56 грн. 3 % річних, 5 844, 00 грн. штрафу.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ковталіва Михайла Богдановича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Фуд Груп" (79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Пекарська, будинок 30, офіс 2; код ЄДРПОУ 43464358) 2 012, 43 грн. судового збору та 6 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2020р.

Суддя М.М. Синчук