Рішення

від 23.09.2020 по справі 914/1481/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 справа № 914/1481/20

За позовом: Фермерського господарства Колос-Г , с. Дзвиняча, Тернопільська обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Терлан , м.Львів,

про: стягнення заборгованості в розмірі 166 218, 77 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кияк І.В.

Представники учасників справи:

позивач: Кісь О.Р.-представник;

відповідач: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства Колос-Г до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Терлан про стягнення заборгованості в розмірі 166 218, 77 грн.

Ухвалою суду від 24.06.2020р. позовну заяву Фермерського господарства Колос-Г залишено без руху.

Судом встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви в 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

На адресу Господарського суду Львівської області 06.07.2020р. від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.07.2020р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі №914/1481/20 за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін. Проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.08.2020 р. Явка представників учасників у судове засідання визнана судом не обов`язковою.

Ухвалою суду від 17.08.2020р. у зв`язку з першою неявкою представників учасників справи у судове засідання розгляд справи по суті відкладено на 23.09.2020р.

Представник позивача в судове засідання 23.09.2020р. з`явився, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 23.09.2020р. не забезпечив.

Поштовий конверт, яким відповідачу надсилалася ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.07.2020р., повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв`язку За закінченням терміну зберігання .

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 08.07.2019р. у справі №904/10192/14, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Приписами ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, зокрема, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду господарської справи судом.

У судовому засіданні 23.09.2020р., суд, зважаючи на те, що явка уповноважених представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, відсутність заяв та клопотань представників сторін, зокрема про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

У позовній заяві позивач зазначає, що 04.11.2019р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №04/11-сн, на виконання якого позивачем як продавцем було передано у власність відповідача (покупця) товар - соняшник 3 класу 2019 року загальною вартістю 159 544, 79 грн.

За умовами договору відповідач зобов`язувався здійснити оплату 60% вартості товару напротязі 3 банківських днів з моменту отримання товару та 40% перерахувати протягом 3 банківських днів з моменту отримання всіх оригіналів документів на товар та реєстрації податкових накладних. Оскільки у строк, встановлений договором відповідач товар у повному обсязі не оплатив, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 159 544, 79 боргу, 987, 86 грн. штрафу, 2 722, 91 інфляційних втрат, 2 964, 00 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04.11.2019р. між ТОВ Терлан (покупцем) та ФГ Колос-Г (продавцем) укладено договір купівлі-продажу №04/11-сн (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця соняшник 3 класу врожаю 2019 року, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість у відповідності до умов даного договору.

Так, п. 4.1. - 4.2. Договору передбачено, що поставка здійснюється на елеватор ПП Захід-Агроінвест за адресою: Тернопільська обл., м. Ланівці, вул. Загребельна, 5, у строк до 04.11.2019р. включно. Поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: видаткової накладної, податкової накладної, зареєстрованої відповідно до чинного законодавства. Датою поставки вважається підписання сторонами видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно видаткової накладної №23 від 04.11.2019р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар (соняшник 3 класу врожаю 2019 року в кількості 199,43 т) загальною вартістю 159 544, 79 грн., в т.ч. ПДВ 26 590, 80 грн.

Згідно Акта приймання-передачі №ЗА-00000134 від 04.11.2019р., відповідачем товар за Договором був прийнятий на зерновий склад ПП Захід-Агроінвест .

У п. 5.1. - 5.3. Договору сторонами погоджено, що покупець здійснює оплату 60% вартості товару напротязі 3-х банківських днів з моменту отримання товару та 40% протягом 3-х банківських з моменту отримання всіх оригіналів супровідних документів на товар та реєстрації податкових накладних. В будь - якому випадку кінцевий розрахунок з продавцем за поставлений товар покупець здійснює після повної поставки об`єму зерна, вказаному в п. 2.1. Оплата вартості поставленого товару може здійснюватися частинами.

З доданих до позовної заяви матеріалів судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією в порядку досудового врегулювання спору з вимогою сплати відповідачем вартості поставленого товару в сумі 159 544, 79 грн. шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок ФГ Колос-Г , крім того, ФГ Колос-Г виставлено вимогу до ТОВ Терлан провести розрахунок штрафних санкцій включно по день перерахування вартості товару, штрафні санкції сплатити протяом десяти робочих днів з моменту отримання вимоги ФГ Колос-Г .

Докази сплати вартості переданого товару, в матеріалах справи відсутні.

У випадку порушення зобов`язань по даному договору, Сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства.( п. 6.1. Договору).

Пунктом 6.2. Договору визначено: сторони зобов`язуються дотримуватися вимог ПК України з адміністрування ПДВ, в тому числі вимоги щодо складання, оформлення та порядку своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Якщо в результаті невиконання або неналежного виконання однією з сторін вказаних зобов`язань інша сторона втрачає право на податковий кредит з ПДВ, (у тому числі по податковим накладним не зареєстрованим в ЄРПН, або зареєстрованим з порушенням вимог) та/або позбавлена інших прав, наданих ПК України у зв`язку з формуванням податкового кредиту ПДВ, така потерпіла сторона має право застосувати до іншої сторони штраф, який розраховується за формулою: сума ПДВ у податковій накладній, податковий кредит по якій неможливо сформувати, помножена на коефіцієнт 1,3. Такий штраф сплачується винною стороною протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання обґрунтованої вимоги іншої сторони.

Позивачем на підставі п. 6.2. Договору нараховано відповідачу штрафні санкції (пеню) у сумі 987, 86 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 2 722, 91 грн. інфляційних втрат та 2 964, 00 грн. 3% річних.

Матеріали справи містять копію договору б/н від 17.06.2020р. про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Кісь Оленою Романівною, яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 31.10.2013р. №015, виданого Львівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (копія додається) і Фермерським господарством Колос-Г ; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. та квитанція до прибуткового касового ордера №7 від 17 червня 2020 року ФГ Колос-Г 5 000, 00 грн. на підставі договору, розрахунку адвокату О. Кісь.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами положень ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною та актом приймання-передачі №ЗА-00000134 від 04 листопада 2019 р., що підписані сторонами 04.11.2019р., позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар (соняшник 3 класу врожаю 2019 року в кількості 199,43 т) загальною вартістю 159 544, 79 грн., в т.ч. ПДВ 26 590, 80 грн.

Відтак, у відповідача виник обов`язок здійснити оплату вартості одержаного товару. Оскільки у строк встановлений Договором відповідачем не було оплачено товар, він вважається таким, що прострочив, а заборгованість в розмірі 159 544, 00 грн., грн. підлягає стягненню з нього в судовому порядку.

Щодо заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19.

Першочерговим при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних є визначення періодів існування заборгованості.

У п. 5.1. Договору сторонами погоджено, що покупець здійснює оплату 60% вартості товару напротязі 3-х банківських днів з моменту отримання товару та 40% протягом 3-х банківських з моменту отримання всіх оригіналів супровідних документів на товар та реєстрації податкових накладних.

Зважаючи на те, що товар та відповідні документи, як вбачається з матеріалів справи, отримано 04.11.2019р., оплата покупцем мала бути здійснена до 07.11.2019р. включно. Прострочення оплати вартості отриманого товару, а відтак і нарахування інфляційних втрат, 3% річних, слід рахувати з 08.11.2019р.

Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати позивача за листопад 2019р.-червень 2020р. становлять 3 047, 45 грн., однак, з огляду на те, що суд не вправі вийти за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у заявленому розмірі 2 722, 91 грн.

Здійснивши власний розрахунок суми 3% річних судом встановлено, що обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення є сума 3% річних 2 957, 42 грн.

З приводу стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (положення ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1-2 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019р. у справі №904/4156/18.

Суд зазначає, що розмір пені і штрафу за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

У випадку порушення зобов`язань по даному договору, Сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства.( п. 6.1. Договору).

Пунктом 6.2. Договору визначено: сторони зобов`язуються дотримуватися вимог ПК України з адміністрування ПДВ, в тому числі вимоги щодо складання, оформлення та порядку своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Якщо в результаті невиконання або неналежного виконання однією з сторін вказаних зобов`язань інша сторона втрачає право на податковий кредит з ПДВ, (у тому числі по податковим накладним не зареєстрованим в ЄРПН, або зареєстрованим з порушенням вимог) та/або позбавлена інших прав, наданих ПК України у зв`язку з формуванням податкового кредиту ПДВ, така потерпіла сторона має право застосувати до іншої сторони штраф, який розраховується за формулою: сума ПДВ у податковій накладній, податковий кредит по якій неможливо сформувати, помножена на коефіцієнт 1,3 . Такий штраф сплачується винною стороною протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання обґрунтованої вимоги іншої сторони.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 987, 86 грн. штрафу, при цьому, як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені у період з 07.11.2019р. по 20.06.2020р., вказано розмір пені згідно договору 1,3%.

З огляду на те, що уклавши Договір купівлі-продажу №04/11-сн від 04.11.2019р., сторонами не було передбачено відповідальності у вигляді пені, нарахування штрафу здійснено не у порядку та розмірі, визначеному п. 6.2. Договору (сума ПДВ у податковій накладній, податковий кредит по якій неможливо сформувати, помножена на коефіцієнт 1,3) , наявність підстав для застосування штрафу, передбачених п. 6.2. Договору позивачем не наведено (втрата права на податковий кредит з ПДВ, (у тому числі по податковим накладним не зареєстрованим в ЄРПН, або зареєстрованим з порушенням вимог) та/або позбавлення інших прав, наданих ПК України у зв`язку з формуванням податкового кредиту ПДВ), суд прийшов до висновку, що позов у частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача на положення ст. 231 ГК України, як нормативно-правову підставу для стягнення пені та штрафу, оскільки зміст наведеної статті стосується, зокрема: 1) розміру штрафних санкцій у разі якщо порушення господарського зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором; 2) визначення способу формування розміру штрафних санкцій.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 478, 08 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи міститься Договір б/н від 17.06.2020р. про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Кісь Оленою Романівною, яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 31.10.2013р. №015, виданого Львівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (копія додається) і Фермерським господарством Колос-Г ; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. та квитанція до прибуткового касового ордера №7 від 17 червня 2020 року ФГ Колос-Г 5 000, 00 грн. на підставі договору, розрахунку адвокату О. Кісь.

В матеріалах справи міститься ордер від 19.06.2020р. серія ВС №1027415, відповідно до якої Фермерське господарство Колос-Г , в особі голови Горохівського Андрія Євстахійовича, який діє на підставі, на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 17.06.2020, укладеного з адвокатом Кісь Оленою Романівною, уповноважило адвоката Кісь Олену Романівну бути представником Фермерського господарства у Господарському суді Львівської обалсті.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні матеріали готувалися адвокатом Кісь Оленою Романівною.

Згідно долученого до матеріалів позовної заяви розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу загальна вартість наданих послуг склала 5 000, 00 грн. Вказану суму було сплачено позивачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанція до прибуткового касового ордера №7 від 17 червня 2020 року ФГ Колос-Г 5 000, 00 грн. на підставі договору, розрахунку адвокату О. Кісь.

Докази понесення позивачем інших витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на наведене, а також враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Терлан (79067, м. Львів, вул. Богданівська, буд. 15А; код ЄДРПОУ 38117080) на користь Фермерського господарства Колос-Г (47312, Тернопільська обл., Збаразький р-н, село Дзвиняча; код ЄДРПОУ 34463909) 165 224, 33 грн. заборгованості, з яких: 159 544, 00 грн. заборгованість за договором, 2 722, 91 грн. інфляційні втарти, 2 957, 42 грн. 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Терлан (79067, м. Львів, вул. Богданівська, буд. 15А; код ЄДРПОУ 38117080) на користь Фермерського господарства Колос-Г (47312, Тернопільська обл., Збаразький р-н, село Дзвиняча; код ЄДРПОУ 34463909) 2 478, 08 грн. судового збору та 5 000, 00 грн. витрат на профечійну правничу допомогу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.09.2020р.

Суддя М.М. Синчук