Рішення

від 16.09.2020 по справі 131/788/20

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/788/20

Провадження № 2/131/478/2020

2020 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Балтака Д. О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Якушкіна І. М. звернулася до суду з даним позовом, у якому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Слободище Іллінецького району Вінницької області померла мати позивача ОСОБА_2 , яка за життя заповіту не залишила. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: на 1/4 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Представник позивача вказала, що її довіритель є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, інші спадкоємці відсутні. Крім того, позивач своєчасно прийняв спадщину та на момент її відкриття постійно проживав та був зареєстрований разом із спадкодавицею, тому бажаючи оформити свої спадкові права після смерті матері ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса, однак постановою від 18.06.2020 р. за № 250/02-31 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з підстав відсутності правовстановлюючих документів про належність спадкового майна спадкодавиці та відсутності інформації про зареєстроване право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В зв`язку з викладеним поданий даний позов про визнання права власності на 1/4 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 06.08.2020 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Якушкіна І. М. не з`явилися, проте подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задоволити.

Представник відповідача - Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав повністю, проти їх задоволення не заперечує.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим частини 3 статті 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з частин 3-4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Положеннями статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається після смерті фізичної особи, або оголошення її померлою.

Судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому на день смерті у її власності перебувала 1/4 житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав покійній, як члену колгоспного двору.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно частини 3 статті 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Положеннями частини 4 статті 3 зазначеного Закону України права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 р., яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 р. № 56; Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. № 56, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за № 31/1056; Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445.

Як вбачається із звіту про оцінку майна від 25.06.2020 року (а.с.19-29 ) житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 введено в експлуатацію у 1960 р. тобто, в той час, коли нормами діючого в той час законодавства не було передбачено жодних реєстраційних дій щодо права власності на житло. Єдиним доказом належності житла особі були відповідні записи у по господарських книгах сільських рад.

Згідно змісту довідки виконавчого комітету Слободищенської сільської ради від 15.05.2020 р. № 144 (а.с.13) вбачається, що згідно по господарської книги № 8 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) житловий будинок в АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 р. відносився до складу колгоспного двору до якого входила голова двору - ОСОБА_2 та на праві приватної власності їй належала 1/4 частка даного житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд.

Нині чинне законодавство не містить визначення поняття „колгоспний двір".

З прийняттям Закону України „Про власність" від 07.02.1991 р., який втратив чинність 20.06.2007 р., колгоспний двір припинив своє існування. З Цивільного кодексу України вилучено статті, що встановлювали його статус (Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 16 грудня 1993 р. № 3718-ХІІ, який набрав чинності з 18 січня 1994 р.).

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Частки усіх членів колгоспного двору у майні колгоспного двору були рівними. Головою колгоспного двору був його засновник, як правило глава сім`ї, члени - всі особи, котрі спільно проживали, вели господарство із ним.

У даному випадку згідно наданих сільською радою документів головою колгоспного двору була покійна ОСОБА_3 , а членами колгоспного двору був її син позивач ОСОБА_1 .

У разі смерті одного з членів колгоспного двору, спадщина на спільне майно господарства за наявності інших його членів, не відкривалася. Це було можливим лише після смерті останнього члена двору (стаття 563 ЦК УРСР в редакції 1963 року).

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права власності" спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 р. мають вирішуватись за нормами, що регулюють власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні.

При цьому пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права власності" судам роз`яснюється, що положення статей 17, 18 Закону України „Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 р., мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 р. поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні.

За приписами статей 120, 121, 123 ЦК Української PCP майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності. При цьому розмір часток учасників у праві спільної сумісної власності залежить від участі кожного із членів у його створенні.

З огляду на вище викладені норми законодавства, після смерті матері позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її частка в колгоспному дворі перейшла до її сина - ОСОБА_4 , як члену колгоспного двору та спадкується в загальному порядку.

Положеннями статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно частини 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно довідки Слободищенською сільською радою від 14.11.2019 р. № 423 (а.с. 12) позивач був зареєстрований разом із спадкодавицею на момент її смерті та протягом строку встановленого статтею 1270 ЦК України не подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини, крім того позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом майна належного його матері ОСОБА_2 , а саме: 1/4 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень статей 1268 - 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та постановою державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Манус В.В. від 18.06.2020 р. № 250/02-31 (а.с.10) позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, через відсутність правовстановлюючих документів на них на ім`я спадкодавця а також відсутність інформації про зареєстроване право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищевикладене, а також визнання позовних вимог відповідачем, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на 1/4 житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір, пропорційно до задоволених вимог. Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого ним судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову. Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Беручи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 120, 121, 123 ЦК Української PCP, ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 16, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права власності" суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/4 житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , поштова адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Слободищенська сільська рада Іллінецького району Вінницької області, адреса: 22755, вул. Центральна, 35 с. Слободище Іллінецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ: 04328045.

Суддя: