Ухвала

від 29.09.2020 по справі 143/809/20

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/809/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Погребище

Слідчий суддя Погребищенського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , співвласника майна ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Погребищенського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Погребищенського відділу Калинівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиногореєструдосудових розслідуваньза № 42020021160000038 від 17.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, про накладення арешту,-

Встановив:

Старший слідчий СВ Погребищенського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з вказаним клопотанням, погодженим прокурором Погребищенського відділу Калинівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , в якому просить накласти арешт на цеглу, яка складена на ребро, та яка зберігається на території цегельного заводу (кадастровийномер 0523487000:02:000:0056,загальна площа1,8га,цільове призначення дляобслуговування комплексубудівель таспоруд) та у приміщеннях, шалашах для сушіння цегли, які на праві оренди належить ОСОБА_6 , а також накласти арешт на: три цеглини, які було вилучено із приміщення першого шалаша території цегельного заводу, які поміщено до спеціального пакету Національна поліція України Головне слідче Управління № 7264138; зразок глини, вилучений із насипу, який розташований поруч першого приміщення біля подавача глини, на території цегельного заводу, який поміщено до спеціального пакету Національна поліція України Головне слідче Управління № 7264131; та на зразок глини, який вилучено із кар`єру по видобуванню цегляної сировини, що розташований поруч будівель заводу, який поміщено до спеціального пакету Національна поліція України Головне слідче Управління № 7264137.

В обґрунтуванняподаного клопотаннязазначила,що в провадженні слідчого відділення Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42020021160000038 від 17.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України.

В ході проведення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 04.08.2020 року було надано дозвіл на проведення огляду земельної ділянки (кадастровий номер 0523487000:02:000:0056, загальна площа 1,8558 га, цільове призначення - для обслуговування комплексу будівель та споруд), яка розташована на території Старостинецької сільської ради, Погребищенського району, Вінницької області.

13.08.2020 року ст. слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_7 було проведено огляд даної земельної ділянки, під час якого у приміщеннях, а саме шалашах для сушіння цегли виявлено цеглу, яка складена на ребро, однак кількість цегли точно не встановлена та перерахунок її не здійснювався. При цьому в протоколі огляду вказано лише приблизну її кількість 200 тис. штук.

В ході огляду було вилучено три цеглини із приміщення першого шалаша, які поміщено до спеціального пакету Національна поліція України Головне слідче Управління № 7264138. Окрім цього, із насипу глини, який розташований поруч першого приміщення та біля подавача глини, вилучено зразок глини, який поміщено до спеціального пакету Національна поліція України Головне слідче Управління № 7264131.

В подальшому із кар`єру по видобуванню цегляної сировини, що розташований поруч будівель заводу, також відібрано зразки глини, які поміщено до спеціального пакету Національна поліція України Головне слідче Управління № 7264137.

В ході проведення досудового розслідування виникає необхідність у дослідженні (співставленні) глини, яка була вилучена з кар`єру та поруч подавача глини із території цегельного заводу, а також з`ясувати чи дійсно цегла, яка виготовляється на заводі у с. Старостинці, має вміст глини, виготовлена із глини, яка видобувається із кар`єру, що розташований поруч заводу, а також є необхідність у збереженні майна, яке є речовим доказом по кримінальному провадженні, а саме цегла яка зберігається на території цегельного заводу.

При цьому слідчий покликається на те, що в матеріалах кримінального провадження є достатні дані вважати, що виявлені та вилучені в ході огляду глина та цегла, а також цегла, яка зберігається на цегельному заводі, є предметом кримінального правопорушення, має значення речового доказу по даному кримінальному провадженні, а тому з метою запобігання зникнення, пошкодження, приховання даних речових доказів, що мають суттєве значення для кримінального провадження, а також для запобігання можливості відчужувати, розпоряджатися та використовувати його будь-яким чином під час досудового слідства виникла необхідність в накладенні арешту на це майно.

При цьому посилається на положення ст. ст. 40, 131, 132, 167, 168, 169, 170, 171 КПК України.

В судовому засіданні слідчий підтримала клопотання з викладених у ньому доводів.

Прокурор також підтримав клопотання та просить його задовольнити.

Співвласник цілісного майнового комплексу цегельного заводу ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що йому на підставі договору купівлі-продажу будівель і споруд від 23.02.2009 року належить право на частку у праві власності на вказаний об`єкт нерухомості. Сирець цегли, який знаходиться на земельній ділянці поблизу цього майнового комплексу, ні йому, ні ОСОБА_6 не належить.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд виходить із наступного.

Зі змісту матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим було подано клопотання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

За змістом пунктів 2, 3 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора;може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

В силу абзацу другого ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 2 ст. 171 КПК України встановлено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, серед іншого, підстави і мету накладення арешту на майно відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу, відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

В ч. 1 ст. 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень кримінального процесуального законодавства дає підстави для висновку, що арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, може бути застосований, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів лише в разі доведення слідчим, прокурором необхідності такого арешту, а також наявності ризиків, що полягають у можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відтак, відповідне обґрунтування має міститися у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен належним чином вмотивувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий не дотримався, оскільки у клопотанні не наведено будь-якого обґрунтування щодо необхідності накладення арешту на майно та наявності ризиків, що полягають у можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження відповідного майна.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

На необхідність дотримання цієї вимоги закону слідчим, прокурором звернуто увагу судів в п. 19 Листа ВССУ від 05.04.2013 року №223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження».

Проте,в порушеннявимог п.3ч.2ст.171КПК Україниу клопотанніпро арештмайна незазначено документиабо конкретніфакти чидані,які підтверджуютьправо власностічи володінняна майноПП «Старостінськийцегельний завод» чиправо оренди ОСОБА_6 наземельну ділянку,на якійвоно знаходиться.Також доклопотання не додано копії таких документів. Водночас, у судовому засіданні слідчий також пояснила, що такі документи відсутні в матеріалах кримінального провадження.

Разом із цим, згідно із абзацом першим ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 11 ст. 170 КПК України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинні враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

В п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Сукупний правовий аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що способами арешту майна є заборона/обмеження відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Отже, у клопотанні про арешт майна слідчий повинен вказати, який саме спосіб арешту майна він просить застосувати та, виходячи із вимог п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, належним чином обґрунтувати, що потреби та завдання досудового розслідування виправдовують саме такий спосіб арешту майна, як ступінь втручання у майнові права та охоронювані законом інтереси його законного володільця.

В свою чергу слідчий суддя, ураховуючи закріплений у п. 19 ч. 1 ст. 7 та ст. 26 КПК України принцип диспозитивності кримінального провадження та виходячи із засад розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, за наявності для того законних підстав має застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна в межах, зазначених у клопотанні слідчого.

В протилежному випадку, тобто в разі накладення арешту на майно, без конкретизації у резолютивній частині ухвали слідчого судді способу такого арешту (заборона/обмеження відчуження, розпорядження та/або користування), застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, виходячи зі змісту поняття «арешту», сформульованого в абзаці першомуч.1ст.170КПК України, по суті призведе до заборони вчинення власником (титульним володільцем) майна будь-яких юридично значимих дій щодо нього, що само по собі слід розцінювати як порушення засади недоторканості права власності.

Проте, в порушення наведених положень закону слідчий у клопотанні не вказав, в який саме спосіб він просить накласти арешт на майно.

Крім того, в силу приписів ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно із ч. 2 ст. 100 КПК України речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Із контексту зазначених норм вбачається, що речові докази мають бути чітко ідентифіковані слідчим, прокурором до прийняття ними процесуального рішення про визнання їх речовим доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження. При цьому, речові докази у вигляді предметів, наділених родовими ознаками, мають бути перераховані, зважені та за можливості ідентифіковані за певними ознаками тощо.

Згідно із протоколом огляду від 13.08.2020 року при огляді розташованих на земельній ділянці шалашів було виявлено складену на ребро у ряди цеглу, загальна кількість якої складає близько 200 тис. штук.

Натомість, із постанови слідчого про визнання оглянутих предметів речовим доказом та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 15.09.2020 року вбачається, що речовим доказом визнано цеглу, складену на ребро, яка зберігається на території цегельного заводу (кадастровий номер 0523487000:02:000:0056, загальна площа 1,8 га, цільове призначення для обслуговування комплексу будівель і споруд) та у приміщеннях, шалашах для сушіння цегли, які на праві оренди належать ОСОБА_6 , без вказівки на її кількість, зокрема приблизну.

Разом із цим, слідчий суддя враховує, що ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 18.09.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ст.слідчої Погребищенського ВП ОСОБА_3 про дозвіл на проведення огляду.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що як вбачається із описової частини вказаної ухвали слідчого судді звернення із таким клопотанням органу досудового розслідування було зумовлено саме необхідністю встановити точну кількість виявленої цегли та здійснити її перерахунок.

Ураховуючи зміст окреслених процесуальних документів, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на майно кількість, вага чи інші ідентифікуючі ознаки якого не були чітко встановлені органом досудового розслідування, суперечить завданням та основним засадам кримінального провадження, що полягають у забезпеченні повного, всебічного та неупередженого розслідування обставин кримінального провадження.

З огляду на викладене слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на цеглу, яка складена на ребро, та зберігається на території цегельного заводу.

Поряд із цим, клопотання слідчого в частині накладення арешту на три цеглини та зразки глини, які було вилучено під час огляду від 13.08.2020 року, мотивоване тим, що ці предмети є тимчасово вилученим майном, а тому на них необхідно наклади арешт з метою забезпечення їх збереження як речових доказів.

Надаючи оцінку таким доводам слідчого, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

За своєю правовою природою обумовлений процесуальний строк є присічним, тобто таким, який не підлягає поновленню (продовженню).

Відтак, пропущення означеного процесуального строку стороною обвинувачення є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт такого тимчасово вилученого майна.

Як вбачається із протоколу огляду від 12.08.2020 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 04.08.2020 року в справі №143/809/20, три цеглини та зразок глини були опечатані та вилучені. Таким чином, вказані предмети є тимчасово вилученим майном в розумінні приписів ст. ст. 167, 168 КПК України.

Зважаючи на те, що клопотання слідчого подано поза межами визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України строку, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у його задоволенні в частині вирішення питання про накладення арешту на три цеглини та зразки глини, які було вилучено під час огляду від 13.08.2020 року, з цих підстав.

Керуючись ст. ст. 107, 131, 170, 172, 173, 174, 175, 309 КПК України, слідчий суддя-

Постановив:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Погребищенського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Погребищенського відділу Калинівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиногореєструдосудових розслідуваньза № 42020021160000038 від 17.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, про накладення арешту, - відмовити. Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду.

Слідчий суддя