Рішення

від 19.08.2020 по справі 237/2803/20

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 237/2803/20

Провадження № 2/237/1036/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19.08.20 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.,

при секретарі Бахтіяровій Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Курахівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про визнання права власності на самовільно збудований об`єкт нерухомого майна - будівлю станції технічного обслуговування автомобілів площею 50,6 кв. м., в тому числі основною 44,4 кв. м., допоміжною 4,4 кв. м., літні неопалювальні приміщення 0,8 кв. м., яка знаходиться в АДРЕСА_1

У судове засідання позивач та відповідач не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідач, Курахівська міська рада, подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.

В 2017 році між мною та ФОП ОСОБА_2 укладено договір суборенди частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1 договору оренди землі Орендар передає, а Орендодавець приймає частину земельної ділянки несільськогосподарського призначення, землі громадського та житлової забудови під кадастровим номером 1423310600:01:001:0024 загальною площею 0,1350 га земель, які використовуються для обслуговування автостоянки, орендованої ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 20.01.2017 року (право зареєстровано 20.02.2017 року номер запису про інше речове право 19176664), яка знаходиться в м. Курахове, пр-т Запорізький на північному боці км. 51 автодороги загального користування Запоріжжя-Донецьк- /Т-08-05/

Відповідно до ч.2 п.20 договору суборенди землі позивач маю право зводити у встановленому законом порядку споруди, закладати насадження.

Так, згідно акту приймання-передачі частини земельної ділянки позивач набув право користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, землі громадського та житлової забудови під кадастровим номером 1423310600:01:001:0024 загальною площею 0,1350 га.

Таким чином на вищезазначеній земельній ділянці позивач самовільно побудував будівлю станції технічного обслуговування автомобілів А-1 загальною площею 50,6 кв.м., основною 44,4 кв.м., допоміжною 4,4кв.м., літніх неопалюваних приміщень 0,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до Висновку щодо відповідності розміщення об`єкту державним будівельним нормам та правилам, передбаченим ДБН Б.2.2.-12:2012 Планування та забудова територій місце розташування об`єкту відповідає Плану зонування території м. Курахове, смт. Іллінка, с-ща Острівське, с-ща Старі Терни, с. Степанівка, Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області від10.10.2018 року №VІІ/59-1 (зона транспортування).

Згідно правових позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва )" визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію обє`кта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України суд зазначив, що однією з ознак нерухомої речі є те, що її будівництво має бути завершене.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності передбачає дотримання певної процедури, з якою закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, при застосуванні цієї норми суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Під час розгляду справи про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва суди мають перевіряти наявність у позивача відповідного права на земельну ділянку, на якій зведено цей об`єкт. Цільове призначення зведеної споруди має узгоджуватися з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки.

Підставою для застосування статті 392 ЦК України є оспорювання чи невизнання іншою особою належного позивачу права.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин та враховуючи те, що самочинна побудова не порушує права інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.375,376, ЦК України, ст.ст.12,13,206,247,259,279,264,265,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Курахівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудований об`єкт нерухомого майна - будівлю станції технічного обслуговування автомобілів загальною площею 50,6 кв. м., в тому числі основною 44,4 кв.м., допоміжною 4,4 кв.м., літні приміщення 0,8 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 19.08.20 року