Рішення

від 23.09.2020 по справі 311/120/20

ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

311/120/20

2/311/365/2020

23.09.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Носика М.А.

секретар судового засідання Кудінова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛД ВЕЙ (надалі - ТОВ БІЛД ВЕЙ ) про зміну формулювання причини, підстави та дати звільнення,суд,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2020 року до Василівського районного суду Запорізької області звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до ТОВ БІЛД ВЕЙ про зміну формулювання причини, підстави та дати звільнення. В позовній заяві зазначено, що з 22 серпня 2019 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ Білд Вей (Відповідач) на посаду обробника тканини. Ці обставини підтверджуються копією трудового договору №350-Б від 22.08.2019 року, що доданий до матеріалів позовної заяви, а оригінал зберігається Позивачем. У зв`язку з тим, що з 01 грудня 2019 року Відповідач поставив Позивачку перед фактом, що нараховуватися і виплачуватися заробітна плата за трудовим договором їй не буде, поки вона перебуває в Україні, тому Позивачка вирішила звільнитися. 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 прибула до ТОВ БІЛД ВЕЙ для подання заяви про припинення дії трудового договору (звільнення за власним бажанням у зв`язку з тим, що власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю і умови трудового договору) відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП з 18 грудня 2019 року, поставила керівництво Відповідача до відома про намір звільнися із вказівкою причини звільнення. У Відповідача відмовились прийняти вказану заяву, тому Позивачка направила заяву про звільнення поштою рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення. Цю заяву Відповідач отримав 19 грудня 2019 року.

08 січня 2020 року у відділенні поштового зв`язку в м. Дніпрорудне Позивачка отримала повідомлення Відповідача №191 від 03.01.2020 року та наказ №4-к від 03.01.2020 року про її звільнення з 17 грудня 2019 року. В отриманому наказі причина звільнення була зазначена вірно: за власним бажанням , але підстави звільнення зазначені неправильно як: п.4 ст.40 КЗпП України , тобто є такими, що не відповідають діючому законодавству. Так, стаття 40 містить чотири частини, але Відповідачем зазначено лише пункт і статтю, але частину статті не зазначено, крім того, погоджена між Позивачкою та Відповідачем підстава звільнення за власним бажанням у зв`язку з тим, що власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови трудового договору відповідає ч.3 ст.38 КЗпП України. Також, дата звільнення зазначена у наказі з 17 грудня 2019 року, у той час, коли Позивачка просила звільнити її з 18 грудня 2019 року. Таким чином погодивши звільнення позивача за власним бажанням відповідач допустив неправильне формулювання причин (підстав) звільнення зазначивши замість ч.3 ст.38 КЗпП України - п.4 ст.40 КЗпП України і неправильно зазначив дату звільнення 17 грудня 2019 року замість 18 грудня 2019 року.

Тому Позивачка просить суд визнати формулювання причини (підстав) свого звільнення, що зазначені у наказі Товариства з обмеженою відповідальністю Білд Вей №4-к від 03 січня 2020 року як п.4 ст.40 КЗпП України неправильним і таким, що не відповідає чинному законодавству, і змінити формулювання вказавши в рішенні причину (підстави) її звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону наступним чином: за власним бажанням у зв`язку з тим, що власник не виконує законодавство про працю, умови трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 17 січня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, але від Позивачки надійшла заява про слухання справи за її відсутності, на позові наполягає, просить задовольнити позовні вимоги.

Представник Відповідача в судові засідання, призначені на 13 квітня 2020 року, 02 червня 2020 року, 14 серпня 2020 року та 23 вересня 2020 року, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з`явився. Представник Відповідача просив відкласти розгляд справи у зв`язку із карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Розглянувши клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, суд визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки Постановою Кабінету Міністрів № 500 від 17.06.2020 з 22.06.2020 запроваджено адаптивний карантин, який не містить заборони для учасників справи приймати участь у судових засіданнях із застосування засобів індивідуального захисту. Територія Запорізької області відноситься до регіону із незначним поширенням короновірусної хвороби, в регіоні відкрито міжміське пасажирське перевезення, а отже відсутні підстави для висновку, що участь представника Відповідача у судовому засіданні може загрожувати його здоров`ю.

Суд вважає причини неявки представника Відповідача в судове засідання неповажними. Представник Відповідача неодноразово звертався до суду із заявами про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, але відзив до суду так надано і не було.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України, безпосередньо в районних, міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Стаття 233 КЗпП України, яка передбачає строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, містить зазначення про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що з наказом про своє звільнення позивачка ОСОБА_1 ознайомилася 08 січня 2020 року, а отже до суду Позивачка звернулася у встановлений законодавством строк.

Судом встановлено, що згідно Трудового договору №350-Б від 22 серпня 2019 року, позивачка ОСОБА_1 з 22 серпня 2019 року працювала обробником тканин в ТОВ БІЛД ВЕЙ та була звільнена наказом №4-к від 03 січня 2020 року.

З наданої до суду копії заяви ОСОБА_1 від 16 грудня 2019 року вбачається (а.с.10), що вона просила припинити дію Договору №350-Б від 22 серпня 2019 року згідно з п.8.2.3. (дія договору припиняється на інших підставах, передбачених КЗпП України, крім тих, які не застосовуються відповідно до цього договору), з 18 грудня 2019 року.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , вона просила розірвати трудовий договір за власним бажанням.

Відповідно до наказу по ТОВ БІЛД ВЕЙ №4-к від 03.01.2020 року про звільнення позивачки ОСОБА_1 з 17.12.2019 року, причина звільнення зазначена: за власним бажанням , але підстави звільнення зазначені: п.4 ст.40 КЗпП України .

На підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. Звільнення на цій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини.

Звільнення за вчинення прогулу (у тому числі і за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Суд вважає незаконним звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки Відповідачем не доведено вчинення Позивачкою прогулу без поважних причин.

Не заслуговують на увагу посилання Позивачки на порушення Відповідачем законодавства про працю і умов трудового договору, оскільки саме стороною Позивача не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, а саме щодо не виконання ТОВ БІЛД ВЕЙ законодавства про працю і умови колективного чи трудового договору. Також у заяві Позивачки про розірвання трудового договору не зазначено про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України.

Також не знайшло свого підтвердження наявність поважних підстав розірвання трудового договору у строк, про який просить працівник, з 18 грудня 2019 року.

Разом з тим, суд визнає незаконним наказ по ТОВ БІЛД ВЕЙ №4-к від 03.01.2020 року в частині формулювання причини та підстави звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України.

С уд визнає незаконним наказ по ТОВ БІЛД ВЕЙ №4-к від 03.01.2020 року в частині формулювання причини та підстави звільнення ОСОБА_1 і вважає необхідним змінити причину та підставу звільнення, зазначивши, що ОСОБА_1 звільнена - за власним бажанням, ч.1 ст.38 КЗпП України.

У іншій частині позову у задоволенні суд відмовляє, оскільки Позивачкою не обґрунтовано та не доведено причину та підставу її звільнення з 18.12.2019 року за ч.3 ст.38 КЗпП України, що ТОВ БІЛД ВЕЙ не виконував законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Суд стягує з ТОВ БІЛД ВЕЙ на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280- 282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛД ВЕЙ про зміну формулювання причини, підстави та дати звільнення -задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ по Товариству з обмеженою відповідальністю БІЛД ВЕЙ (ідентифікаційний код 41359906) №4-к від 03.01.2020 року в частині формулювання причини та підстави звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) і змінити причину та підставу звільнення, зазначивши, що ОСОБА_1 звільнена - за власним бажанням, ч.1 ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛД ВЕЙ (ідентифікаційний код 41359906; 01004, м. Київ, вул. Басейна, б.5Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

У іншій частині позову у задоволенні відмовити.

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.А. Носик