Ухвала

від 21.09.2020 по справі 527/2000/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/2000/19 Номер провадження 11-сс/814/763/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого - суддіОСОБА_2 ,суддів з секретарем ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу прокурора Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №4201917119000068,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання прокурора Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №4201917119000068, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 вересня 2019 року за ч.1 ст.175 та ч.2 ст.364 КК України, про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 5320655400:00:002:0022 площею 345,55 га та 5320655400:00:001:0044 площею 195,80 га разом із розміщеними на них посівами кукурудзи .

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив про відсутність підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором не доведено, що не застосування заборони на використання земельних ділянок призведе до їх знищення, втрати, пошкодження чи призведе до настання наслідків, які зможуть перешкодити кримінальному провадженню.

Звернув увагу на відсутність підстав для накладення арешту з метою спеціальної конфіскації, оскільки вказані земельні ділянки перебувають у державній власності.

Також вказав про відсутність підстав для передачі вказаних земельних ділянок в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на підставі абз.7 ч.6 ст.100 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його клопотання про накладення арешту на земельні ділянки разом з розміщеними на них посівами кукурудзи та передати їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

При цьому зазначає, що земельні ділянки з посівами сільськогосподарських культур визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому відповідають критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Вказує, що на даний час ТОВ «Козельщинський палетний завод» протиправно розпоряджається земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні Полтавської державної сортодослідної станції, а також зерном майбутнього урожаю кукурудзи, внаслідок чого державі заподіяно майнову шкоду в сумі 867996,95 грн.

Вважає вказаний захід забезпечення кримінального провадження таким, що відповідає завданням кримінального провадження.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора в.о. генерального директора ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Твердження прокурора про наявність підстав для накладення арешту на земельні ділянки з посівами сільськогосподарських культур, оскільки вони є речовими доказами злочину та відповідають критеріям, передбаченимст.98 КПК України, є непереконливими.

Приписами ч.1ст.170КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з п.1 ч.2 та ч.3цієї статтіКодексу арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Відповідно дост.98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, 05 вересня 2019 року Глобинським ВП ГУ НП в Полтавській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження №42019171190000068 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України за фактом невиплати посадовими особами Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» заробітної плати працівникам підприємства.

Крім того, 15 квітня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань у вказаному кримінальному провадженні внесено відомості за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, за фактом незаконного розпорядження посадовими особами Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» землями сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні вказаного підприємства, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб.

Диспозицією ч.1ст.175КК України передбачена відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянами більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином суб`єктом підприємницької діяльності.

Разом з тим, ні клопотання прокурора, ні його апеляційна скарга не містять обґрунтування того, яким чином вказані земельні ділянки разом з посівами сільськогосподарських культур можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.

При цьому, наявна в матеріалах клопотання постанова прокурора про визнання майна речовим доказом від 15 липня 2020 року №31/1 є формальною, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що земельні ділянки з посівами відповідають критеріям, встановленим ст.98КПК України (т.1, а.с.36).

Частиною 2 статті 364КК України встановлена кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

При цьому, зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:

1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;

2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) заподіяння такими діями тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України, є матеріальним.

Кримінальне правопорушення є завершеним не з моменту вчинення кримінального правопорушення, а з моменту настання тяжких наслідків.

Відповідно до п.4 примітки до статті 364 КК України тяжкими наслідками у статтях 364-367 цього Кодексу вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Разом з тим, ні витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що сформований 29 липня 2020 року, за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, ні матеріали провадження не містять відомостей щодо кваліфікуючих ознак вказаного злочину, зокрема не вказано, чиїм саме правам та інтересам спричинено тяжкі наслідки та в якому розмірі (т.1, а.с.10).

Крім того, прокурор в клопотанні не навів мотивів, яким чином земельні ділянки разом з посівами кукурудзи можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні, в якому доказуванню підлягає факт використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби з огляду на характер, зміст та обсяг повноважень, які визначають її компетенцію та встановлюються відповідними нормативними актами (законами, постановами, положеннями, статутами, наказами, інструкціями тощо).

Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність накладення арешту для забезпечення спеціальної конфіскації в порядку ст.96-1 КК України є безпідставними.

Можливість накладення арешту майна з метою спеціальної конфіскації передбачена положеннями п.2 ч.2 ст.170 КПК України.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі.

Відомості щодо третьої особи, яка набула майно, щодо якого порушується питання про накладення арешту, безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, в матеріалах провадження також відсутні.

Не передбачають конфіскації майна і санкції ч.1 ст.175 та ч.2 ст.364 КК України.

Також слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5320655400:00:002:0022 площею 345,55 га та 5320655400:00:001:0044 площею 195,80 га перебувають у державній власності, що виключає можливість застосування щодо них спеціальної конфіскації.

Враховуючи наведе, колегія суддів не вбачає визначених законом підстав для накладення арешту на земельні ділянки разом з посівами кукурудзи, що перебувають у постійному користуванні ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу».

Відповідно, не підлягають задоволенню і вимоги апеляційної скарги прокурора про передачу цих земельних ділянок в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.

Отже, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.405, ст.407 та ст.422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4