Рішення

від 28.09.2020 по справі 588/1214/20

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/1214/20

Провадження № 2/588/360/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Лободи Т.С., відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю Гребенюк О.С. у серпні 2020 року звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка звернулася до АТ КБ ПРИВАТБАНК з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву №б/н від 26.07.2010. При підписанні анкети-заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг , Тарифами Банку , складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до виявленого бажання відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшувався. Для користування кредитним картковим рахунком відповідачці було видано кредитну картку.

АТ КБ ПРИВАТБАНК свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та у межах кредитного ліміту.

Відповідачка не виконала взяте на себе зобов`язання за договором не надавши кошти для погашення заборгованості розмір якої, згідно розрахунку позивача, станом на 20.05.2020 складає 41357 грн. 43 коп.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК зазначену суму боргу та судові витрати.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року було відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги АТ КБ ПРИВАТБАНК визнала частково, погодившись із заборгованістю за тілом кредиту та заперечила проти стягнення пені, оскільки сплачувала кошти на погашення заборгованості, зокрема у липні 2019 року сплатила близько 12500 грн.

Заслухавши пояснення відповідачки, покази свідка та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , (після перейменування - АТ КБ ПРИВАТБАНК ), з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 26.07.2010, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 22).

Розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався, що вбачається з довідки (а.с. 21).

Для користування кредитними коштами відповідачці було видано кредитні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 15.12.2012 з терміном дії до 08/16; № НОМЕР_2 дата відкриття 22.09.2015 з терміном дії до 03/19; № НОМЕР_3 дата відкриття 22.01.2018 з терміном дії до 12/21 (а.с. 20).

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконує, що створило заборгованість розмір якої, згідно розрахунку позивача, станом на 20.05.2020 складає 41357 грн. 43 коп. Вказаний розмір заборгованості складається з наступного: 25 811 грн 14 коп. - заборгованість за тілом кредита; 15 546 грн 29 коп. - нарахована пеня (а.с. 4-19).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що йому відомо проте, що ОСОБА_1 брала кредит у банку. Вважає, що банк не повинен був надавати таку велику суму кредиту. Також він зазначив, що відповідачка погашала заборгованість по кредитному договору, але банк нарахував велику суму пені.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що анкета-заява №б/н від 26.07.2010 разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір про надання банківських послуг, з огляду на таке.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПРИВАТБАНК ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг , а також Витяг з Тарифів , які були додані позивачем до позовної заяви на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.07.2010 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів , прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що АТ КБ ПРИВАТБАНК при укладенні договору з ОСОБА_1 дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом у даному випадку при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, суд вважає що вимоги позивача про стягнення нарахованої пені задоволенню не підлягають.

Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПРИВАТБАНК не повернуті, виходячи з вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідачки суми заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 25 811 грн 14 коп.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 62 %, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 1303 грн 24 коп.

Керуючись ст. 12, 60, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрованої в АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК , розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.07.2010 в розмірі 25 811 грн 14 коп., а також кошти в розмірі 1303 грн 24 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 29.09.2020 року.

Суддя О. О. Огієнко