Постанова

від 28.09.2020 по справі 910/4781/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. Справа№ 910/4781/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 28.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 (повний текст складено та підписано 19.12.2019)

у справі №910/4781/19 (суддя Бондаренко Г. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання зобов`язання припиненим, визнання відсутнім права,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка" (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп") (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - відповідач) про визнання зобов`язання припиненим та визнання відсутнім права.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка" (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп") за кредитним договором №007/1-2014/980 від 21.02.2014 перед відповідачем повність погашена, у зв`язку з чим, між сторонами укладено договір про розірвання іпотечного договору від 02.09.2014 та додатковою угодою від 01.09.2014 припинено термін дії договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014.

Однак, наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" №109 від 18.07.2018 затверджено Акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цих правочинів. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами про: визнання зобов`язання позивача за кредитним договором припиненими шляхом їх повного належного виконання; визнання відсутнім у відповідача прав кредитора по відношенню до позивача у зобов`язаннях за кредитним договором; визнання відсутнім у відповідача права іпотеки за іпотечним договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/4781/19 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка" (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп") за кредитним договором № 007/1-2014/980 від 21.02.2014, укладеним між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо", припиненими шляхом їх повного належного виконання.

Визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до позивача у зобов`язаннях за кредитним договором № 007/1 - 2014/980 від 21.02.2014 (з наступними додатковими угодами до нього).

Визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" права іпотеки за іпотечним договором від 21.02.2014, укладеним між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М., зареєстрований в реєстрі за номером 463.

Задовольняючи позовні вимоги, судом встановлено, що, оскільки зобов`язання зі сплати сум основної заборгованості та процентів за користування коштами повністю сплачені на користь банку, тому зобов`язання між позивачем та відповідачем за кредитним договором № 007/1-2014/980 від 21.02.2014 є повністю припиненими.

Також, додаткова угода від 01.09.2014 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, додаткова угода від 01.09.2014 до кредитного договору №007/1-2014/980 від 21.02.2014 та договір від 02.09.2014 про розірвання іпотечного договору від 21.02.2014, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрованій в реєстрі за №463 відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не являються нікчемними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/4781/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договір застави, додаткова угода до договору застави, додаткова угода до кредитного договору та договір про розірвання іпотечного договору є нікчемними, у зв`язку з недотриманням, при їх укладанні та виконанні, вимог постанови Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю "Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" шляхом призначення куратора", в частині здійснення банком розрахунків по відповідним договорам не через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України. За відсутності коштів на рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Банк наголошує, що реального надходження коштів не відбулось. Договір застави майнових прав та відступлення прав вимог укладався виключно з метою виведення активу та уникнення вкладником черговості у межах ліквідаційної процедури банку.

Скаржник стверджує, що 03.06.2019 позивач здійснив повне погашення заборгованості перед банком за кредитним договором у розмірі 754 165,80 грн., що є підтвердженням неналежного виконання умов кредитного договору 01.09.2014 та визнанням позивачем факту наявності у нього заборгованості за кредитним договором.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 16.03.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що із свого поточного рахунку на рахунок банку перерахував кошти у розмірі 350 000 грн. для обліку кредиту. Позивач зазначає, що вищезазначена сума на поточний рахунок позивача надійшла із поточного рахунку ОСОБА_1 , як фінансова допомога згідно з платіжним дорученням №27 від 01.09.2014. У свою чергу, ОСОБА_1 отримала зазначені кошти на свій поточний рахунок із депозитного рахунку.

Позивач наголошує, що постанова Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ не є нормативно-правовим актом, оскільки не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а є актом індивідуальної дії та має персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямована на ПАТ "Банк Камбіо", якому вона адресована. Доказів обізнаності позивача і заставодавця з вказаною постановою банком не надано, а тому неможливо стверджувати про обізнаність зі змістом цієї постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп" стверджує, що перерахування коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 Цивільного кодексу України, а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватись нікчемними, оскільки проведені на виконання цивільно-правових договорів.

Стосовно тверджень відповідача про визнання позивачем факту нікчемності шляхом сплати заборгованості 03.06.2019, товариство вказує, що його дії слід розцінювати як запобігання продажу права вимоги на аукціоні, у тому числі, запобігання в подальшому звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020 справу №920/4781/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевича А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Суліма В.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019 для розгляду справи №920/4781/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі №920/4781/19 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/4781/19 залишено без руху.

12.02.2020 представником Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал платіжного доручення № 340546 від 10.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 поновлено Публічному акціонерному товариству "Банк Камбіо" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 01.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання призначене на 01.04.2020 не відбудеться, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 25.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 розгляд справи №910/4781/19 відкладено на 10.06.2020, у зв`язку з неможливістю встановлення відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка" на Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп". Задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "Банк Камбіо" з ринку про зупинення провадження у справі №910/4781/19 та апеляційне провадження у справі №910/4781/19 зупинено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 920/653/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 апеляційне провадження у справі № 910/4781/19 поновлено та повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі 910/4781/19 розглядатиметься у судовому засіданні 26.08.2020.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Суліма В.В., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 прийнято справу №910/4781/19 до провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Суліма В.В., Ткаченка Б.О. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" призначено на 28.09.2019.

Явка учасників у судове засідання

09.06.2019, 19.08.2020 та 23.09.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "Банк Камбіо" подано заяви про розгляд справи без участі представника.

Представники відповідача та третьої особи на стороні позивача в судове засідання, призначене на 28.09.2019, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача та третьої особи на стороні позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка" (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп") (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (кредитор) укладений кредитний договір № 007/1-2014/980 (відзивна відновлювальна кредитна лінія) (далі - кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк зобов`язується надати грошові кошти (далі - кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктами 1.3 - 1.6 кредитного договору передбачено, що ліміт кредитної лінії не може перевищувати 1 000 000,00 гривень; дата видачі кредиту - 21.02.2014; дата повернення кредиту - 13.02.2015; проценти за користування кредитом складають 20,0% процентів річних.

Згідно з пунктом 1.9 кредитного договору зобов`язання за договором забезпечується: (1) застава майнових прав на депозитні кошти в національній валюті ОСОБА_1 , які розміщені у ПАТ "Банк Камбіо" під 18,5 % річних, за договором строкового банківського вкладу на строк не менше строку кредиту, за умови не перевищення суми фактичної заборгованості по кредиту над фактичною сумою застави; (2) іпотека нерухомості, а саме - нежилий будинок - офіс загальною площею 2 787, 80 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю не менше ніж 6 000 000, 00 грн. Кредит видається лише після підписання договорів застави/іпотеки заставного майна.

Позичальник має право неодноразово одержувати грошові кошти в повному обсязі або частково та неодноразово повертати банку отримані по кредитній лінії грошові кошти в повному обсязі або частково таким чином, щоб загальний розмір грошових коштів, що знаходяться у позичальника, у будь - який момент часу не перевищував ліміт кредитної лінії згідно з п. 1.3 договору (пункт 1.12 кредитного договору).

Сторони у пункті 2.1 кредитного договору передбачили, що банк відкриває рахунок № НОМЕР_1 для обліку кредиту та рахунок № НОМЕР_2 для обліку процентів.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, у валюті кредиту, на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту (п. 2.3 кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.5 кредитного договору кредит може бути достроково повернений позичальником повністю або частково зі сплатою процентів за фактичний строк користування кредитом за умови повідомлення про це банк не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня повернення кредиту.

У пункті 3.1.1 кредитного договору визначено, що позичальник має право достроково розірвати кредитний договір та повернути кредит зі сплатою процентів за фактичний час користування кредитом, за умови повідомлення про це банк не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня повернення кредиту та розірвання кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору, 21.02.2014 між ОСОБА_1 (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (заставодержатель) укладено договір застави №007/1-2014/980/1 майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) (далі - договір застави).

Договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 007/1-2014/980 від 21.02.2014 (пункт 1.1 договору застави).

У забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у п. 1.1 договору, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладання цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів, по договору № 026дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в національній валюті, зі сплатою процентів щомісячно, без права поповнення від 13.02.2014 з ПАТ "Банк Камбіо" (п. 1.2 договору застави).

Згідно з пунктом 1.3 договору застави вартість предмету застави складає 1 000 000, 00 грн.

Договір є змішаним договором, який складається з договору застави майнових прав та договору відступлення прав вимоги грошових коштів згідно з договором № 026дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в національній валюті, зі сплатою процентів щомісячно, без права поповнення від 13.02.2014 заставодавця у ПАТ "Банк Камбіо" (п. 1.6. договору застави).

Сторони у пункті 4.1 договору застави встановили, що заставодержатель набуває права вимоги в день невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, порушення судом справи про банкрутство заставодавця (внесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство заставодавця), або прийняття судом до розгляду заяви про затвердження плану санації заставодавця до порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (внесення судом ухвали про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації заставодавця до порушення провадження у справі про банкрутство). Заставодержатель з дня виникнення у нього права вимоги має право задовольнити свої вимоги шляхом списання коштів з депозитного рахунку заставодавця, відкритого по договору №026дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в національній валюті, зі сплатою процентів помісячно, без права поповнення від 13.02.2014.

Також, на виконання умов кредитного договору, 21.02.2014 між позивачем (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., який зареєстровано в реєстрі за номером 463 (далі - іпотечний договір).

Предметом іпотечного договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна (нежилий будинок офіс, що знаходиться за адресою: пр. Перемоги, буд. 12 -П у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 298046280000) в забезпечення виконання іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем згідно кредитного договору № 007/1-2014/980 від 21.02.2014, відповідно банк у разі неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань згідно з кредитним договором мав право одержати задоволення своїх вимог на рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2014 ТОВ "КСП "Пожтехніка" (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп") перераховано з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок для обліку кредиту в ПАТ "Банк Камбіо" № НОМЕР_1 - 650 000,00 грн. (призначення платежу - погашення кредиту згідно з договором №007/1-2014/980 віл 21.02.2014), що підтверджується банківською випискою від 02.06.2014. З вказаної виписки також вбачається, що кошти у розмірі 650 000,00 грн. на поточний рахунок позивача надійшли від ОСОБА_1 , як фінансова допомога згідно з договором №0206 віл 02.06.2014.

01.09.2014 ТОВ "КСП "Пожтехніка" (змінено назву на ТОВ "К.І.Групп") перераховано з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок для обліку кредиту в ПАТ "Банк Камбіо" 350 000,00 грн. (призначення платежу - погашення кредиту згідно з договором №007/1-2014/980 віл 21.02.2014), що підтверджується банківською випискою від 01.09.2014. З вказаної виписки також вбачається, що кошти у розмірі 350 000,00 грн. на поточний рахунок позивача надійшли від ОСОБА_1 , як фінансова допомога згідно з договором №0109 віл 01.09.2014.

01.09.2014 між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 007/1-2014/980 від 21.02.2014 про припинення вказаного кредитного договору.

01.09.2014 сторонами укладено додаткову угоду до договору застави №007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, в якій сторони дійшли згоди припинити термін дії договору застави.

02.09.2014 припинений іпотечний договір, про що укладений договір про розірвання іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за номером № 2414 (далі - договір про розірвання).

Одночасно з нотаріальним посвідченням договору про розірвання за згодою та заявами сторін, у відповідності до п. 3 договору про розірвання іпотечного договору, знята заборона відчуження предмета іпотечного договору та припинено обтяження щодо предмету іпотечного договору.

Відповідно до пункту 4 договору про розірвання іпотечного договору сторони у присутності нотаріуса ствердили, що у них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних стосовно себе умовах.

25.09.2014 Правлінням Національного Банку прийнято постанову №603/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії проблемних".

У подальшому, на підставі постанови Правління НБУ від 04.12.2014 №782 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 04.12.2014 № 140, згідно з яким з 05.12.2014 запровадила тимчасову адміністрацію та призначила уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку на три місяці з 05.12.2014 до 04.03.2015.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 27.02.2015 №144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.03.2015 № 46, згідно з яким розпочала процедуру ліквідації банку (відповідача) та призначила Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Додусенка В. І. строком на 1 рік з 02.03.2015 до 01.03.2016 включно.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" №109 від 18.07.2018 затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, в якому зазначено, що виявлені ознаки нікчемності, передбачені в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у правочинах:

правочин щодо відступлення/розірвання/припинення договору іпотеки від 21.02.2014, укладений ПАТ "Банк Камбіо" та позивачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 463;

договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 , якою передано в забезпечення право вимоги грошових коштів по договору строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в національній валюті № 026дф/14 від 13.02.2014.

Відповідач у своїх поясненнях зазначав, що на виконання п. 8 ч. 1 ст. 48, п. 4 ч. 2 ст. 37, ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наказом Уповноваженої особи № 109 від 18.07.2018 затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені в п.7 ч. 3 ст. 38 Закону, в наступних правочинах:

договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги №007/1-2014/980/1 від 21.02.2014 між ПАТ "Банк Камбіо" та фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за кредитним договором №007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, позичальника ТОВ "КСП "Пожтехніка";

додаткова угода від 01.09.2014 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014;

додаткова угода від 01.09.2014 до кредитного договору №007/1-2014/980 від 21.02.2014;

договір від 02.09.2014 про розірвання іпотечного договору від 21.02.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстровано в реєстрі за №463.

Також, зазначеним наказом застосовано наслідки нікчемності правочинів, у тому числі здійснено зворотні транзакції по рахункам за нікчемними правочинами.

22.03.2019 відповідач направив ОСОБА_1 , як майновому поручителю, розрахунок заборгованості позивача вих. № 22/308 відповідно до якого станом на 21.02.2019 за позивачем обліковується заборгованість в такому розмірі: 350 000, 00 грн. тіло кредиту; 318 739, 72 грн. прострочені кредити; 62 482, 19 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 9 481, 66 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків. Всього 740 703, 57 грн.

01.04.2019 ОСОБА_1 звернулася до позивача із листом, в якому просила повідомити її про намір сплачувати борг перед банком, оскільки вона виступає майновим поручителем по відповідному кредиту.

03.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка" (змінено назву на ТОВ "К.І.Групп") здійснено оплату на рахунок відповідача у розмірі 754 165, 80 грн., з призначенням платежу: "повернення кредиту, кредитний договір 007/1-2014/980 від 21.02.2014".

ПАТ "Банк "Камбіо" видано довідку № 22/613 від 04.06.2019 щодо повного погашення заборгованості за кредитним договором № 007/1-2004/980 від 21.02.2014.

У листопаді 2019 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" про стягнення 754 165,80 грн., як помилково перерахованих, справа №910/16680/19.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав, що невизнання відповідачем факту виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі, а також факту припинення цих зобов`язань належним виконанням згідно із статтею 599 Цивільного кодексу та статтею 203 Господарського кодексу України є протиправними, що свідчить про невизнання його права. Також, позивач зазначив, що право іпотеки відповідача за договором іпотеки є таким, що припинилося на підставі ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка" (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп") та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо", за своєю правовою природою відноситься до кредитних договорів.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2014 позивач перерахував з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок для обліку кредиту в ПАТ "Банк Камбіо" № НОМЕР_1 - 650 000,00 грн. (призначення платежу - погашення кредиту згідно з договором №007/1-2014/980 віл 21.02.2014), що підтверджується банківською випискою від 02.06.2014. Відповідно до вказаної виписки кошти у розмірі 650 000,00 грн. на поточний рахунок позивача надійшли від ОСОБА_1 , як фінансова допомога згідно з договором №0206 віл 02.06.2014.

01.09.2014 позивач перерахував з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок для обліку кредиту в ПАТ "Банк Камбіо" 350 000,00 грн. (призначення платежу - погашення кредиту згідно з договором №007/1-2014/980 віл 21.02.2014), що підтверджується банківською випискою від 01.09.2014. З вказаної виписки також вбачається, що кошти у розмірі 350 000,00 грн. на поточний рахунок позивача надійшли від ОСОБА_1 , як фінансова допомога згідно з договором №0109 віл 01.09.2014.

Отже, з огляду на вказані виписки, позивач повернув кредит банку.

Враховуючи погашення кредиту за договором, сторони підписали договір про розірвання іпотечного договору та додаткові угоди до кредитного договору та договору застави щодо припинення зобов`язань за вказаними договорами.

Вважаючи договори застави майнових прав, розірвання іпотечного договору та додаткові угоди до кредитного договору та договору застави майнових прав нікчемними на підставі п 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 22.03.2019 ПАТ "Банк Камбіо" направило ОСОБА_1 , як майновому поручителю, розрахунок заборгованості позивача вих. № 22/308, в якому вказало, що станом на 21.02.2019 за ТОВ "КСП "Пожтехніка" обліковується заборгованість в такому розмірі: 350 000, 00 грн. тіло кредиту; 318 739, 72 грн. прострочені кредити; 62 482, 19 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 9 481, 66 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків. Загальна сума боргу становить 740 703, 57 грн.

З огляду на нікчемність вказаних договорів, банком застосовано наслідки нікчемності правочинів, в т.ч. здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином, за розрахунком відповідача заборгованість позивача перед банком за кредитним договором, станом на 21.02.2019, загалом складала 740 703,57 грн, яку банк вимагав від позивача (боржника) та третьої особи (майнового поручителя) оплатити, в тому числі, відповідачем вчинялися дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Статтею 3 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у ст. 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

Матеріалами справи підтверджено, що тимчасова адміністрація у відповідача була запроваджена з 05.12.2014, а процедура ліквідації банку (відповідача) розпочата з 02.03.2015.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку.

Наведена правова позиція викладена у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16.

Отже, згідно чинного законодавства та з усталеною практикою Верховного Суду нікчемним правочин є в силу закону, а тому він не може бути визнаний таким рішенням банку, протоколом, тощо.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічна правова позиція вкладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц.

Стосовно твердження скаржника про те, банк, прийнявши погашення заборгованості за кредитним договором шляхом переобліку коштів з депозитного рахунку ОСОБА_1 (як кредитора банку) в рахунок погашення заборгованості, надав цим кредиторам банку переваги у вигляді зміни черговості погашення боргу, які прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що у відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 38 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є вказівкою на нікчемність відповідного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з такої підстави: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Виходячи з аналізу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (така ж редакція чина донині), правочин є нікчемним у разі одночасної наявності таких умов: однією із сторін такого правочину є банк; умови правочину передбачають платіж банком чи передачу іншого майна; метою правочину є надання окремому кредитору банку переваг (пільг); переваги (пільг), які набуває кредитор банку прямо не встановлені для такого кредитора законодавством чи внутрішніми документами банку.

Договір застави майнових прав та відступлення права вимоги є змішаним договором, оскільки містить умови договору застави та відступлення права вимоги.

Наслідком невиконання зобов`язання забезпеченого заставою є одержання заставодержателем задоволення за рахунок заставленого майна (ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про заставу"). Тобто, внаслідок невиконання боржником свого зобов`язання за основним правочином (забезпеченим) застоводавець відступає своє право власності застоводержателю. Отже, передбачивши спірним договором також відступлення права вимоги, сторони фактично погодили наслідки невиконання зобов`язання боржником за кредитним договором, що прямо передбачено нормами Закону України "Про заставу" та Цивільного кодексу України. Тобто, способом виконання (реалізацією) договору застави, як і договору відступлення права вимоги, є списання грошових коштів у рахунок заборгованості за кредитним договором.

Нормою статті 23 Закону України "Про заставу" прямо передбачено, що при заставі майнових прав (як у даній справі) реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Отже, відступлення права вимоги за заставою майнового права прямо передбачено законом та є складовою договору застави. Таке зобов`язання випливає із суті самого договору. За таким правочином майно (грошові кошти, що перебували на депозиті) було передано саме банку.

Колегія суддів вказує, що договір застави майнових прав від 21.02.2014 не передбачав відчуження майна чи будь-яких майнових прав банку, а встановлював додаткове забезпечення виконання позичальником ТОВ "Пожтехніка" (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп") своїх зобов`язань за кредитним договором. Договір не звільняв позичальника від будь-яких обов`язків перед банком, а навпаки, встановлював додаткові.

Тобто, договір застави майнових прав від 21.02.2014 не передбачав надання заставодавцю будь-яких переваг чи пільг у порівнянні з іншими кредиторами.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний правочин не містить підстав, викладених в пункті 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому банк дійшов помилкового висновку про наявність ознак нікчемності відповідного правочину.

Таким чином, договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги №007/1-2014/980/1 від 21.02.2014 між ПАТ "Банк "Камбіо" та фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за кредитним договором №007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, позичальника ТОВ "КСП "Пожтехніка" (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Групп") відповідає вимогам закону.

Стосовно доводів апелянта про те, що додаткова угода від 01.09.2014 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, додаткова угода від 01.09.2014 до кредитного договору №007/1-2014/980 від 21.02.2014 та договір від 02.09.2014 про розірвання іпотечного договору від 21.02.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за №463 є нікчемними, оскільки при їх укладанні не було дотримано вимог постанови Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю "Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" шляхом призначення куратора", а саме проведення розрахунків здійснено не через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України, колегія суддів зазначає наступне.

19.08.2014 правлінням Національного банку України прийнято постанову №510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора", в якій визначено:

1. Призначити з 19.08.2014 до 14.02.2015 куратором ПАТ "Банк Камбіо" службовця Національного банку України Кононенка Дмитра Георгійовича. На період тимчасової відсутності куратора ПАТ "Банк Камбіо" уповноважити на виконання його функцій службовця Національного банку України ОСОБА_2 .

2. Кураторові ПАТ "Банк Камбіо" надати право керуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 4.9 глави 4 розділу І Положення № 346.

3. Заборонити ПАТ "Банк Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

4. Зобов`язати ПАТ "Банк Камбіо" здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий Центр"). У зв`язку з цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк Камбіо", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національний банк України" НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За змістом статті 1 зазначеного Закону банківське регулювання - це одна із функцій НБУ, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства; банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Національний банк України" НБУ встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

У статті 56 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти НБУ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти НБУ набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта НБУ вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва НБУ.

Нормативно-правові акти НБУ можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ в тому числі у формі адміністративного регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Водночас, за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Отже, постанова №510/БТ НБУ, зважаючи на її юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якої спрямовані передусім на особу, якій вона адресована, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені нею, зокрема спрямована на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "Банк Камбіо", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія її вичерпується одноразовим застосуванням.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі №920/653/18 від 05.06.2020.

Крім того, колегія суддів зазначає, що із постанови Правління Національного банку України від 19.08.2014 №510/БТ вбачається, що дана постанова містить гриф "Банківська таємниця", доказів обізнаності позивача та третьої особи про встановлені для банку обмеження відповідач не надав. При цьому, невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочину.

Суд апеляційної інстанції вказує, що у постанові НБУ №510/БТ не передбачено заборони на перерахування грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів відзначає, що постанова НБУ від 19.08.2014 №510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора", яка не опублікована у встановленому чинними станом на час її прийняття порядку, стосується визначеного кола суб`єктів, а саме - ПАТ "Банк Камбіо", оскільки встановлює ряд заборон і обмежень саме щодо нього, а відтак є актом індивідуальної дії. Наслідком порушення такого акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до відповідача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення №346, однак не визнання правочину нікчемним.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до діяльності банку, який визнано проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, до якого введено тимчасову адміністрацію. Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що, оскільки здійснення розрахунку за кредитним договором було в межах банку, тому реального надходження коштів на рахунок банку здійснено не було, а відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. При цьому, апелянт посилається на положення пункту 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні №22 від 21.01.2004, який регулює алгоритм дій банку в разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта. Колегія суддів відхиляє вищевказані доводи скаржника з огляду на наступне.

Пунктом 1.12. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні №22 від 21.01.2004 передбачено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов`язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Однак, даний пункт передбачає алгоритм дій банку через відсутність коштів на кореспондентському рахунку та вказаний пункт не стосується внутрішньобанківських переказів.

Відповідачем жодних дій вчинено не було, повідомлень не направлено, доказів про здійснення таких дій позивачем до матеріалів справи не надано, оскільки оплата відбулась в одному і тому самому банку, тобто відбувся внутрішньобанківський переказ. Це підтверджує, що для даного переказу не було необхідності використовувати кореспондентський рахунок.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога щодо проведення розрахунків через кореспондентські рахунки спрямована лише на відповідача, оскільки за змістом пункту 1 глави 1 Інструкції "Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ від 16.08.2006 №320, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за № 1035, у редакції, чинній на час укладення спірного договору, кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку, філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів.

Згідно з підпунктом 7.1.3 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентським є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Тобто, кореспондентський рахунок може відкрити лише банківська установа, тому вимога щодо відкриття кореспондентського рахунку позивачем і проведення ним розрахунків через кореспондентський рахунок не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Твердження апелянта про те, що за умов відсутності коштів на рахунку банку платника, останній не мав можливості виконати платіжні доручення з перерахування коштів, тому, на думку скаржника, кошти до банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що свідчить про безоплатність такого правочину та обумовлену цим його нікчемність, колегія суддів вважає помилковим, виходячи з наступного.

Правочин є нікчемним згідно з пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Проведення банком операції з перерахування коштів з поточного рахунку позивача та третьої особи в ПАТ "Банк Камбіо" не є правочином у розумінні статей 202, 626 Цивільного кодексу України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, оскільки здійснюючи операції із перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банку - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493.

Вказане узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Верховного Суду, викладеної у Постанові від 05.06.2020 у справі № 920/653/18.

Також, суд вказує, що згідно з частиною 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

За змістом частин 1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки грошові кошти, якими було здійснено погашення заборгованості не були власністю банка, а були власністю ОСОБА_1 , тому суд відхиляє доводи відповідача щодо безоплатності проведених операцій.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, що кореспондуються положення статті 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Положеннями статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Як встановлено вище, заборгованість за кредитним договором з урахуванням процентів за користування кредитним коштами була повністю погашена, тому зобов`язання за вказаним договором є припиненими, як і зобов`язання за договорами, якими забезпечувалося виконання такого зобов`язання.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаткова угода від 01.09.2014 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, додаткова угода від 01.09.2014 до кредитного договору №007/1-2014/980 від 21.02.2014 та договір від 02.09.2014 про розірвання іпотечного договору від 21.02.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за №463 відповідають вимогам чинного законодавства, і не є нікчемними. А тому банк дійшов помилкового висновку про наявність ознак нікчемності відповідних правочинів.

З урахуванням закріплених у п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд під час вирішення спорів до врахування інтересів всіх сторін, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про визнання зобов`язання між позивачем та відповідачем за кредитним договором №007/1-2014/980 від 21.02.2014 повністю припиненими, оскільки зобов`язання зі сплати сум основної заборгованості та процентів за користування коштами були повністю сплачені на користь банку.

Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання відсутнім у відповідача прав кредитора по відношенню до позивача у зобов`язаннях за кредитним договором та визнання відсутнім у відповідача прав іпотеки за іпотечним договором, слід зазначити наступне.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що зобов`язання позивача перед банком за основним договором припинилися, тому в силу приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку", припинились і зобов`язання за договором іпотеки.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що договір іпотеки є припиненим, а визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав іпотеки за іпотечним договором, як і визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до позивача у зобов`язаннях за кредитним договором № 007/1-2014/9800 від 21.02.2014 є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому підлягають задоволенню як обґрунтовані.

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1, 7 ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення правовідношення.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17.

За наявності спору, щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Вказана позиція відповідає правовому висновку, викладеному в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання правочину та, відповідно, правовідношень за ним припиненими, з огляду на погашення отриманих у кредит коштів (шляхом здійснення оплати заборгованості). Позивач також просив визнати відсутнім права у зобов`язаннях (кредитному та іпотечному).

Тобто, позивач реалізує своє право на захист в порядку, визначеному ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. Такий спосіб захисту, у разі встановлення порушеного права, є належним та ефективним в розумінні ст. 5 Господарського процесуального кодексу України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

До загальних засад цивільного законодавства, зокрема віднесено, свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці ("Пудас проти Швеції", рішення від 27.10.1987), спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи ("Кьоніг проти Німеччини", рішення від 28.06.1978).

Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/4781/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/4781/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/4781/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/4781/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо".

4. Матеріали справи №910/4781/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.09.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко