Рішення

від 24.09.2020 по справі 906/617/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/617/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Цибульник О.В., ордер серія АЕ №1016304 від 02.06.2020,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Н"Ю-ЛАЙН" (м.Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ" (м.Житомир)

про стягнення 611031,60грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Н`Ю-ЛАЙН" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС Груп ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення 611031,60грн, а також судових витрат.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.06.2020.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 28.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/617/20 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.09.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяв, та просив їх задовольнити (а.с.1-6).

Відповідач повноважного представника в судове засідання 24.09.2020 не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Житомирської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку на юридичну адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 10025 м.Житомир, вул.Вітрука, 9. Проте від відповідача жодні заяви/клопотання, в тому числі про розгляд справи без участі представника на адресу суду не надходили.

В матеріалах справи наявні поштові конверти з рекомендованим відправленням відповідачу ухвал суду від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі та про відкладення підготовчого засідання на 28.08.2020, які повернулись з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.32-35, 52-54).

Відправлення на адресу відповідача ухвали суду від 28.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 24.09.2020 підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №3979 від 31.08.2020 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 1000231939770). Поштове відправлення про направлення відповідачу копії вказаної ухвали згідно відомостей з офіційного сайту "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення (за номером ідентифікатора 1000231939770) під час доставки не вручене (а.с.74).

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Крім того, Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному вебпорталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Слід врахувати, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи. Вищезазначені положення у сукупності зобов`язують відповідача до активної ролі в судовому розгляді справи для забезпечення найкоротшого строку вирішення спору та усунення обставин, що призводять до затягування господарського процесу.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі з боку відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у її своєчасному розгляді.

У даній справі відповідачем тривалий час не вживались заходи спрямовані на те, щоб дізнатись про поточний стан судового провадження. Така процесуальна бездіяльність відповідача може бути розцінена як дії, спрямовані на затягування розгляду справи, а неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018р у справі №921/6/18 та від 23.04.2018р у справі №916/3188/16.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989 р.).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотання від відповідача та щодо відкладення розгляду справи не надходили.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було виставлено на оплату позивачу рахунки-фактури: №СФ-0000003 від 27.12.2019 на транспортні послуги на суму 35990,40грн, №СФ-0000001 від 09.01.2020 на дошку дубову необрізну на суму 529998,00грн та №СФ-0000002 від 09.01.2020 на транспортні послуги на суму 45043,20грн (а.с.41,43,45).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, які приймаються судом до уваги, окремий договір у письмовій формі між сторонами не укладався; між сторонами існувала домовленість щодо поставки пиломатеріалів і за результатами перемовин позивачем було здійснено попередню оплату товару на підставі виписаних відповідачем рахунків. Також представник позивача пояснив, що відповідачем було виписано декілька рахунків на оплату, однак в рахунках №СФ-0000003 від 27.12.2019 та №СФ-0000002 від 09.01.2020 відповідачем помилково було зазначено про оплату транспортних послуг. Вказав, що позивач не займається наданням транспортних послуг і оплату вказаних рахунків позивачем здійснено з призначенням платежу "за пиломатеріали згідно рахунків №СФ-0000003 від 27.12.2019 та №СФ-0000002 від 09.01.2020". Зазначив, що і відповідач у своїй податковій звітності також відображав надходження коштів від позивача як оплату за пиломатеріали - дошку необрізну дубову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 611031,60грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №2569 від 10.01.2020 на суму 45043,20грн, №2570 від 10.01.2020 на суму 35990,40грн, №2571 від 10.01.2020 на суму 529998,00грн з призначенням платежу: "за пиломатеріали згідно рахунків-фактур №СФ-0000003 від 27.12.2019 та №СФ-0000002 від 09.01.2020, №СФ-0000001 від 09.01.2020 (а.с.42,44,46).

Позивач звертався до відповідача з претензію-вимогою №2/24 від 10.02.2020 в якій просив поставити оплачений товар або повернути грошові кошти в розмірі 529998,00грн, а також повернути помилково перераховані грошові кошти в розмірі 81033,60, оскільки між товариствами не було домовленостей з приводу надання транспортних послуг (а.с.22, докази надіслання - а.с.23-24).

В подальшому позивач направляв на адресу відповідача претензію-вимогу №02/116 від 18.02.2020 про повернення коштів в розмірі 529998,00грн та в розмірі 81033,30грн (а.с.25, докази надіслання та отримання - а.с.26-27).

Однак, відповідач відповіді на зазначені претензії-вимоги позивача не надав, кошти позивачу не повернув.

Позивач посилаючись на те, що відповідач товар не поставив, отримані від позивача кошти не повернув, звернувся з позовом у даній справі про стягнення грошових коштів в сумі 611031,60грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті зазначається про те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, ч. 8 статті 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2 ст.202 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У частині 2 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання, в силу якого відповідач повинен поставити оплачений товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з поставки товару, що підтверджується матеріалами справи, а саме: рахунками-фактурами №СФ-0000003 від 27.12.2019 та №СФ-0000002 від 09.01.2020, №СФ-0000001 від 09.01.2020 (а.с.41,43,45), платіжними дорученнями: №2569 від 10.01.2020 на суму 45043,20грн, №2570 від 10.01.2020 на суму 35990,40грн, №2571 від 10.01.2020 на суму 529998,00грн про здійснення попередньої оплати товару (а.с.42,44,46), роздруківкою податкових накладних, таблицею податкових накладних та податковими накладними: №4 від 23.12.2019, №1 від 10.01.2020, №2 від 10.01.2020 (а.с.56-63). При цьому, судом враховується, що хоча в рахунках-фактурах №СФ-0000003 від 27.12.2019 та №СФ-0000002 від 09.01.2020 відповідачем було зазначено про оплату транспортних послуг, однак подальші дії сторін: позивача - щодо оплати вказаних рахунків з призначенням платежів - за "за пиломатеріали згідно рахунків №СФ-0000003 від 27.12.2019 та №СФ-0000002 від 09.01.2020"; відповідача - щодо відображення у своїй податковій звітності надходження від позивача коштів як оплату за пиломатеріали - дошку необрізну дубову, свідчать про те, що в рахунках №СФ-0000003 та №СФ-0000002 відповідачем було допущено помилку у призначенні платежу і між сторонами існували правовідносини щодо поставки пиломатеріалів - дошки дубової необрізної.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У даному випадку, в рахунках-фактурах, якими сторони обмінялись, не було погоджено строк здійснення відповідачем поставки оплаченого товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530).

У відповідності до ст.526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар (п.1 ч.1 ст.664 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Тобто, у даному випадку, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо передачі товару, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 611031,60грн в якості попередньої оплати за товар. Водночас, відповідач поставку позивачу оплаченого товару, у строк визначений ч.2 ст.530 ЦК України, не здійснив, кошти в сумі 611031,60грн позивачу не повернув. В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували протилежне.

За таких обставин, у даному випадку наявні підстави для застосування приписів ч.2 ст.693 ЦК України та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ" на користь ТОВ "Торгівельний дім "Н"Ю-ЛАЙН" 611031,60грн сплаченої суми попередньої оплати за непоставлений товар. Відповідач доводів позивача не спростував.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ" заборгованості в сумі 611031,60грн, яка фактично є поверненням попередньої оплати, є правомірними, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС Груп Інтернешнл" (10025, Житомирська область, м.Житомир, вул. Вітрука, буд. 9; ідентифікаційний код 39810183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Н`Ю-ЛАЙН" (49094, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд. 44; ідентифікаційний код 32140051):

- 611031,60грн основного боргу,

- 9165,47грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.09.20

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).