Рішення

від 29.09.2020 по справі 909/641/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/641/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Транс-Атлас"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс"

про стягнення заборгованості в сумі 10000 грн.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне підприємство "Транс-Атлас" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс" про стягнення заборгованості в сумі 10000 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

29.07.2020 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, суд надіслав відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку відповідач отримав 03.08.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

29.07.2020 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Станом на 29.09.2020 заява про продовження процесуальних строків на подання відзиву на позов від відповідача не надходила.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором-заявкою на перевезення вантажу №211119 від 21.11.2019 щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, в результаті чого виникла заборгованість. Позивач обґрунтував позов ст.525, 526, 610, ЦК України.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за за надані послуги.

21.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс" як замовник та Приватне підприємство "Транс-Атлас" як виконавець, підписали заявку-договір на перевезення вантажу № 211119.

Згідно з умовами вказаної заявки-договору виконавець здійснює перевезення вантажу "Тканина в рулонах, довжина 5 м, 3,5 тонни" за маршрутом "Польща, м.Лодзь - Україна, м.Миколаїв" згідно СМR, автомобіль номерний знак НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_1 , вартість перевезення - 1400 Євро по курсу НБУ на день вигрузки, умови оплати - безготівковий перерахунок 14-16 банківських дні після отримання оригіналів документів, дата завантаження - 21-22.11.2019.

Вказаний договір-заявка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

На виконання умов договору позивач надав послуги перевезення вантажу вартістю 1400 євро, по курсу НБУ на день розвантаження, що становить 37369 грн 79 к. та підтверджується рахунком - фактурою №3625 від 26 листопада 2019 року, актом надання послуг №3625 від 26 листопада 2019 року, податковою накладною від 26 листопада 2019 року, товарно - траспортною накладною (СМR) від 26 листопада 2019 року, належним чином засвідчені копії яких приєднані до матеріалів справи. Дані у накладних відповідають даним, які погоджені сторонами в договорах-заявках.

Вказані документи позивач 06.12.2019 надіслав відповідачу, що підтверджується експрес - накладною № 20400152795998 від 06.12.2019, копія якої приєднана до матеріалів справи.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, отримані послуги оплатив частково в сумі 27369 грн 79 к., що підтверджується банківськими виписками, копії яких приєднані до матеріалів справи. Внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 10000 грн 00 к.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 16.06.2020 з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги з перевезення; до претензії приєднав всі документи, які підтверджують надання послуг. Докази направлення якого містяться в матеріалах справи.

Станом на 24.07.2020 сума боргу залишилась не погашеною, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 909 ЦК України.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України, ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ст. 311 ГК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг перевезення вантажу в строк, встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10000 грн 00 к. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 10000 грн 00 к. заборгованості.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №485 від 13 липня 2020 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, враховуючи задоволення позовних вимог судовий збір в розмірі 2102 грн 00 к. - покладає на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Транс-Атлас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс" про стягнення заборгованості в сумі 10000 грн 00 к. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс", вул. О. Довженка, буд. 5а, офіс 22, м. Івано-Франківськ, 76005 (код 41347344) на користь Приватного підприємства "Транс-Атлас", вул. Електроапаратна, буд. 14, м. Луцьк, Волинська область, 43010 (код 36071694) - 10000 (десять тисяч гривень ) 00 к. заборгованості, а також 2102 (дві тисячі стодві гривні) 00 к. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.09.2020

Суддя Т. В. Максимів