Рішення

від 29.09.2020 по справі 910/6120/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 м. КиївСправа № 910/6120/20

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ГРУП";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОМЕТ";

про: стягнення 247.048,98 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ГРУП" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОМЕТ" (далі - відповідач) про стягнення 247.048,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за недопоставлену продукцію за укладеним між сторонами спору договором купівлі-продажу від 25.09.2017 № 25092017-1Б, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 247.048,98 грн., з яких: 235.493,37 грн. - основна заборгованість, 10.103,61 грн. - пеня та 1.452,00 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 12.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6120/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Приписами частини 2 другого розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ (далі - Закон № 731-ІХ) встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон № 731-ІХ набрав чинності 17.07.2020.

Відтак, останній день процесуальних строків, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, є 06.08.2020.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу від 25.09.2017 № 25092017-1Б (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених Договором, відповідач зобов`язується передати у власність позивача, а позивач в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується прийняти і оплатити брухт та відходи чорних металів (далі - товар) (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна сума Договору визначається підсумовуванням сум всіх видаткових накладних до Договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх грошових зобов`язань за Договором, здійснив на користь відповідача оплату за поставку товару в загальній сумі 884.098,12 грн.

Проте, товар відповідачем поставлений частково в сумі 648.604,75 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 31.10.2019 № РН-0000010 на суму 345.782,59 грн. та від 30.11.2019 № РН-0000011 на суму 302.822,16 грн.

Вказані обставини призвели до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 235.493,37 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення зобов`язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 10.103,61 грн., а також вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1.452,00 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач стверджує, що звертався до відповідача з вимогами про повернення надмірно перерахованих коштів за Договором у зв`язку із нездійсненням відповідачем поставки товару, а саме: листи від 04.02.2020 № 04/02/1 та претензія від 20.02.2020 № 20/20.

Проте, вказані листи не можуть слугувати належними вимогами про повернення відповідачем позивачу надмірно перерахованих коштів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення таких листів на адресу місцезнаходження відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що належною вимогою повернення відповідачем позивачу надмірно сплаченої суми грошових коштів за недопоставлену продукцію є дана позовна заява.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту поставки відповідачем на користь позивача товару на суму 235.493,37 грн. або повернення відповідачем вказаної суми на користь позивача сторонами спору до суду не подано.

Розмір вказаної суми заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за укладеним між сторонами спору Договором, який підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 235.493,37 грн.

Позовні вимога про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в сумі 10.103,61 грн. за невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару задоволенню не підлягає, оскільки не передбачена укладеним між сторонами спору Договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу вимоги про повернення надмірно сплаченої суми грошових коштів за недопоставлений товар за Договором, за період, заявлений до стягнення, зобов`язання відповідача за Договором було негрошовим.

Таким чином, заявлена позивачем підстава застосування до відповідача відповідальності, зазначеної у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України стосується порушення грошових зобов`язань, а тому не може бути застосована до порушення не грошових зобов`язань.

Враховуючи викладене позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних в розмірі 1.452,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОМЕТ" (03151, м.Київ, Солом`янський район, ВУЛИЦЯ ВОЛИНСЬКА, будинок 42, ідентифікаційний код: 37378114) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ГРУП" (04119, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 21, ідентифікаційний код: 39380801) основну заборгованість в сумі 235.493 (двісті тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) грн. 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3.532 (три тисячі п`ятсот тридцять дві) грн. 40 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац