Рішення

від 28.09.2020 по справі 910/10199/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020Справа № 910/10199/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ ВАНТАЖІВКИ"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 297 630,03 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні Вантажівки" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 297630,03 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору поставки № 52.20-104 від 20.02.2020 не здійснив оплату поставленого товару в повному обсязі та не повернув забезпечувальний (гарантійний) платіж, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 284951,98 грн, пеню у розмірі 8992,09 грн, 3% річних у розмірі 1886,20 грн. та забезпечувальний (гарантійний) платіж у розмірі 1799,76 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Частинами 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на предмет позову у даній справі, ціну позову та незначну складність справи, суд визнає її такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи; повідомити учасників справи, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Однак, у встановлений строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 52.20-104 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери код 34220000-5 за ДК 021:2015 (причіп-самоскид), надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції, викладеній в Додатковій угоді № 1 до договору № 52.20-104 сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 299 959,98 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 59 992,00 грн, разом ціна договору становить 359 951,98 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Пунктами 4.3, 4.3.1 Договору визначено, що з метою належного забезпечення взятих на себе зобов`язань постачальник сплачує забезпечувальний (гарантійний) платіж, який покриває в межах свого розміру перед покупцем будь-які інші зобов`язання постачальника, у разі порушення ним умов цього договору. Постачальник перераховує забезпечувальний (гарантійний) платіж на поточний рахунок відокремленого підрозділу Служба утримання рухомого складу та транспортної інфраструктури у розмірі 1799,76 грн., що становить 0,5% від ціни договору не пізніше дати укладання цього договору.

У разі дострокового розірвання цього договору, повного його виконання або закінчення строку його дії, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними, відсутності претензій щодо невиконання або неналежного виконання договору та у випадках, передбачених статтею 37 Закону України Про публічні закупівлі покупець протягом 5 (п`яти) банківських днів повертає постачальнику забезпечувальний (гарантійний) платіж за вирахуванням витрат та збитків, які виникли у покупця відповідно до п. 4.3.2 цього Договору (п. 4.3.3 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою філії, відокремленого підрозділу покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації (Додаток № 1 до Договору) виходячи з їх виробничої необхідності.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, відповідно до письмової заявки № 30-15/171 від 24.02.2020 позивач поставив відповідачу товар (причіп-самоскид тракторний 2ПТС-4,5 у кількості 3 штук) на загальну суму 359951,98 грн з ПДВ, що підтверджується Видатковою накладною № 4447-00050 від 02.03.2020 та Актом приймання-передачі від 02.03.2020 до договору № 52.20-104 від 20.02.2020.

З наданих позивачем банківських виписок по рахунку вбачається, що відповідачем у період з 18.05.2020 по 07.07.2020 на виконання зобов`язань за Договором щодо оплати поставленого товару, було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 75000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору поставки № 52.20-104 від 20.02.2020 не здійснив оплату поставленого товару в повному обсязі та не повернув забезпечувальний (гарантійний) платіж, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 284951,98 грн, пеню у розмірі 8992,09 грн, 3% річних у розмірі 1886,20 грн. та забезпечувальний (гарантійний) платіж у розмірі 1799,76 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 20.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір № 52.20-104, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери код 34220000-5 за ДК 021:2015 (причіп-самоскид), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору, відповідно до письмової заявки № 30-15/171 від 24.02.2020 позивач поставив відповідачу товар (причіп-самоскид тракторний 2ПТС-4,5 у кількості 3 штук) на загальну суму 359951,98 грн з ПДВ, що підтверджується Видатковою накладною № 4447-00050 від 02.03.2020 та Актом приймання-передачі від 02.03.2020 до договору № 52.20-104 від 20.02.2020.

Відповідно до п. 2 Актом приймання-передачі від 02.03.2020 до договору № 52.20-104 від 20.02.2020 при зовнішньому огляді і передачі товару пошкоджень не виявлено, товар у справному стані, відповідає комплектації, електрообладнання в нормі. Претензій до товару у покупця немає. Зазначений акт підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання п. 4.3.1 Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача забезпечувальний (гарантійний) платіж у розмірі 0,5 % від ціни Договору (1799,76 грн), що підтверджується Платіжним дорученням № 000243142 від 10.02.2020.

Відповідно до п. 4.3.3 Договору у разі дострокового розірвання цього договору, повного його виконання або закінчення строку його дії, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними, відсутності претензій щодо невиконання або неналежного виконання договору та у випадках, передбачених статтею 37 Закону України Про публічні закупівлі покупець протягом 5 (п`яти) банківських днів повертає постачальнику забезпечувальний (гарантійний) платіж за вирахуванням витрат та збитків, які виникли у покупця відповідно до п. 4.3.2 цього Договору.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, станом на дату ухвалення рішення, матеріали справи не містять доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 284951,98 грн, а строк оплати відповідно до положень п. 4.1 Договору є таким, що настав. З огляду на викладене, суд приходь до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 284951,98 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ураховуючи, що відповідачем не надано доказів повернення постачальнику забезпечувального (гарантійного) платежу у розмірі 1799,76 грн, з огляду на відсутність претензій щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, з огляду на строк повернення такого платежу, визначений п. 4.3.3 Договору, позовна вимога про стягнення забезпечувального (гарантійного) платежу у розмірі 1799,76 грн підлягає задоволення в заявленому розмірі.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення 1886,20 грн 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, за Видатковою накладною № 4447-00050 від 02.03.2020, строк оплати товару на суму 359951,98 грн закінчився 04.05.2020 (останній день здійснення оплати, враховуючи, що 01.05.2020 вихідний).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування 3% річних з урахуванням часткових оплат.

Здійснивши перерахунок, суд зазначає, що обґрунтованими є вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у наступному розмірі: 383,56 грн за період з 05.05.2020 до 17.05.2020 щодо суми заборгованості у розмірі 359951,98 грн; 258,16 грн за період з 18.05.2020 до 26.05.2020 щодо 349951,98 грн; 417,97 грн за період з 27.05.2020 до 10.06.2020 щодо 339951,98 грн; 516,31 грн за період з 11.06.2020 до 30.06.2020 щодо 314951,98 грн; 25,00 грн за період 01.07.2020 щодо 304951,98 грн; 120,88 грн за період з 02.07.2020 до 06.07.2020 щодо 294951,98 грн; 163,50 грн за період з 07.07.2020 до 13.07.2020 щодо 284951,98 грн.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1886,20 грн підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 1885,38 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8992,09 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Зробивши перерахунок суми пені з урахуванням періодів здійснення часткових оплат, суд зазначає, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає до стягнення з відповідача є 8988,86 грн, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8992,09 грн підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 8988,86 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київпастранс (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, 2; ідентифікаційний код: 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні Вантажівки (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, кім. 204; ідентифікаційний код: 36085246) основний борг у розмірі 284951 (двісті вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят одну) грн 98 коп, пеню у розмірі 8988 (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 86 коп., 3% річних у розмірі 1885 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п`ять) грн 38 коп., забезпечувальний (гарантійний) платіж у розмірі 1799 (одна тисяча сімсот дев`яносто дев`ять) грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 4464 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 39 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева