Рішення

від 30.09.2020 по справі 910/4659/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2020Справа № 910/4659/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом акціонерного товариства "Таскомбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сучасні інформаційні технології" та фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 89 853,48 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2020 року акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сучасні інформаційні технології" (далі - Компанія) та фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості в сумі 89 853,48 грн., що виникла у зв`язку з неналежним виконанням Компанією своїх обов`язків за укладеним між нею та позивачем кредитним договором від 11 червня 2019 року № ID6525981, а також неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за укладеним з позивачем відповідним договором поруки від 11 червня 2019 року № Т05.10.2018І7234.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 травня 2020 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4659/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачам було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Проте Компанія та фізична особа ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзивів на позовну заяву не подали, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення Компанії про розгляд справи та про її право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 21 травня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/4659/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Компанії, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01015, місто Київ, вулиця Цитадельна, будинок 7.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з посиланням на відсутність адресата.

Слід також зазначити, що з метою повідомлення фізичної особи ОСОБА_1 про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 21 травня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/4659/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зазначену в позовній заяві адресу місцезнаходження цього відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .

Однак вказане відправлення було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 10 статті 176 ГПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Крім того, повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи № 910/4659/20 здійснювався через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 21 травня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відтак, відповідачі у встановлений строк відзив на позов не подали та не скористалися наданими їм процесуальними правами.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 червня 2019 року Компанією з використанням електронного цифрового підпису було підписано анкету-заяву про надання Банком кредиту.

Згідно заявки-договору від 11 червня 2019 № ID6525981 (далі - кредитний договір) Компанія приєдналася до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Банку (продукт Кредит на розвиток бізнесу ), за умовами яких позивач при наявності вільних коштів зобов`язався надати Компанії кредит у розмірі 90 000,00 грн., а остання - прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за його користування, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

За пунктом 1.2 цього договору кредит надається з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, а також на придбання основних засобів та інших інвестицій у бізнес.

Згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.2, 2.4 кредитного договору розмір процентної ставки за користування кредитом становить 0,0001 % річних, тип процентної ставки - фіксована, розмір комісійної винагороди - 1,99 % від суми виданого кредиту (щомісячно).

Термін повернення кредиту - 11 червня 2022 року (пункт 2.6 кредитного договору).

У пункті 4.2.1 кредитного договору зазначено, що умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.

Згідно пункту 18.2.23.8 Правил Банк незалежно від настання строків виконання зобов`язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право позивача на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених пунктом 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.

Клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, у межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів, достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані позивачем згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил (пункт 18.2.2.2.5 Правил).

Відповідно до пункту 18.1.13 Правил при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк ТАС24/БІЗНЕС , або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з вимогами статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному в сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

11 червня 2019 року на підставі вищезазначеного договору позивачем на поточний рахунок Компанії було перераховано кредитні кошти у розмірі 90 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи відповідною банківською випискою по рахунку вказаного відповідача.

Проте, всупереч положенням кредитного договору, Компанія взяті на себе обов`язки по поверненню кредиту не виконала, заборгувавши таким чином Банку станом на 29 лютого 2020 року 89 853,48 грн., з яких: 80 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 0,03 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8 894,30 грн. - заборгованість по комісії, 199,58 грн. - штраф та 759,57 грн. - пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості.

22 січня 2020 року Банк звернувся до Товариства з листом про погашення зобов`язань за кредитним договором. Проте цим відповідачем зазначені зобов`язання виконані не були.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина 2 статті 1056-1 ЦК України).

Сторони в договорі погодили розміри процентів за користування кредитом, на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором, існування заборгованості Компанії по поверненню кредиту в розмірі 80 000,00 грн., 0,03 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 8 894,30 грн. заборгованості по комісії.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення вказаної норми та приписи пункту 18.2.23.8 Правил, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті процентів і комісії за користування кредитним коштами на момент розгляду справи судом настав.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Компанії грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту в розмірі 80 000,00 грн., 0,03 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 8 894,30 грн. заборгованості по комісії. Компанія наявність вказаної заборгованості не спростувала, доказів її погашення не надала.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення строків повернення кредиту в розмірі 445,39 грн., нарахованої у період з 12 листопада 2019 року по 29 лютого 2020 року, а також пені на комісію в розмірі 314,18 грн., нарахованої за цей же період.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, сторонами у пункті 3.3 договору погоджено, що у випадку порушення позичальником будь-якого з грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до пункту 18.2.2.4.1 Правил за погодженням із Банком здійснити дострокове (повне) погашення кредиту. При цьому клієнт зобов`язаний одночасно сплатити Банку комісію за управління кредитом згідно з пунктом 18.2.1.3, проценти за користування кредитом, неустойку (штраф, пеню), якщо на момент дострокового погашення кредиту у Банку виникли підстави для стягнення неустойки, а також інші платежі згідно з цим договором. Черговість погашення заборгованості зазначена в пункті 18.2.4.6 Правил.

Оскільки заявлений Банком до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вищевказаної суми цієї штрафної санкції також підлягає задоволенню.

Водночас при досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що нарахований Банком штраф у розмірі 199,58 грн. не містить обґрунтованого посилання на відповідну правову підставу для його нарахування.

Так, пункт 18.2.5.2 Правил містить визначений відсоток розміру штрафу лише за деякі випадки порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором, що не відносяться до спірних. В інших випадках розмір штрафу визначається згідно Цінових параметрів.

Однак, до матеріалів справи Цінові параметри Банком долучені не були, що позбавляє суд можливості перевірити розмір та обґрунтованість нарахованого Банком штрафу в сумі 199,58 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні відповідної позовної вимоги з огляду на її необґрунтованість та недоведеність.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язання Компанії, 11 червня 2019 року між Банком та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір поруки № Т 05.10.2018 І 7234, за умовами якого фізична особа ОСОБА_1 зобов`язався відповідати перед Банком на засадах солідарного боржника за виконання Компанією зобов`язань, що виникли за кредитним договором від 11 червня 2019 року № ID6525981 зі всіма можливими змінами та доповненнями, включаючи всі можливі зміни та доповнення, які можуть бути укладені в майбутньому.

Даний договір згідно з пунктом 6.14 складено в формі електронного документу з накладанням електронних цифрових підписів уповноважених представників сторін.

Відповідно до пункту 1.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором.

За статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Матеріалами справи підтверджується звернення Банку до фізичної особи ОСОБА_1 з повідомленням-вимогою про сплату боргу від 22 січня 2020 року про виконання обов`язків боржника щодо погашення заборгованості та санкцій за кредитним договором (його копія і належні докази направлення долучені до справи). Однак вказаним відповідачем зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Докази наявності підстав для звільнення фізичної особи ОСОБА_1 від відповідальності за порушення умов вказаного договору поруки матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач, користуючись наданим йому за договором поруки та статтями 543, 554 ЦК України правом, правомірно звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сучасні інформаційні технології" (01015, місто Київ, вулиця Цитадельна, будинок 7; ідентифікаційний код 38649719) та фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30; ідентифікаційний код 09806443) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 0 (нуль) грн. 03 коп. заборгованості за відсотками, 8 894 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн. 30 коп. заборгованості по комісії, 759 (сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 57 коп. пені, а також 2097 (дві тисячі дев`яносто сім) грн. 33 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог акціонерного товариства "Таскомбанк" про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сучасні інформаційні технології" та фізичної особи ОСОБА_1 штрафу в розмірі 199,58 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 вересня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко