Рішення

від 09.09.2020 по справі 911/324/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/324/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Алєтель» до Товариства з обмеженою відповідальністю « 1 Квітня» простягнення 228 661, 62 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Алєтель» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю « 1 Квітня» про стягнення 228 661,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частисні здійснення оплати за договором № 4 від 01.08.2016 про надання послуг з пошиття швейних виробів. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 171 482,61 грн. основного боргу, 17 696,94 грн. інфляційних втрат, 9 442,18 грн. 3 % річних та 30 039,89 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/324/20 від 11.02.2020 року позовну заяву Приватного підприємства «Алєтель» залишено без руху.

24.02.2020 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2019.

Ухвалою суду від 02.03.2020 було відкрито провадження у справі № 911/324/20. призначено підготовче засідання у справі на 02.04.2020 о 14:50; зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви; запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заявки свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу; запропоновано позивачу у строк не пізніше п`ять днів з моменту отримання відзиву від відповідача подати до суду відповідь на відзив; докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

10.03.20 до канцелярії суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 02.04.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 17.03.20 у задоволенні клопотання позивача було відмовлено, із мотивів, викладених в ухвалі суду.

Поряд з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 по 03.04.2020.

Листом Голови ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 рекомендовано, на період з 16.03.2020 по 03.04.2020, встановити особливий режим роботи судів України.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області № 11 від 17.03.2020 «Про організацію розгляду судових справ на період дії карантину» визначено, що розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників справи, призначених на період дії карантину з 18.03.2020 до 03.04.2020, призначається (переноситься) поза межі визначеного строку (у разі його не продовження); матеріали (заяви, скарги, клопотання), які передбачають їх розгляд в судових засіданнях за участю учасників справи, призначаються поза межами визначеного строку дії карантину (у разі його не продовження).

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 20.03.2020 судом було повідомлено учасників справи, що розгляд справи 02.04.2020 о 14:50 не відбудеться.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 та від 25.03.2020, якою встановлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

Згідно з рекомендаціями Ради суддів України, затвердженими рішенням від 17.03.2020 №19, громадянам та сторонам, які є учасниками судових процесів рекомендовано утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової їх присутності.

З матеріалів справи слідує, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому суд вбачає за можливе подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представників учасників справи, у разі наявності відповідного клопотання.

Необхідні матеріали, заяви по суті справи та з процесуальних питань можуть надаватися із використанням підсистеми «Електронний суд» .

Ухвалою суду від 14.05.2020 було призначено підготовче судове засідання на 10.06.2020 о 14:50.

09.06.2020 на електронну адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

10.06.2020 в судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки повідомив суд заявою від 09.06.2020.

Представник відповідача 10.06.2020 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 10.06.2020 судом вирішено відкласти підготовче судове засідання на 01.07.2020 о 15:40, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення від 11.06.2020.

30.06.2020 на електронну адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

01.07.2020 в судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки повідомив суд заявою від 30.06.2020.

Представник відповідача 01.07.2020 втретє в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 01.07.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали суду про витребування у Приватного підприємства Алєтель додаткових доказів по справі, а також про відкладення підготовчого судового засідання на 29.07.2020 о 15:10.

29.07.2020, на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2020, від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у справі.

29.07.2020 відбулося підготовче судове засідання, на якому був присутній представник позивача. Представник позивача надав оригінали документів для огляду у судовому засіданні.

Представник відповідача 29.07.2020 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись ст. ст. 177-185,234 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 29.07.2020 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.09.2020 о 15:10, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час проведення наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 30.07.2020.

09.09.2020 в судове засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В даному судовому засіданні судом досліджені всі докази, наявні у матеріалах справи.

Одночасно, представник відповідача, у всі судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції , Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

У судовому засіданні 09.09.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2016 року між Приватним підприємством Алєтель (далі - підрядник, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю 1 Квітня (далі - замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг з пошиття швейних виробів №4 (далі - договір). Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що на умовах даного договору підрядник зобов`язується на власний ризик виконати роботи, визначені у п. 2.1 цього договору (надалі іменуються роботи ), щодо виготовлення швейних виробів із матеріалів замовника (надалі іменується продукція ), а замовник прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Відповідно до п. 3.2 договору, роботи виконуються із матеріалів замовника, який несе повну відповідальність за своєчасне їх надання.

Умовами пунктів 5.11 та 5.2 договору визначено, що підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 3-х календарних днів з моменту надання йому матеріалів замовника відповідно до ст. 4 цього договору, завершувати роботи з виробництва конкретної партії продукції та передавати таку партію замовнику в строк, передбачений в п. 3.2. цього договору. Після закінчення виконання робіт підрядник зобов`язаний повідомити замовника про готовність продукції до здавання протягом 3-х календарних днів.

Здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання виконаних робіт (п. 7.1 договору).

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, надано відповідачу послуги (виконано роботи) з пошиття швейних виробів на загальну суму 2 092 635,00 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № П-00000001 від 28.10.2016 на суму 269 920,00 грн., № П-00000002 від 30.12.2016 на суму 772 780,00 грн., № П-00000007 від 31.03.2017 на суму 655 215,00 грн., № П-00000002 від 18.05.2017 на суму 394 720,00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи. Всі вищенаведені акти з боку відповідача підписані без будь-яких зауважень та заперечень.

Враховуючи відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо виконаних робіт, а також, беручи до уваги відсутність жодних складених актів недоліків, господарський суд встановив, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є погодженими, а роботи, виконані позивачем, є прийнятими відповідачем.

Крім того, позивачем виконано роботи на суму 2 042 709,49 грн. за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № П-00000003 від 30.11.2017 на суму 487 400,00 грн., № П-00000004 від 29.12.2017 на суму 486 625,00 грн., № П-00000001 від 12.01.2018 на суму 57 092,00 грн., № від 09.02.2018 на суму 280 244,33 грн., № ОУ-0000005 від 02.03.2018 на суму 95 549,60 грн., № ОУ-0000006 від 12.03.2018 на суму 219 922,56 грн., № ОУ-0000007 від 21.03.2018 на суму 105 328,30 грн., № ОУ-0000008 від 30.03.2018 на суму 310 547,70 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 договору ціна роботи за цим договором визначається у окремих специфікаціях, які є додатком до цього договору, та визначають узгоджену платню за виконання підрядником роботи в розрізі окремих видів готової продукції. Плата за виконані підрядником роботи сплачується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Судом встановлено, що відповідачем повністю оплачено виконані позивачем роботи за договором у сумі 2 092 635,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок позивача, а також карткою рахунку по контрагенту - відповідачу, долучених до матеріалів справи.

Умовами пунктів 9.1 та 9.2 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору тазакінчується 01.08.2017р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про надання послуг з пошиття швейних виробів №4 від 01.08.2016р., як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Одночасно, суд зауважує, що при зверненні із позовними вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи та нарахованих штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, позивач, в якості підстави позову, визначає наявний укладений між сторонами договір про надання послуг з пошиття швейних виробів №4 від 01.08.2016.

Разом із тим, як судом встановлено вище, у відповідності до п. 9.2 зазначеного договору, строк його дії закінчився 01.08.2017. Доказів досягнення між сторонами згоди щодо продовження строку його дії до матеріалів справи не представлено. Протилежного суду не доведено.

Отже, всі виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи після 01.08.2017 здійснені не на підставі договору про надання послуг з пошиття швейних виробів №4 від 01.08.2016.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи на суму 2 042 709,49 грн. за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № П-00000003 від 30.11.2017 на суму 487 400,00 грн., № П-00000004 від 29.12.2017 на суму 486 625,00 грн., № П-00000001 від 12.01.2018 на суму 57 092,00 грн., № від 09.02.2018 на суму 280 244,33 грн., № ОУ-0000005 від 02.03.2018 на суму 95 549,60 грн., № ОУ-0000006 від 12.03.2018 на суму 219 922,56 грн., № ОУ-0000007 від 21.03.2018 на суму 105 328,30 грн., № ОУ-0000008 від 30.03.2018 на суму 310 547,70 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Зазначені акти підписані з боку відповідача та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Враховуючи відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо виконаних робіт, а також, беручи до уваги відсутність жодних складених актів недоліків, господарський суд встановив, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є погодженими, а роботи, виконані позивачем, є прийнятими відповідачем.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на все вищенаведене у сукупності та виходячи з приписів ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, у загальній сумі 2 042 709,49 грн., настав.

Відповідачем здійснено часткову оплату за виконані позивачем роботи у сумі 1 871 226,88 грн. Заборгованість у розмірі 171 482,61 грн. відповідачем не оплачено.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до останнього із претензією (копія наявна у матеріалах справи), відповідно до якої позивач вимагав від відповідача сплатити існуючу заборгованість за виконанні роботи у сумі 171 482,61 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 171 482,61 грн.

Також, позивач за прострочення строків сплати коштів за виконані роботи, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 30 039,89 грн.

Щодо заявленої вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (аб. 3 п. 2.1 постанови пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Враховуючи те, що судом встановлено наявну заборгованість відповідача не за договором про надання послуг з пошиття швейних виробів №4 від 01.08.2016, а за договором, укладеним сторонами у спрощений спосіб, шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, і, відповідно, відсутність узгодженої умови щодо передбачення такої міри відповідальності замовника за невиконання обов`язку сплати за виконанні роботи, як то пеня, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 30 039,89 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 9 442,18 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 696,94 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 9 428,08 грн., а інфляційні втрати підлягають повному задоволенню.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 979,11 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 1 Квітня» (місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Курсова, буд. 38, кв. 31; код ЭДРПОУ 40542197) на користь Приватного підприємства «Алєтель» (місцезнаходження: 39602, Полтавська обл., м. Кременчук, проспект Свободи, буд. 48, кв. 12; код ЄДРПОУ 358692072) 171 482,61 грн. основного боргу, 9 428,08 грн. 3 % річних, 17 696,94 грн. інфляційних втрат та 2 979,11 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко