Рішення

від 22.09.2020 по справі 916/1731/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1731/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовні вимоги Підприємства об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих (65065, м Одеса, вул. Варненська, буд. 21, код ЄДРПОУ 03967866)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЄС ГРУП» (65082, м. Одеса, Військовий узвіз, буд. 5/1, приміщення 1Н, код ЄДРПОУ 43099509)

про стягнення 20533,58 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Іонанова М.І. (в порядку самопредставництва), Бурлака В.А. (в порядку самопредставництва), Качановський Ю.А. (в порядку самопредставництва)

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЄС ГРУП» про стягнення 44793,10 грн. заборгованості за договором №13/19 оренди нежитлових приміщень від 30.11.2019.

Позовні вимоги Підприємства об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень №13/19 від 30.11.2019.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 22.07.2020 о 15:50.

У судовому засіданні 22.07.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 03.09.2020 о 10:30.

26.08.2020 за вх.№22440/20 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 20533,58 грн., у зв`язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості на суму 24259,52 грн., яку в протокольній формі прийнято судом до розгляду у судовому засіданні 03.09.2020.

01.09.2020 за вх.№22881/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду, зокрема, на наступне:

- відповідач не зміг виконати свої зобов`язання за договором, а саме своєчасно вносити орендну плату з причин, що не залежали від нього, відсутня вина відповідача у невиконанні зобов`язань;

- через накладення арешту на кошти відповідача було паралізовано роботу товариства.

У судовому засіданні 03.09.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 08.09.2020 о 16:00.

04.09.2020 за вх.№23440/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові документи, які залучено до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач вказує на наступне:

- відповідачем неналежно виконувались свої зобов`язання, ним сплачено менше ніж одну п`яту частину від місячної орендної плати в день накладення арешту на його розрахунковий рахунок;

- відповідачем частково сплачено суму боргу вже після відкриття провадження в господарській справі.

22.09.2020 за вх.№25097/20 до суду від позивача надійшло клопотання та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.09.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 22.09.2020 о 12:45.

Справа №916/1731/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків при розгляді господарської справи.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У визначений Законом України від 18.06.2020 №731-IX строк (до 06.08.2020 включно) сторони не звернулись до місцевого господарського суду з іншими заявами/клопотаннями, окрім тих, що наявні в матеріалах справи, не повідомили суд про намір вчиняти якісь інші процесуальні дії у даній справі та/або про неможливість вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином.

У судовому засіданні 22.09.2020 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомленого представника відповідача.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, господарський суд встановив:

30.11.2019 між Підприємства об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЄС ГРУП» (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №13/19, відповідно до якого орендодавець передає в оренду орендареві без права викупу нежитлове приміщення, що є власністю всеукраїнської організації УТОС : розташоване за адресою м. Одеса, вул. Варненська, буд. 21; на другому поверсі, придатне для експлуатації відповідно до п.2 даного договору, загальною площею 220 кв.м., що складається з п`яти кімнат (приміщень): 65 кв.м., 24 кв.м., 27 кв.м., 50 кв.м. та коридору 30 кв.м.

Згідно з п.4.1 договору даний договір набуває чинності з 01.12.2019 і діє до 31.12.2020.

За п.5.4.2 договору орендар зобов`язаний регулярно і вчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п.п. 6.1-6.3 договору розмір орендної плати за орендоване приміщення становить 16500 грн. на місяць із урахуванням податку на додану вартість. Відповідно до ст. 762, ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України орендодавець якщо буде потреба провадить індексацію орендної плати, при цьому в якості індексу, сторони приймають по еквіваленту діючий на момент проведення індексації, офіційний курс долара США Національного банку України, який на момент укладання даного договору становить: за 100 доларів США - 2418,97 грн. Індексація орендної плати може проводитись в день, коли проводиться нарахування орендної плати. Розмір орендної плати може бути змінений по взаємній згоді сторін. Орендна плата виплачується шляхом переводу необхідної грошової суми на розрахунковий рахунок орендодавця, до десятого числа кожного місяця, за який проводиться оплата. Відшкодування орендодавцеві витрат за спожиту орендарем електроенергію проводиться згідно з показаннями встановлених приладів обліку електроенергії відповідно до чинних тарифів для промислових підприємств протягом п`яти днів після одержання орендодавцем документа, що підтверджує витрати орендодавця, але не пізніше двадцять другого числа кожного поточного місяця. Перший платіж орендарем проводиться в подвійному розмірі, в суму якого входить орендна плата за перший і останній місяці. У випадку надання орендодавцем інших послуг, не передбачених цим договором, орендар сплачує дані послуги на підставі додаткової угоди, укладеної між сторонами.

У відповідності до акту прийому-передачі приміщення орендареві №13/19-а1 від 01.12.2019, складеного та підписаного уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками, Підприємство об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих (орендодавець) передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЄС ГРУП» (орендар) прийняло приміщення загальною площею 220 кв.м., що складається з п`яти кімнат (приміщень): 65 кв.м., 24 кв.м., 27 кв.м., 50 кв.м. та коридору 30 кв.м.; технічний стан - в нормі, санітарний стан - хороший, інженерно-технічні комунікації та електрообладнання в нормі. В акті сторони вказали, що не мають претензій один до одного.

За актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеними та підписаними уповноваженими представниками сторін, Підприємством об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих проведено (надано послуги) Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЄС ГРУП» на загальну суму 47793,10 грн., а саме: №О-00002589 від 31.12.2019 на суму 16500 грн., №О-00000060 від 31.01.2020 на суму 16500 грн., №О-00000258 від 26.02.2020 на суму 14793,10 грн.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №191 від 04.02.2020 на суму 3000 грн. про часткову сплату відповідачем на користь позивача суми заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень №13/19 від 30.11.2019.

26.02.2020 сторонами укладено додаткову угоду про розірвання договору №13/19 від 30.11.2019, якою:

- орендодавець і орендар дійшли згоди розірвати договір оренди нежитлових приміщень №13/19 від 30.11.2019, укладений між орендодавцем та орендарем, з моменту підписання;

- сторони зазначили, що заборгованість на момент підписання склала за оренду нежитлового приміщення 44793,10 грн.;

- орендар підтвердив заборгованість та зобов`язався сплатити в повному обсязі згідно зі ст. 530 ЦК України та ст. 19 ГК України;

- сторони підтвердили, що приміщення передається у належному стані, претензій щодо стану з жодного боку немає;

- приміщення, що орендується, повинно бути передано орендарем у день підписання даної угоди за актом прийому-передачі;

- угода набрала дії з моменту підписання сторонами.

У відповідності до акту прийому-передачі приміщення орендареві №13/19-а2 від 26.02.2020, складеного та підписаного уповноваженими представниками сторін, Підприємство об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих (орендодавець) прийняло приміщення загальною площею 220 кв.м., що складається з п`яти кімнат (приміщень): 65 кв.м., 24 кв.м., 27 кв.м., 50 кв.м. та коридору 30 кв.м.; технічний стан - в нормі, санітарний стан - хороший, інженерно-технічні комунікації та електрообладнання в нормі.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків від 26.02.2020 до договору оренди нежитлових приміщень №13/19 від 30.11.2019, який складений та підписаний уповноваженими представниками сторін, сальдо на 26.02.2020 склало 44793,10 грн.

Несплата відповідачем решти наявного боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Під час розгляду судом господарської справи 07.08.2020 відповідачем сплачено на користь позивача 24259,52 грн. боргу, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.1793933109.1, у зв`язку з чим позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку у судовому засіданні 03.09.2020 судом прийнято до розгляду.

Таким чином, на розгляді суду перебувають позовні вимоги Підприємства об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЄС ГРУП» про стягнення 20533,58 грн. заборгованості за договором №13/19 оренди нежитлових приміщень від 30.11.2019.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що на момент розірвання сторонами договору оренди нежитлових приміщень №13/19 від 30.11.2019 заборгованість за оренду нежитлового приміщення склала 44793,10 грн.; під час розгляду судом господарської справи відповідачем частково сплачено на користь позивача суму заборгованості у розмірі 24259,52 грн., отже, відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень №13/19 від 30.11.2019 на решту суми 20533,58 грн. основного боргу, внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню заявлені Підприємством об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих позовні вимоги про стягнення з відповідача 20533,58 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Доводи відповідача у відзиві на позов про відсутність вини відповідача у невиконанні зобов`язань за договором оренди, накладення арешту на рахунки, не створюють підстав для звільнення відповідача від взятих на себе господарських зобов`язань.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про задоволення позову Підприємства об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Підприємства об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЄС ГРУП» (65082, м. Одеса, Військовий узвіз, буд. 5/1, приміщення 1Н, код ЄДРПОУ 43099509) на користь Підприємства об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих (65065, м Одеса, вул. Варненська, буд. 21, код ЄДРПОУ 03967866) 20533 /двадцять тисяч п`ятсот тридцять три/ грн. 58 коп. заборгованості та 2102 /дві тисячі сто дві/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 28 вересня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля