Рішення

від 22.09.2020 по справі 917/623/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020 Справа № 917/623/20

м.Полтава

за позовною заявою Кременчуцька міська рада Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Приватного підприємства "Явір-2000", вул. Степана Кондратенка, 6, м. Полтава, 36007

про стягнення 48575,15 грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи. Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Явір-2000" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 48 575,15грн. за період з 10.04.2017 по 29.02.2020 включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог земельного законодавства, відповідач у період з 10.04.2017 по 29.02.2020 (включно) використовував земельну ділянку за адресою: м. Кременчук, квартал 101, буд.З-В, площею 238 кв.м, кадастровий номер 5310436100:06:001:0140 без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалася для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 48 575,15 грн., який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.04.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 21.05.2020.

15.05.2020 за вхід. № 5276 від відповідача надійшов відзив на позов. відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне. Так, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження свого права власності на земельну ділянку площею 238 кв.м, яка розташована за адресою: 101 квартал, 3-В, м. Кременчук, Полтавська область, кадастровий номер 5310436100:06:001:0140.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 208321300 від 06.05.2020 актуальна інформація про право власності (дата і час державної реєстрації; державний реєстратор; підстава виникнення права власності; підстава внесення запису; форма власності; розмір частки; власники) на земельну ділянку площею 238 кв.м, яка розташована за адресою: 101 квартал, 3-В, м. Кременчук, Полтавська область, кадастровий номер 5310436100:06:001:0140, у Реєстрі відсутня. Отже, право власності Кременчуцької міської ради Полтавської області на вище вказану земельну ділянку не зареєстровано належним чином, що суперечить вимогам ст. 182 Цивільного кодексу України та ст. 125 Земельного кодексу України, відповідно до змісту яких право власності на земельну ділянку у міської ради виникне з моменту державної реєстрації.

Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено порушення саме його прав відповідачем та позивачем в порушення вимог статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель документально не підтверджено розрахунки суми безпідставно збережених коштів за період з 10.04.2017 по 29.02.2020 включно на суму 48 575,15 грн., позивач не надав докази реальної можливості передачі позивачем земельної ділянки в оренду.

Судове засідання, призначене на 21.05.2020 не відбулося у зв`язку з прийняттям суддею участі у підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів. наступне підготовче засідання призначено на 02.06.2020.

Ухвалою суду від 02.06.2020 відкладено підготовче засідання на 16.07.2020.

Ухвалою суду від 16.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 06.08.2020.

20.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 7650). Відповідь на відзив залучено судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 191645845 від 05.12.2019 Приватне Підприємство ЯВІР-2000 (відповідач) 11.02.2014 набуло право власності на об`єкт нерухомого майна - адміністративна будівля за адресою: м. Кременчук, квартал 101, буд.З-В, що розташований на земельній ділянці площею 238 кв.м, кадастровий номер 5310436100:06:001:0140.

Позивач у позові зазначає, що у період з 10.04.2017 року по 29.02.2020 року (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 48 575,15 грн., який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Розмір безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за землю за розрахунком позивача за період з 10.04.2017 по 29.02.2020 (включно) становить 48575,15грн.

З вимогою про стягнення боргу у розмірі 48575,15грн. позивач звернувся до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Приватне Підприємство ЯВІР-2000 є власником нерухомого майна: адміністративна будівля за адресою: м. Кременчук, квартал 101, буд.3-В, що розташований на земельній ділянці площею 238 кв.м, кадастровий номер 5310436100:06:001:0140, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 191645845 від 05.12.2019.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.04.2020року №НВ-0004803362020, витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: квартал 101, буд. 3-В, загальною площею 238 кв.м, кадастровий номер 5310436100:06:001:0140 від 16.12.2019 №4811/0/212/19.

Відповідно до вищезазначених Витягів земельна ділянка, розташована за адресою: квартал 101, буд. 3-В, загальною площею 238 кв.м має кадастровий номер 5310436100:06:001:0140 з цільовим призначенням: для іншої комерційної діяльності.

Також, у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.04.2020 року №НВ-0004803362020 у графі «Дата державної реєстрації земельної ділянки» зазначено що спірна земельна ділянка сформована - 26.12.2012 року у графі «Форма власності» зазначено що спірна земельна ділянка є комунальна власність.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.12.2019 за №4811/0/212-19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 238 кв.м на 2019 рік складає 699684,30 грн. 2020 рік. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею на 2020 рік складає 699684,30*1,0=699684,30 грн.

Відповідно до додатку Рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011р. встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки в м. Кременчуці по даному цільовому призначенню 5% від нормативної грошової оцінки землі.

В даному випадку спір виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача 48575,15 грн. безпідставно збережених коштів за період з 10.04.2017 року по 29.02.2020 року (включно).

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка по кварталу 101, буд.З-В в м. Кременчук, Полтавська область, площею -238 кв.м., є сформованою та їй призначено кадастровий № 5310436100:06:001:0140.

Оскільки відповідач в період з 10.04.2017 року по 29.02.2020 року (включно) був власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці площею 238 кв.м., є сформованою та їй призначено кадастровий № 5310436100:06:001:0140 по кварталу 101, буд.З-В в м. Кременчук, Полтавська область та не є власником вищезазначеної земельної ділянки, плата за користування земельної ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства повинна встановлюватись для користувача у вигляді орендної плати, отримувачем якої є Кременчуцька міська рада.

Фактично розмір доходу відповідача, розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області, як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Розмір доходу відповідача (безпідставно збережених коштів) за період з 10.04.2017 року по 29.02.2020 року (включно) становить 48575,15 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, оскільки позивач цих коштів не отримав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

Водночас, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме, таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів, є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При розрахунку суми позовних вимог Кременчуцькою міською радою було враховано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 23 вересня 2008 року Про орендну плату за землю в м. Кременчуці, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.12.2019 за №4811/0/212-19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 238 кв.м на 2019 рік складає 699684,30 грн. 2020 рік, ставку орендної плати відповідно рішення позивача - 5% від грошової оцінки землі щорічно, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель та понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02 лютого 2016 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року №94-908вих.№12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області.

Вищезазначені рішення не суперечать ст. 288 Податкового кодексу України, є чинними та обов`язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 48 575,15грн. за період з 10.04.2017 по 29.02.2020 (включно), суд вважає його правомірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження свого права власності на земельну ділянку площею 238 кв.м, яка розташована за адресою: 101 квартал, 3-В, м. Кременчук, Полтавська область, кадастровий номер 5310436100:06:001:0140.

Суд вважає безпідставним і посилання відповідача на невірно проведений позивачем розрахунок суми позовних вимог, оскільки контрозрахунок відповідач суду не надав, а вищезазначеним твердженням фактично погоджується з нормою Закону (ст. 206 ЗК України) щодо платного використання землі.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Явір-2000" ( вул. Степана Кондратенка, 6, м. Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 31175036) на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) - 48 575,15 грн. безпідставно збережених грошових коштів та 2102,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 30.09.2020

Суддя Кльопов І.Г.