Рішення

від 23.09.2020 по справі 922/1598/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1598/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едлерс Україна", м. Харків про стягнення коштів 184 331,75 грн. за участю представників:

позивача: Ципліцький Д.О., адвокат;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМЕН ІНТЕР" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛЕРС УКРАЇНА" про стягнення з останнього попередньої оплати за Договором №17102019/1 від 17.10.2019 у розмірі 175 840,00 грн. та пені 8 491,75 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2020 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15.06.2020 відповідач звернувся до суду з заявою (вх. № 13458), в якій просив суд проводити розгляд справи № 922/1598/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.06.2020 задоволено заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в поряду спрощеного позовного провадження та подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

03.09.2020 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.№17724), в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вказує, що зобов`язання позивача, які викладені у Акті до Договору №17102019/1 від 17.10.2019 та передбачені п.2.2.2 Договору так і не були виконані останнім, що у свою чергу унеможливлює подальше виконання комплексу послуг за цим договором. Наголошує, що позивачем не доведено істотного порушення відповідачем умов Договору, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для розірвання договору, які визначені ч.2 ст.651 ЦК України та повернення сплачених позивачем за виконані роботи коштів. Також вважає, що Факт укладення 14.02.2020 Акту до Договору №17102019/1 від 17.10.2019 року, який містить перелік недороблених частин інтернет-сайта підтверджує факт надання Виконавцем послуг, визначених у Договорі та додатках до нього.

До відзиву на позовну заяву також надав клопотання, в якому ,зокрема, в порядку ст. 90 ГПК України просив керівника ТОВ БУДМЕН ІНТЕР надати у до суду письмову відповідь на питання, які поставлені у даному клопотанні.

11.08.2020 позивач до господарського суду Харківської області надав відповідь на відзив (вх.№18436) в якій вказує, що одностороння відмова Замовника від договору передбачена умовами цього договору, поряд із тим як доказів належного виконання послуг відповідачем жодним чином не підтверджується, оскільки у відповідності до п.2.1.6 надання таких послуг має бути засвідчено Актом наданих послуг. Наголошує, що відповідачем протягом значного періоду часу, а саме - з моменту укладання договору до направлення на його адресу повідомлення про відмову від договору роботи з виготовлення сайту так і не були виконані, а сайт залишався недоробленим. Уся необхідна інформація під час виконання Договору надавалась позивачем в тому обсязі та в ті строки, які повідомлялися йому відповідачем.

21.08.2020 позивачем на виконання вимог ст. 90 ГПК України надано заяву свідка (вх.19335) за підписом Директора ТОВ БУДМЕН ІНТЕР Власенко М.О. з викладеними відповідями на поставленні відповідачем в клопотанні питання.

Протокольною ухвалою від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.09.2020 об 11:30.

У судовому засіданні 23.09.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце проведення судових засідань повідомлявся судом шляхом направлення ухвал за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду були надіслані відповідачу за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але не були отримані та повернулися до суду в зв`язку із відсутністю адресата, про що свідчать довідки АТ "Укрпошта".

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому є підстави для розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

17.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДМЕН ІНТЕР (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕДЛЕРС Україна (Виконавець, відповідач) був укладений договір №17102019/1.

Відповідно до п.1.1. Договору виконавець зобов`язався надати комплекс послуг з розробки інтернет-сайту Замовника https://budmen.ua, а замовник зобов`язався оплатити надані Виконавцем послуги.

Відповідно до п.2.1.1-2.1.2 виконавець зобов`язався приступити до надання послуг протягом 1 робочого дня з моменту надходження передоплати згідно з умовами цього Договору. Надати послуги в повному обсязі і в строки відповідно до Протоколу погодження ціни.

Згідно до п.3.2 Договору обсяг та вартість послуг за цим Договором визначаються в Протоколі погодження ціни, а саме 8500 доларів США, ПДВ не передбачений, що в еквіваленті становить 211 140 гривень за курсом 24,84 гривень за 1 долар США, встановленому з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США за даними Національного банку України (https://bank.gov.ua/) станом на 17.10.2019.

17.10.2019 на виконання п.2.1.2 сторонами було укладено Протокол погодження ціни №1 до Договору №17102019/1 від 17.10.2019 (а.с.12-13), в якому узгоджено наступні умови:

- виконавець зобов`язується протягом протягом 4 календарних місяців з дати підписання Договору №17102019/1 від 17.10.2019 року виконати всі обумовлені роботи, а саме не пізніше 17.02.2020 року.

- оплата робіт розбивається на два етапи, перша частина передоплати в розмірі еквівалента 1000 доларів США, друга частина оплати еквівалент 7500 доларів США після закінчення робіт.

Пунктом 3.3 встановлено обов`язок замовника протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання Договору, а також Протоколу узгодження ціни, перерахувати передоплату в розмірі, визначеному в Протоколі узгодження ціни.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін і діє до повного виконання зобов`язань за ним (п.6.1 Договору).

На виконання умов договору позивачем 05.11.2019 року на рахунок відповідача за платіжним дорученням №09 051 перераховано на рахунок відповідача 24 840,00 грн.

З урахуванням того, що у встановлені Договором строки, а саме до 17.02.2020 відповідачем послуги з розробки інтернет-сайту Замовника https://budmen.ua надані не були, 14.02.2020 між Сторонами було укладено АКТ (а.с.17) до Договору №17102019/1 від 17.10.2019 року, в якому встановлено перелік недороблених частин інтернет-сайта, розробку якого здійснює ТОВ ЕДРЕРС Україна та зобов`язується усунити, а також перелік та строки того, що Замовник повинен надіслати/уточнити Виконавцю.

Після цього, Замовником на рахунок відповідача 20.02.2020 було сплачено грошові кошти у сумі 45000,00 грн. та 16.03.2020 106 000,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача. (а.с.16).

Таким чином, як зазначає позивач, сума передплати за Договором №17102019/1 від 17.10.2019 року становить 175 840,00 грн.Відповідач на час подачі даної позовної заяви не виконав зобов`язання взяті на себе згідно Договору №17102019/1 та Протоколу погодження ціни №1 від 17.10.2019.

Відповідно до п.6.2 Договору він може бути розірваний за ініціативою Замовника (в тому числі шляхом односторонньої відмови від Договору). При цьому Замовник зобов`язаний повідомити виконавця за 7 календаних днів до дати такого розірвання.

Згідно до п.7.5 Договору у разі прострочення Виконавцем строків виконання робіт понад 2 календарних місяців Замовник має право відмовитись від цього Договору та вимагати повернення передплати у повному обсязі.

28.04.2020 року Позивачем на електронну адресу відповідача було надіслано Повідомлення про односторонню відмову від договору, у якій він просив повернути суму передплати та сплатити нараховану пеню за прострочення виконання зобов`язання за договором.

У відповідь на вказане Повідомлення відповідачем було надано відповідь від 28.04.2020р., (а.с.19) в якій останній зазначає, що невиконання домовленостей за договором лежить на замовнику, а тому відсутні підстави для поверненню грошових коштів.

Таким чином,у зв`язку із невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №17102019/1 від 17.10.2020, в частині надання послуг з розробки інтернет-сайту у встановлені договором строки позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Відповідача на користь Позивача попередньої оплати 175 840,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивачем на рахунок відповідача була перерахована попередня оплата у загальному розмірі 175 840,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, випискою банку по рахунку ТОВ БУДМЕН ІНТЕР та що не спростовується самим відповідачем.

Протоколом погодження ціни №1 до договору №17102019/1 від 17.10.2019 року встановлений обов`язок виконавця протягом 4 календарних місяців з дати підписання договору №17102019/1 від 17.10.2019р. виконати всі обумовлені роботи, а саме не пізніше 17.02.2020р.

Відповідно до п.2.1.6 Договору встановлений обов`язок виконавця протягом 3 календарних днів з моменту закінчення надання послуг направити Замовнику Акт наданих послуг за весь період надання послуг.

Акт приймання-передачі відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинним бухгалтерським документом, який відображає суть господарської операції, а тому є належним документом, що підтверджує факт надання послуг чи виконання робіт.

З урахування вказаного, твердження відповідача про те, що факт укладення між сторонами 14.02.2020 Акту до Договору №17102019/1 від 17.10.2019 року, який містить перелік недороблених частин інтернет-сайта підтверджує факт надання Виконавцем послуг є помилковим, оскільки за умовами договору та встановлених вимог законодавства доказом надання послуг, у даному випадку може бути тільки акт наданих послуг.

Жодного акту наданих послуг на підтвердження їх виконання за Договором №17102019/1 від 17.10.2019 відповідачем надано не було, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1, 3 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 6.2 Договором передбачено розірвання договору за ініціативою Замовника в тому числі шляхом односторонньої відмови від Договору. При цьому Замовник зобов`язаний повідомити Виконавця за 7 календарних днів до дати такого розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2020 року Позивачем на електронну адресу відповідача було надіслано Повідомлення про односторонню відмову від договору, у якій він просив повернути суму передплати та сплатити нараховану пеню за прострочення виконання зобов`язання за договором.

Зазначене повідомлення було отримано відповідачем 28.04.2020, що вбачається з відповіді відповідача на повідомлення.

Враховуючи, що право позивача на одностороннє розірвання Договору було встановлено цим Договором, то позивач правомірно скористався ним та розірвав Договір, в порядку, що передбачений таким Договором, та у повній відповідності до положень наведених законодавчих норм.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір №17102019/1 від 17.10.2019 року є розірваним з 06.05.2020.

Ч. 2 ст.5 ГПК України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що згідно із ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обгрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Суд, згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову, не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що тлумачення ч. 3 ст. 651, ч. 4 ст. 653, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України свідчить, що, якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Вказану позицію Верховний Суд, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлено у Поставові від 25 березня 2020 року у справі 537/4259/15-ц.

Отже, глава 83 ЦК України застосовується до зобов`язальних правовідносин, що виникли на підставі договору, але лише після того як указаний договір припинив свою дію.

Таким чином, на момент розгляду справи, кошти у розмірі 175 840,00 грн., набуті відповідачем безпідставно і підлягають поверненню позивачу, у порядку глави 83 ЦК України.

На час вирішення даного спору, відповідачем не надано доказів належного виконання свого зобов`язання за договором№17102019/1 від 17.10.2019, у визначений договором строк. Також відповідачем не надано суду доказів на підтвердження повернення перерахованих позивачем на його рахунок грошових коштів у сумі 175 840,00 грн.

Отже, на момент подання позову у відповідача відсутні будь-які законні підстави для утримання у себе коштів позивача, котрі, як безпідставно набуте майно, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, мають бути повернуті позивачу.

Як випливає зі змісту договору від 17.10.2019, єдиною підставою для перерахунку коштів за договором, є підписаний сторонами акт, водночас, відповідачем так і не було створено належної підстави для виникнення у нього права на отримані від позивача кошти у розмірі 175 840,00 грн., оскільки послуги не були надані, жоден акт за договором не складався та не підписувався.

Водночас, у наслідок дій відповідача, котрі стали підставою для відмови позивача від договору у порядку ч. 3 ст. 612 ЦК України, договір був припинений.

Враховуючи викладене та те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, суд зазначає, що відповідач не надав суду докази, які б підтверджували виконання ним свого зобов`язання за договором № 17102019/1 від 17.10.2019, а, отже, вимога позивача про стягнення на свою користь попередньої оплати в розмірі 175 840,00 грн., є правомірною, та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення на свою користь суму пені в розмірі 8 491,75 грн.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.4. договору у випадку порушення Виконавцем термінів надання послуг Виконавець зобов`язаний сплатити на користь Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості договору за кожен день прострочення.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені за період з 22.02.2020 по 05.05.2020 вбачається, що позивачем розрахунок здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства та договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8 491,75 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДЛЕРС Україна (ЄДРПОУ:39550979, адреса:61001, м.Харків, вул. Молочна, б.38, к.19, оф.402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДМЕН ІНТЕР (ЄДРПОУ: 33119743, адреса: 61145, м.Харків, вул. Клочківська, б.119-А) 175 840 грн. 00 коп. попередньої оплати за Договором №17102019/1 від 17.10.2019 року, пеню 8 491 грн. 75 коп. та витрати по сплаті судового збору 2764 грн. 99 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням ч.4 розділу Х Прикінцевих положень.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "30" вересня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне