Рішення

від 30.09.2020 по справі 924/702/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2020 р. Справа № 924/702/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 337

за позовом ОСОБА_1 , м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

до малого підприємства "Старт", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

про визнання недійсним рішення загальних зборів малого підприємства "Старт", оформленого протоколом № 01-14 від 25.06.2014р.,

представники сторін: не з`явилися

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.06.2020р. відкрито провадження у даній справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, зокрема, на те, що мале підприємство "Старт" було засновано та зареєстровано як юридичну особу 22.08.1991р. на підставі норм Закону України "Про підприємства в Україні". Членами підприємства згідно статуту малого підприємства "Старт", затвердженого зборами членів підприємства 28.10.2005р., є три особи: ОСОБА_2 (володіє 33,34% статутного фонду, що складає 7001,40 грн.), ОСОБА_3 (володіє 33,33% статутного фонду, що складає 6999,30 грн.), ОСОБА_1 (володіє 33,33% статутного фонду, що складає 6999,30 грн.). Як вказує позивач, він 16.03.2020р. звернувся до державного реєстратора Кам`янець-Подільської міської ради із заявою про надання відомостей з ЄДРПОУ відносно відповідача, а саме протоколу, яким ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників. На вказану заяву державним реєстратором Кам`янець-Подільської міської ради надано копію рішення відповідача, оформленого протоколом загальних зборів № 01-14 від 25.06.2014р., із якого слідувало, що 05.03.2015р. позивача було виключено із складу учасників нібито за його ж заявою. Відтак, у зв`язку із виключенням позивача зі складу учасників відповідачем було прийнято рішення про зменшення розміру статутного капіталу. При цьому, як зазначає позивач, рішення від 05.03.2013р. у ЄДР відсутнє. Водночас, за твердженнями позивача в порушення приписів п. 9.2.1. статуту та приписів ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" ані 05.03.2013р., ані 25.06.2014р. відповідачем не було повідомлено ОСОБА_1 про проведення зборів. Таким чином, як вважає позивача, неповідомлення його про час і місце проведення зборів відповідачем позбавило позивача права на участь в управлінні справами підприємства, що закріплено в п. 5.2.1. статуту.

У клопотанні від 28.07.2020р. представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи Витяг ЄДРПОУ та ГФ № 25421009 від 28.07.2020р. Крім того, у зазначеному клопотанні позивачем вказано, що з огляду на те, що відповідачем не було проведено державної реєстрації мін до ЄДР, пов`язаних із зміною складу засновників, впродовж 2013 року відповідач не вправі посилатись на протокол № 11 від 05.03.2013р. Таким чином, позивач залишився учасником малого підприємства "Старт".

Представник позивача у клопотанні віл 28.08.2020р. просить суд поновити строк позовної давності як такий, що було пропущено з поважних причин. В обґрунтування даного клопотання позивач зазначає, зокрема, що позивачу стало відомо, що його не було виключено зі складу учасників рішенням загальних зборів малого підприємства "Старт" № 11 від 05.03.2013р. на законних підстава лише під час підготовчого засідання справи № 924/702/20. Посилання відповідача на судову справу № 676/9009/13 є безпідставним, оскільки зазначеною справою не було встановлено факту виключення позивача зі складу учасників. Крім того, 16.03.2020р. позивач звернувся до державного реєстратора Кам`янець-Подільської міської ради із заявою про надання з ЄДРПОУ відомостей, пов`язаних з його виключенням зі складу учасників. На вказану заяву державним реєстратором було надано копію рішення відповідача, оформленого протоколом загальних зборів № 01-14 від 25.06.2014р. Отже, як вважає позивач, початок перебігу позовної давності про порушення свого права обчислюється з дати отримання відповіді державного реєстратора на свій запит, тобто 16.03.2020р.

07.07.2020р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд застосувати строк спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що 16.01.2013р. позивач прийняв рішення про вихід зі складу членів малого підприємства "Старт", а 15.03.2013р. направив загальним зборам підприємства нотаріально завірену заяву про вихід з членів підприємства та виплату належної йому частини майна підприємства пропорційно частці в статутному фонді підприємства. В той же час 15.03.2013р. на загальних зборах членів малого підприємства "Старт" було прийнято рішення, зокрема, про виведення його зі складу членів підприємства. Тобто, станом на 15.03.2013р. ОСОБА_1 припинив свою участь та діяльність у підприємстві. Відповідачем також звернуто увагу, що, надсилаючи відзив на касаційну скаргу у справі № 676/9009/13-ц (за позовом ОСОБА_1 до малого підприємства "Старт" про проведення виплати вартості частки підприємства), позивач визнавав обставини свого волевиявлення на вихід із підприємства у 2013 році.

Окрім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду із відповідним позовом, термін якого визначений ст. 257 ЦК України. При цьому, додаючи до позовної заяви витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із загальнодоступного Інтернет ресурсу, позивач підтверджує те, що він міг довідатись та дізнатись про порушене, на його думку, право, внесення змін до ЄДРЮФОП, що окреслене рішенням загальних зборів підприємства, оформлене протоколом № 01-14 від 25.06.2014р. Міг дізнатись і про такі обставини за особистим чи письмовим зверненням до підприємства чи під час судових процесів шляхом витребування відповідної інформації або заборони вчиняти певні дії.

Представником позивача надано суду додаткові обґрунтування від 03.09.2020р., у яких посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 07.04.2020р. у справі № 910/7674/18), відповідно до яких моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Проте, як стверджує позивач, доказів про дату отримання посадовою особою підприємства або отримання органами зв`язку заяви про вихід позивача зі складу засновників (учасників) малого підприємства "Старт" матеріали справи не місять. Окрім того, згідно даної постанови товариство зобов`язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру. Однак, станом на день проведення спірних зборів, позивач перебував у складі засновників (учасників) юридичної особи і користувався правами, передбаченими п.п. 9.2.1., 9.2.2. статуту малого підприємства "Старт", та підтверджується витягом з ЄДРПОУ № 242690096044 від 28.08.2020р.

Представником відповідача 29.09.2020р. подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в період з 29.09.2020р. по 06.10.2020р.

З приводу поданого клопотання суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі № 922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі № 914/6968/16.

Судом враховано, що до клопотання представника відповідача Косіка С.В. від 29.09.2020р. про відкладення розгляду справи, яке мотивоване хворобою представника, не додано жодних належних, достовірних та допустимих доказів в обґрунтування викладених у клопотанні доводів стосовно перебування на стаціонарному лікуванні неврологічного відділення Хмельницької обласної клінічної лікарні в період з 29.09.2020р. по 06.10.2020р. Крім того, представником відповідача не обґрунтовано неможливості заміни представника відповідача іншим представником. Також відповідачем у відповідності до ч. 4 Прикінцевих положень ГПК України не надано суду клопотання про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами цього Кодексу, у зв`язку з карантином. Разом з тим, судом враховується, що відповідачем під час розгляду даної справи в підготовчому провадженні надано усі необхідні докази на підтвердження своїх доводів. Клопотань стосовно витребування або долучення (можливості надання) до матеріалів справи інших доказів, в тому числі доказів понесення адвокатських витрат відповідачем не заявлялось.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, а відтак, в клопотанні відповідача слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, причин суду не повідомив, жодних клопотань суду не направив.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Протоколом № 1/10 від 28.10.2005р. зборами членів підприємства затверджено статут малого підприємства "Старт" (нова редакція), відповідно до п. 1.1. якого мале підприємство "Старт" засноване шляхом об`єднання майна (внесків) членів підприємства відповідно до чинного законодавства України для здійснення господарської діяльності на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

Відповідно до п. 4.1. статуту підприємство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торгівельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 5.1. статуту членами підприємства є громадяни України: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 .

Як визначено п. 5.2. статуту, члени мають право: брати участь в управлінні справами підприємства (пп. 5.2.1.); отримувати дивіденди від діяльності підприємства. Таке право мають особи, які є членами підприємства на початок виплати дивідендів (пп. 5.2.2.); висувати на розгляд органів управління підприємства пропозиції з питань діяльності підприємства (пп. 5.2.3.); придбавати у пріоритетному порядку продукцію, роботи та послуги, що виробляються підприємством (пп. 5.2.4.); одержувати дані та відомості щодо діяльності підприємства, стану його майна, розмірів прибутків та збитків. На вимогу члена підприємство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти підприємства про його діяльність, протоколи зборів (пп. 5.2.5.); обирати та бути обраними до органів управління підприємства (пп. 5.2.6.); вийти з складу членів підприємства у встановленому порядку (пп. 5.2.7.); набувати інших прав, передбачених чинним законодавством України (пп. 5.2.8.).

Пунктом 6.1. статуту передбачено, що для забезпечення діяльності підприємства статутний фонд може утворюватися з грошових коштів, матеріальних цінностей (будинки, споруди, обладнання тощо), прав користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також будь-якими майновими правами (в тому числі на інтелектуальну власність).

У п. 6.2. статуту визначено, що в підприємстві створюється статутний фонд в розмірі 21000,00 грн.

Статутний фонд підприємства формується за рахунок майнових, немайнових та грошових внесків його членів.

Частка кожного члена в статутному фонді підприємства становить: ОСОБА_2 володіє 33,34 % статутного фонду підприємства, що становить 7001,40 грн.; ОСОБА_3 володіє 33,33 % статутного фонду підприємства, що становить 6999,30 грн.; ОСОБА_1 володіє 33,33 % статутного фонду підприємства, що становить 6999,30 грн.

Вищим органом підприємства є загальні збори членів підприємства, які обирають голову підприємства. Головою підприємства може бути тільки член підприємства (п. 9.1. статуту).

Відповідно до п. 9.2.1. статуту члени повідомляються про проведення зборів членів персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за десять днів до скликання зборів членів.

Згідно п. 9.2.2. статуту будь-хто із членів підприємства вправі вимагати розгляду питання на зборах членів за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 5 днів до початку зборів.

Як передбачено п. 9.3.11. статуту, до компетенції зборів членів підприємства належить прийняття та виключення члена з підприємства.

Пунктом 9.4.1. статуту визначено, що кожний член підприємства має кількість голосів, пропорційну його частці у статутному фонді.

Збори членів вважаються повноважними, якщо на них присутні члени (представники членів), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (п. 9.4.2. статуту).

У відповідності до п. 9.4.3. статуту рішення загальних зборів приймається простою більшістю голосів.

Відповідно до п. 9.4.5. статуту голосування на зборах членів провадиться за принципом - на один відсоток статутного фонду припадає один голос.

Згідно п. 10.1. статуту при виході члена підприємства із підприємства йому сплачується вартість частини майна підприємства, пропорційна його частці в статутному фонді. На вимогу члена та за згодою підприємства його вклад до статутного фонду може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Відповідно до заяви від 16.01.2013р. про вихід із членів підприємства член малого підприємства "Старт" ОСОБА_1 звернувся до голови зборів членів підприємства ОСОБА_2 з проханням у відповідності до п. 9.3.11. Статуту малого підприємства "Старт" вивести його із членів підприємства згідно умов визначених п. 10.1. вказаного статуту. Крім цього, ОСОБА_1 просив загальні збори членів підприємства вирішити питання повернення належного йому вкладу до статутного фонду повністю в натуральній або грошовій формі до 16.02.2013р.

Згідно протоколу № 11 від 05.03.2013р. проведено загальні збори членів підприємства малого підприємства "Старт" щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про вихід з членів підприємства малого підприємства "Старт" від 16.01.2013р. За присутності членів підприємства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 обрано голову зборів ОСОБА_2 , секретарем - ОСОБА_3 . Загальними зборами членів підприємства вирішено: 1) з підстави п.п. 10.1., п. 10 статуту малого підприємства "Старт" вивести із складу членів підприємства малого підприємства "Старт" ОСОБА_1 ; 2) повернути ОСОБА_1 вклад статутного фонду в натуральній формі із розрахунку належної йому частки статутного фонду, а саме 1/3 капітальної будівлі, інвентаризаційний № 1, залишковою балансовою вартістю 44575,72 грн., площею 83,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входять такі внутрішні приміщення: коридор - 1,60 кв.м, генераторна - 6,60 кв.м, гардеробна - 7,00 кв.м, душова - 2,60 кв.м, коридор - 13,70 кв.м, коридор - 1,10 кв.м, туалет - 1,10 кв.м, душова - 2,50 кв.м, гардеробна - 7,60 кв.м, приміщення - 26,90 кв.м, приміщення - 10,10 кв.м. Всього 83,00 кв.м. За дане рішення проголосовано "ЗА" одноголосно. Протокол загальних зборів підписано головою зборів ОСОБА_2 та секретарем ОСОБА_3

ОСОБА_1 звернувся із нотаріально завіреною заявою від 15.03.2013р. до загальних зборів членів малого підприємства "Старт", у якій зазначив, що 16.01.2013р. ним прийнято рішення про вихід зі складу членів малого підприємства "Старт" за власним бажанням та має намір отримати вартість частини майна підприємства пропорційно його частці в статутному фонді малого підприємства "Старт". Крім того, ОСОБА_1 просить вирішити питання про проведення належної йому частини майна підприємства в натуральній або грошовій формі в максимально короткий термін згідно діючого законодавства.

Відповідно до заяви від 17.09.2013р. ОСОБА_1 , адресованої директору малого підприємства "Старт", вказано, що в зв`язку з виходом зі складу членів малого підприємства "Старт" ОСОБА_1 15.03.2014р. подав заяву про повернення належної йому частини майна підприємства або сплатити його вартість. Дана заява залишена без розгляду, тому ОСОБА_1 просить в термін до 30.09.2013р. сплатити вартість його частки майна підприємства.

Згідно протоколу загальних зборів членів малого підприємства "Старт" № 01-14 від 25.06.2014р. за присутності членів підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із загальною кількістю голосів - 66,67% загальними зборами затверджено порядок денний загальних зборів членів підприємства: про зменшення розміру статутного фонду підприємства та визначення порядку перерозподілу часток у статутному фонді підприємства, про внесення змін до статуту підприємства у зв`язку зі зміною складу членів підприємства, про уповноваження особи на вчинення дій з проведення державної реєстрації змін до установчих документів підприємства.

Крім того, загальними зборами членів малого підприємства "Старт" вирішено: 1) зменшити статутний фонд підприємства та встановити його у розмірі 14000,70 грн., статутний фонд підприємства розподілити в такому виразі: ОСОБА_2 - 7001,40 грн., що становить 50,1% відсотка статутного фонду підприємства, ОСОБА_3 - 6999,30 грн., що становить 49,9% статутного фонду підприємства; 2) внести зміни до статуту товариства, виклавши п. 5.1. та абз. 3 п. 6.2. в новій редакції: 5.1. Статуту: членами підприємства є громадяни України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Абзац 3 п. 6.2. Статуту: частка кожного члена в статутному фонді підприємства становить: ОСОБА_2 - 7001,40 грн., що становить 50,1% статутного фонду підприємства, ОСОБА_3 - 6999,30 грн., що становить 49,9% статутного фонду підприємства; 3) уповноважити директора підприємства ОСОБА_2 подати державному реєстратору документи, необхідні для вчинення реєстраційних дій пов`язаних зі зміною складу членів підприємства та зміною (зменшенням) розміру статутного фонду підприємства. Даний протокол підписано головою зборів ОСОБА_2 та секретарем зборів ОСОБА_3

27.06.2014р. згідно протоколу № 02-14 проведено загальні збори членів малого підприємства "Старт" за присутності членів підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із загальною кількістю голосів 100%. На загальних зборах прийнято рішення про затвердження порядку денного загальних зборів членів підприємства, зокрема: про звільнення директора підприємства ОСОБА_2 , про припинення малого підприємства "Старт" шляхом його ліквідації, про призначення ліквідаційної комісії малого підприємства "Старт", визначення обсягу її повноважень та порядку прийняття рішень, про заходи з ліквідації малого підприємства "Старт", про уповноваження особи на вчинення дій з подачі рішення загальних зборів членів підприємства про припинення підприємства шляхом ліквідації.

Крім того, загальними зборами членів малого підприємства "Старт" вирішено: 1) звільнити ОСОБА_2 з посади директора малого підприємства "Старт" за власним бажанням з 27.06.2014р. на підставі ст. 38 КЗпП України; 2) припинити меле підприємство "Старт" шляхом його ліквідації; 3) утворити ліквідаційну комісію малого підприємства "Старт" у складі: голова ліквідаційної комісії - член підприємства ОСОБА_2 , член ліквідаційної комісії - член підприємства ОСОБА_3 ; 4) затвердити заходи з ліквідації малого підприємства "Старт", зокрема, виплатити членам підприємства вартість частини майна підприємства, пропорційно їх часткам у статутному фонді підприємства. На їх вимогу повернути вклад повністю або частково в натуральній формі; 5) уповноважити члена підприємства ОСОБА_2 подати державному реєстратору рішення про припинення малого підприємства "Старт" шляхом ліквідації. Вказаний протокол підписано головою зборів ОСОБА_2 та секретарем зборів ОСОБА_3

ОСОБА_1 звернувся до малого підприємства "Старт" із заявою від 28.05.2015р., у якій просив, враховуючи проведення процедури ліквідації підприємства та не проведення розрахунку із ним, надати документи, а саме: рішення зборів членів малого підприємства "Старт" про ліквідацію, копію оголошення про ліквідацію, копію ліквідаційного балансу, висновок податкової перевірки в зв`язку із ліквідацією. Разом з тим, у зазначеній заяві ОСОБА_1 вказано, що позовні вимоги у цивільній справі мотивовано тим, що останній володіє часткою у статуті малого підприємства "Старт", однак після прийняття загальними зборами членів підприємства рішення про задоволення заяви від 16.01.2013р. про вихід зі складу членів підприємства, залишилось не вирішеним питання щодо виплати позивачу вартості частки підприємства.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.11.2016р. у справі № 676/9009/13-ц за позовом ОСОБА_1 до малого підприємства "Старт" про проведення виплати вартості частки підприємства позов задоволено частково. Вирішено стягнути з малого підприємства "Старт" (код ЄДРПОУ 14178960, адреса: вул. Князів Коріатовичів, 25а, м. Кам`янець-Подільський) на користь ОСОБА_1 належну йому вартість частки майна підприємства в розмірі 767247,85 грн., 7499 грн. судового збору, 19950 грн. - відшкодування вартості проведених по справі судових експертиз, 456,41 грн. - витрат пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту; 9003,87 грн. - витрат на правову допомогу.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07.05.2019р. у справі № 676/9009/13-ц рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.11.2016р. в частині стягнення судових витрат на проведення у справі судових експертиз змінено, зменшивши розмір судових витрат на проведення у справі судових експертиз з 19950 грн. до 9126 грн. В решті рішення залишено без змін.

Постановою від 19.06.2019р. ВП № 59368132 державним виконавцем Кам`янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 676/9009/13-ц від 04.06.2019р. про стягнення з малого підприємства "Старт" на користь ОСОБА_1 належну йому вартість частки майна підприємства в розмірі 767247,85 грн., 7499 грн. судового збору, 456,41 грн. витрат пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту, 3781,66 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою від 25.06.2019р. ВП № 59368132 державним виконавцем Кам`янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ "Райффайзен банк Аваль" та всіх інших відкритих рахунках, що належать малому підприємству "Старт"

Постановою Верховного Суду від 05.02.2020р. у справі № 676/9009/13-ц рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.11.2016р. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07.05.2019р. скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до малого підприємства "Старт" про стягнення вартості частки підприємства закрито.

Згідно інформації про виконавче провадження від 19.03.2020р. виконавче провадження № 59368129 за виконавчим листом від 04.06.2019р. № 676/9009/13-ц зупинено на підставі рішення Верховного Суду.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.03.2020р. № 202943690 власником нежилого приміщення цеху по виробництву металовиробів, загальною площею 271,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є мале підприємство "Старт".

05.03.2020р. ОСОБА_1 звернувся до малого підприємства "Старт" із запрошенням, відповідно до якого з метою виконання рішення вищого органу малого підприємства "Старт" № 11 від 05.03.2013р. просив 12.03.2020р. о 10:00 год. з`явитись до приватного нотаріуса Біллер М.Ю. за адресою: АДРЕСА_2 для складання акта прийому-передачі майна та посвідчення справжності підписів на ньому.

16.03.2020р. ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Кам`янець-Подільської міської ради із запитом про надання відомостей з ЄДРПОУ відносно малого підприємства "Старт", а саме протоколу загальних зборів членів малого підприємства "Старт" від 25.06.2014р.

ОСОБА_1 звернувся із нотаріально завіреною заявою від 28.05.2020р. до загальних зборів членів малого підприємства "Старт", у якій вказав, що 15.03.2013р. ним була подана заява про вихід з складу членів малого підприємства "Старт". Разом з тим, останнім повідомлено у заяві, що цією заявою відкликає заяву про вихід зі складу членів малого підприємства "Старт".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006746602 від 09.06.2020р. мале підприємство "Старт" зареєстровано за адресою: Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 25 А, ідентифікаційний код 14178960.

Представник Копистинського А.І. звернувся із адвокатським запитом від 13.07.2020р. до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області з проханням надати належним чином завірену копію рішення загальних зборів малого підприємства "Старт" від 15.03.2013р. або інші рішення щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників малого підприємства "Старт".

В матеріалах судової справи також наявні копії: апеляційної скарги від 20.04.2015р. на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду, ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 26.05.2015р. по справі № 676/9009/13-ц, відзиву на касаційну скаргу від 17.07.2019р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно зі статтею 2 ГПК України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес . При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.

В свою чергу, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Таким чином, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Іншими словами, навіть у разі обґрунтованого позову, але якщо жодне право особи, яка звернулася із позовом, не порушене і не оспорюється, то правових підстав для задоволення такого позову немає.

Так, у постанові пленуму ВГСУ від 25.02.2016р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, було рекомендовано з`ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу в правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Пленумом ВСУ в постанові від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" надавалися аналогічні рекомендації щодо розгляду конкретної категорії корпоративних спорів - спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів. Зокрема, Пленумом ВСУ зазначено таке: суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

У постанові від 02.05.2018р. у справі № 910/20357/16 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду наголосив на тому, що у спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав.

Також у постанові від 09.10.2018р. у справі № 910/2062/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів малого підприємства "Старт", оформленого протоколом № 01-14 від 25.06.2014р.

В якості підстави позовних вимог позивачем вказано, що вказане рішення загальних зборів прийняте з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, оскільки ОСОБА_1 , як учасника малого підприємства "Старт", не було повідомлено про час та дату проведення загальних зборів та рішення прийнято за його відсутності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб`єктів малого підприємництва, у тому числі до суб`єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За змістом частин третьої та п`ятої статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Судом встановлено, що відповідно до статуту малого підприємства "Старт" останнє засноване шляхом об`єднання майна (внесків) членів підприємства відповідно до чинного законодавства України для здійснення господарської діяльності на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що на час виникнення та існування спірних правовідносин мале підприємство "Старт" було корпоративним підприємством, що також слідує зі змісту частини 5 статті 63 та розділу 6 статуту, яким передбачено можливість поділу статутного капіталу підприємства на частки.

Внаслідок цього відносини щодо реалізації та захисту корпоративних прав, пов`язаних із участю у малому підприємстві "Старт" та з виходом підприємства, за аналогією регулюються нормами права якими унормовано подібні за змістом відносини - щодо реалізації та захисту корпоративних прав, пов`язаних із участю в товаристві з обмеженою відповідальністю та з виходом з такого товариства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.11.2018р. по справі № 922/60/18.

За змістом наведених вище положень закону, сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

При цьому, учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору зокрема про визнання недійсними рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

Тобто, право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 910/7847/17, від 12.06.2018р. у справі № 910/10134/17, від 04.09.2018р. у справі 915/593/17, від 16.10.2018р. у справі № 910/15792/14).

Разом з тим, недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018р. у справі № 912/779/17).

Таким чином, під час вирішення корпоративного спору суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Як вказувалось вище, предметом оскарження у даній справі є прийняте загальними зборами учасників малого підприємства "Старт" рішення, оформленого протоколом № 01-14 від 25.06.2014р., яким, зокрема, зменшено статутний фонд підприємства та встановлено його у розмірі 14000,70 грн., внесено зміни до статуту товариства, згідно яких членами підприємства стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому, в ході розгляду справи судом встановлено, що прийняттю оскаржуваного рішення у часовій хронології передувало рішення загальних зборів членів підприємства малого підприємства "Старт", оформленого протоколом від 05.03.2013р., згідно якого виведено зі складу членів малого підприємства "Старт" ОСОБА_1 на підставі його заяви про вихід з членів підприємства від 16.01.2013р.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою від 16.01.2013р. до голови зборів членів підприємства ОСОБА_2 з проханням у відповідності до п. 9.3.11. Статуту малого підприємства "Старт" вивести його із членів підприємства згідно умов, визначених п. 10.1. вказаного статуту. Крім цього, у заяві ОСОБА_1 просив загальні збори членів підприємства вирішити питання повернення належного йому вкладу до статутного фонду повністю в натуральній або грошовій формі до 16.02.2013р.

При цьому, у нотаріально завіреній заяві від 15.03.2013р. ОСОБА_1 зазначив про прийняте ним рішення про вихід зі складу членів малого підприємства "Старт" за власним бажанням.

Про прийняте ОСОБА_1 рішення щодо виходу зі складу членів малого підприємства "Старт" також слідує із його заяви від 17.09.2013р., у якій позивачем зазначено, що у зв`язку з виходом зі складу членів малого підприємства "Старт" останній 15.03.2013р. подав заяву про повернення належної йому частини майна підприємства або сплатити його вартість.

Реалізація ОСОБА_1 наданого йому законодавством прав на вихід з малого підприємства "Старт" та звернення із заявою про вихід зі складу членів підприємства до загальних зборів підприємства слідує також зі змісту судових рішень у справі № 676/9009/13-ц.

Відтак, з моменту звернення позивача із зазначеною заявою (в тому числі нотаріально посвідченою) до голови зборів малого підприємства "Старт" ним реалізовано гарантоване чинним законодавством та обумовлене статутом право на вихід зі складу підприємства, в зв`язку з чим із вказаного моменту право ОСОБА_1 на участь у підприємстві припиняє свою дію з виникненням у нього права одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі підприємства.

Статтею 148 ЦК України, у редакції, що діяла на момент виходу позивача зі складу учасників малого підприємства "Старт", встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Суд зазначає, що згідно п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час вирішення спорів, пов`язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству. Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

Крім того, при дослідженні питання виходу учасника зі складу товариства за його заявою суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 07.04.2020р. по справі № 910/7674/18.

Так, реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві.

Тобто, вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.

Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.

Відтак, вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником.

У зв`язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

Щодо строків, наведених у статті 148 ЦК України, то вони мають значення для визначення моменту, коли в товариства настає строк виконання перед особою, яка вийшла з товариства, своїх обов`язків, пов`язаних з таким виходом.

Отже, зважаючи на вищенаведені норми законодавства та правові висновки Верховного Суду, права ОСОБА_1 (позивача) на участь у малому підприємстві "Старт" є припиненими до 2014 року, тоді як оскаржуване рішення загальних зборів, які є предметом оскарження у даній справі, прийнято 25.06.2014р. (в період, коли позивач носієм корпоративних прав не являвся) право участі у підприємстві останнього було припинено, в зв`язку з чим прийняття рішення загальним зборами підприємства у вказаний період не впливає на права позивача та не перебуває в залежності від волевиявлення останнього.

Суд звертає увагу на те, що вихід учасника з товариства має наслідком припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством, і з моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством. Натомість правовим наслідком виходу учасника з товариства є виникнення у нього майнових прав на отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, виплата якої проводиться в порядку і в строки, встановлені законом.

Таким чином, з моменту виходу учасника з товариства відбувається трансформація корпоративних прав в майнові права на отримання вартості частини майна (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі № 927/1073/17).

В той же час умовою для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018р. у справі № 927/699/17).

Доводи позивача про те, що його безпідставно було виключено зі складу учасників згідно рішення від 05.03.2013р. та те, що він продовжує бути учасником малого підприємства "Старт" є безпідставними та спростовуються самою ж заявою ОСОБА_1 про вихід із членів підприємства. При цьому, як уже було відмічено судом із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства; право на вихід з товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві. Відтак, оскільки вихід члена підприємства не ставить у залежність внесення змін до установчих документів, позиція позивача про те, що відомості, пов`язані зі зміною складу учасників підлягали державній реєстрації відповідно до протоколу № 11 від 05.03.2013р. не можуть слугувати підставою для задоволення позову. Разом з тим, як убачається із Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 25421009 від 28.07.2020р. державним реєстратором 26.06.2014р. було внесено запис про реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників) відповідно до протоколу № 01-14 від 25.06.2014р. у відповідності до вимог ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань".

Також судом враховано, що у разі якщо всупереч законодавству, яке діяло на час звернення позивача до суду, товариство не вчиняло дії у зв`язку з виходом учасника з товариства, у тому числі не вирішувало питання про внесення змін до установчих документів товариства, то підстави для виникнення в товариства перед учасником обов`язку внести до ЄДР такі зміни відсутні. А учасник товариства мав право встановлювати фактичні обставини свого виходу з товариства у спорі з товариством про виконання обов`язків, пов`язаних з таким виходом, спростовуючи дані, внесені до ЄДР (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020р. у справі № 910/7674/18).

Судом зазначається, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Щодо заяви відповідача про застосування строку спливу позовної давності суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Підстави для застосування у даній справі наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, про що відповідачем було заявлено у відзиві на позовну заяву, в даному випадку відсутні з огляду на приписи абз. 2 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2010р., відповідно до якого перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, з огляду на встановлене вище, а отже право або охоронюваний законом інтерес позивача в даному випадку не є порушеним, суд відмовляє в клопотанні відповідача щодо застосування позовної давності

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов до переконливого висновку про те, що судове рішення не може носити декларативний характер, а наслідком його прийняття має бути реальне відновлення порушеного права особи.

Водночас, враховуючи те, що станом на момент прийняття оспорюваного рішення від 25.06.2014р. № 01-14 позивач не був учасником малого підприємства "Старт", у зв`язку із поданням заяви про вихід із членів підприємства, корпоративні права у нього припинилися, з метою поновлення яких заявлено даний позов, суд дійшов висновку, що права останнього внаслідок прийняття зазначеного рішення порушено не було, а обраний позивачем спосіб захисту не направлений на реальне відновлення порушеного корпоративного права.

За таких обставин судом констатується відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача згідно ст. 129 ГПК України.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснив, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Судом також враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року судом зазначено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 823/2638/18 від 16 травня 2019 року містить висновки про те, що надані позивачем договір, рахунок (з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо, а також кількість годин, витрачену на кожну з цих послуг) та квитанція про оплату цих послуг є належними і достатніми доказами для стягнення понесених витрат, а складення акту виконаних робіт не передбачено умовами договору, тому сам факт виставлення рахунку клієнту та його оплата свідчать про прийняття цих послуг.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/856/18 від 22 грудня 2018 року зазначається, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, судом враховується, що в підтвердження адвокатських послуг, заявлених у відзиві на позовну заяву від 07.07.2020р., відповідачем не подано належних доказів, зокрема, договору про надання правової допомоги, не подано актів виконаних робіт (наданих послуг), документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, тощо, як і не подано доказів понесення (в т.ч. в майбутньому) даних витрат самим відповідачем.

Отже, витрати на послуги адвоката в розмірі 10000,00 грн. не є обґрунтованими, а тому не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові ОСОБА_1 , м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області до малого підприємства "Старт", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області про визнання недійсним рішення загальних зборів малого підприємства "Старт", оформленого протоколом № 01-14 від 25.06.2014р., відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.09.2020 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу ( АДРЕСА_3 );

3 - відповідачу (32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. К.Коріатовичів, 25 а).

Всім рекомендованим з повідомленням.