Рішення

від 22.09.2020 по справі 926/1497/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

22 вересня 2020 року Справа № 926/1497/20

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Терешенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут", м. Чернівці

до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Глибоцької районної державної адміністрації, смт. Глибока Чернівецької області

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу в сумі 20266,39 грн,

представники:

від позивача - адвокат Попов В.Д.;

від відповідача - Колісник В.В.

І. Стислий виклад вимог позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Відділу освіти, молоді і спорту Глибоцької районної державної адміністрації про стягнення 20266,39 грн заборгованості за договором №41DB587-127-19 від 21.01.2019 року на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, у тому числі 12985,50 грн боргу за поставлений у грудні 2019 - лютому 2020 природній газ, 4912,05 грн пені, 668,28 грн. 3% річних і 402,02 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання умов зазначеного договору в грудні 2019 - лютому 2020 позивач передав відповідачу у власність природній газ в загальному обсязі 27,457 тис. куб. м. на суму 224195,39 грн, проте відповідач оплатив його вартість частково, внаслідок чого заборгував позивачу 12985,50 грн основного боргу. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу за період з 06.01.2020 року по 06.06.2020 року 4 912,05 грн пені , 668,28 грн 3 % річних, 1298,55 грн штрафу, 402,02 грн інфляційних втрат.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 926/1497/20, призначено судове засідання на 21.07.2020 та установлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Надалі ухвалою від 21 липня 2020 року суд відклав розгляд справи по суті на 07 вересня 2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07 вересня 2020 року позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі. У свою чергу відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд установив, що згідно відомостей з сайту АТ Укрпошта неможливо встановити факт отримання відповідачем поштового відправлення з ухвалою суду про відкладення розгляду справи на 07.09.2020. У зв`язку з чим ухвалою від 07.09.2020 відкладено розгляд справи на 22.09.2020.

15 вересня 2020 року від представника позивача надійшла заява про виправлення описки, в якій останній повідомляє про те, що в позовній заяві позивачем помилково був зазначений номер Договору №41DB587-127-19 від 21.01.2019 на постачання природнього газу для потреб споживачів, що не є побутовими, в той час, як Договір, який був підставою для виконання сторонами своїх зобов`язань має номер №41DB587-35-19 від 21.01.2019. Враховуючи зазначене представник позивача просить в подальшому зазначати номер Договору на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими №41DB587-35-19 від 21.01.2019 в усіх процесуальних документах. При цьому, позивач в заяві зазначив, що між сторонами у спірному періоді інших договорів на постачання природнього газу для потреб споживачів, що не є побутовими не укладалося.

Представник позивача у судовому засіданні 22 вересня 2020 року позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі. У свою чергу відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі. Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

21 січня 2019 року між Товариством з обмежено відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (постачальник) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Глибоцької районної державної адміністрації (споживач) було укладено договір №41DB587-35-19 (з урахуванням заяви про виправлення описки) на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими (надалі - договір на постачання природного газу).

Згідно з п.1.1 договору на постачання природного газу Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ (код за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо (Природний газ) у необхідних для Споживача обсягах, а Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 договору на постачання природного газу річний обсяг постачання газу та планові обсяги постачання газу по місяцях визначаються Сторонами у Додатку № 1 до цього Договору.

Передачі газу за договором на постачання природного газу здійснюється на межах балансової належності об`єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.

При цьому, пунктом 1.8 договору на постачання природного газу сторони передбачили, що у випадку фактичного споживання відповідачем газу, обсяг якого не передбачений в цьому договорі (як в бік збільшення, так і в бік зменшення споживання), в тому числі у разі незабезпечення проведення Споживачем спеціальних/або інших передбачених чинним законодавством процедур (в тому числі процедур закупівлі, які мають передувати споживанню відповідної кількості газу Споживачем за умов пролонгації дії існуючого договору та/або укладенню нового договору тощо), такий обсяг вважається спожитим Споживачем по цьому Договору, але неузгодженим з Постачальником та оплачується по фактичному обсягу спожитого газу в порядку, передбаченому цим Договором з покладанням на Споживача відповідальності, передбаченої цим Договором та/або Правилами постачання природнього газу та/або Кодексом ГРМ тощо.

За умовами пункту 2.9 договору на постачання природного газу визначення фактичного обсягу поставленого Споживачу природного газу здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду Споживач до 02 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію акту, який визначає фактичний обсяг розподіленого Оператором ГРМ природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем;

- на підставі отриманого від Споживача акту, складеного між Оператором ГРМ та Споживачем, Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних Постачальником. При цьому, Споживач зобов`язаний до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим (або в інший визначений Постачальником строк) особисто (або через уповноваженого представника чи працівника Споживача) отримати у Постачальника два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних Постачальником;

- Споживач протягом двох календарних днів з дати отримання акту приймання-передачі газу зобов`язується особисто (або через уповноваженого представника чи працівника Споживача) повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний Споживачем та скріплений його печаткою (за наявності);

- у випадку відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі газу або його неповернення Споживачем Постачальнику такий акт вважається підписаним Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником на підставі даних Оператора ГРМ, а акт приймання-передачі підписується Постачальником в односторонньому порядку та є підставою для проведення Споживачем розрахунків по цьому договору.

Разом з тим, відповідно до п. 3.1 договору на постачання природного газу розрахунки за поставлений відповідачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між позивачем та відповідачем.

Згідно із пунктом 3.2 договору на постачання природного газу сторони погодили ціну газу, яка становить 13710,80 грн. за 1000 куб. м. з ПДВ.

Ціна, зазначена в п. 3.2 договору на постачання природного газу, може змінюватись протягом дії договору шляхом повідомлення Споживача Постачальником про відповідну зміну ціни. При цьому, кожне останнє повідомлення Постачальника скасовує відповідні ціни на газ, вказані в попередніх повідомленнях Постачальника з моменту, вказаному в останньому повідомлені Постачальника. Сторони можуть також за взаємною згодою додатково оформити відповідну додаткову угоду про зміну ціни (пункт 3.3)

У разі непогодження з новою ціною, споживач в строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку наступного місяця поставки газу зобов`язаний письмово повідомити про це Постачальника, повністю розрахуватися з Постачальником за фактично спожитий газ станом на останній день місяця поставки газу Постачальником по цьому Договору, укласти з Постачальником угоду про припинення дії цього Договору з першого дня відповідного місяця поставки газу, або припинити власне споживання газу в останній день місяця поставки газу Постачальником по цьому Договору із забезпеченням Споживачем виконання процедури опломбування Оператором ГРМ всього газового обладнання Споживача. (пункт 3.4).

Так, повідомленням від 24.12.2019 № 587-Сл-7582-1219 позивач повідомляв відповідача, що з 01.01.2020 ціна на 1000 куб. м. природного газу становитиме 8149 грн, в тому числі ПДВ - 1358,17 грн.

Відповідач не подав суду заперечення щодо вказаної ціни природного газу. При цьому, суд враховує, що вказана у повідомленні від 24.12.2019 № 587-Сл-7582-1219 ціна природного газу є меншою за ту, що вказана у пункту 3.2 договору на постачання природного газу.

Розрахунковий період за договором на постачання природного газу становить один календарний місяць (пункт 4.1).

Згідно з п.4.2 договору на постачання природного газу оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку.

Пункт 4.2.1 договору на постачання природного газу передбачає, що Споживач сплачує вартість спожитого обсягу газу протягом місяця його споживання пропорційно спожитому щоденно обсягу газу. Оплата може проводитися Споживачем подекадно або в інші строки протягом місяця споживання, але не пізніше останнього числа цього місяця. Остаточний розрахунок за спожитий обсяг газу протягом попереднього розрахункового місяця Споживач проводить не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем споживання газу за ціною, зазначеною Постачальником в акті приймання-передачі природнього газу за цей період. У разі відсутності інформації про зміну ціни газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діє на дату здійснення оплати. При цьому, у випадку зміни Постачальником ціни після проведення Споживачем оплати, сплачені Споживачем кошти зараховуються в оплату вартості газу по ціні, зміненої Постачальником, який проводить Споживачу відповідний перерахунок вартості газу за зміненою ціною. Сторони можуть в порядку, визначеному п.2.9.7 цього Договору додатково (в т.ч. для забезпечення Споживачем процедури відповідного обсягу газу) оформити рахунок-акт визначення договірних обсягів газу.

У пункті 4.2.2 договору на постачання природного газу унормовано, що у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду, Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу у триденний строк після збільшення цього обсягу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (пункт 4.3 договору на постачання природного газу).

За приписами пункту 6.2.1 договору на постачання природного газу у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцяти днів сплачує додатково штраф в розмірі десять відсотків від суми простроченого платежу. Крім того, Споживач зобов`язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Договір на постачання природного газу згідно з п.11.1 набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2019 року до 31.12.2019 року, а в частині проведення Споживачем розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 11.2 договору на постачання природного газу, він вважається продовженим на строк, достатній для проведення Споживачем процедури закупівлі на наступний календарний рік в порядку та в розмірі, передбачених Законом. При цьому, у разі необхідності зміни Споживачем планових обсягів постачання газу на продовжений строк. Споживач не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного календарного року, надає Оператору ГРМ та Постачальнику письмову пропозицію щодо зміни планових обсягів постачання газу, а сторони можуть після цього внести відповідні зміни в частині зміни планових обсягів постачання газу на продовжений строк до Додатку №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною. У разі незабезпечення проведення Споживачем процедури закупівлі, обсяг газу оплачується Споживачем відповідно до п.1.8 цього Договору.

Відповідач не заперечив факту продовження договору на постачання природного газу на 2020 рік, відповідні докази у матеріалах справи відсутні.

Із підписаного позивачем акту № ЧЦЗ89020734 від 31 грудня 2019 року слідує, що останній передав, а відповідач прийняв у грудні 2019 року природній газ обсягом 11320,18 м. куб. на загальну вартість 92696,75 грн з ПДВ.

Відомості про обсяг спожитого відповідачем природного газу в зазначеному місяці базуються на двох актах приймання-передачі природного газу, складених між відповідачем та Оператором ГРМ, згідно з якими у грудні 2019 року об`єм розподіленого природного газу та виробничо-технологічних втрат склав 6162,07 м. куб. і 5158,11 м. куб.

Суд установив, що ціна поставленого відповідачу в грудні 2019 року природного газу визначена позивачем з розрахунку 8188,63 грн з ПДВ за 1000 м. куб газу, що є меншою за ціну, передбачену пунктом 3.2 договору на постачання природного газу.

Відповідач не надав суду заперечень щодо обсягу спожитого ним у грудні 2019 року природнього газу, які погоджені ним з Оператором ГРМ, не повідомив суд про причини не підписання з позивачем акту приймання-передачі природнього газу за грудень 2019 року та/або його неповернення позивачу, не заперечив щодо заявленої позивачем ціни 1000 м. куб. природнього газу.

Крім того, між сторонами було підписано наступні акти приймання-передачі газу в рамках договору на постачання природного газу:

1) № ЧЦЗ80002203 від 31.01.2020 про поставку відповідачу в січні 2020 року газу обсягом 4705,87 м. куб. на загальну суму 38348,14 грн з ПДВ;

2) № ЧЦЗ80001462 від 31.01.2020 про поставку відповідачу в січні 2020 року газу обсягом 6979,14 м. куб. на загальну суму 56873,02 грн з ПДВ;

3) № ЧЦЗ80003249 від 29.02.2020 про поставку відповідачу в лютому 2020 року газу обсягом 4451,77 м. куб. на загальну вартість 36277,48 грн з ПДВ.

Відомості про обсяг спожитого відповідачем природного газу в період січня-лютого 2020 року також підтверджується підписаними Оператором ГРМ актами приймання-передачі газу від 31.01.2020 і 29.02.2020.

Своєю чергою, ціна 1000 м. куб. газу, що вказана в актах приймання-передачі газу за січень-лютий 2020 року, відповідає ціні, що вказана в повідомленні позивача від 24.12.2019 № 587-Сл-7582-1219.

Відповідач не подав суду доказів сплати за спожитий у спірному періоді природній газ.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого йому природного газу в грудні 2019 року - лютому 2020 року за договором №41DB587-35-19 від 21.01.2019 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу щодо належного виконання зобов`язань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене та дослідивши зміст договору, суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України: "Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним."

Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази розірвання або визнання зазначеного договору недійсним.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України: "Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства."

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Таким чином, як встановлено судом вище, позивач у період з грудня 2019 року по лютий 2020 року поставив відповідачу природній газу в обсязі 27456,96 м. куб. загальною вартістю 224 195,39 грн, у тому числі: (1) у грудні 2019 року - 11320,18 м. куб. газу вартістю 92696,75 грн; (2) у січні 2020 року - 11685,01 м. куб газу вартістю 95221,16 грн; (3) у лютому 2020 року - 4451,77 м. куб газу вартістю 36277,48 грн.

У статті 530 ЦК України зазначено: "Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення пункту 4.2 договору на постачання природного газу, частково розрахувався з ним за спожитий газ, внаслідок чого заборгував 12985,50 грн основного боргу. Відповідач не спростував зазначені доводи позивача та взагалі не подав суду доказів сплати за спожитий у спірному періоді природній газ.

При цьому, суд установив, що право вимоги на сплату відповідачем вартості поставленого у розрахунковому періоді природного газу в позивача виникало з 06 числа місяця наступного за розрахунковим.

За змістом частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі як більш вірогідні.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Позивач також просить стягнути з відповідача 4912,05 грн пені, 668,28 грн 3% річних та 402,02 грн інфляційних втрат, що нараховані за період з 06 січня по 05 червня 2020 року, а також 1298,55 грн штрафу, що являє собою 10% від простроченої суми заборгованості.

У цьому контексті суд зазначає, що згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 21.05.2018 по справі №911/1967/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 09.07.2018 у справі №903/647/17.

Тому, перевіривши складені позивачем розрахунки штрафу та пені, суд визначає їх обґрунтованими, вірогідними і такими, що проведені відповідно до пункту 6.2.1 договору на постачання природного газу, частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідач не надав свого контррозрахунку зазначених штрафних санкцій, не спростував вказані позивачем суми і дати сплати відповідачем коштів на погашення заборгованості за поставлений природний газ, відтак позовні вимоги у цій частині слід задовольнити у повному обсязі.

Крім того, згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти різних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, розрахунок 3% річних позивачем здійснено у відповідності до положень статті 625 ЦК України, а тому суд за відсутності контррозрахунків та заперечень відповідача вважає правомірним задоволення позовних вимог у цій частині в повному обсязі.

Разом з тим, позивачем не враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та від 26.11.2019 у справі 914/1318/18.

Відтак, відповідно до здійсненого судом розрахунку (міститься в матеріалах справи) сума інфляційних втрат (згідно наданих позивачем відомостей про суми і дати сплати відповідачем боргу за поставлений природний газ) складає 288,42 грн, які підлягають задоволенню, а в решті вимог у цій частині слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Про понесення інших судових витрат сторони не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 20, 129, 130, 191, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Глибоцької районної державної адміністрації (60400, Чернівецька обл., Глибоцький район, смт. Глибока, вул. Шевченка,1, код 02147300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка,9-а, код 39584988, поточний рахунок № НОМЕР_1 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647) заборгованість за договором №41DB587-35-19 від 21.01.2019 у сумі 12985,50 грн , пеню в сумі 4912,05 грн , 3% річних в сумі 668,28 грн , штраф у сумі 1298,55 грн , інфляційні в сумі 288,42 грн та 2090,22 грн у відшкодування судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 29 вересня 2020 року.

Суддя І.В. Марущак