Рішення

від 30.09.2020 по справі 480/3754/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 р. Справа №480/3754/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення 38 сесії сьомого скликання Вільшанської сільської ради від 10.06.2020 № 38/25 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 "; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2020 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. Також просив вирішити питання судових витрат, в тому числі на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вільшанської сільської ради із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради в масиві земельної ділянки з кадастровим номером 5923581700:03:001:0282. Згідно з інформацією із Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5923581700:03:001:0282 має площу 8,6912 га та перебуває у комунальній власності. 10.06.2020 заява ОСОБА_1 була розглянута, рішенням № 38/25 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га. Позивач не погоджується із таким рішенням, оскільки відповідно до норм безоплатної приватизації він має право на отримання 2 га землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, натомість відповідач безпідставно зменшив площу бажаної земельної ділянки до 0,30 га.

Відповідач подав до суду відзив у якому позовні вимоги не визнав, просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування позиції по справі зазначив, що при вирішенні питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, депутати виходили із того, що бажана земельна ділянка використовується жителями громади під пасовище для великої рогатої худоби та інших тварин. Задоволення інтересів позивача призвело б до порушення членів територіальної громади. Також зазначив про те, що відповідно до земельного законодавства, сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру в межах до 2 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.

На вказаний відзив представник позивача подала відповідь у якій зазначила, що доводи сільської ради стосовно використання жителями громади спірної земельної ділянки як пасовища є необґрунтованими, оскільки згідно з відомостями із Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5923581700:03:001:0282 відноситься до земель запасу та не передавалась у власність або користування. Відомості про використання такої земельної ділянки також відсутні.

Ухвалою від 24.06.2020 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 20.05.2020 позивач звернувся до Вільшанської сільської ради із заявою від 20.05.2020 (зареєстрована за № 239) у якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (кадастровий номер 5923581700:03:001:0282) із земель запасу комунальної власності (а.с. 13).

Згідно з інформацією із Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5923581700:03:001:0282 має площу 8,6912 га та перебуває у комунальній власності (а.с. 12).

Відповідно до проекту рішення сільської ради, розміщеного на її офіційному веб-сайті, передбачалося задовольнити заяву позивача та надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 2 га (а.с. 15).

Однак, рішенням від 10.06.2020 № 38/25 Вільшанська сільська рада вирішила надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,30 га, розташованої за межами населеного пункту на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради (а.с. 18).

Таким чином сільська рада зменшила площу земельної ділянки, на яку ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту її землеустрою, з 2 га до 0,30 га. При цьому спірне рішення не містить обґрунтувань щодо зменшення площі земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 3 вказаної статті безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

В даному випадку, Вільшанська сільська рада спірним рішенням від 10.06.2020 № 38/25, хоча і не відмовила ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак безпідставно зменшила площу земельної ділянки, право на отримання якої має позивач, з 2 га до 0,30 га.

Доводи, наведені представником відповідача у відзиві як то використання жителями громади бажаної земельної ділянки під пасовище для великої рогатої худоби та інших тварин, суд вважає необґрунтованими, оскільки по-перше такі підстави для відмови не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а по-друге такі обставини не підтверджені відповідними доказами.

При цьому суд зазначає, що зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання сільської ради прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.

Враховуючи викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування рішення Вільшанської сільської ради від 10.06.2020 № 38/25.

Зважаючи на те, що Вільшанською сільською радою було прийнято рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою із безпідставним обмеженням площі бажаної земельної ділянки та без наведення вичерпних підстав правомірності такого обмеження, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зобов`язати Вільшанську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради сплачений судовий збір в розмірі 1681,60 грн.

В частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, представник позивач надав наступні докази, а саме: договір про надання правової допомоги від 16.06.2020, укладений з адвокатом Кузченко Т.М. (а.с. 9); доповнення до договору від 17.07.2020 (а.с. 55); ордер Серії ВМ № 1006476, виданий на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 8); квитанцію до прибуткового касового ордера від 17.07.2020 № 10 про оплату правової допомоги в розмірі 3000,00 грн. (а.с. 57); акт приймання-передачі виконаних робіт від 17.07.2020 (а.с. 56).

При цьому суд зазначає, що копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 17.07.2020 містить перелік послуг, наданих позивачу адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги, однак в акті відсутні витрати часу, на вчинення відповідних дій, що позбавляє суд можливості співвіднести характер таких дій з витраченим на нього часом та оплатою за таку послугу адвоката.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Слід зауважити, що справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги є справою незначної складності, така справа розглянута судом без виклику сторін та проведення судових засідань, зважаючи на те, що адвокатом не надано підтверджень обсягу часу, витраченого на правничу допомогу позивачу, суд вважає витрати в розмірі 3000,00 грн. не співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом послуг.

Таким чином, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання представника позивача та відшкодувати позивачу судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 1000,00 грн., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 10.06.2020 № 38/25 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області (42127, Сумська область, Недригайлівський район, с. Вільшана, вул. Київський шлях, 1а, код ЄДРПОУ 04388478) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та, за результатами її розгляду, прийняти рішення з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (42127, Сумська область, Недригайлівський район, с. Вільшана, вул. Київський шлях, 1а, код ЄДРПОУ 04388478) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 1681,60 грн. та 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.09.2020.

Суддя С.М. Гелета