Рішення

від 23.09.2020 по справі 282/489/20

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/489/20

Провадження № 2/282/221/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Вальчук В. В.

при секретарі судового засідання: Демчук В. І.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника третьої особи: Патея В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кіндрась Сергій Володимирович до Стрижівської сільської ради Любарського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Стрижівка Любарського району Житомирської області у віці 77 років помер його батько ОСОБА_3 .

Він являється спадкоємцем майна померлого батька і йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину, перейшли права та обов`язки засновника та власника (корпоративні права) фермерського господарства Надія код ЄДРПОУ: 13574085, місце знаходження зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

01 вересня 1993 року спадкодавцем, ОСОБА_3 було отримано право постійного користування 25,75 га землі, кадастровий номер 1823186600:09:004:0011 на території Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області, оскільки відповідно до Закону України Про селянське (фермерське) господарство , необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство. Таким чином на базі вказаної земельної ділянки створено фермерське господарство Надія , яке під головуванням ОСОБА_3 функціонувало до 04.07.2009 року, оскільки Наказом ФГ Надія №14 від 04.07.2009 року головою фермерського господарства Надія було призначено позивача - ОСОБА_1 з правом підпису документів, який керує ним до цього часу. Право постійного користування землею належало ОСОБА_3 до дня його смерті і до того часу вони разом вели спільне господарство. Право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 25,7500 га кадастровий номер 1823186600:09:004:0011 не припинилось.

Таким чином, позивач вважає, що він як спадкоємець за законом, має право на спадкування після спадкодавця права постійного користування землею, що була надана для ведення селянського (фермерського) господарства, загальною площею 25,7500 га на території Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області.

Однак оформити спадщину стосовно права постійного користування земельною ділянкою площею 25,75 га він не в змозі через відсутність правовстановлюючих документів на зазначену вище земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 , що підтверджують його право власності, а також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості на зазначену земельну ділянку (в електронному вигляді), а тому отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом являється неможливим, внаслідок чого нотаріусом винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Через відсутність процедури нотаріального оформлення права на постійне користування землею вимушений звернутись до суду з даним позовом в якому просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 25,7500 га кадастровий № 1823186600:09:004:0011 для ведення селянського фермерського господарства на території Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області згідно Державного акта на право постійного користування землею від 01.09.1993 року в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник Стрижівської сільської ради у судове засідання на розгляд справи не з`явився, однак надіслав лист у якому зазначив, що заявлені позовні вимоги визнає та просить справу слухати у його відсутності.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Патей В.А. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Стрижівка Любарського району Житомирської області у віці 77 років помер ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на його майно, спадкоємцями якого за законом є син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 які спадщину прийняли. Дочка померлого - ОСОБА_5 та дружина померлого ОСОБА_6 , відмовились від прийняття спадщини, про що подали відповідні заяви. Інші спадкоємці в спадковій справі відсутні, що стверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №125/02-31 від 03.04.2020 року.

У відповідності до ст.1278 Цивільного Кодексу України щодо поділу спадщини між спадкоємцями з виділом в натурі, 14.07.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за взаємною згодою укладено Договір про поділ спадкового майна за яким ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину - перейшли права та обов`язки засновника та власника (корпоративні права) фермерського господарства Надія код ЄДРПОУ: 13574085, місце знаходження зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16-18).

Згідно Закону України Про селянське (фермерське) господарство необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство.

01 вересня 1993 року спадкодавцем, ОСОБА_3 було отримано право постійного користування 25,75 га землі на території Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ №00003 від 01.09.1993 року виданого Стрижівською сільською радою народних депутатів Любарського району Житомирської області (а.с.24).

На базі вказаної земельної ділянки створено фермерське господарство Надія , яке під головуванням спадкодавця функціонувало до 04.07.2009 року, оскільки Наказом ФГ Надія №14 від 04.07.2009 року головою фермерського господарства Надія було призначено ОСОБА_1 з правом підпису документів, який керує ним до цього часу (а.с.25-31), а право постійного користування землею належало ОСОБА_3 до дня його смерті.

Право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 25,75 га кадастровий номер 1823186600:09:004:0011 не припинилось, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформований відділом у Любарському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому зазначено, що на дату формування витягу, вказана земельна ділянка належить спадкодавцю ОСОБА_3 згідно Державного акта від 01.09.1993 року серія ЖТ №00003 (а.с.21-23).

На час смерті засновника СФГ Надія , перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою був визначений у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Ця стаття не регламентувала припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі приписів ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року. А у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року не було такої підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою як смерть фізичної особи-користувача. Припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року могло відбутися, зокрема, через припинення діяльності селянського (фермерського) господарства. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 19 Закону України Про селянське (фермерське) господарство встановлено, що успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України .

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Частиною першою ст.20 Закону України Про селянське (фермерське) господарство встановлено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками), суд вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення, громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту б розділу X Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року №563- XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

На підставі викладеного, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві постійного користування земельною ділянкою за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння, що також підтверджується правовою позицією згідно постанови ВП ВС від 23.06.2020 року у справі №179/1043/16-ц.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першої Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування земельною ділянкою (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції, так як речове право, захищене статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським Судом з прав людини зазначено, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції , заява №17862/91, §31-32, від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11, §65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі S.W. проти Сполученого Королівства , заява №20166/92, §36.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4, 10, 13, 76-80, 89, 263 - 265, 271 - 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1216-1219, 1278 ЦК України, ст.31, 92, 141 ЗК України, Законом України Про селянське (фермерське) господарство , суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жителем АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право постійного користування земельною ділянкою площею 25,75 га кадастровий номер 1823186600:09:004:0011 для ведення селянського фермерського господарства, що розташована на території Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області згідно Державного акта на право постійного користування землею від 01.09.1993 року серії ЖТ №00003.

Повний текст судового рішення виготовлено 30 вересня 2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В. В. Вальчук