Постанова

від 30.09.2020 по справі 200/13320/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року справа №200/13320/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 р. (повний текст рішення виготовлено і підписано 27 лютого 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/13320/19-а (головуючий І інстанції суддя Аляб`єв І.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОАЛ ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОАЛ ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача № Ю-160446-46 від 04.09.2019 року зі сплати єдиного внеску станом на 31 серпня 2019 року на загальну суму 138052, 93 грн. у повному обсязі; вирішити питання судових витрат (а.с. 4-9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-160446-46 від 04.09.2019 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 138052,93 грн.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 135-138).

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до норм Закону № 2464 позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно облікових даних із інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 31.08.2019 року становила 138052,93 грн. На підставі цих даних було сформовано спірну вимогу.

Апелянт вважає, що Закон № 2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску, а надає можливість на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Крім того, вказує, що посилання на Закон № 1669 як підставу скасування вимоги, є безпідставними, оскільки незалежно від розповсюдження на позивача вказаних приписів, ці приписи не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов`язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.

Просить звернути увагу, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464, втратили чинність згідно із законом України від 24.12.2015 року № 911. Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із Законом № 911. Тобто, з 01.01.2016 року будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач до судового засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю КОАЛ ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Троїцька, 43, код ЄДРПОУ 37967376) як платник єдиного соціального внеску перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, (у Маріупольській ОДПІ).

З метою звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, що визначені ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, платник єдиного внеску вчинив наступні дії: зокрема, 31.10.2019 року подав до органу доходів і зборів за основним місцем обліку заяви про звільнення від виконання таких обов`язків (заяви від 31.10.2019 року № 3110-1, 3110-2, 3110-3) (а.с. 30-33).

За змістом інтегрованої картки платника податку з єдиного внеску позивач станом на 31.08.2019 року має заборгованість у сумі 138052,93 грн. На підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів сформовано вимогу № Ю-160446-46 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 138052,93 грн. у тому числі недоїмка в розмірі 138052,93 грн. (а.с. 10).

Позивач скористався правом на оскарження вимоги в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 21.10.2019 року № 6331/6/99-00-06-05-01 скаргу позивача на вказану вимогу залишено без задоволення, а вимогу - без змін (а.с. 15-26).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу № Ю-160446-46 від 04.09.2019 року зі сплати єдиного внеску станом на 31 серпня 2019 року на загальну суму 138052, 93 грн.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

За унормуванням абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464 (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Статтею 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

У ст. 25 Закону № 2464 окреслено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4).

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464).

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4).

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669).

Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3 наступного змісту:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу» .

Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669 вважати пунктом 9-4.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 № 1669 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 виключено.

Таким чином, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VI. Змін безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Пункт 9-4 розділу VIII виключено на підставі Закону № 440-IX від 14.01.2020, який набрав чинності 13.02.2020.

Отже, положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI на час прийняття оскаржуваної вимоги були чинні.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Водночас, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р визначає, що до цих населених пунктів належить м. Маріуполь Донецької області.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь Донецької області.

За положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.

30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» № 116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

При цьому, оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від своєчасного виконання обов`язків платника єдиного внеску.

Приписи Законів № 1669 та № 2464-VІ не скасовують обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) обов`язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати внески у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює застосування до таких платників заходів впливу, а саме складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував і перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, тому, згідно із положеннями Закону № 1669-VII, не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині невиконання обов`язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску.

Вказаний правовий висновок сформульований у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час розгляду 30.03.2018 зразкової справи № 812/292/18.

Заходи зі стягнення недоїмки (в даному випадку направлення вимоги), яка виникла у позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у Законі № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України № 405/2014, можуть вживатись контролюючим органом після закінчення АТО.

Правова визначеність має безпосередню підставу для вчинення певних дій як суб`єктом владних повноважень, так і платниками податків щодо сфери дії передбачених норм Законів № 1669 і № 2464.

Закон України від 18.01.2018 року № 2268-УШ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» також містить термін проведення «антитерористичної операції» .

Звільнення від відповідальності передбачалось на спірний період безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Суд наголошує, що підставою для звільнення від відповідальності є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, сформованою в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ю-160446-46 від 04.09.2019 року не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, є протиправною, а відтак правомірно скасована судом першої інстанції.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

І відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 310, 316, ст. 321, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 р. у справі № 200/13320/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2020 року.

Колегія суддів: Г.М. Міронова

Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова