Постанова

від 24.09.2020 по справі 280/89/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 280/89/20

головуючий суддя І інстанції -Калашник Ю.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року в адміністративній справі №280/89/20 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Приватного підприємства "Січ-Запоріжжя" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства Січ-Запоріжжя про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Запорізькій області було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що з огляду на наявність у відповідача податкового боргу, який не сплачується останнім в добровільному порядку, накладення арешту на кошти є обґрунтованим.

Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП Січ-Запоріжжя є юридичною особою, яка зареєстрована 17.01.2006 за № 11031020000011411.

Згідно із інтегрованою карткою платника податків у ПП Січ-Запоріжжя наявна заборгованість у загальному розмірі 133944,27 грн., у т.ч.: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 80038,79 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 53905,48 грн.

З огляду на викладені обставини, податковий орган звернувся до суд з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не дотримані положення статті 94 Податкового кодексу України щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке за приписами Порядку № 632 має передувати зверненню до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Відповідно до п.п.94.1, 94.2 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Втім, дане право для податкового органу не є абсолютним та обмежується правовими підставами для такого звернення.

Так, п.п 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлені такі правові підстави для звернення податкового органу:

1) наявність податкового боргу, якщо у такого платника податків відсутнє майно;

2) наявність податкового боргу та/або балансова вартість майна платника податків є меншою ніж сума податкового боргу;

3) наявність податкового боргу та/або майно платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, Податковим кодексом України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Наведені законодавчі норми встановлюють, як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого повноваження.

Так, підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Відтак, саме за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року по справі № 820/5660/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до якогого ПП Січ-Запоріжжя не має у власності нерухомого майна.

Також, позивачем було надано фотокопію з Інформаційної бази щодо зареєстрованих транспортних засобів, згідно якого інформація про реєстрацію транспортних засобів за ПП Січ-Запоріжжя відсутня.

Між тим, відповідачем не було надано до суду доказів відсутності у відповідача іншого майна (зокрема промислового), на яке може бути накладено арешт.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо передчасності звернення позивача до суду.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року в адміністративній справі №280/89/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко