Постанова

від 23.09.2020 по справі 826/13473/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13473/17 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Вовк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Відіком" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Відіком" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2017 року №1822615147 та №1812615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Відіком" за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року, за результатами якої складено акт №99/26-15-14-07-02-10/37675596 від 03.07.2017 року.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено наступні порушення ТОВ "Торговий дім "Відіком" норм: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3099374,00 грн; пункту 198.2 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2590074,00 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару від ПП "Грін-А Компані", ТОВ "Ветавіа", ТОВ "Меларіс", ТОВ "Ньюлайн Трейд", ПП "Деоніс-групп", ТОВ "Альфа торг", ТОВ "Визант", ТОВ "Парма Голд", ТОВ "Профектус", ТОВ "Вімаква", ТОВ "Поліком Сервіс", ТОВ "Оптіма Стар", ТОВ "Бедфорд" до ТОВ "Торговий дім "Відіком", у зв`язку з неможливістю придбання по ланцюгу постачання у контрагентів-постачальників товару в зазначених обсягах та відсутністю (не наданням) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також сертифікатів якості та відповідності якості. Також зазначив, що діяльність вказаних підприємств має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.07.2017:

- №1812615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2590074,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 647519,00 грн;

- №1822615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3099374,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 421495,00 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що позивачем було укладено з ПП "Грін-А Компані", ТОВ "Ветавіа", ТОВ "Меларіс", ТОВ "Ньюлайн Трейд", ПП "Деоніс - групп", ТОВ "Альфа торг", ТОВ "Визант", ТОВ "Парма Голд", ТОВ "Профектус", ТОВ "Вімаква", ТОВ "Поліком Сервіс", ТОВ "Оптіма Стар", ТОВ "Бедфорд" ряд договорів поставки овочів та фруктів, контейнерів дерев`яних, гофротари, піддонів, палетів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено ряд договорів, а саме:

між ТОВ "Бедфорд" (Продавець) та ТОВ "Торговий дім "Відіком" (Покупець) договір поставки від 29.11.2014 №29/11-14, на виконання умов договору позивачем отримано від ТОВ "Бедфорд" видаткові накладні на суму 198750,00 грн. Оплату здійснено своєчасно шляхом безготівкового перерахування коштів;

між ТОВ "Ветавія" (Постачальник) та ТОВ "Торговий дім "Відіком" (Покупець) укладено договір поставки від 04.05.2015 №05/04/150. На виконання умов договору, ТОВ "Ветавія" виписало ТОВ "Торговий дім "Відіком" видаткові накладні на загальну суму 1152235,45 грн. Оплату здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів. Кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ "Ветавія" становить 1072235,45 грн.;

між ПП "Грін-А Компані" (Продавець) та ТОВ "Торговий дім "Відіком" (Покупець) укладено договір поставки від 29.04.2016 № 29-04/16. Відповідно до умов договору ПП "Грін-А Компані" виписало на адресу ТОВ "Торговий дім "Відіком" видаткові накладні на загальну суму 919980,00 грн.;

між ТОВ "Торговий дім "Відіком" та ТОВ "Меларіс" укладено договір поставки від 04.05.2015 №05/04/150, на виконання умов якого контрагентом позивача складено видаткові накладні на суму 278236,28 грн. Оплату здійснено своєчасно, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця;

між ТОВ "Торговий дім "Відіком" та ТОВ "Ньюлайн Трейд" укладено договір поставки від 04.05.2015 №05/04/150, за умовами якого, ТОВ "Ньюлайн Трейд" виписало позивачу видаткові накладні на загальну суму 561279,54 грн. Оплату здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів;

між ТОВ "Торговий дім "Відіком" та ПП "Діоніс-Групп" укладено договір поставки від 04.05.2015 №150504, згідно з яким складено видаткові накладні на загальну суму 3327378,23 грн. Оплату ТОВ "Торговий дім "Відіком" здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок ПП "Діоніс-Групп";

між ТОВ "Оптіма Стар" та ТОВ "Торговий дім "Відіком" укладено договір поставки від 15.08.2016 №15/08-16, відповідно до умов ТОВ "Оптіма Стар" виписало ТОВ "Торговий дім "Відіком" видаткові накладні на загальну суму 392245,00 грн. Оплату здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів;

між ТОВ "Торговий дім "Відіком" та ТОВ "Альфа Торг" укладено договір від 15.10.2015 року №15102015. На виконання умов договору було складено та виписано видаткові накладні на загальну суму 1660000,00 грн.;

між ТОВ "Визант" та ТОВ "Торговий дім "Відіком" укладено договори поставки від 12.07.2016 №02/07-2016, від 02.08.2016 №02/08-2016, згідно з умовами яких, від ТОВ "Визант" позивачем отримані видаткові накладні на загальну суму 3843564,00 грн. Суму податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту та відображена у реєстрах отриманих податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН. Оплату здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів;

між ТОВ "Парма Голд" та ТОВ "Торговий дім "Відіком" укладено договір поставки від 10.06.2016 №10/06-16. Відповідно до умов договору, ТОВ "Торговий дім "Відіком" отримало від ТОВ "Парма Голд" видаткові накладні на загальну суму 1137513,00 грн. ТОВ "Торговий дім "Відіком" здійснено оплату у безготівковій формі шляхом перерахуванням коштів на рахунок ТОВ "Парма Голд". Дебіторська/кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ "Парма Голд" відсутня;

між ТОВ "Торговий дім "Відіком" та ТОВ "Профектус" укладено договір поставки від 01.02.2015 №130, на виконання умов якого складено видаткові накладні на загальну суму 451170,00 грн. В рахунок оплати ТОВ "Торговий дім "Відіком" перераховано кошти ТОВ "Профектус" шляхом безготівкового переказу;

між ТОВ "Торговий дім "Відіком" та ТОВ "Вімаква" укладено договір поставки від 30.04.2015 №30-04/2015, на виконання якого позивач отримав від ТОВ "Вімаква" видаткові накладні на загальну суму 352350,00 грн. Оплату здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів;

між ТОВ "Торговий дім "Відіком" та ТОВ "Поліком Сервіс" укладено договір від 01.03.2015 №01/03/15. На виконання умов договору, ТОВ "Торговий дім "Відіком" отримало від ТОВ "Поліком Сервіс" видаткові накладні на загальну суму 558927,00 грн. Оплату ТОВ "Торговий дім "Відіком" здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів ТОВ "Поліком Сервіс". Дебіторська/кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ "Поліком Сервіс" відсутня.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю по рахункам, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, відомостями про вантаж, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а контролюючий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Товари придбані у вказаних контрагентів було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності ТОВ "Торговий дім "Відіком", а саме: 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

На підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, позивачем до матеріалів справи долучено платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок контрагентів, що свідчить про понесення витрат за придбання товарно-матеріальних цінностей.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на відомості про відсутність у контрагентів позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, відхиляється судом, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача. Остання обставина підтверджується наданими платіжними дорученнями, оборотно-садовою відомістю.

Колегія суддів звертає увагу та визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності сертифікатів якості придбаного товару, оскільки такі документи не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування витрат та податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 30.08.2019 (справа №804/17176/14).

Оцінюючи посилання відповідача на кримінальні провадження, колегія суддів не може визнати їх переконливими, оскільки, по-перше, в кримінальному провадженні на який звертає увагу відповідач відсутній вирок, а по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності та допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження а також, те що він має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22.11.2019 (справа №826/17642/14), від 19.11.2019 (справа №815/5195/15), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 30.08.2019 (справа №804/17176/14).

Крім того, колегія суддів зазначає, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №К/9901/2558718.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Відіком".

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 28 вересня 2020 року.