Постанова

від 24.09.2020 по справі 640/857/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/857/20 Суддя першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря - Король Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест Істейт , Приватного підприємства Едельвейс-2000 , Приватного акціонерного товариства Фортуна , Приватного акціонерного товариства ЮБК-Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Нива - Тур , Товариства з обмеженою відповідальністю ІММЕ , Приватного підприємства Планета , Товариства з обмеженою відповідальністю Крим Дівелопмент , Приватного акціонерного товариства Аеробуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Приватофис , Товариство з обмеженою відповідальністю Дайріс , Товариства з обмеженою відповідальністю Ділайн ЛТД , Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Жиса , Товариства з обмеженою відповідальністю Приватленд , Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Дан-панорама , Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Енергетик , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Фінансовий Капітал , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Фінансовий Вектор , ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання утриматись від вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2020 року Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі до АТ Фондова Біржа ПФТС на реалізацію (передачі для проведення аукціону з продажу цінних паперів) акцій простих бездокументарних іменних, номінальною вартістю 10 грн 00 коп. у кількості 5 080 310 373 штук, від загальної кількості 97,7726 %, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, цінні папери ПАТ Промінвестбанк код ЄДРПОУ 00039002;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від вчинення дій, які спрямовані на реалізацію арештованого майна, а саме: акцій простих бездокументарних іменних, номінальною вартістю 10 грн 00 коп. у кількості 5 080 310 373 штук, від загальної кількості 97,7726 %, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, цінні папери ПАТ Промінвестбанк код ЄДРПОУ 00039002.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що цінні папери ПАТ Промінвестбанк є власністю Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ , а не власністю держави. Також позивач зазначає, що він не відповідає своїм майном за зобов`язаннями Російської Федерації, що підтверджується висновками фахівців у галузі права.

Міністерство юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що державний виконавець при прийнятті рішень в рамках зведеного виконавчого провадження діяв з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження .

Представник третіх осіб - ТОВ Еверест Істейт , ПП Едельвейс-2000 , ПАТ Фортуна , ПАТ ЮБК-Інвест , ТОВ Нива - Тур , ТОВ ІММЕ , ПП Планета , ТОВ Крим Дівелопмент , ПАТ Аеробуд , ТОВ Приватофис , ТОВ Дайріс , ТОВ Ділайн ЛТД , ТОВ Телерадіокомпанія Жиса , ТОВ Приватленд , ТОВ з іноземними інвестиціями Дан-панорама , ТОВ Санаторій Енергетик , ТОВ Компанія з управління активами Фінансовий Капітал , ТОВ Компанія з управління активами Фінансовий Вектор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що з огляду на спеціальний статус боржника, виконання виконавчих листів полягає у розшуку на території України грошових коштів та майна, яке безпосередньо належить Російській Федерації, проте закріплені за іншими особами. З точки зору міжнародного права державні органи та організації, навіть якщо вони формально є окремими юридичними особами, несуть відповідальність за дії та борги держави.

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Представник третіх осіб - ТОВ Крим Дівелопмент , ПАТ Аеробуд , ТОВ Приватофис , ТОВ Дайріс , ТОВ Ділайн ЛТД , ТОВ Телерадіокомпанія Жиса також заперечував проти апеляційної скарги Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників таких осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року - змінити, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що у Відділі примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває на виконанні зведене виконавче провадження № 59036926. До складу зазначеного виконавчого провадження входять виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року у справі № 796/165/2018, якою визнано і видано дозвіл на виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерланди) від 02 травня 2018 року у справі ПТС № 2015-36 за позовом ТОВ Еверест Істейт , ПП Едельвейс-2000 , ПАТ Фортуна , ПАТ ЮБК-Інвест , ТОВ Нива - Тур , ТОВ ІММЕ , ПП Планета , ТОВ Крим Дівелопмент , ПАТ Аеробуд , ТОВ Приватофис , ТОВ Дайріс , ТОВ Ділайн ЛТД , ТОВ Телерадіокомпанія Жиса , ТОВ Приватленд , ТОВ з іноземними інвестиціями Дан-панорама , ТОВ Санаторій Енергетик , ТОВ Компанія з управління активами Фінансовий Капітал , ТОВ Компанія з управління активами Фінансовий Вектор та ОСОБА_1 до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення сум в якості компенсації за відповідне нерухоме майно.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. (далі - державний виконавець) від 29 травня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 59036926 описано та накладено арешт на майно: акції прості бездокументарні іменні, номінальною вартістю 10 грн, у кількості 5 080 310 373 штук, від загальної кількості акцій - 97,7726 %, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, цінні папери ПАТ Промінвестбанк код ЄДРПОУ 00039002.

У подальшому зазначений пакет акцій було передано на реалізацію до АТ Фондова біржа ПФТС . Аукціон з продажу цінних паперів, на які звернено стягнення, було призначено на 28 серпня 2019 року. Водночас аукціон з продажу цінних паперів не відбувся у зв`язку з відсутністю заявок на участь в аукціоні. На час вирішення справи судом першої інстанції відомості про фактичний продаж пакету акцій ПАТ Промінвестбанк були відсутні.

Не погоджуючись із діями Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі до АТ Фондова Біржа ПФТС на реалізацію (передачі для проведення аукціону з продажу цінних паперів) акцій ПАТ Промінвестбанк , Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ звернулася до суду із адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ , суд першої інстанції виходив з того, що боржником у спірному зведеному виконавчому провадженні є Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації. Відповідно до відомостей про остаточних ключових учасників у структурі власності ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , якому належить 99,7726 % акцій банку, є Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ , яка створена Російською Федерацією відповідно до Федерального Закону Російської Федерації від 17 травня 2017 року № 82-ФЗ Про державну корпорацію розвитку ВЕБ.РФ . Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 26 червня 2019 року № ЮЕ9965-19-59026578 засновником Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ є Уряд Російської Федерації.

Також суд першої інстанції зазначив, що приймаючи постанову про арешт та опис майна, державний виконавець керувався висновком спеціаліста в галузі міжнародного права, доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента Національної академії правових наук України Буроменського М.В. від 24 травня 2019 року, в якому зазначено, що відповідно до норм та звичаїв міжнародного права ВЕБ.РФ, який виконує цілі, функції та завдання, притаманні державним органам, знаходиться під щільним контролем держави настільки, що є її alter ego, і майном якого держава розпоряджається як своїм, є органом держави Російська Федерація. В зв`язку із наведеним, майно ВЕБ.РФ, яке знаходиться на території України, може використовуватись для стягнення в рахунок боргів держави Російська Федерація.

Крім того суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 листопада 2019 року у цивільній справі № 757/36346/19-ц та від 25 січня 2019 року в цивільній справі № 796/165/18, прості іменні акції ПАТ Промінвестбанк (код ЄДРПОУ 00039002), міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000136329) належать Російській Федерації.

Суд першої інстанції також не погодився з доводами позивача про порушення порядку реалізації цінних паперів, зазначивши, що дії, спрямовані на їх реалізацію, здійснює саме фондова біржа, а не державний виконавець, а тому відповідачем, як державним виконавцем не вчинено протиправних дій в цій частині. Суд першої інстанції виходив також з того, законодавчими нормами не визначено, що перед реалізацією акцій банку виконавець повинен пересвідчитися в тому, що хоча б два потенційних покупця акцій отримали погодження Національного банку України на придбання у власність істотної участі у банку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ не підлягає задоволенню, проте з інших підстав, ніж зазначені в рішенні суду від 23 червня 2020 року.

Під час розгляду та вирішення адміністративного позову, колегія суддів враховує, що Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ не є стороною зведеного виконавчого провадження № 59036926, проте вважає, що діями державного виконавця порушені її права та інтереси.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

В цілому погоджуючись, що Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ має право оскаржити до адміністративного суду дії державного виконавця, вчинені у межах зведеного виконавчого провадження № 59036926, колегія суддів однак наголошує на тому, що обов`язковою умовою для розгляду і задоволення відповідного адміністративного позову є обрання позивачем ефективного способу захисту своїх прав та інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначена норма права вказує на те, що метою вирішення адміністративного спору є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів під час розгляду та вирішення справи враховує правові висновки Верховного Суду щодо обрання судом ефективного способу захисту порушеного права, що викладені у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 120/885/19-а. Суд касаційної інстанції зазначив, що ефективним засобом (способом) порушеного права слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Слід враховувати, що способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення.

У межах цієї справи Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ просить суд визнати протиправними дії державного виконавця щодо передачі цінних паперів на реалізацію до АТ Фондова Біржа ПФТС .

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Порядку реалізації на фондовій біржі цінних паперів, на які звернено стягнення, що затверджений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 грудня 2012 року № 1853, для проведення аукціону орган державної виконавчої служби або приватний виконавець укладає договір про проведення аукціону з фондовою біржею. Орган державної виконавчої служби або приватний виконавець укладає договір з торговцем цінними паперами (продавцем), якому доручає реалізацію цінних паперів на фондовій біржі за визначену винагороду за надані послуги з реалізації цінних паперів, на які звернено стягнення.

Отже, дії, спрямовані на забезпечення примусового виконання рішень, вчиняються державним виконавцем у чітко визначений спосіб і оформлюються відповідним процесуальним документом.

Під час судового засідання представник позивача пояснив, що предметом оскарження у цій справі є комплекс дій державного виконавця, пов`язаних зі зверненням стягнення на майно Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ . Такі дії були розпочаті винесенням постанови від 29 травня 2019 року про опис та арешт майна. Оскаржувані дії державного виконавця полягають також в укладенні договору з АТ Фондова Біржа ПФТС щодо реалізації акцій ПАТ Промінвестбанк .

Також представник позивача пояснив, що порушення своїх прав Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ вбачає у тому, що державний виконавець у межах зведеного виконавчого провадження № 59036926 звернув стягнення на майно, яке належить не боржнику, а саме Державній корпорації розвитку ВЕБ.РФ .

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Як раніше зазначалося, опис та арешт майна, яке Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ вважає своїм майно, були здійснені постановою державного виконавця від 29 травня 2019 року. Усі наступні дії державного виконавця щодо реалізації акцій ПАТ Промінвестбанк були обумовлені тим, що постановою від 29 травня 2019 року такі акції були арештовані саме як майно боржника у зведеному виконавчому проваджені № 59036926.

Закон України Про виконавче провадження встановлює способи захисту та поновлення прав особи, яка вважає себе власником арештованого майна.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 59 вказаного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, належним способом захисту прав Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ від можливих порушень з боку державного виконавця під час вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому проваджені № 59036926 є звернення до суду з позовом про визнання права власності на акції ПАТ Промінвестбанк і про зняття з них арешту.

Натомість оскарження в порядку адміністративного судочинства дій державного виконавця чи його окремих процесуальних рішень, вчинених вже після опису та арешту майна, не призведе до ефективного захисту та фактичного поновлення прав Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ , порушенням яких вона обумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.

Аналогічний за змістом висновок був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15. У вказаному судовому рішенні зазначено, що оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений ст. 60 Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІV (ст. 59 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 826/12775/15 зазначено, що законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. Оскільки зняття арешту з майна здійснюється постановою виконавця, прийнятою на підставі ухваленого судового рішення з цього питання, ефективним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права та зняття арешту зі спірного майна. Обраний позивачем спосіб захисту Велика Палата Верховного Суду визнала неефективним і таким, що не призведе до поновлення речового права на майно.

Під час судового засідання представник позивача повідомив, що Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ звернулася до господарського суду з позовом про визнання права власності на майно (акції прості бездокументарні іменні, номінальною вартістю 10 грн 00 коп. у кількості 5 080 310 373 штук, від загальної кількості 97,7726 %, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, цінні папери ПАТ Промінвестбанк код ЄДРПОУ 00039002) та про зняття з нього арешту, який на цей час не вирішений і розглядається судом першої інстанції.

Саме у межах вказаної справи належить встановити наявність чи відсутність підстав для арешту акцій ПАТ Промінвестбанк у межах зведеного виконавчого провадження № 59036926.

Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ у межах цієї справи хоч і оскаржує дії державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію, проте обґрунтовує свої вимоги незаконністю його арешту і звернення стягнення на нього.

Звернення до суду з цим адміністративним позов, навіть у разі задоволення заявлених вимог, не призведе до бажаних для позивача результатів, усунення перешкод на шляху до здійснення своїх прав щодо майна та відновлення становища, яке існувало до накладення арешту.

Окрім того, що оскарження дій державного виконавця не є способом ефективного захисту прав Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ , колегія суддів наголошує також на тому, що одночасне надання правової оцінки однаковим доводам та фактичним обставинам у рамках справ, які розглядаються в порядку адміністративного та господарського судочинства - не відповідає інтересам правосуддя та суперечить принципам розмежування компетенції судів різних юрисдикцій.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що у Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ відсутній матеріально-правовий інтерес у оскарженні дій державного виконавця щодо передачі акцій ПАТ Промінвестбанк на реалізацію до АТ Фондова Біржа ПФТС як таких (як окремих самостійних дій державного виконавця, підстави оскарження яких не пов`язані з накладенням арешту на майно, яке позивач вважає своїм).

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, зазначену в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, відповідно до якої з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Також колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, що викладена у п.п. 72, 88 цієї ж постанови, щодо правових наслідків виявлення відсутності у позивача законного інтересу в спірних правовідносинах.

У вказаному судовому рішенні зазначено, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження. Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження. Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Необхідність виключення обґрунтованого сумніву в тому, що у Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ відсутній матеріально-правовий інтерес у оскарженні самих по собі дій державного виконавця вимагала перевірки судом окремих доводів адміністративного позову, встановлення фактичних обставин справи та уточнення підстав звернення до суду. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним саме відмовити у задоволенні адміністративного позову Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ , а не закрити провадження у справі.

Як раніше зазначалося, відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Враховуючи, суд першої інстанції надав правову оцінку діям державного виконавця щодо звернення стягнення на акції ПАТ Промінвестбанк , колегія суддів вважає необхідним змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року, зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ є обставини, викладені у мотивувальній частині цієї постанови.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, проте є підставою для зміни її мотивувальної частини.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте ухвалив судове рішення без додержання норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року - змінити.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ - задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року - змінити, зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ є обставини, викладені у мотивувальній частині цієї постанови.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Л.О. Костюк

Є.В. Чаку

Постанова складена у повному обсязі 29 вересня 2020 року.