Постанова

від 30.09.2020 по справі 803/44/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа №803/44/16

адміністративне провадження №К/9901/13324/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016р. (судді - Ільчишин Н.В., Качмар В.Я., Шинкар Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною відмову відповідача у погодженні проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області;

зобов`язати відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що керуючись своїм правом учасника бойових дій, він звернувся до відповідача із заявою про відведення йому у власність земельної ділянки площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, для ведення особистого селянського господарства, проте відповідач відмовив в погодженні проекту землеустрою, оскільки запитувана земельна ділянка на перспективу віднесена до земель лісогосподарського призначення. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки згідно довідки Держгеокадастру від 06.11.2015р. №111/0/6-15 спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, та іншого відповідачем не доведено.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2016р. позов задоволено.

Визнано протиправною відмову відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області від 21.12.2015р. №П-15/0-180/0/6-15 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області.

Зобов`язано відділ Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016р. постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що факт можливого (в майбутньому, на перспективу) віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового господарства не змінює актуальний (теперішній) їх статус, а отже немає підстав для відмови в погодженні проекту землеустрою лише з цієї підстави, оскільки зміна цільового призначення ще не відбулась.

Крім того, посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позову з наведених підстав, апеляційний суд між тим не вказав яким чином констатація факту того, що вказані землі в перспективі будуть віднесені до земель лісогосподарського призначення впливає на неможливість погодження проекту землеустрою на даний момент. При цьому в своєму рішенні апеляційний суд лише підтвердив віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.

Також посилається на те, що відповідач, надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки, перевіряв відповідність місця розташування спірної земельної ділянки, в тому числі, схемам землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель. При цьому наголошує на положенні ч. 7 статті 118 ЗК України, в якій із наведених підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, серед іншого, якраз і є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, затверджених у встановленому законом порядку.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2015р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України Про землеустрій щодо відведення йому у власність земельної ділянки 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області у межах норм безоплатної приватизації. (а.с. 26)

Наказом відповідача від 14.04.2015р. надано дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га (землі державної власності сільськогосподарського призначення (пасовища)) у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради. (а.с. 5)

Проект землеустрою розроблений ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою відповідно до договору від 11.06.2015р. №356. (а.с. 18

Судами встановлено, що 31.08.2015р. позивач звернувся до відповідача із заявою про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області.

Листом від 11.09.2015р. №32-315-99.1-31/15-15 відділ Держгеокадастру у Старовижівському районі Волинської області відмовив позивачу у погодженні проекту землеустрою, оскільки відповідно до схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, затвердженої розпорядженням Старовижівської районної державної адміністрації від 17.12.2013р. №304, землі з яких планується відвести позивачу 2 га для ведення особистого селянського господарства віднесені до земель лісогосподарського призначення на перспективу. (а.с. 49)

Згідно довідки за формою 6-зем про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, що намічається для відведення у власність позивачу за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства в межах Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, виданої відділом Держгеокадастру у Старовижівського району Волинської області, запитувана позивачем земельна ділянка у 2 га відноситься до сільськогосподарських земель (пасовища)). (а.с. 7)

Судами встановлено, що 10.12.2015 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про погодження проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, з виправленими недоліками, зазначеними у листі від 11.09.2015р. №32-315-99.1-31/15-15.

Листом від 21.12.2015 року №П-15/0-180/0/6-15 відповідач повторно відмовив позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, оскільки останнім не усунуто всіх недоліків, викладених у попередньому листі. (а.с. 6)

При цьому відповідачем зазначено, що однією з причин попередньої відмови в погодженні його проекту (лист від 11.09.2015р. №32-315-99.1-31/15-15) є невідповідність відведення даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, затвердженої розпорядженням Старовижівської районної державної адміністрації від 17.12.2013р. №304. Землі, з яких планується відвести позивачу 2 га для ведення особистого селянського господарства згідно проекту, на перспективу віднесені до земель лісогосподарського призначення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до даних державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки, яка планується для відведення у власність позивачу, є землі сільськогосподарського призначення. Докази, які підтверджували б факт зміни цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що до повноважень відповідача при наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки входить перевірка відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а тому ГУ Держгеокадастру у Волинській області, надаючи дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, перевірило відповідність місця розташування вищезазначеної земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що згідно довідки від 06.11.2015 року №111/0/6-15, виданої відповідачем, вбачається, що спірна земельна ділянка площею 2 га, яка планується для відведення у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, розташована за межами населених пунктів Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Також суд виходив з того, що факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення на перспективу (на майбутнє) згідно техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель не змінює цільового призначення останньої. Цільове призначення земельної ділянки визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї ділянки, отже проект землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки відповідає способу її використання.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області затвердженої розпорядженням Старовижівської РДА від 17.12.2013р. №304, землі, з яких планується відвести позивачу 2 га для ведення особистого селянського господарства, віднесені до земель лісогосподарського призначення на перспективу, а тому відмовляючи в погодженні проекту землеустрою відповідач діяв правомірно, оскільки даний проект не відповідає вищенаведеній схемі землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

При цьому апеляційний суд виходив з того, що вказаним розпорядженням зобов`язано суб`єктів земельних відносин у районі, зокрема громадян, юридичних осіб, органи місцевого самоврядування та органи державної виконавчої влади, дотримуватись у роботі вимог схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель на території Любохинівської сільської ради Старовижівського району.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними з наступних доводів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до абзацу першого частини 6 статті 186 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України Про землеустрій від 22.05.2003р. №858-IV (далі - Закон №858-IV) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Згідно пункту и частини 5 статті 45 цього Закону схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці включає інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці.

В ході розгляду справи судами встановлено, що місце розташування земельної ділянки, яку відповідно до проекту землеустрою позивач просить відвести йому для ведення особистого селянського господарства, передбачено на перспективу для земель лісогосподарського призначення відповідно до схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області і такі обставини сторонами не заперечуються.

Водночас, саме собою цільове призначення спірної земельної ділянки, як земель сільськогосподарського призначення, не може бути безумовною підставою для погодження відповідачем проекту землеустрою щодо її відведення у власність, до того ж за умови, що місце її розташування у перспективному плані використання не відповідає схемі землеустрою земель сільської ради.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на наявність дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому спірної земельної ділянки також є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки сам по собі дозвіл розробку проекту землеустрою не означає позитивного вирішення питання про передачу її у власність.

Аналогічних висновків щодо застосування норм матеріального права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018р. у справі №826/5737/16.

За таких фактичних обставин справи, чинного на час виникнення спірних відносин правового регулювання та висновків Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук