Рішення

від 21.07.2020 по справі 755/1741/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/1741/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді: Савлук Т.В.,

при секретарі Бурячек О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют Лазора Івана Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют Лазор Івана Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриття розділу) від 29 листопада 2017 року, індексний номер 38413071, номер запису про право власності: 23633804, дата та час державної реєстрації 27.11.2017 року 14:53:54, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000.

Також, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , від 09 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за № 153, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.08.2005 року № 2-3231 виданого 16 Київською державною нотаріальною конторою - за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент вступу у спадщину, у вказаній квартирі вже був зареєстрований син ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_4 - є ОСОБА_1

04 липня 2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченко В.Л. із заявою про видачу свідоцтва на спадщину.

04 липня 2018 року приватним нотаріусом Ткаченко В.Л. була відкрита спадкова справа №30/2018, номер у спадковому реєстрі 62656181.

В рамках проведення нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину, приватним нотаріусом було направлено ряд запитів, у тому числі і до Комунального підприємства Київське міське ро технічної інвентаризації Київської міської ради, з приводу наявності реєстрації на праві власності об`єктів нерухомого майна за померлим ОСОБА_4 .

На виконання запиту з Комунального підприємства Київське міське Бюро технічної інтаризації Київської міської ради було надано відповідь, що відносно померлого ОСОБА_4 наявна реєстрація права власності на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину 23.08.2005 року №2-3231 виданого 16-ою Київською державною нотаріальною конторою.

Також, приватним нотаріусом Ткаченко В.Л. було проведено перевірку в реєстрі прав власності відностно актуальної інформації щодо наявних зареєстрованих прав на вказану квартиру, за результатами чого було встановлено, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О.

Із тексту вищевказаного договору вбачається, що продавцем вказаної квартири є ОСОБА_2 а покупцем ОСОБА_3 .

В п. 1.3 вказаного договору зазначається, що зазначена квартира, що відчужується, належить продавцю ( ОСОБА_2 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого 28 січня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смирновим І.В. за реєстраційним номером №68 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором філії Комунального підприємства Абсолют Главанської сільської ради у ті Києві Лазор І.В. 27 листопада 2017 року, номер запису про право власності: 23633804, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000.

При цьому в реєстрі прав власності були в наявності екземпляри як відсканованого договору купівлі-продажу від 09 лютого 2018 року так і від 28 січня 2012 року.

Із тексту договору купівлі-продажу 28 січня 2012 року вбачається, що ОСОБА_4 продав а ОСОБА_2 купила квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У п. 3 вказаного договору зазначається, що вказана квартира належить продавцю ( ОСОБА_4 ) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16-ою Київською державною нотаріальною конторою 23.08.2005 року, за реєстровим № 2-3231, зареєстрованого в Київському міському Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 26 серпня 2005 року, записано у реєстрову книгу Д. 139-120, за реєстровим №437/30595.

Про все вищевказане приватний нотаріус Ткаченко В.Л. повідомив позивача та надав йому для огляду вищевказані відскановані копії обох договорів.

При огляді договору від 28 січня 2012 року позивач одразу ж звернув увагу, що в графі підписів сторін договору - навпроти продавця стоїть підпис, який не був схожим з підписом ОСОБА_4 .

Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_4 на момент 2012 року вже був літньою людиною (1937 року народження) тобто у віці ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ніяких важливі дії з приводу нерухомого майна не вирішував самостійно. Щодо всіх важливих питань ОСОБА_4 радився із своїм сином - ОСОБА_1 .

Крім цього, у 2012 року ОСОБА_4 обов`язково би повідомив позивача про те, що він вирішив продати належну йому квартиру, так як на той час, як і раніше, так само як і тепер, у вказаній квартирі проживав ОСОБА_1 , а іншого місця мешкання у нього не було, і не має по теперішній час.

За цих підстав приватний нотаріус Ткаченко В.Л. перевірила нотаріального бланку, на якому складено від 28 січня 2012 року.

Позивач наголошує на тому, що номер нотаріального бланку, на якому складено зазначений договір ВРН №700826 .

На офіційному сайті НАІС , на якому розміщено Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів відображується інформація, що дійсно, вказаний бланк було використано 28 січня 2012 року, код витрачання бланку - 1- Договір про відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок.

За цих підстав ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнового І.В. із питанням, чи дійсно ним було посвідчено 28 січня 2012 року договір-купівлі Продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за №68, на нотаріальному бланку ВРН №700826 .

На вищевказане питання приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смірнов І.В. відповів що дійсно 28 січня 2012 року ним було посвідчено договір купівлі-продажу, який в подальшому було зареєстровано за №68, із використанням нотаріального бланку ВРН №700826 . однак вказаний договір укладався між іншими особами, стосовно іншого нерухомого майна.

Крім цього, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смірнов І.В. повідомив, що підпис навпроти графи ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС , який стоїть на сканкопії пред`явленого йому договору (від 28 січня 2012 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ) - не відповідає його підпису.

Проте, в цей же час, надати будь-які письмові пояснення, відповіді з приводу договору від 28 січня 2012 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також копію оригінального договору від 28 січня 2012 року - приватний нотаріус Київського міського нотаріальною округу Смірнов І.В. - відмовився посилаючись на нотаріальну таємницю, та повідомив, що надасть таку інформацію лише за ухвалою суду.

В цей же час із вищевказаного вбачається, що невідомі особи, використовуючи неіснуючий догові купівлі-продажу укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 28 січня 2012 року (хоча реквізити якого і відповідають існуючому договору між іншими особами та відносно іншого майна) відносно квартири ОСОБА_4 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - здійснили відчуження майна шляхом проведення у 2017 році державної реєстрації зазначеного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором філії Комунального підприємства Абсолют Главанської сільської ради у місті Києві Лазор І.В. 27 листопада 2017 року, номер запису про право власності: 23633804, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000.

07.03.2019 року Дніпровським районним судом м. Києва відкрите провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют Лазора Івана Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання договору купівлі-продажу недійсним, та призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.

Витребувано з Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська 4-В) належним чином посвідчені копії реєстраційної (інвентарної) справи щодо квартири АДРЕСА_2 ; у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченко Вікторії Леонідівни належним чином посвідчені копії спадкової справи № 30/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смирнова Івана Вікторовича належним чином посвідчені копії нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 28 січня 2012 року, зареєстрованого за номером № 68, оформленого на нотаріальному бланку ВРН № 700826; у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича належним чином посвідчені копії нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 09 лютого 2018 року, зареєстрованого за номером № 153, оформленого на нотаріальних бланках ННА № 573143 та ННА № 573144; з Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації належним чином посвідчені відомості та реєстраційні справи щодо здійснення всіх реєстраційних дій відносно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1421935980000. (суддя Астахова О.О.)

07.03.2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

20 травня 2020 року на підставі розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва, відповідно до пункту 19 розділу VІІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 7.54 розділу VІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл вказаної справи.

20 травня 2020 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.

22 травня 2020 року вказана заява була передана судді Савлук Т.В. відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надано до суду витребувані матеріали.

24.06.2019 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , в якій вона зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просила суд розглянути цивільну справу за її відсутності за наявними в матеріалах справи документами (Т. 1 а.с. 163).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду (Т. 2 а.с. 17-19).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити, виходячи з доводів, якими обґрунтовується позовна заява.

Відповідачі у судове засідання не з`явились повторно, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Документів, що підтверджують поважність причин їх відсутності суду не надано. Заяв про відкладення розгляду справи та будь яких інших до суду від сторін не надходило. Правом подати відзив на позов сторони не скористувались.

За означених обставин суд приходить до висновку про відсутність поважних причин для повторної неявки сторони відповідача ОСОБА_3 та третьої сторони: Державний реєстратор КП Главанської сільської ради Абсолют Лазор І. В. у судове засідання та приходить до висновку про розгляд справи у відсутність не з`явившихся осіб на підставі наданих матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За положеннями ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України спадкоємець з заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а відповідно до ч. 5 цієї ж статті, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями ст. 215-235 Цивільного кодексу України особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною.

Відповідно до ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 215 Цивільного кодексу України внормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з предмету позову, позивач просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , від 09 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за № 153, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.08.2005 року № 2-3231 виданого 16-ою Київською державною нотаріальною конторою - за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Що підтверджується інформаційною довідкою КВ-2018 №43037 від 02.11.2018, виданою Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентерезації . (том 1 а.с. 21)

Також, інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 53999029 сформованої приватним нотаріусом Сосновою І.В. від 08.11.2018 року. (том 1 а.с. 22)

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_4 - є ОСОБА_1 .

Приватним нотаріусов Київського міського нотаріального округу Ткаченко В.Л. було надано копію спадкової справи № 30/2018 року від 04.07.2018 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , відповідно якої спадкоємцем померлого ОСОБА_4 є його син - ОСОБА_5 (том 1 а.с. 178-192)

В рамках проведення нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину, приватним нотаріусом було направлено ряд запитів, у тому числі і до Комунального підприємства Київське міське ро технічної інвентаризації Київської міської ради, з приводу наявності реєстрації на праві власності об`єктів нерухомого майна за померлим ОСОБА_4

Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації надало суду інформацію, а саме первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 була проведена за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 02.03.2005 року. Далі право власності на квартиру перейшло та зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 23.08.2005 року №2-3231 виданого 16-ою Київською державною нотаріальною конторою. Реєстраційна справа на вище вказане нерухоме майно в архіві Бюро не формується у зв`язку з відсутністю замовлень з 01.06.2010 року, на підтвердження чого були надані копії документів на право власності на об`єкт нерухомості (том 1 а.с. 168-176)

Також, приватним нотаріусом Ткаченко В.Л. було проведено перевірку в реєстрі прав власності відностно актуальної інформації щодо наявних зареєстрованих прав на вказану квартиру, за результатами чого було встановлено, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О.

Відповідно до витягу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого приватним нотаріусом Бежан А.В., Одеського міського нотаріального округу від 29.01.2019 року № 154275609, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . (том 1 а.с.23-24)

Договір кпівлі-продажу квартири, серія ВРН № 700826, від 28.01.2012 року, зареєстровано в реєстрі № 68 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновим І.В. Відповідно до якого, ОСОБА_4 продав квартиру, яка належала йому на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 (том 1 а.с. 25)

У п. 3 вказаного договору зазначається, що вказана квартира належить продавцю ( ОСОБА_4 ) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16-ою Київською державною нотаріальною конторою 23.08.2005 року, за реєстровим № 2-3231, зареєстрованого в Київському міському Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 26 серпня 2005 року, записано у реєстрову книгу Д. 139-120, за реєстровим №437/30595.

Договором купівлі-продажу квартири від 09.02.2018 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. ОСОБА_2 продала квартиру яка належала їй на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 (том 1 а.с. 26-27)

В п. 1.3 вказаного договору зазначається, що зазначена квартира, що відчужується, належить продавцю ( ОСОБА_2 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого 28 січня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смирновим І.В. за реєстраційним номером №68 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором філії Комунального підприємства Абсолют Главанської сільської ради у ті Києві Лазор І.В. 27 листопада 2017 року, номер запису про право власності: 23633804, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000.

Згідно інформації наданої Департаментом Державної реєстрації та нотаріату, 10.04.2018 року було скасовано акредитацію КП Главанської сільської ради Абсолют (том 1 а.с. 29)

Згідно відповіді на запит, виданої Міністерством юстиції України, стосовно інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП Главанської сільської ради Абсолют почала свою діяльність 23.10.2017 року, а в період з 18.06.2018 року по 30.08.2018 року перебувала у стані припинення для заявлення кредиторами своїх вимог. (том 1 а.с. 30-31)

На виконання ухвали суду про витребування доказів, Департаментом з питань реєстрації було надано суду матеріали реєстраційної справи № 1421935080000 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 . (том 1 а.с. 112-161)

За змістом положень ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Статтею ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом перевірено твердження позивача, що при огляді ним договору кпівлі-продажу вище означеної квартири, серія ВРН № 700826, від 28.01.2012 року, зареєстровано в реєстрі № 68 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновим І.В., позивач одразу ж звернув увагу, що в графі підписів сторін договору - навпроти продавця стоїть підпис, який не був схожим з підписом ОСОБА_4 ..

За цих підстав приватний нотаріус Ткаченко В.Л. перевірила нотаріального бланку, серія ВРН № 700826, від 28.01.2012 року, зареєстровано в реєстрі № 68 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновим І.В. на якому складено договір купівлі-продажу вище означеної квартири.

На офіційному сайті НАІС , на якому розміщено Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів відображується інформація, що дійсно, вказаний бланк було використано 28 січня 2012 року, код витрачання бланку - 1- Договір про відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок. (том 1 а.с. 28)

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнового І.В. із запитом: чи дійсно ним було посвідчено 28 січня 2012 року Договір-купівлі Продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за №68, на нотаріальному бланку ВРН №700826 .

У відповідь на запит, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смірнов І.В. відповів, що дійсно 28 січня 2012 року ним було посвідчено договір купівлі-продажу, який в подальшому було зареєстровано за №68, із використанням нотаріального бланку ВРН №700826 . однак вказаний договір укладався між іншими особами, стосовно іншого нерухомого майна.

Одночасно на запит суду, Київський державний нотаріальний архів надав довідку про вчиненні нотаріальні дії, проте що, у справі № 02-33 Реєстр для реєстрації нотаріальних дій том №1 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнова І.В. за реєстровим № 68 від 18 січня 2012 року міститься запис засвідчення вірності підпису на заяві. Одночасно повідомляє 28 січня 2012 року було посвідчено договір купівлі-продажу квартири за реєстровим № 194, сторонами договору є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та неповнолітня ОСОБА_10 при цьому використаний спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВНР №700825-26. (том 2 а.с. 8)

Під формою правочину слід розуміти спосіб вираження волі сторін на його вчинення.

Угоди мають вольовий характер, який виявляється в бажанні осіб встановити права і прийняти обов`язки з метою досягнення певного результату, що випливає зі змісту ст. 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

При цьому, згідно ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально.

Крім того, відповідно до частини першої статті 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Згідно положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент укладення правочину. Ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 2 та 3 ст.209 ЦК України визначено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Проаналізувавши вищезазначені обставини справи та норми законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги щодо визнання недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , від 09 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за № 153, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000, оскільки нотаріальний бланк, на якому відтворено текст правочину, відповідно до справи № 02-33 Реєстр для реєстрації нотаріальних дій том №1 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнова І.В. за реєстровим № 68 від 18 січня 2012 року міститься запис засвідчення вірності підпису на заяві.

Крім того повідомляє, 28 січня 2012 року було посвідчено договір купівлі-продажу квартири за реєстровим № 194, сторонами договору є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та неповнолітня ОСОБА_10 при цьому використаний спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВНР №700825-26. НотаріусКиївського міського нотаріального округу Смірнов І.В., який вказаний на бланку, як особа, що посвідчив даний правочин, нотаріальної дії за участю вказаної в тексті договору особи - ОСОБА_2 , не вчиняв, крім того, вказав що дійсно 28 січня 2012 року ним було посвідчено договір купівлі-продажу, який в подальшому було зареєстровано за №68, із використанням нотаріального бланку ВРН №700826 . однак вказаний договір укладався між іншими особами, стосовно іншого нерухомого майна.

Виходячи з предмету позову, позивач окремо заявляє вимоги скасуватирішення державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют Лазор Івана Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриття розділу) від 29 листопада 2017 року, індексний номер 38413071, номер запису про право власності: 23633804, дата та час державної реєстрації 27.11.2017 року 14:53:54, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000.

Преамбулою Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з частиною тринадцятою статті 15 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок реєстрації, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації).

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 28 Порядку реєстрації").

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 Закону.

Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. за №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1)обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2)повноважень заявника;

3)відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4)наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5)наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Також, ч. 4 ст. 5 Закону України Про нотаріат передбачає, що нотаріус зобов`язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Згідно до ст.5 Закон України Про нотаріат , нотаріус, зокрема, зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України „Про нотаріат" - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом, відповідно до ч.3 ст.3 цього Закону, є уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у ст.34 Закону України Про нотаріат і цей перелік не є вичерпним. Поряд з тим нотаріусу, з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може лише у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV.

З аналізу положень наведених ст.ст. 3, 9, 15, 16 Закону №1952-IV вбачається, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов`язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об`єктом нерухомості. Таким чином, нотаріус, будучи наділеним повноваженнями державного реєстратора (за винятком тих, які передбачено пунктами 4, 6 ч.1 ст.9 Закону №1952-IV (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), може реалізовувати їх лише поряд з вчиненням нотаріальної дії, зокрема при посвідчені ним правочину, внаслідок якого в особи виникає речове право на об`єкт нерухомості. У такому випадку нотаріус одночасно з вчиненням нотаріальної дії проводить й державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 15 Закону №1952-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об`єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ст. 4-2 та ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п`ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Судом встановлено, що відповідно до витягу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого приватним нотаріусом Бежан А.В., Одеського міського нотаріального округу від 29.01.2019 року № 154275609, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт.

Державним реєстратором, серед інших суб`єктів, є нотаріус (п.2 ч.1 ст.10 Закону № 1952-IV).

Як з`ясовано судом, Договір кпівлі-продажу квартири, серія ВРН № 700826, від 28.01.2012 року, зареєстровано в реєстрі № 68 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновим І.В., за умовами Договору, ОСОБА_4 продав квартиру, яка належала йому на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 .

У п. 3 вказаного Договору зазначається, що вказана квартира належить продавцю ( ОСОБА_4 ) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16-ою Київською державною нотаріальною конторою 23.08.2005 року, за реєстровим № 2-3231, зареєстрованого в Київському міському Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 26 серпня 2005 року, записано у реєстрову книгу Д. 139-120, за реєстровим №437/30595.

Договором купівлі-продажу квартири від 09.02.2018 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. ОСОБА_2 продала квартиру, яка належала їй на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 .

В п. 1.3 вказаного договору зазначається, що зазначена квартира, що відчужується, належить продавцю ( ОСОБА_2 ) на підставі Договору купівлі-продажу квартири посвідченого 28 січня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смирновим І.В. за реєстраційним номером №68 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором філії Комунального підприємства Абсолют Главанської сільської ради у ті Києві Лазор І.В. 27 листопада 2017 року, номер запису про право власності: 23633804, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000.

Згідно інформації наданої Департаментом Державної реєстрації та нотаріату, 10.04.2018 року було скасовано акредитацію КП Главанської сільської ради Абсолют (том 1 а.с. 29)

Згідно відповіді на запит виданої Міністерством юстиції України, стосовно інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП главанської сільської ради Абсолют почала свою діяльність 23.10.2017 року, а в період з 18.06.2018 року по 30.08.2018 року перебувала у стані припинення для заявлення кредиторами своїх вимог. (том 1 а.с. 30-31)

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, врегульовано Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІУ від 01.07.2004р., Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону № 1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до частин першої, третьої та сьомої статті 16 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно зі статтею 8 Закону № 1952-IV орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частинами першою та другою статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об`єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п`ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже вбачається, що під час розгляду заяви щодо державної реєстрації прав державний реєстратор, з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації права власності на одне й те ж нерухоме майно, зобов`язаний встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно з п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (далі - Порядок), під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п. 16 Порядку - разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Відповідно до п. 36 Порядку - для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами і є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п. 37 Порядку - документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Відповідно до п. 6 Порядку - відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник

В розрізі даного спору суд вважає доведеним тот факт, що державна реєстрація Договору купівлі-продажу квартири, серія ВРН № 700826, від 28.01.2012 року, зареєстровано в реєстрі № 68 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновим І.В., відповідно до якого, ОСОБА_4 продав квартиру, яка належала йому на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , проведено за відсутності належним чином оформленого цивільно-правового договору, що підтверджено наданою Київським державним нотаріальним архівом довідкою про вчиненні нотаріальні дії.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу квартири від 09.02.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., відповідно до якого ОСОБА_2 продала квартиру, яка належала їй на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 є недійсним правочином.

За ч. ч. 2, 3, ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Визнання позову - це спрямована на припинення цивільного процесу безумовна згода відповідача виконати матеріально-правові вимоги позивачу, виражена у встановленій законом процесуальній формі.

Враховуючи позицію відповідача- ОСОБА_2 , яка висловлена у її заяві, яка в межах розгляду даної справи визнала позов, а відповідно до положень ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що квартира АДРЕСА_2 є особистою власністю позивача, який є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 ., якому вище означена квартира належала на праві власності та враховуючи позицію відповідача- ОСОБА_2 , доведеність недійсності Договору купівлі-продажу від 09 лютого 2018 року даної квартири, тому у сукупності встановлених обставин є підстави для задоволення позову про визнання Договору купівлі-продажу від 09 лютого 2018 року недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію від 29 листопада 2017 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют Лазор Івана Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 листопада 2017 року, визнання недійсності договіру купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , від 09 лютого 2018 року.

В свою чергу, відповідачі належних та допустимих доказів на спростування обставин, якими позивача обґрунтовує позовні вимоги, суду не надали.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд присуджує стягнення з відповідачів в рівних частках на користь позивача судовий збір сплачений при зверненні з позовом до суду у розмірі - 1925 грн., тобто по 641 грн. 67 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1-13, 19, 76-83, 89, 100, 141, 209-211, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 14-16, 21, 182, 215-216, 316, 321, 328, 334 Цивільного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют Лазора Івана Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют Лазор Івана Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 листопада 2017 року, індексний номер 38413071, номер запису про право власності: 23633804 дата та час державної реєстрації 27.11.2017 року 14:53:54, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , від 09 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за № 153, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1421935980000.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют Лазор Івана Володимировича на користь ОСОБА_1 , судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1925 грн., тобто по 641 грн. 67 коп. з кожного.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 ? ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Державний реєстратор Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют Лазор Іван Володимирович, ЄДРПОУ - 41676559, зареєстрованої за адресою: 68434, Одеська область, Арцизький район, село Главані, вул. Центральна, 43.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України , апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я