Рішення

від 15.09.2020 по справі 208/6685/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/6685/19

№ провадження 2/208/879/20

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Вілкової Ю.В., представника позивача Пацкова М.Л., відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного підприємства Електро-технічна лабораторія до ОСОБА_1 , Моторного (ТРАНСПОРТНЕ) страхового бюро України про стягнення суми збитків,-

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач Приватне підприємство Електро-технічна лабораторія звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , Моторного (ТРАНСПОРТНЕ) страхового бюро України про стягнення суми збитків.

У своєму позові позивач зазначив, що 06 грудня 2018 року об 19.08 год. в м.Камянське Дніпропетровської області відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем TOYOTA AVENSIS реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці М.Грушевського в районі будинку №123 на перехресті з провулком Дніпровський порушив правила дорожнього руху передбачені п.1.5, п.2.3д, п.10.1, п.14.6а. Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем FIAT FIORINO COMBI реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку та виконував маневр повороту ліворуч та завдав матеріальних збитків власнику автомобіля позивача. Через порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 майну позивача через пошкодження автомобіля завдані матеріальні збитки в розмірі 363 357,00 грн. Порушення відповідачем Правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП, підтверджується висновком ED-1733-3-1357.19 автотехнічного експертного дослідження від 11 липня 2019 року наданого судовим експертом Жупаненко О.В. за заявою позивача.

Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по факту дорожньо-транспортної пригоди розглядалась справа про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП за порушення п.12.1, п.13.1 Правил дорожнього руху та постановою суду від 05 березня 2019 року встановлений факт порушення ОСОБА_1 п.14.6 ПДР. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2019 року рішенням по справі про адміністративне правопорушення скасоване, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що це не означає відсутність в діях відповідача порушень інших вимог правил дорожнього руху, які можуть бути встановлені в межах цивільного процесу у справі про стягнення шкоди на підставі ст. ст. 1166, 1187 ЦК України.

Вважає, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду має ОСОБА_1 , так як шкода завдана з його вини, що підтверджується висновком ED-1733-3-1357.19 автотехнічного експертного дослідження від 11 липня 2019 року наданого судовим експертом Жупаненко О.В. за заявою позивача, згідно якого причиною даної ДТП є порушення ОСОБА_3 вимог п.п.1.5, 2.3д, 10.1, 14.6а Правил дорожнього руху України.

Приватне підприємство Електро-технічна лабораторія зверталось до Моторного (ТРАНСПОРТНЕ) страхового бюро України із заявою щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 , власник якого не застрахував свою цивільну-правову відповідальність.

З урахуванням викладеного та уточнень до позову, просить суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Електро-технічна лабораторія 263 357,00 грн. на відшкодування завданих збитків; стягнути з Моторного (ТРАНСПОРТНЕ) страхового бюро України на користь Приватного підприємства Електро-технічна лабораторія 100 000 грн. суму страхового відшкодування за завдану шкоду.

Позивач у своєму позові посилається на норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правового відшкодування власників наземних транспортних засобів ст.ст.16, 22, 1187, 1188, 1194 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 надали суду відзив на позов, де зазначили, що дійсно 06 грудня 2018 року у м. Кам`янське Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Тайота д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Фіат д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який належить позивачу. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2019 року провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Відносно ОСОБА_1 за фактом ДТП, яке мало місце 06 грудня 2018 року не складався жоден інший протокол про адміністративне правопорушення, в тому числі із зазначенням у ньому про порушення вимог п.14.6 ПДР України, справа на підставі такого протоколу не розглядалась та не існує будь-якого судового рішення, якого ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом ДТП, яке мало місце 06.12.2018 року.

Вважає, що наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, в тому числі передбаченого ст. 124 КУпАП, зокрема протиправної поведінки такої особи, яка полягає у порушенні Правил дорожнього руху України, та її вини, встановлюється виключно судом у межах справи про адміністративне правопорушення.

Також зазначив, що надані позивачем докази як висновок експерта Дроздова Ю.В. від 21 лютого 2019 року № 4102/19/19 відповідно до якого вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Фіат д.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 363 357,00 грн., а також висновок ED-1733-3-1357.19 автотехнічного експертного дослідження від 11 липня 2019 року наданого судовим експертом Жупаненко О.В. за заявою позивача є очевидно недопустимими доказами.

Вимоги відповідач ОСОБА_1 не визнає у повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні з покладанням на позивача понесених ОСОБА_1 витрат.

Відповідач у своєму відзиві посилається на норми ст.ст.1166, 1167, 1188 ЦК України.

Представник відповідача Моторного (ТРАНСПОРТНЕ) страхового бюро України у судове засіданні не з`явився, надавши суду відзив на позовну заяву, у якій просять суд відмовити в задоволенні позову. Посилався на те, що в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 06 грудня 2018 року за участю транспортного засобу Тойота , державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу Фіата державний номер НОМЕР_2 має нести відповідальність винна особа в дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2019 року по справі ОСОБА_1 було визнано невинуватим та закрито провадження по справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Тому МТСБУ не може нести відповідальність за нанесену шкоду у зв`язку з тим, що цивільна-правова відповідальність водія транспортного засобу Тойота державний номер НОМЕР_1 не настала. Висновок ED-1733-3-1357.19 автотехнічного експертного дослідження від 11 липня 2019 року наданого судовим експертом Жупаненко О.В. вважають недопустимим доказом з урахуванням вимог ч.6 ст.82 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача Пацков М.Л. позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилався на обставини викладені в позові. Просить суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Електро-технічна лабораторія 263 357,00 грн. на відшкодування завданих збитків; стягнути з Моторного (ТРАНСПОРТНЕ) страхового бюро України на користь Приватного підприємства Електро-технічна лабораторія 100 000 грн. суму страхового відшкодування за завдану шкоду.

В судовому засіданні відповідач та його представник просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилався на обставини викладені у відзиві на позовні вимоги.

Представник відповідача Моторного (ТРАНСПОРТНЕ) страхового бюро України у судове засіданні не з`явився, надавши суду відзив на позовну заяву, у якій просять суд відмовити в задоволенні позову.

2.Заяви, клопотання учасників справи

17 грудня 2019 року представником позивача надана заява про уточнення позовних вимог, клопотання про залучення доказів по справі, клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

17 грудня 2019 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

23 січня 2020 року клопотання представника позивача про приєднання доказів по справі, заява представника позивача про зміну підстав позову.

23 січня 2020 року клопотання представника відповідача про долучення платіжних доручень, клопотання про призначення експертизи, про витребування доказів, відзив відповідача.

12 лютого 2020 року представником відповідача наданий суду відзив на позов.

02 березня 2020 року представником позивача надані суду докази, надана відповідь на відзив відповідача.

04 березня 2020 року клопотання представника відповідача про виклик експерта.

05 березня 2020 року заява представника позивача про виправлення описки.

23 березня 2020 року та 27 березня 2020 року клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи.

21 травня 2020 року заява представника відповідача про виклик свідка, заява представника позивача про надання доказів щодо сплати судових витрат.

3.Процесуальні дії суду

25 листопада 2019 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

23 січня 2020 року ухвалою суду залучено до участі у справі співвідповідача.

24 червня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче засідання по справі та справу призначено до розгляду.

15 липня 2020 року, 17 липня 2020 року ухвалою суду призначено проведення судового засіданні в режимі відеоконференції

4. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин

В судовому засіданні встановлено, що 06 грудня 2018 року об 19.08 год. в м. Кам`янське Дніпропетровської області відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем TOYOTA AVENSIS реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці М.Грушевського в районі будинку №123 на перехресті з провулком Дніпровський порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем FIAT FIORINO COMBI реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку та виконував маневр повороту ліворуч.

Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля FIAT FIORINO COMBI реєстраційний номер НОМЕР_2 є Приватне підприємство Електро-технічна лабораторія .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля TOYOTA AVENSIS реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку ED-1733-3-1357.19 автотехнічного експертного дослідження від 11 липня 2019 року наданого судовим експертом Жупаненко О.В. за заявою позивача вбачається, що експертом надані висновки: по питанню № 1 пояснення водія автомобіля FIAT FIORINO ОСОБА_4 в тому, що в момент початку повороту автомобіля FIAT FIORINO наліво автомобіль TOYOTA AVENSIS не знаходився в стані обгону (на зустрічній смузі руху) з технічної точки зору, спроможні .

По питанню № 2 в даній дорожній обстановці водій автомобіля TOYOTA AVENSIS ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.1.5 Правил дорожнього руху, а саме - не створювати небезпеку для водія автомобіля FIAT FIORINO ОСОБА_4 , п.2.3д Правил дорожнього руху, тобто - не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, п.10.1 Правил дорожнього руху, тобто - перед маневром він повинен був переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п.14.6а,в Правил дорожнього руху, а саме - не обганяти на перехресті та пішохідному переході .

По питанню № 3 за умови виконання вимог п.п.1.5, 2.3д, 10.1., 14.6а,в Правил дорожнього руху України водій TOYOTA AVENSIS ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути даної пригоди своїми односторонніми діями .

По питанню № 4 в діях водія автомобіля TOYOTA AVENSIS ОСОБА_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п.п.1.5, 2.3д, 10.1., 14.6а,в Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з даною пригодою .

По питанню № 5 в даній дорожній обстановці водій автомобіля FIAT FIORINO ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.1.5 Правил дорожнього руху, а саме не створювати небезпеку для руху, п.2.3д Правил дорожнього руху, тобто не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, п.9.2б та 9.4 Правил дорожнього руху, а саме завчасно подати сигнал лівим світловим покажчиком повороту за 5-100 м. до початку маневру, п.10.1 Правил дорожнього руху, тобто перед маневром він повинен був переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п.10.4 Правил дорожнього руху, а саме завчасно зайняти крайнє ліве положення на проїзній частині .

По питанню № 6 технічна можливість запобігти зіткненню визначається односторонніми діями водія TOYOTA AVENSIS ОСОБА_1 .

По питанню № 7 в діях водія автомобіля FIAT FIORINO ОСОБА_4 з технічної точки зору, не вбачається невідповідності у виконанні вимог Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв`язку з даною пригодою .

По питанню № 8 причиною даної ДТП є невідповідність у виконанні вимог п.п.1.5, 2.3д, 10.1, 14.6а,в Правил дорожнього руху України в діях водія автомобіля TOYOTA AVENSIS ОСОБА_1 .

Окрім цього, як вбачається з висновку експерта ED-1733-3-1357.19 від 11 липня 2019 року, а саме з п.6 розділу Вихідні дані дослідження обставин ДТП проводилось по поясненнях водія автомобіля FIAT FIORINO COMBI реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 , вихідні дані п.п.1-6 - із заяви про проведення експертизи, а також вбачається, що експерту надані протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, відомості про транспортні засоби, пояснення водія ОСОБА_4 , фото транспортних засобів.

Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області по факту дорожньо-транспортної пригоди розглядалась справа про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП за порушення п.12.1, п.13.1 Правил дорожнього руху та постановою суду від 05 березня 2019 року встановлений факт порушення ОСОБА_1 п.14.6 ПДР.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2019 року рішення по справі про адміністративне правопорушення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області 05 березня 2019 року скасоване, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Позивач вважає, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду має ОСОБА_1 , так як шкода завдана з його вини, що підтверджується висновком ED-1733-3-1357.19 автотехнічного експертного дослідження від 11 липня 2019 року наданого судовим експертом Жупаненко О.В. за заявою позивача, згідно якого причиною даної ДТП є порушення ОСОБА_3 вимог п.п.1.5, 2.3д, 10.1, 14.6а Правил дорожнього руху України.

Як встановлено в судовому засіданні Приватне підприємство Електро-технічна лабораторія зверталось до Моторного (ТРАНСПОРТНЕ) страхового бюро України із заявою щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 , власник якого не застрахував свою цивільну-правову відповідальність, але листом від 20 травня 2019 року № 3.1-05/15532 позивачу відмовлено у відшкодуванні шкоди, тому як згідно до п.32.1, ст. 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення глави 82 ЦК України Відшкодування шкоди та обраний спосіб захисту - стягнення шкоди.

5. Оцінка суду

Суд, вислухавши представників сторін, відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема частиною першою цієї статті визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені..

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

З огляду на викладене, встановлені у справі про адміністративне правопорушення обставини є обов`язковими для суду, що вирішує зазначений цивільній спір з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, не впливає на вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Разом з тим, свої особливості має порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Як роз`яснено в п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини другої статті 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

За змістом Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно до п.36.2 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Ст.41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Ст.32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Враховуючи викладене та те, що відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2019 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим та закрито провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, тому адміністративна відповідальність відповідача не настала, у зв`язку із чим МТСБУ не може нести цивільно-правову відповідальність за нанесену шкоду позивачу.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

За приписами статей 80, 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При дослідженні висновку експерта суд виходить з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.

З наданого суду висновку ED-1733-3-1357.19 автотехнічного експертного дослідження від 11 липня 2019 року наданого судовим експертом Жупаненко О.В. за заявою позивача, вбачається, що експертом надані висновки: по питанню № 1 пояснення водія автомобіля FIAT FIORINO ОСОБА_4 в тому, що в момент початку повороту автомобіля FIAT FIORINO наліво автомобіль TOYOTA AVENSIS не знаходився в стані обгону (на зустрічній смузі руху) з технічної точки зору, спроможні .

По питанню № 2 в даній дорожній обстановці водій автомобіля TOYOTA AVENSIS ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.1.5 Правил дорожнього руху, а саме - не створювати небезпеку для водія автомобіля FIAT FIORINO ОСОБА_4 , п.2.3д Правил дорожнього руху, тобто - не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, п.10.1 Правил дорожнього руху, тобто - перед маневром він повинен був переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п.14.6а,в Правил дорожнього руху, а саме - не обганяти на перехресті та пішохідному переході .

По питанню № 3 за умови виконання вимог п.п.1.5, 2.3д, 10.1., 14.6а,в Правил дорожнього руху України водій TOYOTA AVENSIS ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути даної пригоди своїми односторонніми діями .

По питанню № 4 в діях водія автомобіля TOYOTA AVENSIS ОСОБА_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п.п.1.5, 2.3д, 10.1., 14.6а,в Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з даною пригодою .

По питанню № 5 в даній дорожній обстановці водій автомобіля FIAT FIORINO ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.1.5 Правил дорожнього руху, а саме не створювати небезпеку для руху, п.2.3д Правил дорожнього руху, тобто не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, п.9.2б та 9.4 Правил дорожнього руху, а саме завчасно подати сигнал лівим світловим покажчиком повороту за 5-100 м. до початку маневру, п.10.1 Правил дорожнього руху, тобто перед маневром він повинен був переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п.10.4 Правил дорожнього руху, а саме завчасно зайняти крайнє ліве положення на проїзній частині .

По питанню № 6 технічна можливість запобігти зіткненню визначається односторонніми діями водія TOYOTA AVENSIS ОСОБА_1 .

По питанню № 7 в діях водія автомобіля FIAT FIORINO ОСОБА_4 з технічної точки зору, не вбачається невідповідності у виконанні вимог Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв`язку з даною пригодою .

По питанню № 8 причиною даної ДТП є невідповідність у виконанні вимог п.п.1.5, 2.3д, 10.1, 14.6а,в Правил дорожнього руху України в діях водія автомобіля TOYOTA AVENSIS ОСОБА_1 .

Окрім цього, як вбачається з висновку ED-1733-3-1357.19 автотехнічного експертного дослідження від 11 липня 2019 року, а саме: з п.6 розділу Вихідні дані дослідження обставин ДТП проводилось по поясненнях водія автомобіля FIAT FIORINO COMBI реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 , вихідні дані п.п.1-6 - із заяви про проведення експертизи, а також вбачається, що експерту надані протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, відомості про транспортні засоби, пояснення водія ОСОБА_4 , фото транспортних засобів.

В обґрунтування висновків суду у справі про закриття адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, покладено пояснення ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення, протокол огляду місця ДТП, схему місця ДТП та пояснення ОСОБА_4 .

Окрім цього, згідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2019 року встановлено, що пояснення ОСОБА_4 , зазначені в постанові суду, суперечать обставинам, які суд вважав встановленими, оскільки судом констатовано, що перед виконанням маневру повороту ліворуч ОСОБА_4 зупинився, а з викладених у постанові пояснень ОСОБА_4 вбачається, що маючи намір здійснити поворот він знизив швидкість та на третій передачі розпочав поворот, що вказує на те, що його автомобіль на момент зіткнення знаходився в русі.

Між тим, як видно з постанови суду, встановивши, що ОСОБА_1 порушив ці вимоги, суд не навів докладних мотивів свого рішення та не спростував ту обставину, що він з початку маневру автомобіля Фіат Фіоріно знаходився в аварійній ситуації.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до вимог п.2 ч.2 ст.76 ЦПК України, ці дані встановлюються зокрема такими засобами, як висновками експертів.

Відповідно норм ч.1 ст.107 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Вимоги до висновку експерта встановлені ст.102 ЦПК України.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч.1 ст.102 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. (ч.3 ст.102 ЦПК України).

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи (ч.4 ст.102 ЦПК України).

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч.7 ст.102 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.5 ст.106 ЦПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Таким чином, відповідно до положень ст.ст.76, 102 ЦПК України, доказом у цивільній справі може бути лише висновок експерта, який за формою та за змістом відповідає вимогам встановленим ст.102 ЦПК України, зокрема в якому має бути зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, однак висновок ED-1733-3-1357.19 автотехнічного експертного дослідження від 11 липня 2019 року таким вимогам не відповідає, зокрема не є висновком експерта та прямо не передбачений процесуальним законом, як доказ, у вказаному документі не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

До такого висновку також дійшла й Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням викладеного, згідно положень ст.ст.76,102 ЦПК України суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження вини відповідача висновок ED-1733-3-1357.19 автотехнічного експертного дослідження від 11 липня 2019 року наданого судовим експертом Жупаненко О.В. щодо наявності порушень Правил дорожнього руху України відповідачем, тому як дослідження проведено без врахування пояснень відповідача та лише на тих даних, які були надані лише позивачем, які також протирічать поясненням, які були надані під час розгляду адміністративної справи.

Ст.ст.76, 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ст.81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позивачем інших належних та допустимих доказів наявності вини відповідача щодо завдання шкоди внаслідок ДТП не надані, а також в судовому засіданні вина ОСОБА_1 не підтверджена будь-яким судовим рішенням, непідтверджена наявність його протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та шкодою, тому відсутні правові підстави для покладання на ОСОБА_1 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 80, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Електро-технічна лабораторія до ОСОБА_1 , Моторного (ТРАНСПОРТНЕ) страхового бюро України про стягнення суми збитків, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.