Ухвала

від 28.09.2020 по справі 495/5416/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/5416/20

Номер провадження 2/495/2529/2020

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

28 вересня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської Боярський О.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідачів - приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Одеської області Делі Н.Г. про визнання в рівних частинах об`єктом права спільної сумісної власності нерухомого майна подружжя, визнання недійсним нотаріально посвідченого договору дарування та зобов`язання вчинити дії нотаріуса, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.09.2020 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідачів - приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Одеської області Делі Н.Г. про визнання в рівних частинах об`єктом права спільної сумісної власності нерухомого майна подружжя, визнання недійсним нотаріально посвідченого договору дарування та зобов`язання вчинити дії нотаріуса.

Ціна позову становить 1 018 082,15 грн.

Одночасно з позовною заявою представник позивача - ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку № НОМЕР_1 для індивідуального садівництва, кадастровий номер 5110300000:02:012:0071, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, садівничий кооператив Дистанционник та недобудований об`єкт нерухомості на вказаній ділянці - житловий будинок, який не прийнятий в експлуатацію.

Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Дослідивши матеріали справи, доводи поданої заяви суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.10 статті 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України: заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову ; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності ; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В супереч наведеним вимогам представник позивача в поданій заяві про забезпечення позову жодним чином не обґрунтував необхідність забезпечення поданого позову, не навів обставини, які б свідчили про можливе утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, не обґрунтував обраний ним вид забезпечення - накладення арешту на майно, не навів пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог , дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб , права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Накладання судом арешту на майно особи, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

З наданих суду матеріалів неможливо також встановити, що вжиття заходів забезпечення позову, які просить заявник, не створять перешкод для здійснення відповідачами господарської діяльності, якщо вони її здійснюють, та не порушать права і інтереси третіх осіб.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. В заяві відсутні навіть посилання на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення.

Підсумовуючи викладене, враховуючи відсутність обґрунтованої необхідності забезпечення позову та саме вжиття такого виду заходу забезпечення позову як накладення арешту, відсутність пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення суд вважає за необхідне повернути заявнику - адвокату Черната М.А. заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Одночасно суд роз`яснює заявнику про право на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову у разі повного виконання вимог статті 151 ЦПК України. Заява про забезпечення позову може бути подана до суду на будь-якій стадії розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 249, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику про право на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову у разі повного дотримання вимог статті 151 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя