Рішення

від 15.09.2020 по справі 942/2111/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 15.09.2020

ЄУ № 942/2111/19

Провадження №2/942/220/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовною заявою за позовом Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві розпорядження, користування та володіння житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Відповідно до рішення Новопсковської районної ради від 15.04.2011 року №6/4 з балансу Новопсковського районного комунального підприємства Комунальник в комунальну власність територіальної громади смт Білолуцьк зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Новопсковського району передано безоплатно житловий фонд загальною площею 3829 кв.м.

Рішенням Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області від 22.04.2011 року №10/2 затверджено склад комісії з питань приймання житлового фонду в комунальну власність територіальної громади смт Білолуцьк. До цього житлового фонду увійшов, зокрема, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 177,30 кв.м. Згідно з актом приймання-передачі житлового фонду в комунальну власність від 01.07.2011 року вказаний житловий будинок є нежилим, занедбаним, наполовину розібраним та відновленню не підлягає. Актом обстеження земельної від 02.08.2019 року встановлено, що в зазначеному будинку виникла пожежа, будівля знаходиться в аварійному стані та загрожує безпеці життя та здоров`я жителів навколишніх будинків, а також звичайним прохожим, у зв`язку з чим вирішено демонтувати залишки стін будівлі, прибрати будівельне сміття та привести дану земельну ділянку в належний санітарний стан.

Позивач зазначає, що відповідно до погосподарської книги по АДРЕСА_1 зареєстровані, але тривалий час не проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На багаторазові усні звернення позивача щодо добровільного виселення зі спірного будинку відповідачі не реагують. 12.08.2019 року позивач - Білолуцька селищна рада зверталась з листами до відповідачів з метою вирішення питання щодо добровільного виселення з займаного житлового приміщення у зв`язку з тим, що будівля знаходиться в аварійному стані, зруйнована під час пожежі, загрожує обвалом, проте, станом на 20.12.2019 року жодних пояснень чи заяв від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 селищна рада не отримувала.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд усунути перешкоди у праві розпорядження, користування та володіння житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з цього будинку.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 06.03.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 05.05.2020 року.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 05.05.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 04.06.2020 року.

04.06.2020 року розгляд справи відкладений до 01.07.2020 року, у зв`язку з неявкою відповідачів.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 01.07.2020 року явку представника позивача Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області визнано обов`язковою, розгляд справи відкладено до 27.07.2020 року.

27.07.2020 року по справі оголошено перерву до 15.09.2020 року, у зв`язку з витребуванням доказів.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі до судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву не надали.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, відповідно до рішення №8/2 від 10.03.2011 року Білолуцька селищна рада клопотала перед Новопсковською районною радою щодо передачі з спільної власності територіальних громад сіл, селищ Новопсковського району в комунальну власність Білолуцької селищної ради житловий фонд, загальною площею 3829,4 кв. м. балансоутримувачем якого є Новопсковське районне комунальне підприємство Комунальник . Згідно додатку до вказаного рішення до складу жилого фонду по Новопсковському РКП Комунальник станом на 01.01.2011 року входила будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Новопсковської районної ради №6/4 від 15.04.2011 року передано безоплатно зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Новопсковського району з балансу Новопсковського районного комунального підприємства Комунальник в комунальну власність територіальної громади смт Білолуцьк житловий фонд загальною вартістю 564144,00 грн. У зазначений житловий фонд увійшла спірна будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується додатком до вказаного вище рішення.

З метою приймання житлового фонду в комунальну власність, рішенням Білолуцької селищної ради №10/2 від 22.04.2011 року та рішенням виконавчого комітету Білолуцької селищної ради №91а від 28.07.2011 року затверджені склад комісії з питань приймання житлового фонду в комунальну власність територіальної громади смт Білолуцьк та акти приймання-передачі житлового фонду в комунальну власність територіальної громади смт Білолуцьк.

Комісія, що створена відповідно до рішення виконавчого комітету Білолуцької селищної ради №91а від 28.07.2011 року провела обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та за наслідками огляду встановила, що будинок є нежилим, занедбаним, наполовину розібраний, відновленню не підлягає, пропонується на знос. Вказані відомості відображені в акті приймання-передачі житлового фонду в комунальну власність від 01.07.2011 року.

Актом обстеження земельної ділянки від 18.10.2018 року, складеного депутатом по округу №3 Деркач В.В. та узгоджувальною комісією Білолуцької селищної ради, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться зруйнована будівля гуртожитку, яка тривалий час не експлуатується, ремонту та відновленню не підлягає.

02.08.2019 року депутати по округу №2 та №4 та члени узгоджувальної комісії Білолуцької селищної ради склали акт про те, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться зруйнована будівля колишнього гуртожитку, яка була не придатна для користування та експлуатації, тривалий час не використовувалась та відновленню не підлягала. 02.08.2019 року у вищевказаній будівлі виникла пожежа, після чого будівля знаходиться в аварійному стані та загрожує безпеці життя та здоров`я жителів навколишніх будинків.

За даними погосподарської книги за 2016-2020 роки, за адресою: АДРЕСА_1 , а також форми А зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

З листів Білолуцької селищної ради №02-21/2602 та №02-21/2603 від 12.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запропоновано вирішити питання добровільного виселення із займаного житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що зазначена будівля знаходиться в аварійному стані.

Відповідно до ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Це ж положення закріплено в ст.9 ЖК України, згідно якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Поняття житло не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання житлом, яке підлягає захисту на підставі п.1 ст..8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів ст.8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Отже, житло є невід`ємною складовою особистого життя людини, яка має природне право жити так, як бажає, бути захищеною від оприлюднення фактів особистого життя. Але це неможливо без поваги до її житла, де значною частиною проходить це особисте життя, і тому людина має таке ж природне право не тільки на саме житло, а й на недоторканність його.

За ст.132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. Надаване громадянам у зв`язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу. Осіб, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення. Особи, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, виселяються із спеціальних гуртожитків після поліпшення їх житлових умов у порядку, передбаченому законодавством, або після звільнення їх жилої площі, тимчасово заселеної іншими особами, чи після проходження відповідного курсу лікування. Особам, які пройшли курс лікування і не мають іншої жилої площі, житло надається в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно роз`яснень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України визначає, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з`ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Якщо гуртожиток надано у зв`язку з роботою, слід з`ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст.132 ЖК без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в ст.125 ЖК, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що в Білолуцькій селищній раді відсутні відомості щодо підстав вселення відповідачів до спірної будівлі, а також відсутня інформація щодо статусу вказаного жилого приміщення.

За клопотанням представника позивача в Новопсковському РБТІ та Новопсковській районній державній адміністрації Луганської області судом витребувано інформацію з Реєстру речових прав на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки №281 від 09.09.2020 вбачається, що згідно архівних даних нерухоме майно та право власності на нього, а саме буд. АДРЕСА_1 в Новопсковському РБТІ не зареєстровано.

Крім того, згідно повідомлення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області №23-7/9-2179 від 04.08.2020, запитувана судом інформація в Державному реєстрі прав відсутня.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Всупереч вказаним вимогам позивач не надав доказів, що він є власником спірного нерухомого майна, а тому вправі вимагати усунення перешкод у праві розпоряджатися, користуватися та володіти цим майном.

За ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Відповідно до вимог ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов`язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідачі не бажають добровільно виселитися з аварійного будинку, в якому зареєстровані, але досить тривалий час не проживають, оскільки відсутність особи у займаному нею жилому приміщенні є підставою для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням (ст.71.72 ЖК України). Такий спосіб захисту як виселення застосовується, якщо особа фізично мешкає у жилому приміщенні і використовує його як своє житло, проте власник заперечує проти цього.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи позицію представника позивача, дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення відповідачів зі спірного приміщення, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 247, 263-268, 280, 354, 355 ЦПК України суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві розпорядження, користування та володіння житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Позивач: Білолуцька селищна рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04335588, знаходиться за адресою: вул. 1 Травня, 4, смт Білолуцьк, Новопсковський район, Луганська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: А.В. Чалий