Постанова

від 30.09.2020 по справі 233/672/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/672/20

Номер провадження 22-ц/804/2753/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер 233/672/20

Номер провадження 22-ц/804/2753/20

30 вересня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд в складі колегії:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Агєєва О.В.

за участю секретаря судового засідання Ротар Я.Б.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Відокремлений структурний підрозділ Донбаський аграрний фаховий коледж Луганського національного аграрного університету

представник - Воронцова Олена Миколаївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу Донбаський аграрний фаховий коледж Луганського національного аграрного університету про зобов`язання виконати рішення від 22.06.2018 року про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1

- за апеляційною скаргою Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету

на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2020 року, вступну та резолютивну частину якого складено суддею Каліуш О.В. в м. Костянтинівка в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 11 червня 2020 року, час ухвалення рішення не зазначено, повний текст судового рішення виготовлено 15 червня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

05.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

В обґрунтування позову зазначив, що 22 червня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області постановив рішення про поновлення його, незаконно звільненого, на попередню роботу в ВСП ККЛНАУ . Постановлене судом рішення допущене до негайного виконання. З зазначеним рішенням він звернувся до Костянтинівського коледжу з метою добровільного його викання, але у поновлені на роботі та в прийнятті та реєстрації його заяви йому було відмовлено. Після цього він направив заяву поштою, але у своїй відповіді відповідач знову підтвердив свою незгоду виконати рішення суду про поновлення його на роботі. Після того як ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовилася виконати рішення суду про негайне поновлення його на роботі, він був вимушений звернутися до Костянтинівського відділу виконавчої служби з виконавчим листом, виданим 27 липня 2018 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, за для примусового виконання рішення суду про поновлення його на роботі. Та вже як відповідач-боржник, ОСОБА_2 знову відмовилася виконувати вже вимоги держвиконавця та необґрунтовано, навмисно затримувала час поновлення на роботі. Врешті решт за його неодноразовими вимогами, він разом з держвиконавцем та понятими першого лютого 2019 року прийшли до Костянтинівського коледжу та в присутності ОСОБА_2 провели тільки фактичне допущення його до роботи, про що держвиконавцем було складено акт, та а ні робочого місця, а ні належних умов, а ні доступу як такого до виконання своїх службових обов`язків, на своїй законній посаді механіка, надати ОСОБА_2 категорично відмовила. Таким чином рішення від 22 червня 2018 року Костянтинівського міськрайсуду Донецької області про негайне поновлення його на роботі у повному обсязі не виконане.

Враховуючи вищезазначене просив зобов`язати відповідача виконати рішення від 22 червня 2018 року про поновлення його на роботі на посаді механіка Відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету з 30 жовтня 2015 року та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду від 22 червня 2018 року Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області про поновлення на попередній роботі на посаді механіка Відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету з 30 жовтня 2015 року по день повного фактичного поновлення на роботі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

11 червня 2020 року рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі задоволено частково.

- Стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 23 червня 2018 року по 31 січня 2019 року включно у розмірі 10 466 (десять тисяч чотириста шістдесят шість) грн 73 коп.

- В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

- Вирішено питання про розподіл судових витрат.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

16 липня 2020 року не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить розглянути апеляційну скаргу та постановити рішення відповідно до ст. 374 ЦПК України. Зазначає, що рішення суду першої інстанції розглянуто з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що накази відповідача від 03.12.2018 року та від 03.01.2019 року складені ним самостійно, без відома держвиконавця та навіть без робітника, були надані в день фактичного поновлення, вони є незаконними, не дійсними та не мають юридичної сили.

Також зазначив, що суд першої інстанції не поновивши його на законній підставі, нарахував йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, проте, ці вимоги повинні поєднувати одна одну.

17 липня 2020 року не погодившись із вказаним рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції частково.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено порушення норм процесуального права, оскільки не з`ясовано в повній мірі наявність та достатність належних доказів, які б підтверджували факт виконання наказу № 85-к від 03.12.2018 року Про поновлення на роботі ОСОБА_1 , а тому незрозуміло, чому суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу без відрахування податків і обов`язкових платежів у розмірі 10 466,77 грн, оскільки ця сума середнього заробітку обчислювалася за 153 робочих днів, а саме з 23 червня 2018 року по 31 січня 2019 року, а фактично вимушеного прогулу було 122 робочих днів, а саме з 23 червня 2018 року по 14 грудня 2018 року.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Сторони не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до вимог статті 360 ЦПК України.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи (а.с. 137-139).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги сторін необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського національного аграрного університету в особі Відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету , третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету Осовіцької Т. А. від 05.11.2015 №376 про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді механіка Відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету з 30 жовтня 2015 року. Стягнуто з Луганського національного аграрного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 44466, 50 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання (а.с.3-5).

Згідно із резолюцією в.о. директора ВП КТ ЛНАУ Воронцової О. М. від 08.08.20 на заяві ОСОБА_1 про поновлення на роботі від 25.06.2018, у поновленні його на роботі згідно із рішенням суду відмовлено (а.с.7).

29 листопада 2018 року заступником начальника відділу Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Сергієнком Д. Є. було відкрито виконавче провадження № 57808525 щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді механіка ВП Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету з 30 жовтня 2015 року (а.с.95).

03 грудня 2018 року наказом № 85-к Відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету ОСОБА_1 було поновлено на попередній посаді механіка на 0,5 ставки 05.11.2015 з оплатою праці за рахунок спеціального фонду заробітної плати (а.с.28).

З зазначеним наказом позивач ознайомлений 03.01.2019, про що свідчить його розписка на наказі від 03.12.2018 № 85-к (а.с.28).

Відповідно до наказу від 03.01.2019 № 2-к Про внесення змін до наказу ВП КТ ЛНАУ від 03.12.2018 № 85- к, внесені зміни до наказу ВП КТ ЛНАУ від 03.12.2018 № 85- к, а саме у п. 2 тексту наказу цифри та слово з 05.11.2015 замінені цифрами та словом з 30.10.2015 (а.с.96).

ОСОБА_1 було ознайомлено із наказом від 03.01.2019 № 2-к - 01 лютого 2019 року, про що свідчить його розписка на наказі (а.с.96).

03.12.2018 до трудової книжки ОСОБА_1 були внесені відповідні записи щодо поновлення на попередній роботі (а.с.93-94).

Фактично до роботи на посаді механіка ВП КТ ЛНАУ ОСОБА_1 було допущено 01 лютого 2019 року, про що свідчить Акт державного виконавця (а.с.50).

Постановою заступника начальника відділу Костянтинівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецької області Сергієнко Д. Є. від 01.02.2019 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 233/44, виданого 22.06.2018, про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді механіка ВП Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету з 30.10.2015 закінчено у зв`язку із поновленням ОСОБА_1 на посаді механіка (а.с.99 зворот).

З лютого 2019 року ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася заробітна плата за роботу на посаді механіка ВСП Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету (а.с.91).

Відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні на роботу суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадян права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до копії наказу Відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного універсітету № 85-к від 03.12.2018 року який підписано в.о. директора Воронцовою О.М., головним бухгалтером Н.В. Фісун, інспектором з кадрів І.О. Чумак, інженером з охорони праці С.А. Левошко, ОСОБА_1 було поновлено на роботі та вирішено питання про оплату позивачу середнього заробітку під час вимушеного прогулу.

Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомився 03.01.2019 року, що підтверджується його підписом про ознайомлення на наказі та виразив свою незгоду із зазначеним наказом (а.с. 28). Тобто, знаючи, що винесено наказ про поновлення на роботі позивач ОСОБА_1 вдруге звернувся до суду з вимогою про поновлення на роботі.

Суд не приймає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції вважав доведеними підстави для стягнення середнього заробітку на підставі статті 236 КЗпП України, оскільки відповідачем не було своєчасно виконане рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.

Згідно ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;

7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;

8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 і 3 частини першої цієї статті.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після проголошення рішення суду, незалежно від факту оскарження даного рішення суду.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Відповідно до статі 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (висновок Верховного Суду України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).

Вказане відповідає, також, правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 29.01.2020р. №607/10653/18, що аналогічна до правової позиції у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №760/9521/15, на яку правильно посилався і суд першої інстанції.

За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що відповідачем Луганським національним аграрним університетом в особі відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету порушено вимоги ст. 235 КЗпП України, оскільки після проголошення рішення Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області 22.06.2018 року - наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 не було видано, позивачу було відмовлено у поновленні на роботу у зв`язку з оскарженням зазначеного рішення у апеляційному суді.

Доводи відповідача про те, що суд при винесенні рішення не з`ясував всіх обставин справи та не надав оцінки наявним у справі доказам суд не бере до уваги, оскільки в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції надавав оцінку тому факту, що наказ № 85-к від 03.12.2018 року Про поновлення на роботі ОСОБА_1 було направлено йому поштою, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення в матеріалах справи.

Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи взагалі не містять підтверджень того, які саме документи направлялися позивачу, а з однієї лише копії рекомендованого повідомлення, в якому є підпис ОСОБА_1 це не вбачається.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що середній заробіток підлягає стягненню саме з 23 червня 2018 року по 01 лютого 2019 року, оскільки відповідно до Акту державного виконавця від 01 лютого 2020 року саме з цієї дати ОСОБА_1 було фактично допущено до роботи на посаді механіка Відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету та надано робоче місце з (а.с.50).

Також, як вбачається із довідки про доходи позивача № 45 від 21.03.2019 року з лютого 2019 року ОСОБА_1 почав отримувати заробітну плату як механік Відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету (а.с.91).

Але колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача слід задовольнити частково, а саме, враховуючи, що позивач 03.01.2019 року ознайомився з наказом про поновлення його на роботі, то й період за який треба стягнути заробітну плату повинен бути з 23 червня 2018 року по 03 січня 2019 року включно, що становить 133 робочих дні. Враховуючи, що середньоденний заробіток позивача судом першої інстанції встановлений у розмірі 68,41 грн (що не оспорюється сторонами), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9098,53 грн (133 х 68,41), тому в цієї частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Суд дійшов правильного висновку про відмову у поновленні на роботі, оскільки його вже було поновлено на посаді механіка Відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права, але не правильно визначений період часу, за який треба стягнути середній заробіток.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовний вимог слід змінити, в частині визначеного періоду з 23 червня 2018 року по 03 січня 2019 року включно.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню за доводами, викладеними в апеляційних скаргаї, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовної заяви у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результа-тами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам, у зв`язку з цим апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині задоволення позовних вимог щодо періоду стягнення, відповідно й суми, що підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відокремленого структурного підрозділу Донбаський аграрний фаховий коледж Луганського національного аграрного університету задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2020 року в частині задоволення позовних вимог змінити та викласти у наступній редакції:

Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу Донбаський аграрний фаховий коледж Луганського національного аграрного університету (ЄДРПОУ 34641716) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 23 червня 2018 року по 03 січня 2019 року включно у розмірі 9 098 (дев`ять тисяч дев`яноста вісім) гривень 53 копійки.

В іншій частині рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено та долучено до матеріалів цивільної справи 30 вересня 2020 року.

Суддя-доповідач: А. В. Гапонов

Судді: Г.В. Новікова

О.В. Агєєв