Постанова

від 30.09.2020 по справі 480/685/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.09.20

22-ц/812/1345/20

Провадження №22-ц/812/1345/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Миколаїв

Справа № 480/685/18

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Колосовського С.Ю.

із секретарем судового засідання -Цуркан І.І.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства АВН ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, Михайлівська сільська рада Миколаївської області Миколаївського району,

про зобов`язання вчинити дії, знесення незаконної самобудови та звільнення земельної ділянки від сільськогосподарської техніки

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Войнарівським М.М. 14 травня 2020 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,

у с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства АВН про зобов`язання вчинити дії, знесення незаконної самобудови та звільнення земельної ділянки від сільськогосподарської техніки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що поруч з її домоволодінням зведено споруду типу ангар, розташовано сільськогосподарську техніку та споруджено огородження навколо території земель громадського користування. Цей ангар збудовано за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрований ОСОБА_2 та зареєстроване Фермерське господарство АВН . Ангар збудовано самовільно з грубим порушенням будівельних норм. Крім того, ОСОБА_2 самовільно споруджено огородження навколо значної території земель громадського користування, розміщено сільськогосподарську техніку та зберігаються паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива.

Позивач вказувала, що їй та її сім`ї доводиться дихати чадними газами, пилом від обробки зернових культур, пилом від сільськогосподарської техніки, ядохімікатами, мінеральними добривами, пестицидами, що негативно впливає на її здоров`я та здоров`я її сім`ї.

Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, пред`явивши їх також до ОСОБА_3 , позивачка просила суд:

-зобов`язати ОСОБА_3 знести самочинно збудований ангар;

-зобов`язати ОСОБА_2 та Фермерське господарство АВН

вивезти сільськогосподарську техніку на відстань не менше 100 метрів від житлової забудови с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області;

-заборонити ОСОБА_2 та Фермерському господарству АВН

зберігати паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива на відстані не менше 200 метрів від житлової забудови с. Михайлівка.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права власності на суміжну будівлю та земельну ділянку про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Судом першої інстанції не враховано, що права позивача, як суміжного користувача грубо порушені діями відповідачів, які фактично проводять виробничу діяльність поруч з житловим будинком, що заборонено. Зазначені обставини встановлені рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 814/534/18. Також судом першої інстанції не враховано, що земельна ділянка, на якій збудовано ангар була відведена ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та не відводилась для виробничої сільськогосподарської діяльності. Крім того, основним та грубим порушенням з боку відповідачів є істотні порушення будівельних норм і правил при будівництві ангару.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_4 , посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи встановленим на підставі доказів наявних в матеріалах справи, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідачів, який заперечував проти її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, позивачкою не доведено, що вона є власником або ж користувачем земельної ділянки на якій збудовано сарай, загальною площею 266,5 кв.м або користувачем чи власником суміжної земельної ділянки; по-друге, позивачкою не надано доказів на підтвердження її доводів про порушення її прав, внаслідок дій відповідачів.

Проте, колегія суддів не може погодитись з доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 1 грудня 1997 року ОСОБА_1 , є власником житлового будинку АДРЕСА_2 та власником земельної ділянки площею 0,0987 га, розташованою за цією ж адресою, яка була передана у власність останній на підставі рішення Михайлівської сільською ради Миколаївського району Миколаївської області. від 22 лютого 2019 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( а.с. 131, 132 т. 3)

Відповідачці ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 9 березня 2017 року належить квартира АДРЕСА_3 ( а.с . 193 т.1 ).

За вищезазначеної адресою також зареєстровано ФГ АВН , керівником якого є відповідач ОСОБА_2 . Вид діяльності підприємства - вирощування зернових культур і насіння олійних культур.

З матеріалів справи вбачається, що поряд з домоволодінням позивачки, за адресою: АДРЕСА_1 , фермерським господарством АВН , зведено споруду типу ангар, споруджено огородження навколо значної території земель громадського користування, а також розташовано сільськогосподарську техніку.

ОСОБА_1 та її чоловік неодноразово звертались до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів щодо порушення ОСОБА_2 прав та законних інтересів її та членів її сім`ї.

З відповідей Миколаївського РВ Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області вбачається, що за заявою ОСОБА_5 зареєстровано кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.241 КК України, за фактом забруднення навколишнього середовища, по якому триває досудове розслідування ( а.с. 20,24 т.1 ).

Комісією Михайлівської сільської ради у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , землевпорядника ОСОБА_9 встановлено, що біля домоволодіння ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться ангар, який розташований на земельній ділянці, на яку відсутні документи, що встановлюють право власності та право користування цією земельною ділянкою. Складено акт та рекомендовано ОСОБА_2 сплатити збитки за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів ( а.с. 14,15 т.1).

В ході перевірки, проведеної ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області встановлено, що земельна ділянка, на якій зведений ангар самовільно використовується ОСОБА_2 . Позаплановою перевіркою встановлено, що на час проведення перевірки не було зафіксовано зберігання в приміщенні пестицидів, агрохімікатів та проведення робіт з їх використанням, в тому числі, протруєння насіння. Також зазначено, що права власності, оренди чи іншого права користування даним нерухомим майном, ні у ФГ АВН , ні у ОСОБА_2 , немає ( а.с. 37 т.1 ).

Управлінням ДАБІ у Миколаївській області неодноразово проводились перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами яких ОСОБА_2 надано приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. ОСОБА_2 за вчинене правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності. За наслідком позапланових перевірок встановлено, що ОСОБА_2 не виконано вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: вищевказаний об`єкт не приведено у стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт ( а.с. 26,27,33 т.1).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2018 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року встановлено факти порушення ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва ним будівлі невизначеного призначення за адресою: АДРЕСА_4 .

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 в 2017 році виконав будівельні роботи з будівництва будівлі невизначеного призначення арочного профілю (по металевим фермам змонтовано покриття з металопрофільних листів, фундамент та цоколь поштукатурені, виконана бетонна підлога в приміщенні та замощення по периметру будівлі, змонтовано двоє воріт з протилежних сторін будівлі; на момент перевірки використовується як ангар для зберігання зернових культур), геометричними розмірами в плані 12х27 (м), висотою 6 (м) без документів, що дають право виконувати такі роботи. Документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій знаходиться вищезазначений об`єкт, не надано. Будівельні роботи виконувались на об`єкті без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації. Самочинно збудований у 2017 році об`єкт (ангар) не прийнятий в експлуатацію, та експлуатується, а саме: в ангарі для зберігання зернових культур виконують роботу наймані працівники з навантаження зергна в автомобілі, там знаходиться змонтоване обладнання та сільгосптехніка, що підтверджується фотофіксацією. ( а.с. 105-111 т. 2).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, проведення виробничої сільськогосподарської діяльності у приватному будинку, суміжному із будинком позивача не підлягають доказуванню у порядку ч.4 ст. 82 ЦПК України.

З матеріалів справи також вбачається, що6 грудня 2018 року ОСОБА_3 було отримано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель комунальної власності не наданих у власність і користування ОСОБА_3 орієнтовною площею 0,25 га. в АДРЕСА_1 .

На виконання цього рішення ОСОБА_3 було виготовлено технічну документацію на цю земельну ділянку, якій відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4805623072019 від 23 січня 2019 року присвоєно кадастровий номер 4824284600:11:026:0015.

На підставі рішення Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 22 лютого 2019 року №1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо надання у власність та встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд громадянці України ОСОБА_3 в межах АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2500 га. та кадастровим номером 4824284600:11:026:0015 в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району, Миколаївської області із земель не наданих у власність і користування (землі комунальної власності).

На підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка площею 0,25 га. кадастровий номер 4824284600:11:026:0015 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .

Згідно довідки Головного управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області від 6 травня 2020 року , територія ФГ АВН розташована на земельній ділянці прилеглій до житлового будинку по АДРЕСА_4 . Площа земельної ділянки 0,25 га цільове призначення землі будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку.

Територія підприємства огороджена, на території розташований а орієнтовно розміром 27x7м значна кількість сільськогосподарської техніки: трактори, кузова для бортових машин, техніка для орання, техніка для приготування розчинів та обприскування полів, тощо.

Фактично межа даного підприємства співпадає з межею садибної ділянки, де мешкає ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 ) , а відстань до житлового будинку (у південному напрямку) орієнтовно становить 20 м, у північному напрямку відстань до водойми орієнтовно складає 40 - 45м, у західному та східному напрямках розташовані території, вільні від забудови, але західному напрямку, за пустирем, на відстані орієнтовно 150 м розташовано дитячий садок ( а.с. 133-134 т. 3).

Тоді як відповідно до п. 5.4. Державних санітарних правила планування забудови населених пунктів від 19 червня 1996 року (далі - ДСП № 173), сільськогосподарські та інші об`єкти, що є

джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними,

фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення

безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової

забудови санітарно-захисними зонами.

Згідно додатку 5 ДСП №173 розмір санітарно захисної зони гаражів та підприємств по ремонту, технічному обслуговуванню, зберіганню сільськогосподарських машин та автомобілів при числі двигунів до 100 одиниць повинна складати 100 м.

Таким чином, має місце порушення санітарно-захисної смуги - у північному та південному напрямку, як для підприємства, яке спеціалізується на технічному обслуговуванні та зберіганні сільськогосподарських машин та техніки.

Від ангару, що розташований на території підприємства до житлового будинку ОСОБА_1 відстань складає 48 м.

Отже, сам факт розташування сільськогосподарського підприємства впритул з житловим будинком є грубим порушенням будівельних норм та правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо).

Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини третьої статті 152 ЗК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України Про

регулювання містобудівної діяльності право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Враховуючи, що земельна, на якій розташовано ангар, не відводилась ОСОБА_3 для виробничої сільськогосподарської діяльності, відсутній дозвіл та належним чином затверджений проект на будівництво такої споруди, що встановлено рішенням адміністративного суду, ангар збудований з істотними порушеннями будівельних норм та правил, доказів про можливість перебудови ангару відповідачами не надано, до того ж розташування ангару вблизу житлової забудови с. Михайлівка унеможливлює його використання у виробничих цілях, а також враховуючи порушення прав позивача, як суміжного користувача земельної ділянки якій доводиться дихати чадними газами, пилом від обробки зернових культур, пилом від сільськогосподарської техніки, ядохімікатами, мінеральними добривами, пестицидами, що негативно впливає на її здоров`я та здоров`я членів її сім`ї, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір, не в повній мірі з`ясував обставини справи та надані докази та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, то рішення суду першої інстанції відповідно до п.п 1, 3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, шляхом покладення на ОСОБА_3 обов`язку за власний рахунок знести самочинно збудований ангар, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, враховуючи те, що сільськогосподарське підприємство використовує у своїй діяльності агропродукти, техніку, найману працю, пальне, агрохімікати, тощо, колегія суддів вважає за необхідне покласти на відповідачів обов`язок вивезти сільськогосподарську техніку на відстань не менше 100 метрів від житлової забудови с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області; та заборонити ОСОБА_2 та ФГ АВН зберігати паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива на відстані не менше 200 метрів від житлової забудови с. Михайлівка.

Посилання представника відповідачів на той факт, що спірний об`єкт (ангар) не є самочинним будівництвом, оскільки Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області 27 березня 2019 року зареєстровано Декларацію № МК 181190861624 про готовність вищевказаного житлового будинку та сараю ( літ. Б. площею забудови 326,6 кв.м., загальною площею 266,5 кв. м ) до експлуатації, колегія суддів не може прийняти до уваги , оскільки відомості, що містяться в зазначеній Декларації суперечать приписам Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 224 від 7 грудня 2017 року та № 5 від 26 лютого 2018 року, актам перевірки, на підставі яких видані приписи, постановам про адміністративне правопорушення № 151 від 21 грудня 2017 року та № 20 від 12 березня 2018 року, а також рішенню Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2018 року.

До того ж, 16 вересня 2019 року Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за фактом внесення недостовірних даних до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, розташованого за адресою; АДРЕСА_1 , зареєстрованої Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області за № МК 181190861624 27 березня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України ( а.с. 139-141 т. 3).

На час розгляду справи триває слідство.

Колегія суддів не може погодитись з доводами представника відповідачів щодо використання спірного об`єкта в особистих, а не в виробничих цілях, оскільки зазначені доводи жодними доказами не підтверджуються, а навпаки спростовуються сукупністю вищезазначених та досліджених доказів, та фото знімками спірного об`єкта ( а.с. 29-37, 136-138 т. 3 ).

Щодо доведеності порушення прав позивача слід зазначити наступне.

Відсутність санітарно-захисної зони між ангаром відповідачів та житловим будинком позивача порушують її конституційні права, а саме гарантоване конституцією право на безпечне для життя і здоров`я довкілля ( ст. 50 Конституції України) та наносить шкідливий вплив на стан здоров`я позивача, яка є інвалідом третьої групи та членів її родини, які змушені дихати чадними газами, пилом від обробки зернових культур, пилом від сільськогосподарської техніки, ядохімікатами, мінеральними добривами, пестицидами, що негативно впливає на її здоров`я та здоров`я її сім`ї.

За таких обставин посилання представника відповідачів не недоведеність порушень прав позивача суперечить обставинам справи та наявним в ній доказам.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню, понесені нею судові витрати у розмірі по 1762 грн. з кожного ( 2114 грн. 40 коп. судовий збір у суд першої інстанції +3171 грн. 60 коп. судовий збір за подачу апеляційної скарги = 5286 /3= 1762 грн.).

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести збудований ангар, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 та Фермерське господарство АВН вивезти сільськогосподарську техніку на відстань не менше 100 метрів від житлової забудови с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області;

Заборонити ОСОБА_2 та Фермерському господарству АВН зберігати паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива на відстані не менше 200 метрів від житлової забудови с. Михайлівка.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Фермерського господарства АВН по 1762 грн. судового збору з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.О. Шаманська

Судді: В.В. Коломієць

С.Ю. Колосовський

Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року.