Постанова від 29.09.2020 по справі 910/3057/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/3057/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Поляк О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020, повний текст якого складено та підписано 09.07.2020 у справі №910/3057/20 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Акціонерного товариства Укрпошта

до Приватного акціонерного товариства Айбокс банк

про стягнення 137 200 грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Укрпошта звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк із вимогами про стягнення з відповідача гарантійного платежу в розмірі 137200 грн. за Гарантією №4009-0819/APG1v від 18.07.2018, посилаючись на безпідставну відмову відповідача у здійсненні такої виплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/3057/20 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Айбокс банк на користь Акціонерного товариства Укрпошта 137200 (сто тридцять сім тисяч двісті) грн заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 41 коп.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/3057/20, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Укрпошта . Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції порушив право апелянта коли відмовив у розгляді справи без участі сторін, крім того порушив принцип змагальності коли відмовив у залучення третьої особи. Також апелянт зазначає, що в заявленій вимозі не зазначено, які саме вимоги за основним зобов`язанням, яке виникло на підставі договору поставки №230819-03/200ПС від 23.08.2019,виконання яких забезпечено Гарантією, мають бути задоволені за рахунок гарантійного платежу.

Крім цього, заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби від 30.03.2020 № 540-ІХ строк на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції було продовжено на строк дії карантину.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020, справу №910/3057/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Поляк О.І.,Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/3057/20. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/3057/20 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Згідно ч.1 ст.263 ГПК України позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством Укрпошта (позивач, покупець, бенефіціар) було проведено відкриті торги на закупівлю ДК 021:2015 09110000-3 Тверде паливо (паливні брикети), ідентифікатор закупівлі: UA-2019-07-02-001034-b (закупівля)

Переможцем торгів по закупівлі стало Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Прод Груп (постачальник, принципал), з яким АТ Укрпошта уклало договір №230819-03/200Пc від 23.08.2019 із строком дії до 31.12.2019 року.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язався поставити покупцю у власність товар, найменування, код УКТЗЕД, якість та технічні характеристики, кількість та ціна якого визначається згідно Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах цього договору.

Згідно п.1.1.1 Договору, предмет поставки для цілей, визначених Законом України Про публічні закупівлі , зазначається у Специфікації, що Додатком №1 до цього договору (надалі - Специфікація).

У п.1.5 Договору зазначено, що обсяги поставки товару можуть бути зменшені покупцем в односторонньому порядку, в залежності від реального фінансування видатків покупця, у порядку передбаченому цим договором, для внесення змін до договору (шляхом направлення покупцем постачальнику відповідного письмового повідомлення. При цьому ціна цього Договору відповідним чином зменшується).

Поставка товару здійснюється за графіком визначеним Специфікацією (п.5.1 Договору).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або 5 більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору ( стаття 526 ЦК України ).

Відповідно до додаткової угоди №2 від 28.12.2019 строк дії Договору продовжено до 31.03.2020 включно.

Відповідно до Специфікації (Додаток№1 до Договору), найменування Товару - Паливні брикети з деревини твердих порід , кількість одиниць - 958 тон, загальна вартість (з врахуванням положень додаткової угоди №1 від 23.08.2019 про зміну ціни договору в бік зменшення) - 2743999,40 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Положеннями ч. 1 ст. 14 Господарського кодексу України визначено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, при цьому відповідно до частини першої статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

Умовами п.10.2 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний не пізніше дати підписання цього договору надати покупцю оригінал банківської гарантії забезпечення виконання договору на суму, що зазначається у Специфікації. Строк дії банківської гарантії забезпечення виконання договору повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на один місяць. Усі витрати, пов`язані з наданням банківської гарантії, здійснюються за рахунок коштів постачальника.

На виконання вимог тендерної документації та положень п.10.2 Договору, з метою забезпечення належного виконання договору постачальник надав покупцю банківську гарантію №4010-0819/APG1v від 23.08.2019 (далі - Гарантія), яка видана Приватним акціонерним товариством Айбокс Банк (далі - Гарант) зі строком дії з 23.08.2019 по 01.02.2020 включно.

Згідно з ст.200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2, 3 статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії: вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

До того ж, згідно п.2 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004 року (надалі положення), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - факт порушення принципалом перед бенефіціаром зобов`язання, забезпеченого гарантією, у зв`язку із настанням якого банк-гарант одержує вимогу бенефіціара на сплату коштів відповідно до виданої гарантії з урахуванням умов наданої гарантії та протягом строку дії гарантії; умовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії .

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до гарантії №4010-0819/APG1v від 23.08.2019, гарант безвідклично та безумовно зобов`язався виплатити на користь бенефіціара суму, що становить 137200 грн. після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал не виконав або неналежно виконав свої зобов`язання за договором. Гарант зобов`язаний розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму банківської гарантії у строк, що не перевищує 5 (п`яти) банківських днів з моменту одержання письмової вимоги бенефіціара.

Розмір грошової суми, що підлягає сплаті гарантом бенефіціару не залежить від розміру заборгованості принципала за договором або розміру невиконаного чи неналежно виконаного принципалом зобов`язання за договором.

Ця гарантія набуває чинності з дати підписання та діє до 01.02.2020 включно, і будь-яка письмова вимога бенефіціара на оплату має бути отримана гарантом за адресою: Україна, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 9А, не пізніше цієї дати.

23.08.2019 року постачальник повинен був поставити покупцю весь обсяг товару, передбачений Договором та додатковою угодою №1 (958 тони на загальну суму 2743999,40 грн.) не пізніше 22.10.2019.

Однак, як вбачається з видаткових накладних, долучених до матеріалів справи, постачальником з порушенням строків поставки в період з 23.10.2019 по 22.01.2020 було поставлено товар на загальну суму 1476603,95 грн.

17.01.2020 року АТ Укрпошта зверталося до гаранта з вимогою №421-1965 про стягнення на користь бенефіціара гарантійного платежу за вищевказаною гарантією.

У відповідь на вказану вимогу, відповідачем, Листом №309/12-б/б-01 від 23.01.2020 в задоволенні вказаної вимоги було відмовлено.

29.01.2020 року бенефіціаром повторно надіслано вимогу № 421-1971 про стягнення на користь бенефіціара гарантійного платежу в розмірі 137200 грн., в якій гаранту зазначено про підстави необґрунтованості його відмови в задоволенні первинної вимоги №421-1965 від 17.01.2020 року.

Однак, листом №460/12-б/б-01 від 06.02.2020 року в задоволенні повторної вимоги АТ Укрпошта №421-1971 від 29.01.2020 року було відмовлено.

Згідно з положеннями ст.ст. 546 , 560 , 561 , 566 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. Однак у разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора встановлено ст.565 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відповідач відмовляючи у задоволенні вимоги про виплату гарантії, посилався на те, що позивачем не зазначено які саме вимоги бенефіціара мають бути задоволені за рахунок гарантійного платежу та відсутності будь-яких розрахунків завданих бенефіціару збитків за договором поставки або нарахованої неустойки.

Також, підставою для відмови у виплаті гарантійного платежу зазначено відсутність в наданих бенефіціаром документах інформації про строк, на який обрано генерального директора, а також не зазначення бенефіціаром у своїй вимозі подвійної нумерації виданої гарантом Гарантії, відсутність розрахунків завданих бенефіціару збитків.

Однак, нормою статті 563 Цивільного кодексу України, щодо форми вимоги по гарантії, законом встановлено тільки обов`язок про пред`явлення вимоги у письмовій формі. Щодо змісту вимоги та змісту доданих до неї документів, законодавством встановлено, що обов`язковим є зазначення або у вимозі або у доданих до неї документах - у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Також законодавством встановлено, що кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Проте, щодо обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, то закон такого переліку не містить, натомість вказує, що до вимоги додаються документи, вказані в гарантії, тобто законодавство залишає на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Відповідно до п.2 р. І Положення, безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

В положенні також не визначається обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, і також залишає на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що банківською гарантією №4010-0819/APG1v від 23.08.2019 року не було передбачено обов`язку ПАТ Укрпошта зазначення, які саме вимоги бенефіціара за основним зобов`язанням, яке виникло на підставі договору, чи за зобов`язанням, яке виникло внаслідок невиконання та/або неналежного виконання основного зобов`язання, мають бути задоволені за рахунок гарантійного платежу, також не передбачено надання гаранту будь-яких розрахунків, та зазначення подвійної нумерації виданої гарантом Гарантії.

Крім того, як вбачається з умов гарантії, то нею передбачено, що вимога бенефіціара має містити лише твердження про те, що принципал не виконав або неналежно виконав свої зобов`язання за договором.

Оскільки в порушення умов договору, забезпеченого банківською гарантією, постачальник свої зобов`язання за договором поставки виконав з порушенням строку на поставку товару, що підтверджується матеріалами справи, то гарантія мала бути виконана банком.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.02.2016 року №3-31гс16.

Щодо посилань апелянта на те що розгляд справи було здійснено без участі сторін, що порушило право на справедливий судовий розгляд даної справи, то частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За приписами ч.6 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

12.03.2020 року відповідачем було подано клопотання із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у якій заявник просив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У поданому клопотанні відповідач посилається на складність справи та необхідність витребування додаткових доказів, надання додаткових пояснень, а також необхідність проведення експертизи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції проте що відповідачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не правомірно відмовлено у залученні третьої особи.

12.03.2020 року від відповідача надійшла заява про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Прод Груп у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до частин 1-3 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Тобто підставою для залучення особи до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є та обставина, що рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін. Така особа має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

З поданої Приватним акціонерним товариством Айбокс Банк заяви не вбачається підстав для необхідності залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Прод Груп у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для залучення третьої особи.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним. Також відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/3057/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/3057/20 залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на Приватне акціонерне товариство Айбокс Банк .

3. Матеріали справи №910/3057/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 29.09.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

О.І. Поляк