Постанова від 01.10.2020 по справі 904/5185/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5185/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Березкіна О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020р., ухвалене суддею Новіковою Р.Г.., повний текст якого складений 20.03.2020р. у справі № 904/5185/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Радкевич Лариси Юріївни м. Дніпро

до 1 . Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради м. Дніпро

2. Управління Державної Казначейської служби України у Шевченківському районі міста Дніпро м. Дніпро

про солідарне стягнення суми матеріальної шкоди в розмірі 1285грн.89коп. та суми моральної шкоди в розмірі 15000грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Радкевич Лариса Юріївна м. Дніпро звернулась до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради м. Дніпро з позовом солідарне стягнення суми матеріальної шкоди в розмірі 1285грн.89коп. та суми моральної шкоди в розмірі 15000грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 року позовні вимоги ФОП Радкевич Лариси Юріївни задоволено частково. Стягнуто з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Радкевич Лариси Юріївни суму матеріальної шкоди в розмірі 1285грн.89коп., суму моральної шкоди в розмірі 5000грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 741грн.45коп., в задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд послався на те, що органом державної виконавчої служби в примусовому порядку стягнуто з ФОП Радкевич Л.Ю. частину суми штрафу в розмірі 1285грн.89коп., накладеного постановою №ОМС-ДН1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018., яка в подальшому визнана судом незаконною та скасована, разом з тим, доказів повернення суми штрафу позивачу до матеріалів справи не надано.

При частковому задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди господарський суд послався на те, що перевищення інспекторами праці своїх повноважень та вихід за межі предмету перевірки, що проводилась в серпні 2018року, порушення чинного законодавства під час перевірки призвели до погіршення здоров`я приватного підприємця.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради звернулася до Центрального апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- інспекційне відвідування відбувалося 14.-15.08.2018р., між тим, позивач звернулася до лікаря лише 22.08.2018, тобто, через 7 днів після інспекційного відвідування і це підтверджує відсутність причинно-наслідкового зв`язку між проведенням інспекційного відвідування та погіршенням самопочуття Радкевич Л.Ю. ;

- в даному випадку діагноз, встановлений позивачу 24.10.2016 міг призвести до діагнозу, встановленому 16.05.2018, а, отже, наявність аналогічного діагнозу 22.08.2018 не може свідчити про завдання саме Інспекцією моральної шкоди, крім того, позивачем не доведено інших обставин, на які є посилання у позовній заяві та які могли б свідчити про наявність завданої моральної шкоди;

- саме лише виписка з амбулаторної карти (яка не містить ані початку захворювання у відповідному пункті, ані зазначення проведеного лікування, ані лікарських рекомендацій тощо) не є доказом завдання шкоди через погіршення самопочуття у зв`язку з проведенням інспекційного відвідування;

- суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи Інспекції про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями інспекції та завданою позивачу матеріальною шкодою в розмірі 1285,89грн., адже саме органом державної виконавчої служби в примусовому порядку стягнуто з Радкевич Л.Ю. частину суми штрафу, накладеного згідно з постановою від 14.09.2018 №ОМС-ДН1189/1019/АВ/П/СП-ФС та зараховані на рахунок державної виконавчої служби ;

- в рамках виконавчого провадження кошти було стягнуто не на користь та/або в дохід Інспекції, а в дохід місцевого бюджету, а, отже, неможливо стягнути з Інспекції кошти, які на користь Інспекції не надходили.

Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 року ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №904/5185/19 та ухвалено розгляд апеляційної скарги провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмово провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ст. 269 ГПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС - ДН 1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018р., з фізичної особи - підприємця Радкевич Л.Ю. державним виконавцем було стягнуто 1285грн.89коп.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019р. у справі №160/1099/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019р. у справі №160/1099/19, задоволено позовні вимоги фізичної особи - підприємця Радкевич Лариси Юріївни та визнано незаконною і скасовано постанову начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС - ДН 1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №160/1099/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі №160/1099/19, судом було встановлено, що з 14.08.2018 по 15.08.2018 фахівцями Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця Радкевич Лариси Юріївни, за результатами якого складений акт №ОМС-ДН1189/1019/АВ від 15.08.2018.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту №ОМС-ДН1189/1019/АВ від 15.08.2018 начальником Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради було прийнято постанову №ОМС-ДН1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018 про накладення на приватного підприємця штрафу в розмірі 111690грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця Радкевич Лариси Юріївни у справі №160/1099/19, суд встановив, що:

- посадові особи Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради вийшли за межі наданих повноважень при здійсненні державного нагляду (контролю), чим порушили вимоги закону.

- інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

- чинне законодавство не передбачає застосування штрафної санкції до роботодавця за допущення працівника до роботи з одночасним (а не попереднім) повідомленням про це фіскального органу. Подання такого повідомлення органу державної фіскальної служби в день фактичного допущення працівника до роботи не спростовує факту здійснення відповідного повідомлення до початку виконання працівником роботи та/або трудових обов`язків.

- законодавством не визначені повноваження начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Янушкевич Т.В. на прийняття постанов про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Начальник Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради не є уповноваженою особою, якій надано право накладати штрафи за наслідками розгляду питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності осіб за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розумінні Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017р. , та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013р .

- відсутні докази розгляду справи про накладення штрафів відносно приватного підприємця та залучення уповноваженої особи до розгляду такої справи.

Посилаючись на судове рішення у адміністративній справі №160/1099/19 про визнання незаконною та скасування постанови начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС - ДН 1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018р. позивач просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 1285грн.89коп. та моральну шкоду в сумі15000грн.

В обгрунтування позову позивач вказав, що стягнутої в примусовому порядку з ФОП Радкевич Л.Ю. частини суми штрафу в розмірі 1285грн.89коп. відповідачем повернуто не було. Крім того, позивач вказав про завдання йому моральних та фізичних страждань діями працівників відповідача шляхом перевищення повноважень та порушення чинного законодавства під час проведення перевірки, що призвело до погіршення здоров`я приватного підприємця.

Матеріали справи свідчать також і про те, що згідно з випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.07.2019 р. Радченко Л.Ю. зверталася до сімейного лікаря та лікаря-кардіолога 24.10.2016, 16.05.2018 та 22.08.2018 з приводу гіпертонічної хвороби та серцеве - судинного ризику.

Наявна у позивача нейроциркулярна дистонія призвела до дихального дискомфорту та низької толерантності у стресових ситуаціях. Гіпертонічна хвороба призвела до підвищення ударного і хвилинного об`ємів крові, серцебиття, почервоніння обличчя, відчуття тривоги, неприємних відчуттів в ділянці серця. Такі почуття були наявні у позивача протягом всієї перевірки та декілька місяців після через ускладнення хвороби.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України , відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України ).

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України , яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173 , 1174 Цивільного кодексу України передбачають відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

За змістом статті 74 ГПК України та враховуючи положення статтей 1166, 1167, 1173 та 1174 ЦК України до предмету доказування в справах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень органу місцевого самоврядування належить встановлення юридичних фактів матеріально правового характеру щодо:(1)факту неправомірних дій органу місцевого самоврядування чи його посадових або службових осіб; (2)наявності шкоди; (3)причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

У разі відсутності хоча б одного з наведених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина друга статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, під поняттям "моральна шкода" слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною першою статті 91 , статтею 201 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В даному випадку позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення грошових коштів в сумі 1285грн.89коп., які органом державної виконавчої служби в примусовому порядку стягнуто з фізичної особи-підприємця Радкевич Л.Ю. на виконання постанови №ОМС-ДН1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018.

Між тим, вказана постанова визнана судом незаконною та скасована. При цьому, доказів повернення вказаної суми позивачу в матеріали справи не представлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 1285грн.89коп.

Також колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00грн. моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 74 , 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, на підтвердження факту погіршення стану здоров`я у зв`язку з порушенням відповідачем чинного законодавства під час перевірки позивач надав виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.07.2019. У виписці зазначено, що фізична особа Радченко Л.Ю. зверталася до сімейного лікаря та лікаря-кардіолога 24.10.2016, 16.05.2018 та 22.08.2018 з приводу гіпертонічної хвороби та серцеве - судинного ризику. При цьому 22.08.2018р. (через 6 днів після проведеної відповідачем перевірки) встановлено діагноз ГХ (гіпертонічна хвороба) ІІст. - 2ст., с/с (серцево-судинний ризик) 2, стан після перенесеного ГХ кризу .

Наявна у позивача нейроциркулярна дистонія призвела до дихального дискомфорту та низької толерантності у стресових ситуаціях. Гіпертонічна хвороба призвела до підвищення ударного і хвилинного об`ємів крові, серцебиття, почервоніння обличчя, відчуття тривоги, неприємних відчуттів в ділянці серця. Такі почуття були наявні у позивача протягом всієї перевірки та декілька місяців після через ускладнення хвороби.

Отже, позивачка обґрунтувала факт спричинення їй моральної шкоди, що завдало їй фізичних страждань та погіршення стану здоров`я. Підтвердженням даного факту є виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.07.2019, що вказує на наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями Інспекції з питань праці та зайнятості Дніпровської міської ради та заподіяною позивачці моральної шкоди.

З огляду на викладене, підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Вказане вище спростовує доводи скаржника про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між проведенням інспекційного відвідування та погіршенням самопочуття Радкевич Л.Ю .

Безпідставні доводи апеляційної скарги стосовно того, що в рамках виконавчого провадження кошти було стягнуто не на користь та/або в дохід Інспекції, а в дохід місцевого бюджету, а, отже, неможливо стягнути з Інспекції кошти, які на користь Інспекції не надходили, так як підставою для стягнення були неправомірні дії відповідача і стягнення матеріальної шкоди здійснюється з державного бюджету оскільки відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення сум матеріальної та моральної шкоди з Управління Державної Казначейської служби України у Шевченківському районі міста Дніпро.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75 , 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020р. у справі № 904/5185/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В. Чус