Ухвала

від 01.10.2020 по справі 902/1706/13(902/958/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" жовтня 2020 р. Cправа № 902/1706/13(902/958/20)

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі

за позовом : Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича в інтересах банкрута - ФОП Бойдаченка Антона Павловича ( АДРЕСА_1 )

до : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

про витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа № 902/1706/13 за заявою АТ "ОТП Банк" про банкрутство ФОП Бойдаченка А.П.

10.01.2014 року судом винесено постанову про визнання ФОП Бойдаченко А.П. банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою від 18.12.2019 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Микитьона В.В.

30.09.2020 року до суду від ліквідатора ФОП Бойдаченка А.П. - арбітражного керуючого Микитьона В.В. надійшла позовна заява б/н від 29.09.2020 року до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, у межах справи № 902/1706/13.

Відповідно до вимог ч.ч. 6, 7 ст. 176 ГПК України, 01.10.2020 року судом було здійснено запит до відповідного органу реєстрації щодо надання відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача - гр. ОСОБА_1

При цьому, як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, у прохальній частині даного позову міститься заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Суд, розглянувши вказану заяву та дослідивши надані докази, встановив наступне.

За змістом позовної заяви, необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано тим, що спірне майно вибуло з власності позивача поза його волею та наразі перебуває у власності відповідача, є велика ймовірність його подальшого перепродажу чи будь-якого іншого відчуження на користь третіх осіб, що повністю унеможливить як задоволення судом даного позову (оскільки на момент прийняття рішення власником спірного майна вже може стати не відповідач, а інша третя особа) так і виконання судового рішення, оскільки відповідач по суті вже не буде власником.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що спірні об`єкти нерухомого майна за весь час процедури банкрутства постійно та неодноразово незаконно відчужувались з метою виведення їх з-під процедури банкрутства, доказами чого є ухвала Господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 р. у справі № 902/1706/13, заочне рішення Вінницького міського суду від 21.06.2016 р. по справі № 127/5621/16-ц та новий договір купівлі-продажу від 14.05.2020 р., посвідчений приватним нотаріусом Терещенко В.В., що на переконання позивача, свідчить про факти неодноразового перепродажу належних боржнику об`єктів нерухомого майна з метою виведення їх з ліквідаційної маси боржника для уникнення їх продажу в процедурі банкрутства.

У разі ж подальшого перепродажу спірного об`єкту нерухомого майна, відновлення втрачених майнових прав банкрута буде взагалі неможливим, оскільки наступні набувачі спірного нерухомого майна будуть наполягати на добросовісності набуття права власності, що може невідворотно призвести до повної неможливості захисту прав та інтересів боржника та кредиторів у справі про банкрутство №902/1706/13, адже позивач буде позбавлений можливості використати такий спосіб захисту цивільних прав як витребування майна з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача в силу особливостей ст.388 ЦК України.

За цих обставин, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0510136600:02:064:0033, площею 0,0488 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 179952805101.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов до наступних висновків.

В силу ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, передбачається, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд, звертає увагу на те, що підставами для забезпечення позову є істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 року по справі № 902/858/15, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 по справі № 910/1986/19).

Саме підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову дозволить дійти до висновку про наявність обґрунтованого припущення, що майно яке знаходиться у відповідача на момент виконання рішення може зменшитись чи зникнути.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Як встановлено судом, підставами заяви про забезпечення позову, позивач зазначив про ймовірність подальшого перепродажу чи будь-якого іншого відчуження на користь третіх осіб витребуваного за позовом майна, що унеможливить як задоволення судом даного позову так і виконання судового рішення, а також судовими рішеннями та договором купівлі-продажу, підтверджується неодноразове незаконне відчуження спірних об`єктів нерухомого майна за весь час процедури банкрутства у справі №902/1706/13.

Разом з тим, доводи позивача, про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить задоволення судом поданого позову та виконання судового рішення, внаслідок можливості відчуження оспорюваного майна третім особам, не є достатньо обґрунтованими та не підтверджені належними доказами, які б вказували на реалізацію відповідачем, зазначених дій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що долучена до позовної заяви копія заочного рішення Вінницького міського суду від 21.06.2016 року по справі № 127/5621/16-ц свідчить про витребування у власність ОСОБА_2 оспорюваного нерухомого майна, а договір купівлі-продажу від 14.05.2020 року, згідно викладених у позові обставин, визначає купівлю відповідного майна відповідачем.

Водночас, вищевказані обставини, не підтверджують припущень позивача, що оспорюване майно, яке знаходиться у відповідача може бути продане чи відчужене іншим особам.

Отже, позивачем не доведено того, що наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову обставини щодо можливого подальшого перепродажу спірного об`єкту нерухомого майна, унеможливить відновлення втрачених майнових прав банкрута та виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, наведені норми законодавства, зміст викладеної у позові заяви, суд дійшов висновку про відмову в задоволені заяви ліквідатора ФОП Бойдаченка А.П. - арбітражного керуючого Микитьона В.В. про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 902/1706/13(902/958/20), в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 18, 73-79, 86, 136, 140, 232, 234, 235, 236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні, викладеної у позовній заяві б/н від 29.09.2020 року (вх.№ 01-36/689/20) заяви ліквідатора ФОП Бойдаченка А.П. арбітражного керуючого Микитьона В.В. про вжиття заходів забезпечення позову по справі №902/1706/13(902/958/20), повністю.

2. Копію ухвали надіслати відповідачу рекомендованим листом та на електронні адреси арбітражного керуючого Микитьона В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ч.2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала підписана суддею - 01.10.2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, пп. 17.5 п. 17 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2 - Відповідачу - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).